Зміст
Завдання 1 (Розкрити питання, опрацювавши рекомендовану літературу)
1.1. Поняття «інституціалізація», «соціальний інститут», «процеси інституціалізації» у соціально-комунікаційній сфері.
1.2. Основні види соціально-комунікаційних служб, систем та інститутів, їх функції.
1.3. Кумулятивні і некумулятивні соціальні інститути, їх порівняльна характеристика.
1.4. Аналіз процесу інституціалізації в системі соціальних комунікацій.
1.5. Поняття документно-інформаційної комунікаційної системи. Документно-комунікаційні інститути в період інформаційної трансформації суспільства.
Завдання №2
2.1. «Документний», «документальний», «документаційний», «документографічний», «документний ресурс», «інформаційний ресурс», «документний фонд» і «документний масив»;
2.2. Генеративні документні ресурси, транзитні, термінальні, ресурси спеціалізованих документних систем
Завдання №3. Охарактеризувати соціально-комунікаційний інститут (бібліотек), проаналізувати його комунікаційну діяльність.
Література
Поняття», «соціальний інститут», «процеси інституціалізації» у соціально- Поняття «інституціалізація комунікаційній сфері
Інституціоналізáція — процес визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх в систему, здатну діяти у напрямі задоволення деякої суспільної потреби.
Соціальний інститут — організована система зв'язків та соціальних норм, яка об'єднує важливі суспільні цінності та процедури, які задовольняють основні потреби суспільства. В даному випадку, суспільні цінності — поширені ідеї та цілі, суспільні процедури — стандартизовані зразки поведінки у групових процесах, система соціальних зв'язків — переплетіння ролей та статусів, завдяки яким ця поведінка здійснюється та утримається у визначених межах
Поняття "соціальний інститут" запозичене соціологією з юридичної науки, де воно означає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини (інститут наслідування, шлюбу та ін.) і використовується достатньо широко, хоча найчастіше і поза точним визначенням. Наприклад, симпатики функціоналізму розглядають інститути як спрямовані на задоволення "потреб" індивідів або суспільства, тоді як прихильники феноменології цікавляться тим, яким чином люди створюють і видозмінюють різні інститути, а не просто реагують на їх існування.
Процес інституціалізації складається з таких етапів: виникнення потреб, задоволення яких вимагає виконання спільних дій; формування заг. цілей, сусп. норм, зокрема правових, для забезпечення взаємодії вщповщних суб'єктів; встановлення системи санкцій для забезпечення реалізації норм і правил поведінки. Гол. держ.-правовими інститутами традиційно є: парламент, президент, уряд, суди, політ, партії, інститути тер. представництва і місц. самоврядування. Підвалина І. — нормативність, яка є обов'язковим компонентом будь-якого інституту. Інститути забезпечують визначеність у діяльності д-ви, надають сталості відповідним сусп. зв'язкам. Тому вони розглядаються як різновид соціальних зв'язків, що забезпечують цілісність у сфері сусп. і держ. діяльності. Поряд з цим І. властиві і негат. моменти. Інституц. форми нерідко є консервативними і можуть бути перешкодою для розвитку інновац. процесів. Сусп-во дістає від минулого усталені інституц. форми і зазнає їх впливу, який не завжди враховує нові вимоги. Перехід до нової якості потребує подолання цього впливу. Негативним є також певне знеосіблення, деіндивідуалізація, формалізація зв'язків, що встановлюється внаслідок стандартизації сусп. життя. На думку Е. Дюркгей-ма, призначення інститутів полягає у налагодженні відповідності між інституц. формами та новими потребами, що виникають у сусп-ві. Інституц. норми пов'язані із системою звичаїв і моральних норм, вони повинні слугувати регуляції процесів задоволення постійно виникаючих і найбільш значущих потреб сусп-ва, досягненню справедливості і рівності всіх його суб'єктів. Демократія сприяє формуванню інституц. режиму у вигляді політ, і правових установ, що забезпечують гр-нам належну організовану участь в управлінні і контроль над владою.
