Конкурентоспроможність продукції

Сутність та система показників конкурентоспроможності. Маркетинговий аналіз спрямований на виявлення параметрів товарів, які становлять для покупців істотний інтерес. Такі параметри віддзеркалюють якість і корисність товару з урахуванням, з одного боку, соціальних, функціональних, ергономіч­них, естетичних, екологічних та інших споживчих властивостей, а з іншого — витрат на його придбання та експлуатацію. Іншими словами, якісні та вартісні особливості товару, які враховуються покупцями, зумовлюють його конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність — це комплексна багатоаспектна характеристика товару, що визначає його переваги на ринку порівняно з аналогічними товарами — конкурентами як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на їх задоволення.

Конкурентоспроможність повніше розкривається через систему якісних та економічних показників.

· Якісні показники конкурентоспроможності характеризують властивості товару, завдяки яким він задовольняє конкретну потребу. Вони розподіляються на класифікаційні й оцінювальні.

Класифікаційні характеризують належність товару до певної групи і визначають призначення, галузь застосування та умови використання даного товару.

Оцінювальні кількісно характеризують ті властивості, які створюють якість товарів. Використовуються для нормування вимог до якості і порівняння різних зразків товарів, віднесених до одного класу за класифікаційними показниками.

Оцінювальні показники поділяються на: 1) регламентуючі (нормативні), які характеризують патентну чистоту товарів, вимоги їх сертифікації, відповідність міжнародним, національним і регіональним стандартам якості, екологічності, уніфікації, безпеки, захисту здоров’я, а також законодавству; 2) порівняльні, що характеризують функціональні особливості, надійність у споживанні, ергономічні й естетичні.

· Економічні показники конкурентоспроможності характеризують сумарні витрати споживачів на задоволення їх потреб даним товаром. Вони складаються з витрат на придбання (ціна продажу) і витрат, пов’язаних з експлуатацією виробу: ремонт, технологічне обслуговування, запасні частини, енергоспоживання. У цілому загальна сума цих витрат виступає для споживача як ціна задоволення потреби (ціна споживання).

Рівень ціни споживання для покупця є складовою конкурентоспроможності товару і залежить насамперед від споживчих властивостей конкретного виробу.

За методикою проектування виробів починається з прогнозу його конкурентоспроможності. Загальні правила оцінювання конкурентоспроможності продукції такі (рис. 12.11): вибір і аналіз ринку для реалізації товару; вивчення конкурентів з виробництва і реалізації аналогічного товару; вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного товару-аналога як бази порівняння; визначення необхідних груп параметрів, що підлягають оцінюванню; установлення набору одиничних показників за відповідними групами параметрів; вибір методик розрахунку, визначення та аналіз зведених показників за товарними групами; розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару, що проектується; розроблення заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції та її оптимізація з урахуванням витрат.

Прогнозування конкурентоспроможності починається з двох груп показників: якісних та економічних, при цьому враховуються тільки ті, що становлять інтерес для споживачів.

Регламентовані (нормативні) показники мають два параметрич­них значення у вигляді індексів: при відповідності нормі І = 1, якщо не відповідає — І = 0.

Груповий індекс за сукупністю регламентованих показників має такий вигляд:

де І _р.п —груповий індекс за регламентованими показниками;

q _{р і} — одиничний показник за і -м регламентованим показ-
ником;

п — кількість регламентованих показників, що підлягають оцінюванню.

Одиничний параметричний показник визначається за формулою:

де q_і — одиничний параметричний показник за і -м параметром;

Р_і — величина і -го параметра для виробу, що аналізується;

— величина і- го параметра, за якої потреба задовольняється повністю.

Рис. 12.11. Загальна схема оцінювання та підвищення
конкурентоспроможності товару

Для отримання групового показника, що характеризує відповідність виробу потребі за якісними (технічними) параметрами, необхідно одиничні показники об’єднати з урахуванням значущості кожного з них:

де І _т.п— груповий показник за технічними (якісними) параметрами, що зіставляються;

q_i — одиничний параметричний показник за і -м технічним (якісним) параметром;

a_i — коефіцієнт вагомості і- го технічного (якісного) показника в загальному наборі (визначається методом експертної оцінки);

п — кількість параметрів, що береться до уваги під час оцінювання.

Груповий індекс конкурентоспроможності виробу за економічними показниками являє собою суму оцінок одиничних показників, що зважені за коефіцієнтом їх часткової участі в ціні споживання базового зразка товару:

де І _е.п — груповий показник за економічними параметрами;

q_i — значення оцінки по і -м економічним параметром;

a_i — частка витрат і- го економічного параметра в ціні попиту;

п — кількість параметрів, що береться до уваги під час оцінювання.

Розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності здійснюється на основі групових показників за регламентованими (нормативними), якісними (технічними), економічними показниками:

де К _к.с — комплексний показник конкурентоспроможності товару, що аналізується відносно базового зразка;

І _р.п, І _т.п, І _е.п —групові індекси конкурентоспроможності за регламентованими (нормативними), технічними (якісними) та економічними показниками.

На основі комплексного показника формується висновок про конкурентоспроможність товару, що оцінюється. У разі К _к.с < 1 виріб, який аналізується, поступається базовому зразку за конкурентоспроможністю, при К _к.с > 1 — перевищує зразок. За умови рівної конкурентоспроможності К _к.с = 1. Однак слід мати на увазі, що при зростанні І _т.п (тобто поліпшенні споживчих показників товару, що аналізується) показник К _к.с збільшується, характеризуючи зростання конкурентоспроможності. При зростанні І _е.п (ціни споживання товару, що аналізується, порівняно з базовим зразком) показник К _к.с зменшується, відображаючи зниження конкурентоспроможності.

На підставі сформульованого висновку приймається рішення про проектування та виробництво такого виробу чи зняття виробу з виробництва, модернізацію його або переведення на інший ринок.

Під час проектування важливо забезпечити випереджаючу і довготривалу конкурентоспроможність нових виробів, щоб утри­мати їх на певному ринку товарів. При цьому більшу увагу слід приділяти не стільки поліпшенню технічних параметрів, скільки зниженню ціни споживання.

Крім наведеного вище методу визначення конкурентоспроможності, на практиці застосовують ще кілька методів оцінювання:

· Апроксимаційна модель, яка використовується лише у випад­ках, коли між показниками є кореляційна залежність, тобто значення коефіцієнта кореляції має бути більше – 0,5 або менше – 0,5. На полі кореляції показників аналогів зразків, що оцінюються, проводиться апроксимаційна лінія, а через точки максимально віддалені від неї проводяться паралельні лінії. Між цими лініями розташовується зона відповідності. Процедури кореляції та апрок­симації виконуються на ЕОМ. Недоліком цього методу вважається те, що показники не поділяються на ефект та витрати і не ранжуються.

· Метод аналітичних залежностей абсолютних показників полягає в тому, що встановлюється номенклатура показників зраз­ків виробів; формуються групи аналогів шляхом виключення зразків, які відрізняються від інших більш ніж на –10 %; виокремлюється базовий зразок за інтегральним показником (відношення ефекту від застосування продукції споживачем до витрат на досягнення цього ефекту); розраховується рівень конкурентоспроможності на основі співвідношення інтегральних показників оцінюваних зразків та базового (К = І: І _б).

· Метод комплексних відносних показників використовується, коли від застосування продукції немає вираженого ефекту, тоді до уваги беруться відносні показники (одиночні: бажані і небажані та комплексні). Комплексний відносний показник (К _вд) показує, наскільки оцінювана продукція краще або гірше базового зразка:

· Метод «ідеальної моделі» використовується для розрахунку конкурентоспроможності принципово нової моделі виробу. Група експертів з дослідників, проектувальників, маркетологів визначає за бальною системою набір кількісних і якісних показників, які характеризують споживчі властивості «ідеального виробу» шляхом відповіді на поставлені ними самими питання: відповідність певного показника світовому рівню, ступінь задоволення потенційного споживачакожним показником, наскільки важливі певні показники з точки зору науково-технічного прогресу та для потенційних споживачів.

· Індекс якості являє собою показник різнорідної продукції, рівний середньозваженому значенню відносних показників якості різноманітних видів продукції. Використовується для визначення конкурентоспроможності підприємства в цілому та порівняння за цим показником фірм, що входять до компанії. Індекс якості дає змогу оцінювати динаміку конкурентоспроможності підприємства протягом певного часу.

де К_{р .вд} — відносний показник якості р -го виду продукції;

m_p — коефіцієнт вагомості (частка обсягу р -го виду продукції в загальному обсязі продукції підприємства);

нк — номенклатура видів продукції, що оцінюється.

Відносний показник якості може розраховуватися як відношення головних показників продукції в оцінюваний і базові періоди або відношення рівнів конкурентоспроможності продукції.

Коефіцієнт вагомості показника

Обсяг виробництва продукції М подається у вартісних одиницях. Це може бути собівартість С одиниці продукції на обсяг готової продукції N _нк: М = С · N _нк, або ціна Ц одиниці продукції на обсяг реалізованої продукції N _нк: М = Ц · N _нк. Якщо відносний показник розраховується за рівнем конкурентоспроможності, обсяг виробництва визначається в натуральних одиницях:
М = N _нк.