Міністерство аграрної політики і продовольства України
Житомирський національний агроекологічний університет
Кафедра економіки підприємства
Реферат
з економіки праці та соціально трудових відносин
на тему:
«Управління продуктивністю праці»
Виконала:
Студентка групи ЕП-11-1
Бережницька Д.В.
Перевірив:
Мартинчик О.А.
Житомир 2013
План
Вступ
1. Система управління продуктивністю праці
2. Методи виміру продуктивності праці
3. Фактори зміни продуктивності праці
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття "продуктивність" і "продуктивність праці".
Продуктивність — це ефективність використання ресурсів — праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації — під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв’язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих по-дуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов’язаних з безробіттям тощо. Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві.
На зарубіжних підприємствах оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а не просто вироблена. Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визичити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності.
Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу раці. У її визначенні вихідною категорією є праця.
Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Система управління продуктивністю праці
Продуктивність праці є одним з показників її ефективності, результативності. Поняття продуктивності праці прийнято трактувати в широкому та вузькому розумінні. В широкій суспільній концепції продуктивність праці – це розумова схильність людини до постійного пошуку удосконалення трудової діяльності з урахуванням мінливих соціально-економічних умов. У вузькій технічній концепції продуктивність праці – це відношення одержуваного результату (обсягу продукції) до ресурсів, що використовуються у процесі праці.
Управління продуктивністю – це процес, що передбачає стратегічне і оперативне планування, постійний контроль за ефективним впровадженням заходів по її підвищенню.
Зростання продуктивності може бути обумовлено:
-зростанням результату при незмінних витратах ресурсу чи їх зниженні;
-зниженням витрат при незмінному чи зростаючому результаті;
-одночасним зниженням результату і витрат при випереджаючому темпі зниження витрат.
Типовий процес управління продуктивністю праці передбачає наступні етапи:
-вимірювання рівня та визначення факторів зміни продуктивності праці;
-планування підвищення продуктивності праці на основі аналізу резервів її зростання;
-здійснення та контроль за реалізацією заходів щодо підвищення продуктивності праці;
-оцінку впливу здійснених заходів на результативність трудової діяльності.
Системний підхід до управління продуктивністю праці базується на двох основних принципах: орієнтації на випуск продукції (кінцеві результати процесу праці); інтеграції всіх підсистем організації в єдине ціле. Він охоплює організаційні форми, сфери, прийоми і методи підвищення продуктивності праці.
Основні елементи в системі управління продуктивністю праці:
-управління якістю (процес забезпечення якості);
-планування (в процесі якого визначаються заходи для підвищення ефективності виробництва);
-вимірювання трудових витрат (процес оцінки їх економічності);
-бухгалтерський облік і фінансовий контроль (службами, які займаються оцінкою прибутку).
В системі управління продуктивністю праці на підприємстві поєднуються два напрямки – мотиваційний (стимулювання якості робочої сили, її участі в інноваційних процесах) і технічний (впровадження нової техніки і технологій).
