Витяг з таблиць комутаційних чисел

Вік	Чисельність осіб, які доживуть до віку x років	Комутаційні числа
на дожиття	на випадок смерті
Dx = lxVn		Cx = dxV x +1
	95 246	28 283	589 505		11 103
	91 872	27 341	561 222		10 992
	91 473	26 436	533 881		10 877
	91 046	25 583	507 945		10 757
	90 588	24 676	481 907		10 632
	90 096	23 825	433 410		10 502
...	...	...	...	...	...
	87 064	19 859	346 215

Примітка. Дисконтний множник розраховано за ставкою 3 % річних. Сума комутаційних чисел накопичена поступово з кінця таблиці.

Розв’язання:

а) грн.;

б) або 90,123 грн. зі 100 грн.

Невеликі розбіжності пояснюються округленням комутаційних чисел.

Приклад 2. Визначити одноразову нетто-ставку на випадок смерті для особи у віці 40 років строком на 2 роки, використовуючи дані таблиці.

Розв’язання:

При використанні комутаційних чисел з таблиці нетто-ставка дорівнюватиме:

або 0,799 грн.

Приклад 3. У поточному періоді середньорічна чисельність працюючих на підприємстві була 200 осіб, з яких виробничі травми дістали 10 осіб з втратою працездатності на 120 людино-днів.

Визначити показники рівня травматизму:

1) частоту;

2) важкість;

3) коефіцієнт непрацездатності (кількість людино-днів непрацездатності на одного працюючого).

Розв’язання:

1) частота травматизму (ЧТ) = (Число осіб, які постраждали: Серед­ньоспискова чисельність працюючих) · 100 = (10: 200)100 = 5, тобто на 100 працюючих 5 осіб отримали травми;

2) важкість травматизму (ВТ) = Людино-дні непрацездатності: Кі­лькість нещасних випадків = 120: 10 = 12 днів;

3) коефіцієнт непрацездатності (К_н) = Кількість днів непрацездатності: Середньоспискова чисельність працюючих = 120: 200 = 0,6 дня.

3.3. Статистичні показники фінансових
результатів і платоспроможність
страхових організацій

Статистика фінансових результатів страхових організацій вивчає обсяг доходів і витрат страхових організацій, їх склад, характеризує утворення і розподіл прибутку, вимірює та аналізує рентабельність діяльності страховиків.

До доходів від страхової діяльності належать:

· зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії);

· комісійні винагороди за перестрахування;

· частка від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачених перестраховикам;

· повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів;

· повернуті суми технічних резервів та інших незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства.

Разом ці доходи складають валовий дохід страхової організації, основним джерелом якого є надходження від страхових платежів. При аналізі валового доходу завданням страхових організацій є вивчення динаміки надходжень страхових платежів, оцін­ка впливу окремих факторів на їх приріст. Такий аналіз необхідно проводити за видами страхування, видами ризиків та іншим ознаками.

До витрат страховика належать:

· виплата страхових сум і страхових відшкодувань;

· відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

· відрахування у технічні резерви;

· витрати на проведення страхування;

· інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Головним елементом витрат є виплати страхового відшкодування і викупних сум. Статистика вивчає їх динаміку, визначає вплив окремих факторів на їх зміну. При аналізі розраховуються показники динамічного ряду, приріст показника, що обумовлений середнім розміром виплат у розрахунку на один договір і кіль­кістю виплат, виявляються закономірності в зміні витрат страхових організацій з виплати страхового відшкодування. Аналіз ос­танніх необхідно здійснювати в розрізі страхових ризиків, видів страхування, страхових організацій, використовуючи показник розміру виплат на одну гривню страхових платежів.

Прибуток і рентабельність є основними показниками фінансових результатів страхових організацій.

Розраховуються такі показники прибутку: прибуток страхової діяльності; балансовий прибуток; чистий прибуток; прибуток, що оподатковується. Прибуток від страхової діяльності визначається як різниця між валовими доходами і сумою витрат і відрахувань. Балансовий прибуток страхової організації дорівнює сумі прибутку від страхової діяльності і доходів (витрат) від нестрахової діяльності. Доходи (витрати) від нестрахової діяльності складаються із доходів, що отримані від участі у діяльності суспільних підприємств, орендної плати, дивідендів за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, суми відсотків по депозитах та інших доходів, пов’язаних з нестраховою діяльністю.

Чистий прибуток і прибуток, який обкладається податком, розраховується за загальною методикою.

Для оцінки прибутковості в страхуванні використовують кілька показників рентабельності: рентабельність страхових організацій; рентабельність страхової діяльності; рентабельність окремих видів страхування.

