ема: Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах.

План:

1.Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту.

2.Пожежна сигналізація. Засоби пожежогасіння.

3.Дії персоналу при виникненні пожежі. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах.

4.Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.

1. Під пожежної профілактикою розуміються навчання пожежній техніці безпеки і комплекс заходів, спрямованих на попередження пожеж. Протипожежний захист - це заходи, спрямовані на зменшення збитків у разі виникнення пожежі. Між цими двома основними завданнями пожежної безпеки не завжди можна провести чітку межу, як, наприклад, у разі дій, спрямованих на обмеження сфери розповсюдження вогню при загорянні.

Оскільки більшу частину часу більшість людей проводять у будівлях, основна увага приділяється забезпеченню пожежної безпеки будівель. Спеціалізованих заходів пожежної профілактики і захисту потребує пожежна безпека лісів, автотранспорту, залізничного, повітряного та морського транспорту, а також підземних тунелів і шахт.

Основні елементи пожежі. Для того щоб почалася пожежа, необхідна наявність в одному місці трьох елементів: пального матеріалу, тепла і кисню. Поєднання цих трьох елементів у вогні викликає некеровану ланцюгову реакцію. Оскільки для горіння необхідні всі три елементи, видаливши один з них, можна запобігти загорянню або погасити вогонь.

Від виду пального матеріалу залежить клас пожежі, який визначає способи і засоби гасіння. У нормативних документах ряду країн пожежі поділяються на чотири класи: A - загоряння звичайних горючих матеріалів, таких, як деревина, папір та пластмаси; B - загоряння легкозаймистих або горючих рідин, газів і мастильних матеріалів; C - загоряння електропроводки; D - загоряння горючих металів. Ступінь пожежонебезпеки залежить від виду та кількості горючого матеріалу в розглянутій пожежонебезпечної зоні.

Відповідальні органи та їх обов'язки. Пожежна профілактика традиційно обмежувалася навчанням техніці безпеки і заходами щодо попередження пожеж і завжди входила в обов'язки муніципальних управлінь пожежної охорони. Сьогодні коло заходів з пожежної профілактики розширено, і в нього ввійшли перевірка і затвердження проектів будівництва, контроль за виконанням норм з пожежної безпеки, боротьба з підпалами (в т.ч. з пожежонебезпечними іграми підлітків), збір даних, а також інструктаж і навчання широкої громадськості і спеціальних контингентів.

Завдання пожежної профілактики можна розділити на три широких, але тісно пов'язаних комплексу заходів:

1) навчання, в т.ч. поширення знань про пожежобезпечному поведінці (про необхідність встановлення домашніх індикаторів задимленості і зберігання запальничок та сірників в місцях, недоступних для дітей);

2) пожежний нагляд, який передбачає розробку державних норм пожежної безпеки і будівельних норм, а також перевірку їх виконання;

3) забезпечення обладнанням і технічні розробки (установка переносних вогнегасників і виготовлення запальничок безпечного користування).

З трьох перерахованих комплексів заходів складніше всього, мабуть, пожежний нагляд. У сферу нагляду включені норми пожежної профілактики, будівельні пожежні норми і правила, стандарти виготовлення і встановлення протипожежного обладнання та стандарти пожежної безпеки на товари широкого споживання.

Проводити профілактичну роботу - це означає попереджати, виявляти й усувати порушення правил пожежної безпеки. Тому особовий склад пожежних частин зобов'язаний активно підтримувати в цехах, на складах, установках та інших приміщеннях суворий протипожежний режим. Цього можна домогтися роз'ясненням правил та інструкцій пожежної безпеки, а також підготовкою робітників і службовців до своєчасної ліквідації можливих загорянь. Реалізації систем пожежної безпеки у всіх випадках передують організаційно-технічні заходи, які передбачають осмислення завдань забезпечення пожежної безпеки на об'єкті та проведення підготовчих заходів організаційного та технічного характеру.

Пожежно-профілактичну роботу слід проводити в тісному контакті з фахівцями техніки безпеки, санітарного, технічного нагляду.

2. Заходи з пожежної профілактики

Заходи з пожежної профілактики поділяються на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.

Організаційні заходи: передбачають правильну експлуатацію машин і внутрішньозаводського транспорту, правильне утримання будівель, території, протипожежний інструктаж.

Технічні заходи: дотримання протипожежних правил і норм при проектуванні будівель, при пристрої електропроводів і устаткування, опалення, вентиляції, освітлення, правильне розміщення обладнання.

