Масаж при неврологічних проявах остеохондрозу хребта
Остеохондроз хребта - захворювання, яке характеризується дегенеративно-дистрофічним ураженням міжхребцевих дисків і підлеглої кісткової тканини.
В результаті різних причин: травм, неадекватних фізичних навантажень, малорухомості, уроджених вад розвитку кісток і зв'язок хребта, настає розлад трофіки різних елементів хребта, перш за все міжхребцевих дисків, їх дегенерація, зниження або втрата еластичності, зменшення висоти дисків, їх деформація, розшарування, а іноді і порушення частки або диска.
Остеохондроз хребта - широко поширене захворювання, до сорокарічного віку з'являється у більшості людей. Найчастіше дегенеративно-дистрофічні зміни хребта розвиваються у похилому і старечому віці, а у більш молодих людей під час занять деякими видами спорту (важка атлетика, гімнастика та ін.) або за наявністю шкідливих професій (водії, вантажники, друкарки, швачки). Остеохондроз нерідко зустрічається і у дитячому віці.
Найчастіше клінічними проявами остеохондрозу є радикулярні (корінцеві) синдроми, при яких болі в зоні інервації корінців спинномозкових нервів сполучаються із симптомами периферичних паралічів, порушенням чутливості в кінцівках, вегетативно-трофічні порушення. Крім того, шийний остеохондроз може викликати рефлекторний спазм судин головного мозку (у вертебробазилярному басейні, що живить кров'ю задньонижні відділи головного мозку) або спинного мозку, що потім приводить до стійкого порушення мозкового або спинального кровообігу.
Масаж використовується, звичайно, в підгострій і хронічній фазах захворювання і спрямований на поліпшення трофіки міжхребцевих дисків і м'яких тканин ураженого відділу хребта, нормалізацію тонусу і сили м'язів, зменшення або ліквідацію застійних явищ, поліпшення кровообігу в головному, спинному мозку, кінцівках, зниження або усунення болей, профілактику прогресування остеохондрозу.
Масаж при шийному остеохондрозі проводиться в положенні пацієнта сидячи на стільці або лежачи на животі і спині. Масажист стоїть ззаду або збоку від пацієнта. В усіх випадках піддається шийнокомірцева зона, за необхідності також проводиться масаж спини, верхніх кінцівок, волосистої частини голови. У процедурі масажу особлива увага приділяється масажу м'язів, трапецеподібних, найширших м'язів спини, м'язів плечового пояса, грудинно-ключично-соскоподібних м'язів, а також масажу больових зон і точок.
При шийногрудному остеохондрозі застосовуються основні і ряд допоміжних прийомів масажу, які треба диференціювати залежно від стану і ступеню тяжкості захворювання, віку пацієнта, наявності або відсутності супутніх захворювань та ускладнень.
При легкому ступені тяжкості захворювання в початковій стадії у пацієнтів молодого і середнього віку за відсутністю супутньої патології використовуються всі основні і більшість допоміжних прийомів масажу з достатньо великою інтенсивністю. При добрій витривалості акцент в масажі робиться на інтенсивне розминання м'язів, особливо паравертебральних зон шийного і верхньогрудного відділу хребта. За відсутності протипоказань застосовується н інтенсивна безперервна вібрація, а також обережні активні рухи в уражених сегментах хребта.
При другій (середній) стадії, особливо у людей похилого і старечого віку, треба значно обмежити або виключити вібрацію, а прийоми розминання проводити легко, м'яко, ніжно.
При третій (важкій) стадії захворювання за наявності супутньої патології, найчастіше захворювань серцево-судинної системи, необхідна більша обережність при проведенні масажу. Із масажних прийомів використовуються погладжування та інтенсивне розтирання, за відсутності протипоказань і добрій витривалості допустимо легке розминання.
На початку курсу масажу на 1/3 масажних процедур проводиться недиференційований вплив в основному прийомами поглажування на вибрану для масажу зону, на наступних же процедурах здійснюється цілеспрямований масаж даної зони з використанням всіх можливих прийомів. Ціленаправлений масаж починається із диференційованого масажу м'язів прийомами розтирання, розминання, вібрації. Починаючи з четвертої - шостої процедури здійснюється також спеціальний вплив на больові зони, точки і нервові стовбури. Проводиться послідовний масаж болючих точок, зон, нервових стовбурів спочатку прийомами поглажування, а потім розтирання і безперервної вібрації. Під час зменшення болей і поліпшення стану пацієнта збільшується набір масажних прийомів, зростає інтенсивність і тривалість процедур масажу. Тривалість процедур масажу залежить від характеру і тяжкості хвороби, віку і стану пацієнта, а також від площі поверхні: від 5-10 хв. до 25-30 хв. щоденно. На курс від 8-10 до 12-15 процедур.
