інансові норми та нормативи. Фінансові норми врегульовують взаємовідносини транспортного підприємства з бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями.

истема економічних норм і нормативів на транспорті.

Нормативна база транспортних підприємств включає такі групи нормативів і норм:

1. Нормування витрат праці (норми витрат праці),

2. Нормування предметів праці (норми витрат сировини і матеріалів, норми витрат паливно-енергетичних ресурсів);

3. Нормування засобів праці (технічні норми, нормативи використання устаткування, нормативи освоєння виробничих потужностей);

4. Фінансові нормативи.

Матеріальні норми та нормативи. Важливим у діяльності підприємств транспорту є дотримання норм витрат матеріальних ресурсів – матеріалів, палива, мастил, енергії, покупних напівфабрикатів на одиницю продукції, робіт та послуг. Норма витрат матеріальних ресурсів використовується для планування потреби в ресурсах на рік, квартал, місяць, зміну, добу та для планування собівартості продукції.

Для планування обігових коштів та виробничих запасів використовується:

– норма запасу кожного виду матеріальних ресурсів (крім електроенергії) в натуральному вимірі та у днях;

– норматив обігових коштів у виробничих запасах.

Норми та нормативи робочої сили (персоналу). Важливі для планування чисельності, оцінки ефективності роботи працівників та використання устаткування, планування собівартості продукції.

Для нормування витрат праці застосовують:

§ норма часу – розрахункова величина часу, необхідного на виконання окремих елементів роботи (операцій).

§ норма обслуговування – регламентована кількість одиниць устаткування, установок, апаратів, що на протязі робочої зміни чи місяця повинні обслуговувати один робітник чи група робітників.

§ норма чисельності– показник, що регламентує кількість працівників, необхідних для виконання одиниці об’єму чи окремої функції.

§ норма виробітку– обсяг роботи (у штуках, метрах, тоннах, інших натуральних одиницях), який повинен бути виконаний за одиницю часу (годину, зміну, місяць).

орми та нормативи засобів праці (основних фондів).

Технічні норми застосовуються при визначенні планових показників експлуатації основних засобів, зокрема рухомого складу та постійних пристроїв:

– норми завантаження вагонів і контейнерів різними видами вантажів;

– норми ваги та швидкості різних категорій поїздів, встановлені на підставі тягових розрахунків в графіках руху поїздів;

– норми технологічних і міжопераційних простоїв вагонів і контейнерів на станціях, встановлені в технологічних процесах станцій;

– норми на технічні операції з поїзними та спеціальними маневровими локомотивами, передбачені в технологічних процесах локомотивного господарства.

Величини технічних норм залежать від потужності технічних засобів (сили тяги локомотивів, вантажопідйомності вагонів та контейнерів, довжини станційних прийомо-здавальних шляхів, тощо) та досягнутого рівня використання.

Нормативи використання устаткування та освоєння виробничих потужностей використовуються для планування потреби в інвестиціях, різних видах основних фондів, особливо на перед проектній стадії, формування та розрахунку виробничих потужностей підприємства, оцінки ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей, особливо в стратегічному та перспективному плануванні. Головні з них: фондомісткість продукції, фондовіддача основних виробничих фондів (загальна та активної частини), коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання у часі та за виробітком, питомий виробіток продукції на квадратний метр виробничої площі та одиницю основного (технологічного) устаткування тощо.

інансові норми та нормативи. Фінансові норми врегульовують взаємовідносини транспортного підприємства з бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями.

Взаємовідносини з бюджетом:

§ норми відрахувань у бюджет, що включаються в ціну продукції, яка реалізується (акцизні збори, мита і збори, податок на додану вартість);

§ норми нарахувань на заробітну плату (відрахування в пенсійний фонд, відрахування у фонд соціального страхування);

§ норми відрахувань з заробітної плати (прибутковий податок, нарахування в пенсійний фонд і фонд захисту безробітних);

§ нормативи відрахувань у бюджет із прибутку (податок на прибуток);

§ ставки місцевих податків і зборів, що включаються в собівартість продукції;

§ нормативне забезпечення взаємовідносини з банківськими установами (відсоток за банківський кредит, відсоток за депозитний вклад у банк).

 

 

3. КЛАСИФІКАЦІЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТРАНСПОРТНИХ ПЛАНІВ

 

Планування на залізничному транспорті проводиться у відповідності з затвердженим Положенням про порядок планування фінансово-економічних показників роботи залізниць. Положенням встановлені процес і послідовність розробки планів з врахуванням взаємодії Мінтрансу та Укрзалізниці, економічних, фінансових та галузевих служб залізниць.

Планування на транспорті базується на розробці перспективних планів з розподілом планових завдань по роках.

На залізничному транспорті плануванням роботи займається Фінансово економічний департамент Укрзалізниці, фінансово-економічні служби управлінь залізниць і планово-економічні відділи або сектора дирекцій та підприємств галузі.

Класифікація транспортних планів.