Режимні заходи - заборона куріння у невстановлених місцях, заборона зварювальних та інших вогневих робіт у пожежонебезпечних приміщеннях тощо.

Експлуатаційні заходи - своєчасна профілактика, огляди, ремонти і випробування технологічного обладнання.

Протипожежні розриви. Для попередження розповсюдження пожежі з однієї будівлі на інше між ними влаштовують протипожежні розриви. При визначенні протипожежних розривів виходять з того, що найбільшу небезпеку у відношенні можливого займання сусідніх будівель і споруд представляє теплове випромінювання від вогнища пожежі. Кількістю прийнятої теплоти сусіднім з палаючим об'єктом будівлею залежить від властивостей палива і температури полум'я, величини випромінюючоїповерхні, площі світлових прорізів, групи займистості огороджувальних конструкцій, наявності протипожежних перепон, взаємного розташування будівель, метеорологічних умов і т.д.

Протипожежні перепони. До них відносять стіни, перегородки, перекриття, двері, ворота, люки, тамбур-шлюзи і вікна. Протипожежні стіни повинні бути виконані з негорючих матеріалів, мати межу вогнестійкості не менше 2.5 годин і спиратися на фундаменти. Протипожежні стіни розраховують на стійкість з урахуванням можливості однобічного обвалення перекриттів і інших конструкцій при пожежі.

Протипожежні двері, вікна і ворота в протипожежних стінах повинні мати межу вогнестійкості не менше 1.2 години, а протипожежні перекриття не менше 1 години. Такі перекриття не повинні мати отворів і отворів, через які можуть проникати продукти горіння при пожежі.

Шляхи евакуації. При проектуванні будинків необхідно передбачити безпечну евакуацію людей на випадок виникнення пожежі. При виникненні пожежі люди повинні покинути приміщення протягом мінімального часу, який визначається найкоротшим відстанню від місця їх знаходження до виходу назовні.

Кількість евакуаційних виходів з будівель, приміщень та з кожного поверху будинків визначається розрахунком, але має становити не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено. При цьому ліфти та інші механічні засоби транспортування людей при розрахунках не враховують. Ширина ділянок шляхів евакуації повинна бути не менше 1 м, а дверей на шляхах евакуації не менш 0.8м. Ширина зовнішніх дверей сходових кліток повинна бути не менше ширини маршу сходів, висота проходу на шляхах евакуації - не менше 2 м. При проектуванні будинків і споруд для евакуації людей повинні передбачатися такі види сходових клітин та сходів: незадимлювані сходові клітини (сполучені з зовнішньої повітряної зоною або обладнані технічними пристроями для підпору повітря); закриті клітини з природнимосвітленням через вікна у зовнішніх стінах; закриті сходові клітини без природного освітлення; внутрішні відкриті сходи (без огороджувальних внутрішніх стін); зовнішні відкриті сходи. Для будинків з перепадами висот слід передбачати пожежні драбини.

3.Права та обов'язки підприємств у галузі пожежної профілактики і захисту

Провідним органом у сфері пожежної профілактики і захисту в Узбекистані є Головне управління пожежної безпеки РУз. Воно є структурним підрозділом центрального апарату МВС Республіки Узбекистан, що здійснюють методичне керівництво і координацію діяльності підрозділів територіальних органів МВС, що забезпечують пожежну безпеку країни, захист від пожеж населених пунктів, соціально - культурних, промислових об'єктів і комунікацій, а також стратегічних об'єктів.

Правову основу діяльності ГУПБ становлять Конституція і закони Республіки Узбекистан, Укази та Розпорядження Президента Республіки Узбекистан, Постанови Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ Республіки Узбекистан, а також положення про Головне управління.

З метою вирішення покладених завдань Головне управління здійснює такі основні функції в області пожежного нагляду та профілактики пожеж:

-Аналіз стану пожежонебезпеки населених пунктів, об'єктів галузей економіки республіки, своєчасне внесення пропозицій щодо вдосконалення системи забезпечення пожежної безпеки, їх реалізація;

-Інформування в установленому порядку органів державної влади та управління, а також керівників організацій, підприємств незалежно від їх форм власності про стан пожежної безпеки підвідомчих об'єктів з метою прийняття своєчасних заходів щодо усунення причин і умов, що сприяють виникненню пожежної небезпеки;

-Контроль за правильністю застосування органами пожежного нагляду республіки заходів адміністративного впливу за порушення правил пожежної безпеки;

