Мал. 41. Музиканти і танцівниці. XV ст. до н. є. 4 страница

З цієї поразки почався поступовий занепад Скіфії, зумовлений, як вважають вчені, кількома причинами: переміщенням сарматських племен із Поволзько-

Приуральських степів до Середнього Дунаю, а також зменшенням трав'яного покриву та всиханням степів через погіршення кліматичних умов.

Сарматські завоювання на початку III ст. до н. є. поклали кінець пануванню скіфів. Вони асимілювали більшу частину скіфських племен, а їхні залишки відтіснили у Крим. Там нащадки скіфів створили рабовласницьку державу, яку грецький історик Страбон назвав Мала Скіфія. її столиця — Неаполь Скіфський — розташована в районі сучасного Сімферополя, була добре захищена глибокими ровами й могутніми оборонними мурами.

До угруповань сарматів належали споріднені племена: язиги, роксолани, сіраки, абрси, алани та ін. Кожне плем'я прагнуло одноосібно панувати на території сучасної України, через що ці племена постійно ворогували між собою. Сарматські племена також часто переходили Дніпро і нападали на поселення землеробських племен Середнього Подніпров'я. Проте вони не створили у степах Причорномор'я могутнього політичного об'єднання. Лісостепові праслов'янські племена змогли позбутися скіфо-сарматського впливу і продовжили розвиток власної самобутньої культури.

Володарювання сарматських племен в українських степах тривало майже 60 років. Йому було покладено край германськими племенами готів, що просувалися з північного заходу Європи, а пізніше - навалою зі сходу гунів, яких середньовічні хроністи називали «карою Божою». Вони розбили готів і витиснули їх за Дунай.

Після розпаду гунського об'єднання активність слов'янських племен посилилася і вони почали консолідуватися в князівства, які згодом стали основою для утворення великої слов'янської держави - Київської Русі.

Статичні види мистецтва

Творча діяльність первісної людини розвивалася у повсякденній праці. Вона намагалася краще розпізнати природу, зокрема тварин, через художнє відтворення їхнього образу, прагнула через власну творчість надати навколишньому світу принаймні уявних упорядкованості і гармонії, визначити своє розуміння краси, добра й зла. Кістка, шматочок дерева, каміння слугували людям не тільки матеріалом для виготовлення побутових предметів, а й для створення перших художніх образів, перших творів мистецтва. Утилітарні й естетичні мотиви нерозривно перепліталися, люди шукали в предметах ужитку задоволення своїх естетичних вимог. Про це свідчать, наприклад, яскраві смужки, плями, спіралі, зигзаги, викарбувані первісними людьми у певному порядку на кам'яних плитах та рогах, які знаходять археологи в печерах.

Найдавніше мистецтво тісно перепліталося з релігійними віруваннями й уявленнями, які складалися у первісному суспільстві, з одного боку, як результат практичного досвіду життя, а з іншого -як фантастичні уявлення про природні явища, чию сутність люди тих часів не могли пояснити. Вони в усьому залежали від природи, хотіли жити з нею у повній злагоді, тому релігія відтворювала і боротьбу з ворожим довкіллям, і певне ставлення до природи - сонця, вогню, води, землі, дерев, а особливо до тварин. Із давніх-давен люди населяли природу фантастичними істотами: русалками, мавками, домовиками, лісовиками, водяниками, бо вірили, що все навкруги живе, відчуває, розуміє, бореться за своє існування. Тому до природи ставилися як до живої істоти, обожнювали й одухотворювали її.

Прадавня віра не мала послідовної системи, своїх догм, а тому з плином ча-

4*

су легко змінювалася, ставала антропоморфічною, тобто олюднювалася. Значні явища природи потроху уособлювалися і набували своїх окремих богів — Перуна, Даждьбога, Ладо, Хорса, Ве-леса та ін. Головним серед цих божеств вважався Сварог. Антропоморфічна українська міфологія дуже виразна, хоч вона й не мала такого розвитку, як міфологія еллінів. Проте головні тези у них тотожні: природа жива, нею керують різні боги, що шкодять або допомагають людині, злих богів можна вмилостивити. Важливою рисою міфологічних праслов'янських вірувань була їхня життєрадісність. У своєму пантеоні праслов'я-ни не мали жорстоких богів, тому жили з природою України спільним життям.

