Предмет і завдання статистики платіжного балансу
Платіжний баланс є одним з основних інструментів макроекономічного аналізу і прогнозування. За його допомогою можна відстежити розвиток зовнішньої торгівлі: в яких розмірах і формах відбувалося залучення іноземних інвестицій; який був відплив вітчизняного капіталу за кордон; наскільки своєчасно погашувалась зовнішня заборгованість країни. Платіжний баланс є одним з джерел для складання системи національних рахунків. Його також використовують для визначення монетарної та фіскальної політики, регулювання валютного ринку й обмінного курсу. В цілому платіжний баланс відображає зовнішньоекономічну діяльність країни за звітний період.
Зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Для ефективного керування зовнішньоекономічними зв’язками необхідні дані, що комплексно відтворюють стан і розвиток зовнішньоекономічних зв’язків.
Змістом зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля товарами (товарний оборот), експорт та імпорт послуг, відносини, що виникають між резидентами країни та резидентами інших країн (нерезидентами) щодо придбання фінансових вимог і прийняття зобов’язань.
Платіжний баланс країни — це систематична реєстрація економічних операцій, що мали місце протягом певного періоду між резидентами цієї країни та резидентами інших країн світу. Платіжний баланс дає докладну характеристику зовнішньоекономічного становища країни на макрорівні, а також динаміку валютних курсів.
Статистика платіжного балансу має такі завдання:
· розробка системи показників, які дають характеристику розмірам, динаміці, структурі зовнішньої торгівлі;
· аналіз факторів, що впливають на розвиток основних явищ зовнішньоекономічної діяльності;
· порівняльний міжкраїнний аналіз;
· оцінка іноземних інвестицій.
Предметом статистики платіжного балансу є розміри і кількісні співвідношення між масовими явищами у сфері зовнішніх відносин, закономірності їх формування, розвитку та взаємозв’язку, а також розробка змісту та методів обчислення показників, що характеризують зовнішньоекономічні зв’язки.
Статистика зовнішньої торгівлі
Статистика зовнішньої торгівлі — це складова статистики платіжного балансу, що вивчає рух товарів через кордон, обліковує виконані роботи та послуги. Крім цього, статистика зовнішньої торгівлі розробляє систему показників, вивчає взаємозв’язки між показниками зовнішньої торгівлі та іншими показниками економічної діяльності держави.
Основним об’єктом статистичного дослідження є товарооборот країни з іншими державами. За допомогою статистики розкривається зміст зовнішньої торгівлі, докладно характеризуються експорт та імпорт товарів і послуг.
Статистика зовнішньої торгівлі збирає та аналізує дані, які показують досягнутий рівень товарообороту з іншими державами, стан торговельного балансу, обсяг експорту, імпорту та реекспорту, зміни в товарній структурі експорту та імпорту, географічний розподіл зовнішньоторговельного обороту. Завдяки цим даним можливе з’ясування результатів розвитку економічних зв’язків з іншими країнами, розрахунок пропорцій, що склалися у зовнішньої торгівлі, темпів зростання експорту, імпорту і товарообороту. Дані статистики зовнішньої торгівлі широко використовуються при складанні платіжного балансу, розробці цілей зовнішньоекономічної політики.
Статистика зовнішньої торгівлі виконує такі завдання:
· забезпечення повного та вірогідного обліку даних про експорт та імпорт країни;
· аналіз основних тенденцій, структури і динаміки зовнішньоторговельних товарних потоків одночасно із загальною макроекономічною ситуацією;
· інформаційне забезпечення підготовки законодавчих актів у галузі митної політики й державного регулювання зовнішньої торгівлі.
В Україні для обліку експорту-імпорту товарів як класифікатор застосовується Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), побудована на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та восьмизначної Комбінованої номенклатури ЄС (КН ЄС) — деталізованої номенклатури для країн ЄС.
Використання кількох класифікацій має на меті досягнення порівнянності з даними інших обстежень, наприклад, статистики промисловості. Однак слід враховувати, що зіставлені таким чином дані, одержані з різних обстежень, можуть дуже суттєво різнитися методологічно (наприклад, з погляду визначення звітної території та звітного кола, обсягу вартості та моменту обліку).
В основу класифікацій, що використовуються, покладено принципи їх основного поділу. Такими принципами можуть бути: виробничо-технічні ознаки (матеріали, що використовуються); ступінь обробки, призначення товару (наприклад, сировинні матеріали, напівфабрикати та готову продукцію класифікують за ступенем обробки).
Під товарами у міжнародній торгівлі розуміють ті, які додаються чи віднімаються від запасу матеріальних ресурсів країни через експортування чи імпортування. Таким чином, термін «товар» не повинен обмежуватися товарами, які є об’єктом комерційної угоди, наприклад переходом власності, а має охоплювати ті товари, які відповідають згаданому критерію. Однак слід зазначити, що жорстке застосування цього критерію може призвести у деяких випадках до включення в цю категорію сторонніх переміщень товарів.