За наявністю виражених болей, пов'язаних із вторинним ураженням різних відділів симпатичної нервової системи, необхідна методика масажу, що передбачає вибір щадних масажних прийомів, слабку інтенсивність використання їх, скорочену тривалість процедури, сувору послідовність і поступовість в поширенні методики масажу.
При стійких виражених болях і відсутності протипоказань до застосування масажу для підвищення його ефективності і посилення знеболюючої дії допустимо використання мазей, гелів, рідин, що мають знеболюючу дію.
Масаж при поперековому остеохондрозі
Масаж призначається у підгострому періоді захворювання після значного зменшення гострих явищ, стихання болей, зменшення вираженості симптомів натяжіння нервових стовбурів, зниження пальпаторної болючості больових зон і точок, ослаблення рефлекторного напруження м'язів.
Масаж повинен широко використовуватися в хронічному періоді остеохондрозу при залишкових явищах захворювання, що прявляється наявністю окремих, нерізко виражених симптомів (незначних болей, пошкодження чутливості, помірних парезів тощо).
Масаж проводиться у положенні пацієнта лежачи на животі (з підкладеною під нього подушкою, злегка зігнутими колінами, з валиком підкладеним під гомілковостопні суглоби).
В більшості випадків масажу піддається попереково-крижова ділянка і уражена нижня кінцівка (при двохсторонньому ураженні - обидві нижні кінцівки).
Методика масажу будується з урахуванням клінічних даних: характеру, стадії, локалізації і ступеня вираженості патологічного процесу, стану м'язів; уражених нервових стовбурів, супутніх порушень чутливості, трофіки тканин, вегетативних функцій, віку і загального стану пацієнта.
Масаж повинен зменшувати, а по можливості і усувати клінічні прояви остеохондрозу, знижувати підвищений тонус м'язів, відновлювати їх силу, усувати порушення кровообігу і поліпшувати трофіку тканин, відновлювати чутливість, зменшувати біль, поліпшувати стан і самопочуття пацієнтів. Неприпустимо посилення болю та інших проявів захворювання під час використання масажу у пацієнтів з остеохондрозом хребта.
Методика масажу при попереково-крижовому остеохондрозі така сама, як і при шийногрудному.
Враховуючи можливість спеціального впливу на нервові стовбури, больові зони, точки - це вплив прийомами масажу на стовбур сідничного нерва та його гілок, а також на стегновий нерв. На стовбур сідничного нерва діють на задній поверхні стегна за лінією від середини підколінної ямки до середини сідничної складки прийомами площинного поверхневого і глибокого погладжування, глибокого розтирання, розминання (в тому числі натискання), вібрації безперервної і уривчастої, а також пунктування, постукування, рубання підвищують силу натискання в напрямку до сідничної ділянки. Аналогічному впливу піддається малогомілковий нерв у ділянці головки малогомілкової кістки, кінцеві розгалуження великогомілкового нерва в ділянці медіальної і латеральної борозен підошви. На стегновий нерв діють в зоні стегнового трикутника (верхня частина передньовнутрішньої поверхні стегна). При дії на стегновий нерв обмежуються прийомами погладжування і легкого розтирання. За наявністю показань вплив на нервові стовбури завершуються їх обережним витягуванням.
Описана методика масажу застосовується також для впливу на болючі точки в паравертебральних ділянках, міжостистих проміжках, в ділянці крижово-хребтових сполучень, великих вертлюгів стегнових кісток.
Проводячи масаж нервових стовбурів, больових зон і точок, враховують переносимість пацієнтом цих впливів, і за наявністю вираженої болючості спочатку здійснюють масаж навколо зон і точок і лише при зменшенні болючості переходять до безпосереднього впливу на нервові стовбури, больові зони і точки.
Тривалість процедури масажу залежить від різних причин: від характеру, локалізації, стадії і ступеню тяжкості захворювання, наявності і відсутності ускладнень і супутніх захворювань, зони масажу, віку і стану пацієнта.
На початку курсу тривалість процедур становить всього 5-10хв., наприкінці може сягати 35-40хв., в середньому 25-30хв. На курс лікування від 8-10 до 15-20 процедур, в середньому 12-15 процедур, які проводяться щоденно або через день. Ефективність масажу підвищується, якщо сполучати його з тепловими процедурами (солюкс, парафіно-озокеритові аплікації, сауна) та іншими фізіотерапевтичними методами, з лікувальною фізкультурою, відповідним ортопедичним режимом, звичайно за відсутністю протипоказань до їх застосування.
Протипоказання до масажу.
Крім загальних протипоказань до масажу - це сильні болі у хребті, кінцівках, та інших ділянках, що потребують використання наркотиків та інших сильнодіючих ліків; наявність пухлин або підозру на пухлини спинного мозку або периферійних нервів, супутні ураження відділів (стовбурів, вузлів) симпатичної нервової системи.
Масаж при невралгії і невриті сідничного нерва
Захворювання може розвинутися як ускладнення при грипі, ангіні, бруцельозі, а також при остеохондрозі, травмах хребта, при запальних процесах в малому тазі.
