Лекція 9. Господарський механізм у царині екології
Господарський механізм у царині екології
Загальні положення про господарський механізм у царині екології містяться у розділі Х Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року.
Господарський механізм у царині екології – це закріплена в законодавстві система господарських функцій (заходів і стимулів), спрямованих на забезпечення охорони довкілля, екологічної безпеки та організацію раціонального використання природних ресурсів.
Відповідно до ст. 41 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища” розрізняються такі заходи господарського механізму у царині екології:
- 
екологічне оподаткування;
- 
екологічне податкове стимулювання; функція стимулювання
- матеріальне заохочення;
- 
відшкодування екологічної шкоди;
- екологічне страхування; функція економічного
- матеріально-технічне забезпечення. забезпечення
Екологічне оподаткування означає впровадження екологічних податків і зборів (наприклад, збір за забруднення довкілля), екологічне податкове стимулювання, на відміну від екологічного оподаткування, передбачає екологічні пільги в загальному законодавстві про оподаткування.
Законом України „Про хімічні джерела струму” від 23 лютого 2006 року впроваджено новий економічний стимул – екологічний грошовий заклад: сума, що сплачується до Державного бюджету України як забезпечення виконання екологічних зобов’язань.
Правове регулювання екологічного страхування
Здійснення екологічного страхування регулюється:
- ст. 49 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року;
- Законом України “Про страхування” в редакції від 4 жовтня 2001 року.
Екологічне страхування – це договірні правовідносини, які передбачають передачу екологічних ризиків від страхувальників (застрахованих осіб) до страховика (страхової компанії), тобто встановлення обов’язку страховика у разі заподіяння екологічної шкоди застрахованій особі (чи застрахованою особою), надати останній відшкодування у розмірі, визначеному договором.
Страховий випадок (правовий факт, який породжує обов’язок страховика надати страхове відшкодування) при екологічному страхуванні пов’язується з екологічним ризиком і настає в разі заподіяння шкоди природним об’єктам і ресурсам, життю та здоров’ю людей, майну фізичних і юридичних осіб у результаті надзвичайної екологічної ситуації.
Об’єктом екологічного страхування є певний вид майнових інтересів, пов’язаних з певними екологічними ризиками: ризиком цивільної відповідальності за заподіяння екологічної шкоди, ризиком заподіяння екологічної шкоди тощо.
Підставою для виникнення страхових відносин є договір екологічного страхування, укладений між страховиком і страхувальником.
Страхова сума – це загальна грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку.
Страхові внески виплачуються страхувальником страховику як плата за послуги на основі страхових тарифів, методики їх розрахунку та мінімальних розмірів страхових сум.
Страхове відшкодування – це виплата, яку здійснює страховик на користь страхувальника або третіх осіб у разі настання страхового випадку.
Види екологічного страхування:
1. добровільне;
2. обов’язкове – у випадках, визначених екологічним законодавством.
Екологічне страхування здійснюється спеціалізованими страховими компаніями різних форм власності.
