Класифікація безсудомних епілептичних пароксизмів.

1. Генералізовані безсудомні пароксизми – прості абсанси, складні абсанси, статус абсансів, поліморфні пароксизми.

2. Фокальні (парціальні) безсудомні епілептичні пароксизми – мовні, афазичні, соматосенсорні, зорові, слухові, нюхові, запаморочення, вісцеро-вегетативні, пароксизми порушення пам'яті, ідеаторні, афективні, психосенсорні, психомоторні, сутінкові затьмарення свідомості, пароксизмальні розлади сну, поліморфні пароксизми.

3. Змішані безсудомні пароксизми (поєднання генералізованих пароксизмів з фокальними).

Епілептичний простий абсанс – це мимовільне, короткочасне, що раптово виникає, періодично стереотипно повторюване виключення свідомості. У хворого спостерігається характерна картина: він заклякає в тій позі, в якій його застав пароксизм. Виникає зупинка, заминка в розмові, перерва в роботі, можуть випасти речі, що їх хворий тримав у руках. Хворий скаржиться на раптові втрти свідомості. Тривалість пароксизму – долі секунди, але цього досить для виключення активної уваги і осмислених рухів.

Складний епілептичний абсанс – це абсанс, що його супроводжують інші видимі клінічні симптоми: зниження м'язового тонусу, автоматизми, зміна кольору обличчя, сечовиділення. Атонічний абсанс – на фоні короткочасного виключення свідомості знижується м'язовий тонус і хворий повільно осідає чи миттєво падає там, де його застав пароксизм. Абсанс з автоматизмами – це простий абсанс з наявністю елементарних рухів: хворий не реагує на звернення і з безглуздим виразом обличчя чинить нерозумні дії (щось перебирає руками, розгладжує одяг, щось струшує тощо).

Статус абсансів – розвиток частих (до кількох сотень на добу) абсансів, у проміжках між якими хворий не приходить до свідомості.

Поліморфні абсанси – поєднання двох чи більше абсансів у одного хворого. Частіше це буває поєднання простого абсансу з вісцеральним чи простого і абсансу з автоматизмами.

Мовні фокальні (парціальні) пароксизми. У хворого на фонв повної свідомості раптово зникає мовлення, пропадаєдумка, наступає пустота, туман в голові. Хворі, як правило, все бачать, чують, розуміють навколишні події, продовжують свою роботу, ведуть себе адекватно обстановці, але не можуть говорити, вимовляти слова, відповідати на питання словами. Багато хворих, щоб приховати мовний пароксизм від людей, що їх оточують, починають з підвищеною увагою і серйозною зосередженістю виконувати різнв обдумані, цілеспрямовані дії, щоб виграти час для продовження розмови.

Сенсорні фокальні пароксизми. У хворих на фоні повного здоров'я без видимих причин з'являються різного змісту сенсорні порушення: «повзання мурашок», парестезії, заніміння, часткова втрата зору чи повна сліпота, випадіння окремих полеей зору чи відчуття іскор, полум'я, втрата слуху, чи поява якогось шуму, тріщання, відчуття неприємних запахів чи смаків. Причому смакові пароксизми супроводжуються значним слиновиділенням і рухами, що нагадують жування їжі.

Пароксизми (запаморочення) відрізняються від звичайних запаморочень тим, що хворі не в змозі дати їм точну, чітку і визначену характеристику.

Вісцерально-вегетативні пароксизми характеризуються виникненням епізодів нудоти і блювання різної інтенсивності, чим вони нагадують істеричні прояви.

Афективні пароксизми проявляються змінами афективного стану хворого. Зміни настрою виникають раптово і не піддаються зовнішній корекції. Це можуть бути страх і бурхлива радість, безмежна любов до людей, що його оточують, злостивість і жорстокість до близьких людей з силовими діями, періоди значної апатії, коли хворому все не миле.

Психомоторні пароксизми – своєрідні розлади свідомості, що супроводжуються руховою активністю. Яка може бути деякою мірою координованою, або мати невпорядкований, примітивний характер. З виникненням пароксизму хворий припиняє свою звичну діяльність, перестає реагувати на зовнішні подразники, робить автоматизовані дії, що справляють враження обдуманих. До психомоторних пароксизмів належать транси, під час яких хворий протягом тривалого часу може здійснювати лосить складні, навіть професійні дії, а також фуги – короткочасні автоматизовані дії.

Пароксизми сутінкових затьмарень свідомості. Для них характерні порушення сприймання навколишнього світу. Хворі дезорієнтовані, їхня поведінка може бути соціально небезпечною через маячні та галюцинаторні переживання. Після закінчення пароксизму ці переживання повністю амнезуються.

Пароксизмальні розлади сну в дебюті епілепсії бувають у 12,3% хворих. Провідним симптомом є сновидіння, що стереотипно повторюються тривалий час і не дають хворому змоги повноцінно відпочити.

Зміни особистості. При епілептичній хворобі поступово формуються своєрідні зміни особистості, всіх сфер психічної діяльності: мислення, мовлення, емоційних реакцій, поведінки, ставлення до себе і до навколишнього світу.У хворих легко виникають афекти, що відрізняються великою силою, стійкістю і тривалістю. Вони злопам'ятні, мстиві, в стані гніву і злостивості стають агресивними і жорстокими. В інших випадках у спокійному стані хворі стають підлесливими, догідливими. Ці особливості призводять до виникнення у хворих конфліктів з іншими людьми. Мислення їх характеризується уповільненістю, в'язкістю, недостатньою рухливістю; мовлення уповільнене, хворі важко переключаються з однієї теми на інші, не можуть відмежувати головне від другорядного, зосереджуються на дрібницях, використовують стереотипні, трафаретні словесні звороти; для хворих є характерними пишномовні вирази, вживання слів у пестливій і зменшувальній формі.

Хворим властива надмірна акуратність, пунктуальність і педантичність. Вони погано пристосовуються до нової ситуації, нового виду праці, але добре справляються з нескладною і звичною для них роботою. Хворі приділяють велику увагу своєму здоров'ю, підраховують число припадків, занотовують свої самопочуття в блокнотах, стають егоцентричними та іпохондричними. При тяжкому перебігу хвороби ці особливості значно посилюються. Особливо помітно порушуються інтелектуально-мнестичні функції. Зниження інтелекту і пам'яті має деяку особливість. Багато років зберігається пам'ять на дати і частоту припадків, а також на інші факти, що мають відношення до хвороби, і в той же час втрачається пам'ять на професійні і шкільні знання. Мислення стає конкретним, втрачається здатність до логічних міркувань, узагальнень та абстрагування. Зменшується словниковий запас хворого. Всі інтереси, крім турботи про своє здоров'я, згасають. Перебіг епілепсії не завжди призводить до глибокої недоумкуватості.