-Участь у розробці стандартів, норм і правил, а також нормативно-правових актів у сфері пожежної безпеки, забезпечення їх реалізації;

-Здійснення цілеспрямованої роботи серед населення, на підприємствах, в організаціях незалежно від форм власності з пропаганди заходів пожежної безпеки, підвищення відповідальності посадових осіб за забезпечення протипожежного стану об'єктів;

-Перевірка на прохання дипломатичних та інших іноземних представництв, акредитованих в Республіці Узбекистан, протипожежного стану займаних ними будівель і споруд;

-Надання сприяння у проведенні дізнання та попереднього слідства у справах про пожежі, порушення правил пожежної безпеки, проведення в разі потреби самостійного дізнання.

Законом "Про пожежну безпеку" підприємствам надані такі права;

- Створювати, реорганізовувати і ліквідовувати в установленому порядку підрозділи пожежної охорони, які вони утримують за рахунок власних коштів, у тому числі на основі договорів з Державною протипожежної службою;

- Вносити до органів державної влади та органи місцевого самоврядування пропозиції щодо забезпечення пожежної безпеки;

- Проводити роботи з встановлення причин та обставин пожеж, які сталися на підприємствах;

- Запроваджувати заходи соціального і економічного стимулювання забезпечення пожежної безпеки;

- Отримувати інформацію з питань пожежної безпеки, у тому числі в установленому порядку від органів управління та підрозділів пожежної охорони.

На підприємства законом також покладаються такі обов'язки:

- Дотримуватися вимог пожежної безпеки, а також виконувати приписи, постанови та інші законні вимоги посадових осіб пожежної охорони;

- Розробляти та здійснювати заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

- Проводити протипожежну пропаганду, а також навчати своїх працівників заходи пожежної безпеки;

- Включати в колективний договір (угода) питання пожежної безпеки;

- Утримувати в справному стані системи та засоби протипожежного захисту, включаючи первинні засоби гасіння пожеж, не допускати їх використання не за призначенням;

- Створювати та утримувати відповідно до встановлених норм органи управління та підрозділи пожежної охорони, у тому числі на основі договорів з Державною протипожежної службою;

- Сприяти пожежної охорони при гасінні пожеж, встановлення причин і умов їх виникнення та розвитку, а також при виявленні осіб, винних у порушенні вимог пожежної безпеки та виникнення пожеж;

- Надавати в установленому порядку при гасінні пожеж на територіях підприємств необхідні сили і засоби, паливно-мастильні матеріали, а також продукти харчування та місця відпочинку для особового складу пожежної охорони, що бере участь у виконанні бойових дій по гасінню пожеж, і залучених до гасіння пожеж сил;

- Забезпечувати доступ посадових осіб пожежної охорони, при здійсненні ними службових обов'язків на території, в будівлі, споруди і на інші об'єкти підприємств;

- Надавати на вимогу посадових осіб Державної протипожежної служби відомості та документи про стан пожежної безпеки на підприємствах, в тому числі про пожежну небезпеку виробленої ними продукції, а також про що відбулися на їхній території пожежах та їх наслідки;

- Негайно повідомляти в пожежну охорону про виниклі пожежах, несправності наявних систем і засобів протипожежного захисту, про зміну стану доріг та проїздів.

Згідно з Правилами пожежної безпеки на кожному підприємстві наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний їх пожежної небезпеки протипожежний режим у тому числі:

- Визначено і обладнані місця для куріння;

- Визначені місця і допустима кількість одноразово перебувають у приміщеннях сировини, напівфабрикатів та готової продукції;

- Встановлено порядок прибирання горючих відходів і пилу, зберігання промасленого спецодягу;

- Визначений порядок знеструмлення електрообладнання у разі пожежі і після закінчення робочого дня;

регламентовані:

- Порядок проведення тимчасових вогневих та інших пожежонебезпечних робіт;

- Порядок огляду і закриття приміщень після закінчення роботи;

- Дії працівників при виявленні пожежі;

визначено порядок і строки проходження протипожежного інструктажу та занять з пожежно-технічного мінімуму, а також призначені відповідальні за їх проведення.

У будинках і спорудах (крім житлових будинків) при одноразовому знаходженні на поверсі більше 10 осіб мають бути розроблені і на видних місцях вивішені плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі, а також передбачена система (установка) оповіщення людей про пожежу.