У міру розвитку своєї свідомості, уважнішого ставлення до свого життя та оточення люди дедалі частіше відчували потребу відобразити свої уявлення в образотворчих, пластичних і музично-поетичних образах. Мистецтво ставало потребою життя, способом його фіксації та осмислення.

Зразки творчої діяльності первісної людини на території України відомі ще з часів пізнього палеоліту. Особливе місце з-поміж них посідають зображення звіра на стінах печер та скель, на кістках та бивнях мамонтів, у вигляді скульптурних фігурок, зроблених з м'якого каменю або глини.

Художні артефакти пізнього палеоліту відзначаються досить точною передачею зображення, свідчать про глибоку спостережливість їхніх авторів. У більшості знайдених виробів геометричний орнамент має певне магічне значення. Найдавніші графічні знаки - паралельні насічки, зигзаги та спіральні ромбічно-меандрові візерунки — символізують сонце, місяць, воду та інші елементи природи.

До таких мистецьких творів належать вироби, знайдені при розкопках Мізинсь-

Мал. 15. Браслет з Мізинської стоянки на Чернігівщині

Мал. 16. Уламки бивня мамонта з вигравіруваним візерунком із Кирилівської стоянки

кої стоянки в Коропському р-ні Чернігівської області. Особливу увагу привертають два чудових браслети, вирізаних з бивня мамонта. Один із них суцільний, інший складається з п'яти окремих пластин. Обидва вкриті складним геометричним орнаментом у вигляді меандрових візерунків та зигзагів (мал. 15).

Цікавим прикладом художнього різьблення є також вигравірувані малюнки на уламках мамонтового бивня з Кирилівської та Мізинської стоянок (мал. 16, 17).

З'явилися і перші живописні зображення. В одному з жител Мізинської стоянки знайдено кілька мамонтових кіс-

ток, прикрашених геометричним орнаментом, виконаним червоною фарбою, змішаною з кістковим жиром. На великій лопатці мамонта виконано чіткий візерунок у вигляді зигзагоподібних паралельних ліній, які у двох місцях утворюють елементи меандру (мал. 18). Ці знахідки — найунікальніші серед усіх зразків палеолітичного мистецтва.

Про художні смаки людей пізнього палеоліту свідчать і численні прикраси. Археологи знайшли при розкопках стоянок браслети, намиста, підвіски з кісток тварин, дерева, черепашок або морських молюсків. Вірогідно, що деякі з них були звичайними амулетами, які за повір'ями

Мал. 17. Уламки бивня мамонта з геометричним орнаментом із Мізинської стоянки

Мал. 18. Лопатка мамонта з мізинської стоянки на Чернігівщині

оберігали від злих духів і допомагали у певних справах.

Значну роль в житті первісної людини відігравали музика та обрядовий танець. Під час археологічних розкопок в Україні знайдено ударні та духові музичні інструменти, статуетки жінок, що танцюють. Музичні інструменти виготовляли з кісток мамонта і рогів оленя. Вчені вважають, що знайдені в Мізині кістки мамонта, розписані червоною фарбою, становили разом із костяними молотоподібними виробами набір духових та ударних музичних інструментів.

Отже, людина пізнього палеоліту, яка проживала на території сучасної України, досягла відносно високого рівня не тільки матеріальної, а й духовної культури. Вона мала досить складний світогляд, а її мистецтво у найбільш досконалих виявах стало підґрунтям подальшого художньо-естетичного розвитку суспільства.

Величезним технічним досягненням наступних періодів неоліту (мідного та бронзового віків) було обпалювання глиняних виробів. Із цього часу глина поступово стала основним матеріалом як для виготовлення посуду, так і для створення скульптурних образів навколишнього світу. Керамічний посуд вкривали різними орнаментами. На території України виявлено два основних орнаментальних стилі первісного мистецтва - прямолінійно-геометричний і спірально-меандро-вий. Перший був властивий переважно культурам північних територій сучасної України. Елементи цього орнаменту -ямки, дрібні наколи, відбитки гребінця, перекреслені прямі або діагональні лінії. Первісне населення Правобережної України віддавало перевагу спірально-меан-дровому стилю, який згодом набув особливого розвитку у трипільській культурі.

