знаки геморагічного інсульту.

знаки ішемічного інсульту.

Частіше виникає у хворих похилого віку, як ускладнення хронічних хвороб. Має поступовий розвиток, частіше виникає під час сну або з самого ранку, свідомість як правило збережена, вогнищеві симптоми переважають над загальномозковими.

знаки геморагічного інсульту.

Може траплятись і в молодих людей. Раптовий початок, виникає частіше вдень на фоні підвищеного АТ, фізичних навантажень або психо-емоційних переживань. Миттєво виникають неврологічні симптоми, зазвичай паралічі. Свідомість пригнічена або відсутня. Лице багрово-червоне. Дихання шумне. Часто буває блювання. АТ підвищений до 200-300/100-180 мм рт.ст. Вже у першу добу з’являються менінгіальні симптоми і підвищена температура тіла навіть до 40-41°С (порушується терморегуляція). У крові виявляють так званий стресовий лейкоцитоз. Стан хворих з крововиливом у мозок як правило, дуже тяжкий. До 80-85% хворих помирають. Крововилив у шлуночки мозку перебігає особливо тяжко, при цьому різко виражені вегетативні розлади.

Субарахноїдальний крововилив (у підпавутинний простір). Виникає раптово, найчастіша причина розрив аневризми. Основна скарга хворих сильний головний біль, так ніби молотом вдарили по голові, одночасно з'являється блювання (здавлюється мозок). Швидко з'являються менінгеальні симптоми. Можуть спостерігаються розлади свідомості і поведінки від оглушення до психо-моторного збудження. Оскільки розриваються судини, які не живлять тканини мозку, то виражених порушень нервових функцій (паралічі, розлади мови) зазвичай не має.

ДІАГНОСТИКА

Для точної діагностики інсультів використовуються такі методи: спинномозкова пункція, КТ (комп’ютерна томографія), МРТ (магнітно-резонансна томографія).

Спинномозкова пункція використовується все рідше оскільки є інвазивним методом (порушує цілісність організму). Використовується при підозрі на геморагічний інсульт. Тоді ліквор набуває рожевого або червоного кольору за рахунок потрапляння в нього крові.

КТ використовує рентгенпромені, МРТ - магнітне поле. Вони роблять зрізи (скани), які дозволяють «бачити» що відбувається в тканинах головного мозку.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ІНСУЛЬТІВ

Мета лікування ішемічних інсультів полягає у: 1) відновленні кровопостачання ураженої частини мозку. Для цього призначають препарати, які розширюють кровоносні судини, розріджують кров, щоб вона легше протікала через звужені судини; якщо є тромб дають препарати, які його розчиняють (тромболізис). 2) дають препарати, які покращують виживання і відновлення нервових клітин в умовах гіпоксії (кисневе голодування) 3) симптоматична терапія; 4) обов’язково проводиться лікування хвороби, яка стала причиною виникнення інсульту. Якщо цього не зробити, то є великий ризик виникнення повторного інсульту.

Мета лікування геморагічних інсультів полягає у: 1) зупинці внутрішньомозкової кровотечі і попередження її повторення; пункти 2), 3), 4) такі ж самі. Особливе значення надається протинабряковій терапії. При геморагічних інсультах використовують нейрохірургічні методи: ліквідація аневризм судин головного мозку, відсмоктування гематом у головному мозкові, які його здавлюють і значно змешують шанси на виживання.

ДОГЛЯД

Хворі з інсультом потребують дуже обережного транспортування, слід уникати поштовхів, зберігати рівновагу при підніманні і спусканні сходами. В окремих випадках доцільно організувати лікування хворого в домашніх умовах до стабілізації його стану. Хворого з ішемічним інсультом зазвичай кладуть в ліжко горизонтально щоб збільшити притік крові до голови, а з геморагічним – з підвищеним головним кінцем, щоб зменшити кровонаповнення головного мозку. Інколи з цією ж метою до голови прикладають пухир з льодом, а до ніг — теплі грілки.

Запобігання порушенням дихання. Показане систематичне відсмоктування слизу з порожнини рота і глотки електровідсмоктувачем. Якщо западає язик, то для полегшеня дихання у порожнину рота вводять повітровід. При ознаках дихальної недостатності призначають інгаляції кисню через маску. На другу-третю добу часто розвивається застійна пневмонія, або набряк легень, зазвичай на паралізованому боці. Щоб цього не сталося призначають дихальну гімнастику, «бульбулятор», часто змінюють положення тіла, щоб роздихувались різні відділи легень. Дають відхаркуючі препарати, антибіотики. Якщо ці заходи не усувають закупорки дихальних шляхів, роблять трахеотомію для довготривалого відсмоктуванням секрету і слизу з трахеї та бронхів.

У хворих з геморагічним інсультом часто виникає гіпертермія внаслідок порушення терморегуляції. Крім жарознижуючих препаратів вдаються і до фізичного охолодження. Тепловіддачу можна збільшити шляхом розтирання тіла спиртом, накладаням мішечків з льодом на ділянку великих судин (сонних артерій), на пахвові і пахвинні ділянки, загальне обтирання хворих прохолодною водою з додавання невеликої кількості столового оцету.