Керівник об'єкта з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) на додаток до схематичного плану евакуації людей при пожежі зобов'язаний розробити інструкцію, визначальну дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півріччя повинні проводитися практичні тренування всіх задіяних для евакуації працівників.

Для об'єктів з нічним перебуванням людей (дитячі сади, школи-інтернати, лікарні тощо) в інструкції повинні передбачатися два варіанти дій: у денний і в нічний час.

Керівники підприємств, на яких застосовуються, переробляються і зберігаються небезпечні (вибухонебезпечні) сильнодіючі отруйні речовини, зобов'язані повідомляти підрозділам пожежної охорони дані про них, необхідні для забезпечення безпеки особового, складу, який залучається для гасіння пожежі та проведення першочергових аварійно-рятувальних робіт на цих підприємствах.

Територія підприємств у межах протипожежних розривів між будівлями, спорудами та відкритими складами, повинна своєчасно очищатися від горючих відходів, сміття, тари, опалого листя, сухої трави і т.п.

Горючі відходи, сміття і т.п. слід збирати на спеціально виділених майданчиках у контейнери або ящики, а потім вивозити.

Протипожежні розриви між будівлями і спорудами, штабелями лісу, пиломатеріалів, інших матеріалів та обладнання не дозволяється використовувати під складуванняматеріалів, обладнання і тари, для стоянки транспорту і будівництва (установки) будівель і споруд.

Дороги, проїзди, під'їзди і проходи до будівель, споруд, відкритих складів і вододжерел, використовувані для пожежогасіння, підступи до стаціонарних пожежних драбин і пожежного інвентаря повинні бути завжди вільними, утримуватися в справному стані, а взимку бути очищеними від снігу і льоду.

Для всіх виробничих та складських приміщень повинні бути визначені категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також клас зони за Правилами улаштування електроустановок, які слід позначати на дверях приміщень. Близько обладнання, що має підвищену пожежну небезпеку, слід вивішувати стандартні знаки (аншлаги, таблички) безпеки. Одна з умов забезпечення пожежо-і вибухобезпеки будь-якого виробничого процесу - ліквідація можливих джерел займання.

4. Протипожежний захист

Для того щоб почалася пожежа, необхідна наявність в одному місці трьох елементів: пального матеріалу, тепла і кисню. Поєднання цих трьох елементів у вогні викликає некеровану ланцюгову реакцію. Оскільки для горіння необхідні всі три елементи, видаливши один з них, можна запобігти загорянню або погасити вогонь.

Від виду пального матеріалу залежить клас пожежі, який визначає способи і засоби гасіння. У нормативних документах ряду країн пожежі поділяються на чотири класи: A - загоряння звичайних горючих матеріалів, таких, як деревина, папір та пластмаси; B - загоряння легкозаймистих або горючих рідин, газів і мастильних матеріалів; C - загоряння електропроводки; D - загоряння горючих металів. Ступінь пожежонебезпеки залежить від виду та кількості горючого матеріалу в розглянутій пожежонебезпечної зоні.

Заходи з протипожежного захисту включають: 1) контроль матеріалів, продуктів та обладнання; 2) активне обмеження поширення вогню з використанням засобів пожежної сигналізації, систем автоматичного пожежогасіння та переносних вогнегасників; 3) влаштування пасивних систем, що обмежують поширення вогню, диму, спека і газів за рахунок секціонування приміщень; 4) евакуацію людей з палаючого будинку в безпечне місце.

Спеціальний зв'язок. Система спеціального зв'язку забезпечує передачу повідомлень про пожежу персоналу пожежного управління. Повідомлення може поступити по загальній телефонної мережі, від сигналізаційної кнопки, передбаченої поза будівлею, по гучномовному телефону, від дуплексної портативної радіостанції, від муніципальної системи пожежної сигналізації або від комерційної системи автоматичної сигналізації. Всі повідомлення автоматично реєструються разом з усіма радіо-і мовними повідомленнями з пожежного управління.

Пожежне управління має прийняти і обробити сигнал, оперативно спрямувати пожежників на місце пожежі та приступити до операції боротьби з вогнем. Як би швидко не працювали пожежні, вирішальне значення для порятунку життів та майна має раннє пожароізвещеніе.

Захисна сигналізація. Система захисної сигналізації передає сигнал пожежі, контрольний сигнал і сигнал несправності (у мовній або цифровій формі) від місця установки сигналізаційної кнопки в інші частини будівлі або на віддалену станцію контролю, що обслуговується зазвичай підрозділом відповідної спеціалізації.