Стародавні майстри володіли й брон-золиварною технікою, яка поширювалася зі Сходу. Із бронзи виготовлялися знаряддя праці, зброя, прикраси: намис-

та, підвіски, браслети. Вона значно розширила можливості митців у здійсненні творчих задумів.

Улюбленим різновидом образотворчої діяльності первісної людини залишалося різьблення на камені (петрогліфи). На них зображували фігури тварин, складні за композицією сцени полювання, побутові та магічні дії. Майстри засвоїли нові способи оброблення каміння (розпилювання, шліфування, свердління), що дало змогу використовувати його для художньої творчості, зразками якої є, зокрема, плити пісковику з Кам'яної Могили поблизу м. Мелітополя Запорізької області. Тут знайдено понад тисячу зображень людей, тварин, риб, досить складні композиції у вигляді кола, трикутника, ромба, сітки. Усі вони виконані в техніці різьблення або рельєфного протирання.

Зображення з Кам'яної Могили нараховують кілька десятків композиційних груп, серед яких найцікавіші різьблення з грота Мамонта, зокрема фігури чотирьох биків, які, утворивши захисне коло, чекають нападу хижаків (мал. 19). Голови тварин із могутніми рогами повернені в усі боки назустріч небезпеці. З боку від них зображено трьох оленів, які йдуть один за одним. Колись перед групою оленів був зображений ще один

Мал. 19. Зображення биків з грота Кам'яної Могили біля Мелітополя. Неоліт

дуже великий звір, очевидно, мамонт, на честь якого й названо грот. Проте на малюнку збереглися тільки два піднятих догори бивні та хобот. У гроті виявлено 15 окремих фігур тварин і велику кількість найрізноманітніших знаків. На всіх малюнках збереглися сліди червоної або малинової фарби.

Перед виходом з грота на стелі зображено складну за композицією сцену: серед різноманітних знаків, кривих і перехрещених ліній вирізьблено людину з піднятими руками, поруч з якою в ямі лежить вовк, навколо розкидано різні ловецькі знаряддя. Вірогідно, майстер відтворив сцену первісної мисливсько-ловецької магії. Він зобразив шамана, який заклинає дикого звіра. «Вражений» заклинанням, хижак покірно лежить у ямі.

Досить складні художні композиції зустрічаються і в інших гротах, їх вирізьблено також на окремих плитах із Кам'яної Могили. Серед численних геометричних накреслень і візерунків розташовані фігури собак, коней, биків та інших тварин.

Прекрасні взірці художньої творчості залишила нам трипільська культура. Великих успіхів трипільці досягли у гончарному ремеслі, яким займалися професійні майстри. Вражає різноманітність керамічного посуду, досконалість і витонченість його форм. Серед них трапляються величезні глеки, маленькі глечики з вузеньким горлом та гострими боками, іноді зовсім малесенькі гле-чики-іграшки.

Керамічний посуд поділявся на дві групи: кухонний і столовий. Кухонний посуд був простий за формою і небагатий на орнамент, столовий виготовлявся з високоякісної глини, відрізнявся багатством форм і вишуканими кольоровими орнаментами.

Керамічний посуд трипільці прикрашали багатим орнаментом, який містив зображення людей, тварин і навіть цілі

сюжетні сцени. Важливе місце в ньому займали традиційні охоронні мотиви (зображення сонця, місяця, зірок, води, птахів тощо). Проте головний мотив орнаментального мистецтва трипільців -мотив родючості. її ідеограми: світове дерево, змій (охоронець води), ромби, квадрати, трикутники. Зображення людей вписувалися у загальний орнамент, підкреслюючи і доповнюючи його мотив. Орнаменти виконувалися кольоровими фарбами (білою, червоною, бурою і чорною). Такі чудові керамічні вироби було знайдено у різних районах проживання трипільського населення (мал. 20).

Розвинений символізм орнаментики з домінуючими символами небесних світил та богів був віддзеркаленням уявлень трипільців про життя богів та їхню ієрархію, про перетворення Всесвіту на організовану структуру.

Особливого розвитку у трипільців набула пластика, серед якої часто трапляються зображення жінок. Майстри виліплювали з глини невеличкі за розміром (20 - 25 см заввишки) статуетки, розписували їх, а потім обпалювали (мал. 21). Цікаво, що поруч із стилізованими зображеннями трапляються й такі, в яких відчувається прагнення передати індивідуальні риси жінок. Так, статуетка з

Мал. 20 Зерновик зі зміями

розкопок біля с. Володими-рівка на Кіровоградщині відтворює всі деталі обличчя, позначені чорною фарбою. Горбатий ніс, низьке чоло, вузьким заглибленням прокреслений рот, рельєфно виступають вуха. На правому боці обличчя намальовано дві паралельні лінії, а око обведено чорною дугою.

