Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Правопис чужих слів в українській мові




 

1. Чужі слова треба писати по можливості так, як вони вимовляються в своїй мові: доктор, гувернер, доктринер, фельдшер, адвокат, холера, вокзал, капітан, капітал.

 

2. Звук g у чужоземних словах передаємо через г: гімназія, телеграф, генерал, газета, термінологія, психологія.

Але в чужих прізвищах точно одрізняемо g од h: Гюґо (Hugo), Ґутгейль, Ґріґ, Гартман.

 

3. У чужих словах звук л на письмі здебільшого не м'якшимо, цеб-то по л пишемо букви: а, о, у, е, а не: я, ьо, ю, є: лавровий, лантух, латинський, класа, план, Платон, неоплатоник, платан, салата, облатка, балада, шоколад, шлафрок, силабічний, аналой, логічний, дипломатичний, філологія, аналогія, флота, лояльний, ложа, лозунг, ломбард, Лондон, Лузітанія, Луара, кулуар, клуб, галун, лупа, пролетарський, лепта, легенда, молекула, полемізувати, білет, легальний, легіон, лекція, леопард, Леопольд.

Сюди не стосуються такі слова, як: рельєфний, барельєф, льє (франц. миля – lieu), мільйон, бульйон, де ь вийшло з і.

Тільки в декількох нечисленних словах, переважно таких, що дійшли до нашої мови через польське посередництво, ми маємо м'яке л, напр.: пляшка, клямка, ляда, лямпа, канцелярія, скаля, іслям (так чується і по-арабськи), льох, або ще: Лютер, ілюмінація, ілюстрація, молюск, плюральність (останні не без французького впливу: illustration, illumination, molusque, pluralité).

 

4. Звук ф у чужих словах, недавно взятих і в нашій мові ще не зукраїнізованих, передаємо через ф (а не хв): форма, Франція, фабрика, фінанси, філологія, фосфор, маніфест, офіцер, фаховий, факт, фасон, фаетон, фамілія, фантазія, фарба, фортуна, філософ.

У словах, недавно або не дуже давно взятих, чуже, θ, th на письмі передаємо через т (не через ф): катедра, Атени, ортографія, міт (міф), анатема, апофтема, Бористен, логаритм, аритметика, патос, Пітагор, етер і т. ин.

Здебільша те саме правило прикладається й до слів та до ймень, давно взятих, напр.: Теофан, Феодосій (або Тодос). Але є скількись слів цієї категорії, де пишеться ф або хв, а иноді й х: Федір або Хведір (рідше Тодір), Тимохвій або Тимофій (рідше Темотей), гора Афон (рідше Атос), Хома. Коли такі наймення відносяться до людей західньої Европи, а не українців, то треба писати тільки т: Тома Аквінський (а не Хома).

 

5. У чужих словах не подвоюється приголосний звук: класа, маса, каса, шосе, регрес, процес, професор, субота, група, суфікс, комісар, комісія, комуна, комуніст, інтелігент, ілюстрований, ідилічний, голандський, оперета; тільки звук н подвоюємо в отаких словах: манна, панна, ванна, Ганна, бонна.

Але у власних назвах здебільша лиш чужоземних (винятково в своїх), та в словах з церковної мови – подвоюємо приголосний звук згідно з вимовою чужоземців: Едда, Міллер, Мюллер, Ганнібал, Аннам, Колесса, Мекка, авва, равві, осанна.

Увага: В таких випадках треба вважати тільки на справжню вимову у чужоземців, а не їхню графіку. Через те не пишемо двох приголосних у французьких іменнях: де-Бюсі, Брюсель. Франшвіль, Мюзета, Ґарона, та з другого боку залишаємо подвійні приголосні в італійських іменнях: Ріґолетто, Патті, Страделла, Тассо. Пишучи німецьке Мюллер з двома л, рівночасно пишемо: Рюкерт Гофман (Rückert Hoffmann). бо й сами німці так вимовляють.