Запобігання пролежням. У першу ж добу після інсульту хворих кожні 2 год повертають у ліжку, ставлять банки або гірчичники на грудну клітку. Для профілактики пролежнів треба стежити за чистотою постільної білизни, протирати шкіру камфорним спиртом, під крижі хворого підкласти надувний гумовий круг, під п'ятки — ватні кільця. Останнім часом все ширше застосовують протипролежневі надувні матраси з компресором. Згідно заданої програми компресор з встановленою періодичністю надуває і здуває різні сектори такого матрацу.

При затримці сечі кладуть грілку на ділянку сечового міхура. Якщо цього не досить — катетеризують сечовий міхур два рази на добу. При схильності до запорів кожні два-три дні призначають клізму.

Харчування. Якщо у хворих збережені свідомість і ковтання, їм дають легкозасвоювану їжу. При порушенні свідомості й ковтання у перші два-три дні хворих годують тільки парентерально, потім поживні суміші вводять через назогастральний (носошлунковий) зонд. При порушеннях ковтання для запобігання аспірації в дихальні шляхи їжі з виникненням аспіраційної пневмонії, яка дуже погано лікується, ставлять назогастральний зонд для харчування.

ПРОФІЛАКТИКА

Інсульт відносться до вторинних захворювань, тобто до захворювань, які виникають як ускладнення інших не лікованих або погано лікованих хвороб. Найчастішими причинами інсультів є хвороби серцево-судинної системи (в першу чергу гіпертонії, аритмії) і цукровий діабет.

Розвиткові судинних захворювань мозку часто сприяє паління. Ще більш небезпечною звичкою є зловживання алкоголем, тому боротьба з алкоголізмом — один з видів профілактики порушень мозкового кровообігу.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДЛЯ ТЕМИ

Параліч (плегія) – повна відсутність рухів. Парез – зниження м’язевої сили і об’єму рухів у кінцівці. Гемі – половина, тетра – чотири, пара – дві, моно – один.

Парези і паралічі поділяються на два основних різновиди – центральний (спастичний) і переферичний (млявий).

 

Центральний (спастичний) параліч виникає при ураженні головного мозку, де знаходиться центральний руховий нейрон звідси походить і його перша назва. Інша його назва «спастичний» походить від найтиповішої ознаки цього паралічу – спазму (напруженню) м’язів кінцівок. В результаті у хворого із спастичним парезом важко зігнути і розігнути кінцівки. Крім цього у таких хворих спостерігаються високі сухожильні рефлекси (легенький удар викликає сильне скорочення м’язів), та патологічні рефлекси, наприклад рефлекс Бабінського при лоскотанні підошви загостреним предметом.

 

 

Периферичний (млявий) параліч виникає при ураженні спинного мозку, де знаходиться периферичний руховий нейрон звідси походить і його перша назва. Інша його назва «млявий» походить від найтиповішої ознаки цього паралічу – млявості (дряблості) м’язів кінцівок. Крім цього у таких хворих спостерігаються низькі сухожильні рефлекси або повна їх відсутність, трофічні розлади мязів і шкіри (кінцівки стають «худими», шкіра суха, тонка, лущиться).

Загально-мозкові симптоми – це симптоми, які властиві для більшості хвороб, які уражають головний мозок (інфекції, травми, інсульти). До них належать: головний біль; нудота, блювання які з’являються при наростанні інтенсивності головного болю; запаморочення; пригнічення свідомості.

Вогнищеві симптоми — це симптоми, які викликані ураженням якоїсь чітко визначеної частини ЦНС. Завдяки ним можна чітко визначити де знаходиться патологічне вогнище (звідси і походить назва «вогнищеві»). Так на ураження півкуль головного мозку будуть вказувати наступні вогнищеві симптоми: порушення чутливості і рухів в одній половині тіла, порушення мови, порушення пам’яті і поведінки. На ураження мозочку вкажуть такі симптоми: порушення рівноваги, ходи, точності рухів, скандована мова (мова по складам), ністагм.

 

Менінгіальні симптоми - це симптоми, які виникають при подразненні оболонок головного мозку кров’ю (крововиливи у мозок) або запальним процесом (менінгіти, енцефаліти). Найчастіше перевіряють такі менінгіальнісимптоми:

Ригідність (напруження) потиличних м’язів. При цьому хворий не може дістати підборіддям до грудини, не вдається це зробити і силоміць із сторонньою допомогою.

Верхній симптом Брудзінського. При спробі нагнути підборіддя хворого до його грудини у хворого наростають болі в голові і хребті. Щоб зменшити больові відчуття хворий мимоволі згинає ноги в колінних суглобах, підтягує їх до живота.

Симптом Керніга. Полягає у неможливості розігнути ногу хворого в колінному суглобі, коли вона зігнута в тазостегновому. Заважає розгинанню не біль, а напруга задньої групи м'язів стегна.