Зображення своїх богинь трипільці доповнювали символічними знаками, які відображали їхні міфологічні погляди. На місті грудей накреслювалася подвійна спіраль, на животі або на лоні? ^у$ малювався ромб, перехреще- \J ний на чотири частини. У кожну частину до випалювання втикали хлібне зернятко. Спіраль на погрудді символізувала хмару-блискавку, яка надсилає на землю дощ. Ромб із злаками уособлював зоране й засіяне поле. Поєднання обох символів означало шлюб стихій неба і землі. Крім цих двох символів стегна, бо-ка та сідниці трипільських фігурок прикрашали навскісні та спіральні подряпинки, які також були знаками родючості.

Висока культура трипільців припинила своє існування наприкінці 4 тис. до н. є. Проте її досягнення органічно увійшли у творчість наступних поколінь, а окремі елементи використовуються і в наш час.

Нові зміни в художній культурі населення України відбулися за часів скіфського та сарматського володарювання. Ці прийшлі кочові племена були творцями самобутньої цивілізації, притаманної в основному західній частині іракомов-ного масиву. Згодом своєрідна і багата культура скіфів, особливо їхнє мистецтво, справила значний вплив на культурний розвиток народів, які проживали на території сучасної України. Характерною рисою мистецтва скіфів був так зва-

ний звіриний стиль, що наближувалося до мистецтва народів Передньої Азії, Ірану, Закавказзя, з якими скіфи мали тісні відносини. Предмети з металу, кістки й дерева оздоблювалися зображенням звірів та птахів — оленя, коня, лева, пантери, зозулі, павича, фантастичних тварин. Ці зображення надзвичайно оригінальні. Особливу увагу їхні автори приділяли відтворенню тих частин тіла, які символізували силу й спритність: величезних рогів і довгого дзьоба, пильного ока, могутніх лап. Такі образи притаманні, зокрема, виробам ювелірного мистецтва і предметам побутового призначення. Вони виготовлялись переважно у техніці ковки, карбування, тиснення й орнаментовані зображеннями тварин та міфічних чудовиськ (мал. 22).

На особливу увагу заслуговують головні убори із Синявського і Бобрицько-го поховань (VI ст. до н. є.). їхні верхні частини прикрашені пластинами із зображеннями оленів і коней, а нижні закінчуються трикутними бляшками із солярними знаками.

Мал. 21. Стилізовані фігурки жінок із трипільських поселень

Мал. 22. Золота пластинка із зображенням грифона з кургану Переп'яти-ха біля с. Мар'янівка. VI ст. до н. є.

Із розвитком звіриного стилю зображення ускладнювалися. Створювалися цілі сюжетні сцени, серед яких переважали епізоди полювання. Вони вражають динамізмом і точністю передачі властивих тваринам рис.

Скіфи розвивали орнаментальне мистецтво, оздоблювали керамічний посуд візерунками з різних геометричних фігур, різьбленим геометричним орнаментом, який іноді затирали пастою, що надавало йому вигляду інкрустації. На західних землях України глечики оздоблювали чорним глянцем із жолобчастим орнаментом (мал. 23).

До пам'яток скіфського мистецтва належать і високі, товсті плити з граніту та вапняку, на яких зображено суворих воїнів з короткими мечами, бойовими сокирами, луками, а іноді з рогами для пиття.

Своєрідно розвивалося мистецтво скіфів на землях біля нижнього Дніпра та в Криму. Неаполь Скіфський - столиця пізньої скіфської держави - був прекрасним містом із великими громадськими будівлями і розкішними будинками скіфської знаті. її визначна архітектурна пам'ятка — мавзолей скіфських царів — прилягала до зовнішнього боку міської стіни біля брами, що вела до міста. Високі стіни мавзолею було складено з величезних білих вапняних брил та сирцевої цегли. У мавзолеї знайдено 72 поховання, серед яких привертають особливу увагу кам'яна гробниця та дерев'яний

Мал. 23. Орнаментований скіфський глиняний посуд. VI ст. до н. є.

