Загальні симптоми епілепсії

ЗМІСТ

Вступ. 3

1. Загальні симптоми епілепсії 3

2. Етіологія та особливості протікання епілепсії 9

3. Різновиди епілепсії у дітей. 11

Висновок. 13

Список використаної літератури. 14

 

 

Вступ

Епілепсія – це полігенне захворювання, в основі якого лежить комплекс причин. Вона належить до числа досить поширених захворювань (за даними різних авторів, на епілепсію страждають від 1 до 5 чоловік на 1000 населення). Прийнято поділяти епілептичні прояви на власне епілепсію і симптоматичну епілепсію. При симптоматичній епілепсії звичайно спостерігається лише судомний припадок, що є одним із проявів у клінічній картині органічного ураження головного мозку (травми, інфекції, пухлини, судинні захворювання та ін.).

Епілептична хвороба на відміну від симптоматичної, характеризується більш поліморфною картиною: до неї належать, крім великих і малих припадків, безсудомні форми, психічні розлади, що гостро виникають, своєрідні зміни особистості, а в ряді випадків і специфічна недоумкуватість.

 

Загальні симптоми епілепсії

Епілепсія (англ. epilepsy) – це хронічне, прогредієнтне нервово-психічне захворювання, що характеризується багатоманітною етіологією, проте єдиним патогенезом, яке проявляється 2 основними групами симптомів: пароксизмальними розладами (припадками) і психічними розладами.

Припадки. О.І. Болдирьов пропонує відрізняти від епілепсії наступні явища: епілептична реакція, яка проявляється епілептичним припадком, що виникає в особливих умовах у відповідь на вплив шкідливого фактору (високої температури тіла, інтоксикації, інфекції), і епілептичні припадки, які розвиваються при осередкових ураженнях головного мозку (пухлинах, запаленнях і т.п.).

Припадки можуть виникнути і зовсім несподівано, і після факторів, які їм передують. В останньому випадку, за декілька годин і, навіть, за добу до появи припадків, у хворих з'являються: головний біль, загальна млявість, погіршується самопочуття, виникає подразливість, тужливість тощо. За цими симптомами хворі часто вгадують наближення припадків. У багатьох хворих припадок починається з аури, яка за кілька секунд до виключення свідомості проявляється сенсорними, слуховими, зоровими, нюховими, смаковими, психосенсорними, моторними розладами. Під аурою розуміють різноманітні психопатологічні порушення, які у кожного хворого мають стереотипний перебіг. Зорова аура проявляється раптовими зоровими галюцинаціями (вогонь, яскраве світло, різні круги, кольорові плями, фігури живих істот). При слуховій аурі хворі чують мелодії, звуки, слова. Для нюхової аури характерні незвичайні, інколи невизначені запахи. Нерідко аура проявляється своєрідними парестезіями у різних частинах тіла: повзання комах, почуття заніміння, тепла, холоду тощо. При моторній аурі хворі відтворюють стереотипні моторні акції (намагаються кудись бігти, притупують і обертаються на місці тощо). При психосенсорній аурі навколишні предмети і власне тіло раптом здаються зміненими, весь навколишній світ сприймається як вже бачений, знайомий (чи, навпаки, ніколи не бачений, незнайомий). Вісцеральна аура дає хворим різноманітні неприємні відчуття в різних частинах тулуба чи черевної порожнини. Рідко зустрічається так звана психічна аура, під час якої хворі переживають почуття страху чи радощів.

Великий судомний припадок. Він може виникати і без аури. Хворий раптово втрачає свідомість і падає. При цьому можливі травми голови, опіки, каліцтво. Спочатку йде фаза тонічних судом: судома м'язів голосової щілини спричиняє голосний крик, хворий перестає дихати; на обличчі судомна гримаса і блідість, а потім воно стає багряно-синім; щелепи зведені, очні яблука відведені в сторону і вгору, зіниці розширюються і не реагують на світло. Тонічна фаза продовжується декілька секунд (не білтше півхвилини) і змінюється фазою клонічних судом. Остання починається з відновлення дихання. У м'язах кінцівок, тулуба і обличчя виникають сильні судомні поштовхи, як правило. Синхронні і симетричні. Із рота виділяється піниста слина з червоними стяжками крові. Часто при цьому відбувається мимовільне сечовиділення і дефекація. Фаза клонічних судом продовжується 2-3 хвилини, після чого хвоі залишаються в несвідомому (коматозному) стані протягом 15-20 хв. Епілептична кома поступово переходить у звичайний сон. Після сну хворі скаржаться на млявість, почуття загальної слабкості, немочі. Можуть виникати порушення координації рухів і утруднення мовлення. При тяжкому перебігу епілептичної хвороби, при її ускладненнях може виникнути так званий епілептичний статус, при якому великі судомні припадки ідуть один за одним так часто, що в проміжках між ними хворі до свідомості не приходять. Епілептичний статус продовжується від декількох годин до 1-2 діб. Він являє собою значну небезпеку для життя хворого, оскільки при ньому розвивається набряк мозку, серцево-судинна недостатність і асфіксія.

Малий припадок. Як і великий, малий припадок характеризується раптовою втратою свідомості. Хворий заклякає на одному місці, але не падає, його погляд спрямований в одну точку, обличчя бліде. В окремих м'язах обличя і верхніх кінцівок виникають короткочасні судомні посмикування, інколи спостерігаються нецілеспрямовані рухи. Малий припадок триває декілька секугд, потім свідомість швидко прояснюється і хворий продовжує перервану діяльність. Малий припадок супроводжується амнезією.

Психічні розлади. Мислення при епілепсії характеризується примітивністю, в’язкістю, тугорухливістю, надмірною деталізацією. Відмічається зниження рівня узагальнення, інертність, конкретність мислення. До специфічних мовленнєвих порушень відносять олігофагію (утруднення або неможливість назвати предмет) і використання зменшливо-ласкавих слів. Інертність психічних процесів на рівні емоцій виражається в афективній ригідності. Спостерігаються запальність, спалахи гніву (дисфорії). Порушена переключаємість уваги, опосередкована пам'ять.

Поряд з великими і малими припадками при епілепсії можуть розвиватись гострі психічні розлади. Їх називають психічними еквівалентами, оскільки своєю появою розлади можуть замінити судомні припадки. Крім того, зустрічаються випадки епілепсії, коли припадки зовсім відсутні, а замість них періодично виникають гострі психічні розлади. Ці безсудомні епілептичні пароксизми у 53% хворих бувають першими ознаками епілепсії. Вони мають такі особливості: 1) раптовість – виникає серед повного здоров'я; 2) короткочасність – миттєве чи триваліше, протягом кількох секунл – виключення свідомості, про яке можна судити лише за перерваною дією, випадінням предметів з рук тощо; 3) стереотипність – однакові прояви пароксизму спостерігаються протягом тривалого часу, іноді протягом усього періоду захворювання; 4) періодичність – епілептичні пароксизми повторюються із зменшенням світлих проміжків між ними; 5) автономність – виникнення пароксизму не залежить від волі хворого, воно не контролюється ним; 6) повна втрата свідомості – про це свідчить амнезія пароксизму; 7) швидкий і відносно легкий вихід із пароксизму; 8) відсутність скарг хворого на своє здоров'я у міжпароксизмальний період; 9) наявність змін на ЕЕГ; 10) позитивна реакція на антиепілептичну терапію.