 

6. Початкове є в чужих словах передаємо так:

а) у словах давніх і часто вживаних, де воно вимовляється як йе, – через є: євангелія, євангеліст, Єгипет, єзуїт, єретик. Єрусалим, Євген, єпіскоп.

б) у словах рідко вживаних, де воно вимовляється як е. – через е: евакуація, еволюція, егоїзм екватор, екзамен, екскурсія, елегія, елемент, енергія, епідемія, епізодичний, епітет, етика, етимологічний, етнографічний, ефект, епоха, естетика, ехо.

 

7. Початкове і в чужих словах пишемо через і: історія, імперія, іміграція, ідол, ідея, інститут, інтелігент, інспектор, ігумен, Ірод, іронія, Італія, Індія, Іван.

 

8. В чужих словах пишемо -ія, -іє, а не -іа, -іє: матеріял, геніяльний, спеціяльний, фіялка, варіянт, діявол, діякон, пієтизм, гієна.

 

9. Чужоземне -іо- звичайно передається через -іо-: піонер, ембріон, біоскоп, соціологія. В декількох словах, котрі більше поукраїнізувалися, -іо- чергується з -йо-; – однаково добре пишеться: куріоз і курйоз, серіозний і серйозний. Окрім того: бульйон, мільйон, медальйон.

 

10. Після приголосних зубних: д, т, з, с, ц, шиплячих: ж, ч, гц, і після р у чужих словах (тільки не в іменнях власних) пишемо и (а не і): директор, дипломат, тип, тиран, антихрист, граматика, граматичний, університет, музика, музичний, пропозиція, цифра, енциклопедія, цинічний, шифрований, режим, фабрика, фабричний, лірика, ліричний.

Після всіх инших звуків пишемо і: бібліотека., біблія, митрополіт, єпіскоп, євангеліст, публіка, публічний, маніфест, міністр, амуніція, універсал, техніка, технічний, фігура, архів, архідіякон, логіка, логічний, гістологія, магістерський, агітація, орґінія і т. д.

Увага I. До хрещених іменнів та назв це правило прикладається тільки тоді, коли вони не зукраїнізовані: Мікель, Мікаела, Міклош, Філіппо, Лузітанія і т. д.; а коли вони зукраїнізовані, то пишемо и: Михайло, Михалина, Микола або Миколай (Николай), Пилип або Филип, Єгипет, Сірія, Рим.

Увага II. Аналогічно до чисто-українського закінчення ик в іменниках чоловічого роду (таких, як провідник, робітник і ин.), встановилася загальна звичка писати ик і в чужих словах чолов. р., як от: механик, техник, алкоголик, аристотелик, академик.

 

11. У прізвищах чуже і після зубних та шиплячих однаково передається через і: Дізраелі, Дільман, Тільмон, Тіде, Тімур, Мазіні, Зібер, де-Бюсі, Россіні, де-Нанжі, Скюдері.

 

12. У чужих словах перед голосною та перед звуком й пишемо і (а не и): Франція, Росія, Австрія, Азія, історія, матеріял, архиєрей, Антоній, Онофрій, Григорій, Горацій, але можна писати: диякон, диявол, Гавриїл.

 

13. Букву і, що стоїть у чужих словах після голосної, передаємо через ї (а не і): Каїн, Михаїл, Гавргиїл, Рафаїл, Енеїда, архаїчний, героїчний, руїна, архаїзм.

 

14. Чужий дифтонг au передаємо через ав: автор, автограф, авдиторія, авдієнція, лавровий, Август, Австрія, фавна, фавністичний, Таврія, авкціон. Аналогічно – локавт, бравнінг.

Тільки перед голосними передаємо той дифтонг через ау, а не через ав: Ауе, Ауербах, Шопенгауер.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-01-28; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 375 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Человек, которым вам суждено стать – это только тот человек, которым вы сами решите стать. © Ральф Уолдо Эмерсон
==> читать все изречения...

2279 - | 2133 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.131 с.