саркофаг. У гробниці, в якій, можливо, було поховано скіфського царя Скілура, археологи знайшли багатий скарб. Він складається з багатьох прикрас царського одягу: медальйонів, нашивних бляшок у вигляді зірок, бутонів, бджіл, лев'ячих голів тощо. Вони різні за формою та оздоблені вишуканим орнаментом. Виконано ці прекрасні вироби скіфськими та грецькими майстрами.

Чудовим зразком скіфського мистецтва є дерев'яний саркофаг цариці. На жаль, його дерев'яні частини у багатьох місцях зітліли, але реставраторам вдалося їх реконструювати. Саркофаг встановлено на прямокутному постаменті, пофарбованому білою фарбою. Середню частину саркофага темно-червоного кольору оздоблено з усіх боків позолоченою гірляндою з гілок, плодів та квітів. Віко саркофага теж прикрашає гірлянда з квітів, гілок піній та лавра, пофарбованих у натуральні кольори й перевиті позолоченими стрічками. На плоскій поверхні віка розташовані фігурки сфінкса і крилатого грифона з лев'ячою головою (мал. 24).

У мавзолеї виявлено також пам'ятки монументального живопису. Більшість з них — декоративні орнаменти і малюнки, виконані на поверхні каменю червоною, жовтою, коричневою, чорною, білою, зеленою, сірою фарбами.

Особливо цікава фреска, на якій зображено сцени з життя померлого скіфа. На першому малюнку він грає на грецькій триструнній лірі. На другому - сидить верхи на стрункому коні зі списом у руці. Праворуч розташована сцена полювання на дикого кабана. Усі малюнки надзвичайно динамічні й майстерно виконані.

В інших склепах теж збереглося багато малюнків, на яких, зокрема, зображені скіфи, які стріляють із лука, танцюючі жінки, тварини тощо (мал. 25).

Мистецтво Малої Скіфії залишило нам і прекрасні взірці кам'яної скульптури,

Мал. 24. Дерев'яний иаркицки i;i мавзолею в Неаполі Скіфському. І ст. до н. є. — І ст. н. є.

зокрема мармурові рельєфи із зображеннями царів цієї держави. Так, на одному рельєфі частково збереглися образи літнього бородатого чоловіка та юнака. Це,

ймовірно, скульптурне зображення царя Скілура та його сина Палака. На другому рельєфі Палака зображено на коні вже царем. Обидва твори дуже виразні, майстерно виконані.

Найкращі успіхи скіфів у мистецтві були пов'язані з античними містами Північного Причорномор'я. Завдяки постійним зв'язкам упродовж століть із грецькою метрополією воно збагачувалося гре-ко-римським мистецтвом та культурою місцевих землеробських племен.

У ті часи надзвичайно високого розвитку досягла архітектура, яка мало чим відрізнялася від архітектури інших міст античного світу. Переважало прямолінійне планування міст, проте в умовах гористого ландшафту мали місце виразні архітектурні ансамблі. Виділялися своєю красою храми, які споруджували на ступінчастих стереобатах. Стіни храмів зводили з вапняку, а колони та різні архітектурні деталі виконували переважно з мармуру. Фризи храмів прикрашали вишуканими рельєфами, гірляндами, розетками та сценами на міфологічні та побутові сюжети. Майже кожне місто мало акрополь (міську фортецю), агору (цент-

Мал. 25. Розпис західної стіни в склепі № 9 Неаполя Скіфського. І ст. до н. є.

ральну площу, яка була центром економічного та культурного життя міста) і теменос (священне місце з храмами, святилищами, вівтарями та жертовниками).

Міста-колонії були добре впорядковані, їх оточували могутні кам'яні мури з бойовими вежами. Вулиці вимощувалися щебенем або подрібненими черепками. Під ними прокладали водопровідні канали з кам'яних плит і глиняних труб. Вулиці і площі міст прикрашали статуї богів і героїв. Часто їх привозили з Греції (пізніше — з Римської імперії). Інтер'єри храмів та інших громадських споруд теж оздоблювали рельєфними скульптурами.

Приклад високої майстерності грецьких митців — мармурова статуя богині полювання Артеміди. Богиню зображено в стрімкому русі, підкресленому зборками хітона і плаща, що розвиваються на вітрі. І хоча скульптура збереглася частково, вона вражає своїми лініями і пропорціями (мал. 26).