Побутові індикатори задимленості та системи сигналізації. Найбільш поширені одно-і багатоточкові індикатори задимленості (кожен зі своїми джерелом живлення і сигналізатором). Індикатори задимленості бувають трьох типів: іонізаційні, фотоелектричні і комбіновані (іонізаційно-фотоелектричні). У іонізаційних індикаторахзадимленості є невелика кількість радіоактивного ізотопу (америцію-231), який ионизует повітря в датчику, роблячи його електропровідним. Частинки диму зменшують провідність повітря, внаслідок чого і вмикається звуковий сигнал. У камері з фотоелементом фотоелектричного індикатора задимленості передбачений малий джерело світла. При наявності в камері диму змінюється кількість світла, падаюче на фотоелемент, що і викликає звуковий сигнал. Швидкодія індикаторів задимленості різних типів приблизно однаково. Всі вони можуть працювати на батарейному або мережевому живленні або на мережевому з резервною батареєю. Деякими нормативами пропонується таке електричне з'єднання багатопозиційних індикаторів задимленості, при якому вони всі дають звуковий сигнал у випадку спрацювання хоча б одного індикатора.

Незалежно від принципу дії індикатор задимленості повинен давати сигнал з рівнем звукового сигналу не нижче 85 дБ на відстані 3 м. Для того щоб індикатори задимленості справно працювали, необхідно регулярно виконувати процедури догляду, обслуговування та перевірки, приписувані інструкцій виробника.

Побутові системи пожежної сигналізації зазвичай являють собою ряд індикаторів задимленості, підключених до загального контрольного блоку з живленням від мережі змінного струму і окремим акумулятором, здатним живити систему протягом 24 год Такі системи часто обладнані також тепловими детекторами, ручними (кнопковими) сигналізаторами, дзвінками і сиренами.

У комбінованих системах передбачаються як пожежна, так і охоронна сигналізації, причому сигнал другий скасовується сигналом першою.

Автоматична пожежна сигналізація. У нежитлових будівлях застосовуються автоматичні системи пожежної сигналізації з димовими, тепловими, газоаналізаторнимі або полум'яними датчиками. Теплові датчики недорогі і надійні, проте спрацьовують пізніше, ніж індикатори задимленості. Теплові датчики можуть працювати в різних режимах. Деякі спрацьовують по досягненні певної температури (зазвичай  60   C), інші - після досягнення певної швидкості наростання температури, скажімо, 7-8   C / хв. Пневмодатчік спрацьовує, коли з-за нагрівання повітря в приміщенні підвищується тиск газу в запаяній трубці. Термісторний датчик генерує сигнал, коли внаслідок підвищення температури в приміщенні перевищується встановлене значення електроопору.

У газоаналізаторном датчику для виявлення продуктів горіння в повітрі служить напівпровідниковий елемент або каталізатор. Сигналізатор з такими датчиками спрацьовує, коли змінюється провідність напівпровідникового елемента або температура каталізатора. Детектори моноксиду вуглецю (CO) з напівпровідниковимчутливим елементом не дуже підходять для систем пожежної безпеки (так як CO утворюється на досить пізній стадії пожежі), але вони виключно ефективні як датчики небезпечних концентрацій CO, створюваних несправними печами та обігрівачами. Технічні нормативи різних галузей промисловості наказують обов'язкову установку CO-детекторів в пожежонебезпечних приміщеннях.

Полум'яні детектори, які застосовуються, як правило, тільки в зонах підвищеної пожежонебезпеки, реагують на інфрачервоне або ультрафіолетове випромінюванняполум'я.

Інші системи. За необхідності передбачаються також три інші системи сигналізації: система контролю за роботою системи пожежогасіння, що сигналізує про включення останньої; система сигналізації накопичення великих концентрацій горючих і легкозаймистих газів (на особливих виробництвах); система контролю за роботою охоронної та пожежної сигналізації.

Автоматичні системи пожежогасіння. Застосовуються рідинні, вуглекислотні, порошкові і пінні автоматичні системи пожежогасіння.

Найбільш поширена водяна система - це просто система водопровідних труб, що закінчуються спринклерними головками з термочутливими клапанами. Під дією тепла клапан спринклерної головки відкривається, і з неї б'є струмінь води, широко розбризкується механічними відбивачами. Кожна головка спрацьовує індивідуально відповідно до температури в місці її розташування. (Інакше працюють заливають системи, про які буде сказано нижче.) Щоб система працювала нормально, спринклерні головки не повинні бути залиті фарбою, на них не повинні висіти сторонні предмети і простір навколо них не повинно бути захаращене.

