Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи тих суб’єктів господарювання (трудових колективів) забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу.
Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Заробітна плата в ринковій економіці являє собою ціну робочої сили, що відповідає вартості предметів споживання і послуг, що забезпечують відтворення робочої сили, задовольняючи фізичні і духовні потреби робітника і членів його сім'я.
Оптимальний розмір заробітної плати повинний враховувати:
Вартість робочої сили даної якості на ринку праці;
Техніко-організаційний рівень робочого місця;
Індивідуальний результат;
Внесок у кінцевий результат системи більш високого порядку.
Розрізняють основну та додаткова заробітну плату.
Основна заробітна плата залежить від результату праці робітника і визначається тарифними ставками та посадовими окладами.
Додаткова заробітна плата залежить від результату господарської діяльності підприємства, визначається преміями, винагородами.
Заробітна плата в системі товаро-грошових відносин виконує низку функцій.
Стимулююча функція заробітної плати полягає в тому, що високооплачувана праця створює матеріальну зацікавленість персоналу підприємства в підвищенні рівня продуктивності праці, збільшенні виробництва високоякісної продукції, в трудові йактивності, підвищенні своєї кваліфікації і закріпленні кваліфікованих кадрів на данному підприємстві.
Відтворювальну функцію заробітна плата виконує як основне джерело доходів населення. Розмір заробітної плати повинен забезпечувати відновлення працездатності працівника, розвиток його фізичних і духовних сил на основі постійного розвитку виробництва і підвищення життєвого рівня населення.
Соціальна функція зарабітної плати характеризується тим, що вона є не тільки матеріальним, а й моральним фактором. Сам факт отримання більш високої заробітної плати передбачає визнання більших заслуг робітника перед коллективом у виробництві продукції, наданні послуг. Заробітна плата сприяє вихованню працівників, формуванню в них певного позитивного ставлення до праці.
Облікова функція полягає в тому, що заробітна плата нарахована в грошовому виразі за виконану роботу відбиває міру участі живої праці в процесі формування витрат виробництва.
Структура заробітної плати - це відношення окремих структуроутворюючих елементів заробітної плати до її загального розміру.
Принципами організації заробітної плати є:
- Принцип матеріальної зацікавленості;
- Принцип плановості;
- Принцип раціонального співвідношення темпів зростання продуктивності праці та її оплати;
- Принцип диференціації рівня заробітної плати;
- Принцип простоти.
Елементами організації заробітної плати є:
1. Тарифна система. Тарифна система - це система правил, що забезпечують відповідність рівня оплати праці різ й доступності оплати праці.номанітних робітників у залежності від складності виконуваних робіт.
2. Нормування праці. Нормування праці - це встановлення необхідних витрат часу на виготовлення одиниці готової продукції, виконання визначеного обсягу робіт у найбільше раціональних організаційно-технічних умовах праці.
3. Форми і системи оплати праці. Форми і системи оплати праці - це сукупність правил, що визначають співвідношення між розмірами заробітної плати робітників і мірою їхньої праці.