У містах-колоніях виготовлялися також вишукані статуетки-теракоти. Вони зображували міфічних персонажів, місцевих громадян, окремі жанрові сцени.

Улюбленим видом монументального мистецтва стала мозаїка, якою оздоблювали підлоги парадних приміщень будинків. Із дрібних кольорових камінців різної форми викладали візерунки і навіть цілі картини. Камінці укріплювали розчином вапна з піском. Так, в одному з житлових будинків Херсонеса було знайдено підлогу лазні, виконану з камінців зеленого, червоного, жовтого і білого кольорів. У центрі цієї композиції розташовані дві фігури жінок, що миються, а по краях її оздоблює оригінальний рослинний орнамент (мал. 27).

У містах Північного Причорномор'я була поширена торевтика - художнє оброблення металів. Збереглося багато різних речей грецького походження, надзвичайно оригінальних і зроблених із великою майстерністю. Серед них велика кількість золотих і срібних прикрас, монет, художнього металевого посуду.

Наприклад, боспорський майстер (кінець VI — початок V ст. до н. є.) під час виготовлення золотих піхов для кинджала поєднав два стилі — скіфський звіриний та грецький геометричний. У цент-

яШІШи

Мал. 26. Артеміда Оль-війська. Мармур. ІІІ-ІІ ст. до н. є

Мал. 27. Мозаїчна підлога житлового будинку в Херсонесі. III—II ст. до н. є.

ральній.частині піхов зображені гірські козли та пантери, що сидять спинами одні до одних. Ця частина виконана у звіриному стилі, відповідно до смаків скіфів. А рукоятка кинджала й наконечник піхов орнаментовані трикутниками, прикрашеними зерню, що було характерним для грецької ювелірної техніки.

На срібній вазі, датованій IV ст. до н. є., грецький майстер зобразив сцени з життя скіфської знаті. Центральна частина вази відтворює дружню розмову двох вершників-вельмож. Один тримає у руці жезл - символ влади, другий - канчук. Майстер докладно передав зовнішність людей, їхню зброю та одяг.

Шедевром світового значення є золота пектораль з кургану Товста Могила, виконана в техніці грецької торевтики (мал. 28). Пектораль - це нагрудна прикраса, що складається з трьох ярусів. Верхній та нижній яруси - ажурні, а центральний — суцільний. У верхньому ярусі представлені побутові сцени з життя скіфів. У центрі двоє чоловіків, стоячи навколішки, розглядають шкіру вівці. Поруч із ними зображені різні свійські тварини: кобила з жеребцем, корова з телям, далі викарбувано скіфа, що доїть вівцю, та козу, яка біжить за козенятком.

У нижньому ярусі, на противагу мирним побутовим сценам верхнього ярусу, відтворено сцени жорстокої боротьби тварин: грифони роздирають коня, лев і пантера нападають на дикого кабана, собака женеться за зайцем, а в кінці ярусу зображено маленького коника. Середній ярус оздоблений чудовими візерунками, які надають пекторалі святковості та урочистості.

При виконанні пекторалі використано різноманітні технічні засоби: ковку, карбування, литво, паяння.

Боспорські торевти виготовляли також прекрасні нашивні бляшки з тисненням, скроневі підвіски з фігурними зображеннями, різні намиста та інші при-

Мал. 28. Золота пектораль із скіфського кургану

краси. Виконання цих виробів вражає надзвичайною майстерністю, а деякі деталі настільки малі, що їх можна роздивитися лише через лупу.

Отже, скіфо-сарматські племена і грецькі колоністи, які проживали впродовж тривалого часу на території сучасної України, справили значний культурний вплив на наших предків, який, проте, не став зворотним. Після занепаду Скіфії слов'янські племена почали відновлювати доскіфські місцеві звичаї, продовжували розвивати свої традиційні ремесла: гончарство, оброблення дерева, хутра та шкіри, прядіння та ткацтво. Усе це свідчить про те, що східнослов'янські племена на той час перебували на досить високому рівні культурного розвитку.