План масажу: вплив на паравертебральні зони крижових, поперекових і нижньогрудинних спинно-мозкових сегментів; масаж сідничних м'язів, крижів, гребенів клубових кісток, реберних дуг, нижніх кінцівок. Положення пацієнта лежачи на животі в середньофізіологічному положенні з максимально розслабленими м'язами тулуба і кінцівок.
Методика.
Масаж паравертебральних зон від нижчерозташованих сегментів до вищерозташованих. В ділянці таза, виконується погладжування, розтирання, розминання, вібрації сідничних м'язів. Розтирання і вібрації ділянки сідничних бугрів і суглобів.
В гострій стадії при різкому больовому синдромі починають масаж на здоровій кінцівці. Широкими штрихами роблять погладжування, розтирання, розминання, вібрацію, безперервну вібрацію м'язів гомілки і тегна, потрушування м'язів стегна, струшування здорової кінцівки.
При масажі хворої ноги в гострій стадії уражений нерв потрібно щадити, через що застосовують тільки такі прийоми: погладжування поверхневе площинне і обхоплююче, розтирання суглобів і м'язів передньої групи стегна і гомілки, ніжнє валяння м'язів; вібраційне поверхневе погладжування і безперервна з малою амплітудою вібрація м'язів гомілки і стегна.
В підгострій стадії, при стиханні різко-болючих явищ робиться масаж ураженого сідничного нерва; площинне глибоке погладжування подушечкою великого пальця за ходом нерва від середини підколінної западини до сідничної складки і до нижнього краю сідничного горба.
Розтирання за ходом нерва обома великими пальцями, які рухаються один за одним в наапівколових напрямках. Пунктування кінцями другого і третього пальців.
Масаж больових точок на задній поверхні стегна в ділянці сідничної складки, на межі верхньої і середньої третини стегна і на межі середньої і нижньої третини стегна. Робиться погладжування і розтирання циркулярно, безперервна вюрація кінцями пальців, пунктування.
Активні і пасивні рухи у суглобах ураженої кінцівки. Рухи на витягування задньої групи м'язів стегна. Тривалість процедури 10-20 хвилин щоденно або через день. На курс лікування 12-15 процедур.
Масаж при травмах периферичних нервів
Ураження периферичних нервів спостерігається у вигляді повного або часткового розриву, забою або стискування (крововилив, стороннє тіло, пухлини, рубці). Ураження нервового стовбура приводить до параліча або парезу м'язів (млявий параліч), порушення чутливості, трофіки; зникнення м'язових і сухожилкових рефлексів.
При легких формах ураження без анатомічних порушень (розривів нервового стовбура) проводять консервативне лікування: застосування фізіотерапії, масажу, ЛФК та інших методів забезпечує загоєння травмованих тканин і відновлення функції.
Потерпілі з неповним або повним розривом потребують спочатку спеціалізованої нейрохірургічної допомоги.
Показання.
Масаж починають в період анатомічного відновлення, коли гострі явища зменшуються, небезпека кровотечі і інфекції минула. Задачею масажу є прискорення процесів відновлення нерва, зменшення атрофії м'язів і больових відчуттів.
Ще до загоєння рани призначають сегментарно-рефлекторний масаж. Після загоєння, коли на перший план виступають параліч або парез м'язів з ознаками атрофії, переходять до місцевого масажу.
Масаж поєднують з фізіотерапією. Якщо консервативне лікування проводиться протягом 2-3-х місяців і не дає позитивних результатів, при цьому збільшуються різкі болі і розлади трофіки тканин, показано зшивання нерва.
На 2-Зй день після операції, як тільки мине небезпека кровотечі і інфекції, слід приступати до масажу. Ніжними обережними маніпуляціями впливають на паралізовані м'язи і стимулюють кровообіг; добиваються м'язових скорочень.
Методика
При ураженні променевого, серединного і ліктьового нервів масажують спочатку верхньогрудні і шийні паравертибральні зони. При ураженні сідничного, великогомілкового і малогомілкового нервів масажують попереково-крижові і нижньогрудні паравертибральні зони спинно-мозкових сегментів.
В післяопераційний період всі прийоми масажу проводять ніжно, без зусиль, в повільному темпі, виконують поверхневе площинне і охоплююче погладжування, напівколове кінцями пальців розтирання, натискування, стискання.
Тривалість процедури 3-5 хвилин. Лікування положенням (гіпсова лонгета, мішечки з піском), лікувальна гімнастика. Коли післяопераційний рубець достатньо зміцніє, застосовують глибоке погладжування, розтирання, розминання, зсування, валяння, розтягування, пунктування, постукування, лабільну вібрацію за ходом нервового стовбура, потрушування. Тривалість процедури 15-20 хвилин щоденно або через день. На курс лікування 15-20 процедур.
