Диктант належить до орфографічних вправ, сутність якого для учнів полягає в запису сприйманого на слух речення, слова, тексту. Диктанти за відтворенням змісту бувають словникові, вільні і творчі. За сприйманням: слухові, зорові, слухово-зорові. Мають значення для підвищення рівня грамотності.
Диктанти підбираються відповідно до віку учнів, у них має бути не менше 75% за вивченими правилами, текст повинен бути зв’язним, доступним, зрозумілим, цікавим.
Методика проведення контрольного диктанту:
а) читання тексту диктанту;
б) з'ясування, як учні зрозуміли зміст тексту диктанту;
в) словникова робота.
г) учитель читає речення, потім диктує його по частинах, учні записують;
д) записане речення повторюється для перевірки;
е) учитель диктує весь записаний текст, учні перевіряють;
є) учні ще раз самостійно перевіряють записаний текст.
Така методика проведення контрольного диктанту.
Аналіз контрольного диктанту
Орфографічні помилки підкреслюють 2-ома рисочками – на полі похилою лінією /.
Пунктуаційні – 1-єю рисочкою – на полі птичкою.
Велика увага приділяється помилкам на вивчені правила.
Аналіз вчитель починає з загальної характеристики, потім кількісна х-ка (На12-стільки, на 11- і тд.)
Називає прізвища хто добре справився із завданням, а хто ні. Аналізує типові помилки, здійснює фронтальну роботу «Аналіз контрольного диктанту» (виписують слово, записують правило з підручника, читають параграф, виконують вправи).
Методика роботи над словом. Завдання вивчення елементів лексики. Джерела збагачення словника учнів. Методика роботи над змістом слова. Прийоми пояснення значення слів
Програмою початкової школи з української мови передбачено різноманітні вправи і завдання, що передбачають засвоєння відомостей про слово, як найважливішу мовну одиницю. Розділ «Слово» з 2 класу ставить за мету ознайомити учнів із класами слів, їх значенням, роллю у реченні.
Завдання вивчення елементів лексики
Робота над лексичним значенням слова – його змістом, вживанням, зв’язку з іншими словами, формування умінь і понять про пряме і переносне значення слова, здатність слова мати одне або кілька значень, бути близьким або протилежним за значенням.
Увага до змісту слова, значення слова, вживання і граматичних значень (рід, число, відмінок) становлять лінгво-дидактичну основу опрацювання лексики.
Також відомості про слово, його значення і граматичні форми вживання вивчаються в розділі «Слово».
Джерела збагачення словника учнів
Щоб збагатити словниковий запас учнів слід спостерігати за багатозначністю слів. З приходом дитини до школи починається цілеспрямований процес удосконалення дитячого мовлення на лексичному рівні. Щоб розвинути словниковий запас учнів педагог повинен організувати роботу з словником. На кожному уроці збагачувати словниковий запас. Предметом збагачення є навколишнє середовище, побут, спілкування з друзями, оточуюча дійсність, позакласна робота, книги, ЗМІ.
Методика роботи над змістом слова
1. Невідомі слова записуються в колонку каліграфічно, з наголосом.
2. Читання слова вчителем, а за ним класом.
3. Пояснення вчителем – як пишеться, вимовляється, наголошується.
4. Складання усно чи письмово з даним словом речення.
Ці слова на стенді «Говори і пиши правильно».
Прийоми пояснення значення слів
1. Демонстрація малюнків, таблиць, рисунків.
2. Словесний опис.
3. Використання жестів, дій міміки.
4. Добір синоніма чи антоніма.
5. Добір – переклад російською мовою
6. Використання натуральних предметів, макетів, діючих моделей.
7. Використання гербаріїв, зразків корисних копалин.
8. За словесним оточенням (контекстуальний).
9. Залучення учнів, потім пояснення вчителя.
Методика вивчення основи слова і закінчення. Особливості методики роботи над вивченням кореня слова