Естетичні смаки слов'янського населення виявлялися у повсякденному житті, у прагненні прикрасити своє життя і побут, їхнє радісне, життєстверджуюче мистецтво ставало одним із перших яскравих виявів національних рис. Воно мало глибокий зміст, зумовлений світоглядом тогочасних людей. Світоглядні мотиви

передавались насамперед в ритуальних предметах. Улюблений елемент слов'янського орнаменту — розетка — символізував сонце, хвилястий - воду. В орнаменті також часто використовувалися зображення дерев, тварин і птахів. Часто зустрічається образ Великої Богині, особливо у виробах культового призначення. Традиційною була й техніка виготовлення кераміки та речей побуту; характер обробки деревини; будівництво житлових споруд; забудова міст та поселень.

Особливо виразно язичеська ідеологія позначилася на образотворчому мистецтві, зокрема на скульптурі. Окремі статуї тих часів збереглися на Поділлі та Волині. Серед них найвідоміший кам'яний ідол із с. Іванківці Хмельницької облас-

Мал. 29. Кам'яний ідол із с. Іванківці Хмельницької обл. IV—VI ст. н. є.

ті. Це чотиригранний стовп із сірого піщаника, пофарбований у червоний колір. Увінчаний із трьох боків схематичними зображеннями людських облич, ідол уособлює могутню силу і водночас злиття в єдиному образі всіх частин світу. Навколо місця, де він стояв, знайдено культові ями, жертовники та залишки язичеського капища (мал. 29).

Більш складні ідейні уявлення втілює відомий Збруцький ідол. Це чотиригранний стовп понад два метри заввишки, увінчаний людською головою з чотирма обличчями під однією шапкою. Кожне обличчя має добре окреслені ніс, очі, рот. Рельєфні зображення на стовпі складають три яруси, які символізують три сфери світу: небо, землю й підземне царство (мал. ЗО).

З усіх боків верхньої частини зображено людиноподібні постаті в довгих сорочках, які утворюють єдине ціле із згаданими обличчями. В середньому ярусі розміщено чотири невеликі людські фігури з величезними головами і короткими ногами, з розведеними руками. Нижній ярус складається з рельєфно виконаних страшних облич.

У Збруцькому ідолі втілено уявлення про могутність небожителів і безпорадність людей, а також відтворено злих духів. Цю культову скульптуру вважають зображенням чотириликого бога Святовита.

Зображення язичеських богів і міфологічні сюжети використовувались у мистецтві, зокрема в ужитковому, давніх слов'ян. Так, образ Великої богині часто зустрічається на предметах повсякденного побуту. Велика богиня — жінка-прама-ти — уособлювала все живе та існуюче, була символом життя та родючості, охоронницею домашнього вогнища, родини та просто кожної людини. Богиню зображували на весь зріст з піднятими вгору руками, в позі благання. Обабіч неї звичайно відтворювали двох вершників, ко-

Мал. ЗО. Збруцький ідол (Святовит) з-під Гусятина Хмельницької обл. X ст. Вигляд з чотирьох сторін

Мал. 31. Срібна бляшка з Мартинівського скарбу на Київщині. VI ст.

ней чи інших істот, яким у фольклорі надавали магічного значення. Ці образи нерідко зустрічаються на вишиванках, у прикрасах, посуді, гребенях, дитячих іграшках, на покрівлях осель.

Проте не всі зображення людей у слов'ян мали культовий характер. Наприклад, на фібулах та пряжках часто виконували мініатюрні портрети звичайних людей. Цікавою пам'яткою такого зразка є бляшка, на якій зображений танцюючий хлопець. Його ноги широко розставлені та зігнуті в колінах, а руки лежать на поясі. Здається, що він ось-ось пуститься навприсядки. Танцюрист одягнений у вишивану сорочку та вузькі штани, заправлені у невисокі чобітки. Прикраси виготовлялись за допомогою таких складних технічних прийомів, як зернь, скань, інкрустація, виїмчаста емаль (мал. 31).

На жаль, пам'ятки образотворчого мистецтва, знайдені при археологічних розкопках, можуть дати лише приблизне уявлення про мистецтво стародавніх слов'ян. Проте навіть те, що збереглося, свідчить про самобутнє й оригінальне творче життя наших предків. Давньо-слов'янське мистецтво вбирало найкращі художні традиції сусідніх країн і, у свою чергу, впливало на розвиток художньої культури інших народів і племен. Воно стало підґрунтям розвиненого мистецтва Київської Русі.