Рентабельність страхової організації розраховується як відношення прибутку до власного капіталу. Рентабельність страхової діяльності обчислюється відношенням прибутку, що отримано від страхової діяльності, до суми витрат і відрахувань страхової організації. Розрахунок рентабельності по будь-якому виду страхування (або страховому ризику) можна виконати шляхом порівняння прибутку, який отримано від відповідного виду страхування (страхового ризику), і страхової суми або суми страхових платежів по цьому ж виду страхування.

Рентабельність страхової організації є найзагальнішим показником порівняно з рентабельністю страхової діяльності, бо перший показник відображає фінансові результати як від страхової, так і нестрахової діяльності.

Для факторного аналізу динаміки показників рентабельності використовуються статистичні методи. Розглянемо їх застосування на прикладі одного з них — рентабельності страхових платежів (K ₂), що розраховується як відношення прибутку (П) до страхових платежів (СП). Для характеристики динаміки рентабельності по групах страхувальників використовується система індексів середніх величин:

Індекс змінного складу обчислюється за формулою

,

де d — частка страхових платежів окремих груп страхувальників в їх загальному обсязі. Індекс демонструє, як змінилась середня рентабельність страхових платежів в цілому по страховій компанії.

Індекс фіксованого складу, який розраховується за формулою

,

показує,як змінилася середня рентабельність по компанії в цілому за рахунок динаміки рентабельності страхових платежів по окремих групах страхувальників.

Індекс структурних зрушень можна знайти за формулою

Він свідчить, як змінилась середня рентабельність по компанії в цілому тільки за рахунок зміни розподілу страхових платежів по групах страхувальників.

Для того щоб страховики мали достатньо ресурсів для сплати поточних і майбутніх зобов’язань перед страхувальниками, вони повинні підтримувати мінімальну межу своєї платоспроможності у вигляді резервного фонду. Цей фонд служить для захисту страховиків від ризиків, пов’язаних зі страховою діяльністю, зокрема з випадковими коливаннями претензій, негативними результатами інвестиційної діяльності, недоліками програм перестрахування, великими збитками та ін. Платоспроможність засвідчує можливість суб’єкта ринку (страховика) виконати свої страхові зобо­в’язання згідно з умовами страхового договору. Саме наявність відповідної страхової суми у визначений термін і характеризує рівень платоспроможності страховика.

Платоспроможність страхової компанії підтримується як за рахунок надання страхових послуг та акумуляції відповідних страхових премій, так і за рахунок прибутків страховика від інвестиційної діяльності. Таким чином, в окремих випадках недостат­ній обсяг страхових премій для виконання зобов’язань страховиків покривають за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності.

Аналіз платоспроможності страхових організацій здійснюють у таких напрямах:

1) аналіз зобов’язань страховика;

2) аналіз ресурсів страховика;

3) співвідношення зобов’язань і ресурсів.

У свою чергу, зобов’язання страховика поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх зобов’язань належать виплати дивідендів акціонерам, заробітна плата співробітникам, інші види виплат, обумовлені діяльністю страхової організації. Зовнішні зо­бов’язання — це зобов’язання перед страхувальниками.

На платоспроможність страховика впливають зовнішні та внут­рішні фактори. До перших належать: інфляція; зміна податкового законодавства; кон’юнктура ринку; природні аномальні явища; соціальні потрясіння і т. ін. До внутрішніх факторів можна віднести стратегію страхової компанії і механізм її реалізації; масштаби страхової діяльності та її диверсифікацію; ефективність інвестиційної діяльності та структуру інвестиційного портфеля.

Для оцінювання економічної ефективності страхової діяльності може бути використана така система статистичних показників:

Коефіцієнт фінансової стабільності (К _фс ) страхової компанії розраховується за формулою

.

Детальніша оцінка фінансового стану, а звідси і стабільності страхової компанії, може бути здійснена за допомогою такої си-
стеми показників (коефіцієнтів):

Для забезпечення необхідного рівня платоспроможності та прибутковості акціонерного капіталу, своїх контрактних зобов’язань страхові організації мають нагромаджувати і підтримувати свої фонди в розмірі, що забезпечує покриття майбутніх зобов’язань. Для цього страховим організаціям потріб­но інвестувати свої фонди для одержання необхідного доходу з мінімальним ризиком.

Для оцінювання ефективності нарощування коштів страхової компанії мають бути оцінені такі фактори:

· нарощування активів компанії як фактора зміни ціни акцій компанії;

· ефективність вкладення коштів в акції порівняно з банківськими депозитами;

· вплив на ціну акцій компанії різних напрямів інвестування;

· ефективність з погляду прибутковості та інших показників рентабельності діяльності компанії різних напрямів інвестування.