ПЛАН
Поняття та основи правового статусу державного службовця
2. Основні права державного службовця
3. Основні обов’язки державного службовця
4. Категорії посад державної служби
5. Посадова інструкція державного службовця
Поняття та основи правового статусу державного службовця
Службовці — це соціальна група, що складається з фізичних осіб, котрі здійснюють на оплачуваних засадах певні спеціально необхідні функції і виконують завдання діючих органів, установ та організацій. Службовець в юридичному аспекті характеризується такими ознаками:
ü обіймає посаду в різних організаціях;
ü має інтелектуальний характер праці не виробляє самостійно матеріальних цінностей, одночасно виконуючи специфічні завдання — організаційні, маркетингові, дослідницькі тощо;
ü здійснює владну діяльність і, відповідно, має організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі повноваження;
ü може вживати заходи державного примусу;
ü працює на платній основі.
Державний службовець має певне правове становище — правовий статус. Правовий статус державних службовців — це сукупність прав, свобод, обов'язків, обмежень, заохочень, відповідальності, встановлених законодавством і гарантованих державою.
Адміністративно-правовий статус державного службовця характеризується наступним:
ü діяльність державних службовців підпорядкована виконанню завдань, покладених на відповідний орган, і має офіційний характер;
ü права та обов'язки встановлюються, як правило, у межах компетенції органів, у яких вони перебувають на державній службі;
ü службові права та обов'язки характеризуються єдністю, тобто права одночасно є обов'язками, оскільки вони повинні використовуватися в інтересах служби, а обов'язки — правами, адже інакше обов'язки неможливо буде виконати;
ü здійснення службовцями своїх прав та обов'язків гарантується законодавством;
ü законні приписи і вимоги державних службовців повинні виконуватися всіма, кому вони адресовані;
ü державні службовці мають право на службову кар'єру; передбачено обмеження їхніх загальногромадянських прав з метою ефективності службової діяльності;
ü для них передбачені певні пільги, а також підвищена відповідальність за здійснення правопорушень.
Відповідно до Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
2. Основні права державного службовця
1. Державний службовець має право на:
1) повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;
2) чітке визначення посадових обов’язків;
3) належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення;
4) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу;
5) відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;
6) професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу;
7) просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов’язків;
8) участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів;
9) участь у діяльності об’єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених цим Законом;
10) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;
11) захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону;
12) отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом;
13) безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності;
14) проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
3. Основні обов’язки державного службовця
Державний службовець зобов’язаний:
1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;
3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;
4) з повагою ставитися до державних символів України;
5) обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;
6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;
7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов’язки;
8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;
9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;
10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;
11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;
12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;
13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов’язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог Закону України «Про державну службу» з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов’язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (Національне агенство України з питань державної служби).
4. Категорії посад державної служби
Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.
Встановлюються такі категорії посад державної служби:
1) категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посади:
Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;
керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників;
голів місцевих державних адміністрацій;
керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
2) категорія "Б" - посади:
керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;
керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;
заступників голів місцевих державних адміністрацій;
керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;
заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".
Кількість посад державної служби категорій "А" і "Б" в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.
5. Посадова інструкція державного службовця
Статус кожної посади державного службовця визначається конкретною посадовою інструкцією, яка включає в себе професійно-кваліфікаційну характеристику даної посади, розробляється на основі Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців і затверджується керівником відповідного державного органу у межах чинного законодавства та повноважень даного органу. Такі посадові інструкції мають сприяти правильному вирішенню питань розподілу і перерозподілу обов'язків між державними службовцями, забезпечувати єдність при визначенні їхніх посадових обов'язків, повноважень та кваліфікаційних вимог, які до них ставляться.
За загальним правилом, кожна посадова інструкція повинна включати в себе такі розділи:
а) «завдання, обов'язки та повноваження»: наведені типові професійні завдання, обов'язки та повноваження для певної посади або для групи посад, подібних за професійними ознаками;
б) «має право»: окреслене коло прав та повноважень державного службовця, необхідних для виконання покладених на нього завдань та обов'язків;
в) «повинен знати»: наводяться основні вимоги до спеціальних знань, необхідних державним службовцям для виконання відповідних типових завдань та обов'язків, а також знань законодавчих актів, положень, інструкцій та інших нормативних документів, методів і засобів, які працівник повинен вміти застосовувати під час виконання обов'язків;
г) «відповідальність»: визначає показники оцінки роботи державного службовця (якість та своєчасність виконання посадових завдань і обов'язків, етики поведінки та дотримання обмежень, передбачених законодавством про державну службу); межі його персональної відповідальності (державний службовець несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов'язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням);
д) «кваліфікаційні вимоги»: визначено відповідно до певної посади або групи посад вимоги освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня державного службовця та вимоги до післядипломної підготовки, необхідні для виконання покладених на нього завдань та обов'язків, мінімальні вимоги до стажу державної служби, або загального стажу роботи.
Окрім вище названих у посадових інструкціях рекомендується мати пункт про те, кого державний службовець заміщує на час відсутності у зв'язку з відпусткою, хворобою та іншими причинами, а також, хто заміщує його.
Посадові інструкції належить переглядати у разі зміни функцій державних службовців або структури відповідного державного органу. Один примірник посадової інструкції знаходиться у керівника структурного підрозділу, один — у кадровій службі державного органу.
Посадова інструкція видається державному службовцю під розписку.