У «мокрих» водяних системах пожежогасіння трубопроводи завжди наповнені водою під тиском. У «сухих» системах трубопроводи заповнені стисненим повітрям або азотом, поки не відкриється спринклерна головка, після чого тиск у трубі падає і вода починає надходити з напірної сторони. У системах передує дії сигналізатор пожежі відкриває клапан і наповнює труби водою, перш ніж відкриється спринклерна голівка. Іноді принципи сухої системи і передує дії поєднуються в одній системі. У заливають системах спринклерні головки завжди відкриті, а сигналізатор пожежі управляє спільним водяним клапаном, так що при загорянні вода надходить відразу в усі спринклерні головки. Передбачаються також спеціальні водяні системи для захисту зовнішніх стін будівлі і для інших особливих завдань.

Водяні автоматичні системи пожежогасіння побутового призначення випуску кінця століття вимагають настільки малих кількостей води, що однією спринклерної головки достатньо для площі майже 40 м 2. Розподіл розбризкуваним води таке, що при роботі спринклерної головки забезпечується захист меблів в кутках кімнат і навіть стелі.

Переносні вогнегасники. Переносні вогнегасники поділяються на чотири класи відповідно класам пожежі (див. вище). Деякі з них придатні для гасіння пожеж двох або трьох різних класів, але не всіх чотирьох.

Типи вогнегасників. Вогнегасники різних типів розрізняються гасійною агентом.

У рідинних вогнегасниках, призначених для гасіння пожеж класу A, застосовується вода з добавкою антифризу (незамерзаючого розчину солі лужного металу) або іншої змочувальний агент. Лучно-кислотні та пінні (на водній основі) вогнегасники вийшли з ужитку в кінці 1960-х років. Рідинні вогнегасники випускаються з запасом витісняє газу або з насосом для підкачки. Маса вогнегасника із запасом витісняє газу становить 14 кг. Ранцеві вогнегасники з насосом часто застосовуються для гасіння лісових пожеж.

Вуглекислотні вогнегасники заряджені скрапленим вуглекислим газом. При відкриванні вентиля вони дають струмінь вуглекислотного снігу довжиною до 2 м. Застосовуються такі вогнегасники в основному для гасіння пожеж класів B і C, але можуть використовуватися і для гасіння пожеж класу A до доставки води. Вони не залишають залишку (і тому називаються чистими), але ними не слід користуватися в закритих приміщеннях малої кубатури.

У порошкових вогнегасниках стиснений газ викидає гасячого речовина. Вони особливо підходять для пожеж класів B і C, але можуть використовуватися і для гасіння пожеж класу A до доставки рідинних вогнегасників.

Для гасіння пожеж класу D застосовуються спеціальні порошки.

 

 

ПОРОШКОВОЇ переносних вогнегасників. У вогнегаснику є запас порошкоподібного гасячого речовини і балон з витісняючим газом. 1 - газова трубка; 2 - сухий порошок, 3 - ручка, 4 - ковпачок; 5 - важіль прокаливателя; 6 - газовий балон.

 

Висновок

Пожежі завдають величезний матеріальний збиток і в ряді випадків супроводжуються загибеллю людей. Тому захист від пожеж є найважливішим обов'язком кожного члена суспільства і проводиться в загальнодержавному масштабі.

Пожежна профілактика має своєю метою вишукування найбільш ефективних, економічно доцільних і технічно обгрунтованих способів і засобів попередження пожеж та їх ліквідації з мінімальним збитком при найбільш раціональному використанні сил і технічних засобів гасіння.

Пожежна безпека - це стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а в разі його виникнення використовуються необхідні заходи по усуненню негативного впливу небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальних цінностей

Пожежна безпека може бути забезпечена заходами пожежної профілактики і активного пожежного захисту. Пожежна профілактика включає комплекс заходів, спрямованих на попередження пожежі або зменшення його наслідків. Активна пожежна безпека - заходи, що забезпечують успішну боротьбу з пожежами або вибухонебезпечною ситуацією.

Сукупність сил і засобів, а також заходів правового, організаційного, економічного, соціального і науково-технічного характеру утворюють систему забезпечення пожежної безпеки.

Основними елементами системи забезпечення пожежної профілактики і захисту є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства та громадяни, які беруть участь у забезпеченні пожежної безпеки відповідно до законодавства Республіки.