Працездатність - це здатність людини виконувати конкретну діяльність в рамках заданих часових лімітів і параметрів ефективності. З одного боку, вона відображає можливість біологічної природи людини, служить показником його дієздатності, з іншого - виражає його соціальну сутність, будучи показником успішності оволодіння вимогами до якоїсь конкретної діяльності.
У процесі навчальної діяльності працездатність студента визначається впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів не тільки окремо, але і в їх поєднанні. Ці фактори можна розділити на наступні групи: 1) фізіологічного характеру - стан здоров'я студента, його серцево-судинної, дихальної, ендокринної та інших систем; 2) фізичного характеру - ступінь і характер освітленості приміщення, температура повітря, рівень шуму та інші; 3) психічного характеру - самопочуття, настрій, мотивація та ін.; 4) соціального характеру - умови місць занять, проживання, харчування та ін.
Існують загальні закономірності зміни працездатності протягом навчального дня, на початку якого студент не відразу "входить до навчання", коли навіть сама звична навчальна діяльність виконується з деяким утрудненням, а працездатність підвищується поступово.
Перший період динаміки працездатності отримав найменування періоду врабативанія. Протягом цього періоду спостерігається деяке неузгодженість між навчальними вимогами і функціональним станом організму студента. Чим неузгодженість більше, тим довший період врабативанія.
Другий період - оптимальної (стійкої) працездатності - характеризується повною мобілізацією (фізіологічної, психічної, організаційної) організму на виконання навчальної діяльності. Цей період в нормі повинен бути самим тривалим.
Третій період - повної компенсації - характеризується появою початкових ознак втоми, які компенсуються вольовими зусиллями або позитивною мотивацією до виконання навчальних завдань.
Четвертий період - нестійкої компенсації - характеризується наростанням стомлення; вольові зусилля вже не можуть забезпечити підтримку працездатності. Потрібен відпочинок і відновлення.
Зниження працездатності в результаті навчальної діяльності і закономірно наступаюче стомлення є нормальною реакцією людини. З фізіологічної точки зору стомлення - це функціональний стан організму, викликане розумовою або фізичною роботою. Стан стомлення посилюється під час роботи і зменшується в процесі відпочинку (активного, пасивного та сну).
При втомі діяльність зовнішніх органів чуття або помітно підвищується, або до крайності слабшає; знижується сила пам'яті - швидко зникає з пам'яті те, що незадовго до цього було засвоєно. Наступ втоми не завжди виявляється в одночасному ослабленні всіх сторін розумової діяльності. У зв'язку з цим умовно розрізняють місцеве і загальне стомлення. Так, зниження ефективності в одному виді навчальної праці може супроводжуватися збереженням його ефективності в іншому вигляді. Наприклад, статут займатися обчислювальними операціями, можна успішно займатися читанням. Але може бути і такий стан загального стомлення, при якому необхідний відпочинок, сон.
Процес стомлення може характеризуватися суб'єктивним симптомом - втомою. Відчуття втоми вважається одним з найбільш чутливих показників стомлення. Втома характеризується тяжкістю в голові і кінцівках, загальною слабкістю, розбитістю, млявістю і нездужанням.
Однак вираженість втоми не завжди відповідає ступеню стомлення. Тобто вона не може служити об'єктивним показником працездатності. В основі цієї невідповідності в першу чергу лежить різна емоційне налаштування працюючого на виконувану роботу. Наприклад, при високій мотивації працюючого, що виконує приємну і соціально-значиму роботу, втома не виникає у нього протягом тривалого часу. І, навпаки, при безцільної, нецікавою роботі втома може виникнути, коли об'єктивно стомлення або зовсім ще не настав, або вираженість його далеко не відповідає ступеню втоми.
Поряд з основним фактором (навчальним навантаженням) існує ряд додаткових причин, що сприяють настанню стомлення. Ці причини самі по собі не викликають стомлення, однак, поєднуючись з дією основного чинника, викликають більш ранню і виражене його прояв. До числа додаткових причин можна віднести:
- Фактори зовнішнього середовища (температура, вологість, газовий склад, барометричний тиск та ін.);
- Фактори, пов'язані з порушенням режимів праці та відпочинку;
- Фактори, обумовлені зміною звичних добових біоритмів;
- Соціальні фактори, мотивація та ін.
Певною мірою працездатність у навчальній діяльності залежить від властивостей особистості студента, особливостей нервової системи, темпераменту. Висока працездатність забезпечується тільки в тому випадку, якщо життєвий ритм молодої людини правильно узгоджується з природними біологічними ритмами. Чим точніше збігається початок навчально-трудової діяльності з підйомом життєво важливих функцій організму, тим продуктивніше буде навчальний працю.
Розрізняють студентів із стійкою стереотипністю зміни працездатності. Студенти, віднесені до "ранкового" типу, це так звані жайворонки. Для них характерно те, що вони встають рано, з ранку бадьорі, життєрадісні, піднесений настрій зберігають в ранкові та денні години. Найбільш працездатні з 9 до 14 год. Увечері їх працездатність помітно знижується. Студенти "вечірнього" типу - "сови" - найбільш працездатні з 18 до 24 ч. Вони пізно лягають спати, часто вже не висипаються, нерідко запізнюються на заняття; в першій половині дня загальмовані. Очевидно, період зниження працездатності студентів обох типів доцільно використовувати для відпочинку, обіду, якщо ж необхідно займатися, то найменш важкими дисциплінами. Для "сов" доцільно з 18 ч влаштовувати консультації та заняття з найбільш складних розділів програми.
Спостереження показали, що у студентів, які по оптимуму працездатності відносяться до типу "ранкових", в 1,5 рази частіше виникає гіпертонія, ніж у групі вечірніх. Пояснюється це тим, що у "жайворонків" вранці організм швидше й активніше перебудовується з відпочинку на роботу - вже в 6 ч у цих студентів більше викидається в кров адреналіну, норадреналіну, які піднімають артеріальний тиск. У студентів "вечірнього" типу внутрішні механізми, що впливають на підвищення тиску, працюють повільніше.Є ще й третя група студентів - арітмікам, вони займають проміжне положення між "жайворонками" і "совами", але все ж вони ближче до "жайворонків".