1. За ступенем необхідності (обов’язковості) виконання:

− директивні плани – полягають у доведенні та обов’язковості виконання централізованих планів «зверху-вниз»,

− індикативні (рекомендаційні) плани на відміну від директивних є цілеспрямованими і орієнтовними, охоплюють систему необов’язкових для суб’єктів ринкових відносин рекомендацій; відіграють значну роль в державному регулюванні економіки;

2. За видом стратегії.

· наступальні плани – передбачають розвиток транспортного підприємства,

· оборонні плани – спрямовані на утримання позицій підприємства на ринку і попередження банкрутства.

3. За методикою складання:

− формальні плани – складаються свідомо, організовано, за допомогою формалізованих методів,

− інтуїтивні плани – базуються на досвіді управлінця;

4. Залежно від тривалості планового періоду:

4.1. Перспективні плани в свою чергу можна поділити на стратегічні, довгострокові і середньострокові. Перспективні плани розвитку залізничного транспорту розробляються за крупними показниками.

· Стратегічні плани містять набір дій і рішень, що реалізуються керівництвом транспортного підприємства з метою досягнення визначених цілей. Стратегічний план повинен бути складений таким чином, щоб не тільки залишитись цілісним протягом тривалого періоду, але і бути достатньо гнучким, щоб припускати модифікацію і переорієнтацію.

Стратегічне планування на залізничному транспорті спрямоване на забезпечення ефективного функціонування галузі в довгостроковій перспективі та швидку адаптацію до плинних умов зовнішнього середовища. Передбачає складання прогнозів, проектів, програм і планів, що уточнюють цілі та стратегії поведінки відповідних об’єктів управління. Висуваються стратегії низьких витрат та більш глибокого проникнення на транспортний ринок шляхом створення і функціонування стратегії фірмового транспортного обслуговування, технологічна стратегія інформатизації, диверсифікаційна стратегія реформування, інноваційна стратегія. Стратегічне планування є частиною системи стратегічного управління галуззю.

· Довго- та середньострокові плани – більш деталізовані плани на перші роки діяльності підприємства. Межа між середньостроковими та довгостроковими планами умовна і не може бути встановлена однозначно, це залежить від умов діяльності підприємства та загальної економічної ситуації в країні. Довгострокове планування охоплює період часу від п’яти років і більше. Горизонт середньострокового планування дорівнює п’яти рокам. В певний час довгострокове планування ототожнювалось з стратегічним, однак тепер ці два поняття існують окремо.

4.2. Поточні (річні) плани – більш деталізовані, містять всі напрямки діяльності транспортного підприємства і підрозділів, розробляються на поточний рік (з розбивкою на квартали).

Розділи річного плану залізничного транспорту для мережі залізниць:

– план перевезень вантажів і пасажирів – основний, вихідний розділ, встановлює обсяги та напрямки перевезень. Залежно від обсягів перевезень, від потужності вантажо- і пасажиропотоків за напрямками визначаються майже всі показники наступних розділів річного плану:

· необхідні заходи щодо збільшення провізної та пропускної спроможності залізниць,

· потрібні розміри і структура вагонних та локомотивних парків,

· обсяги капітальних вкладень,

· чисельність працівників транспорту,

· потреба в паливі, електроенергії і матеріалах,

· розміри доходів та витрат;

– план експлуатаційної роботи включає план роботи рухомого складу, в якому на підставі встановлених у попередньому розділі обсягів перевезень і розроблених з врахуванням сучасних методів організації праці, впровадження нової техніки та прогресивних технологічних процесів якісних показників використання рухомого складу, розраховуються пробіги та парки вагонів і локомотивів;

– план з праці встановлює потрібний контингент робітників, рівень і фонд оплати праці, завдання щодо збільшення продуктивності праці;

– план капітального ремонту основних фондів включає перелік та обсяг робіт щодо підтримки в справному стані локомотивів, вагонів, контейнерів, постійних пристроїв;

– план капітальних інвестицій визначає обсяги робіт у натуральному та грошовому виразі з реконструкції залізничних об’єктів, нового будівництва, придбання і модернізацію рухомого складу, закупівлю запасних частин;

– план науково-дослідних робіт встановлює тематику і обсяги науково-дослідних робіт виконання проектними організаціями залізничного транспорту та інших міністерств і відомств;

– план виробництва промислової продукції визначає обсяг та асортимент товарної продукції, завдання по ремонту рухомого складу і виробництву запасних частин, випуску окремих видів машин і механізмів;

– план матеріально-технічного постачання встановлює потреби в паливі, електроенергії, матеріалах, запасних частинах, обладнанні та джерела покриття відповідних потреб;

– план експлуатаційних витрат включає матеріальні витрати, витрати на заробітну плату, нарахування на соціальні заходи, амортизацію та інші витрати, а також показники собівартості перевезень;

– фінансовий план (баланс доходів і витрат) визначає необхідні витрати для забезпечення встановленого обсягу робіт, розмір доходів і прибутку.

4.3. Оперативні плани – детальні плани орієнтовані на вирішення конкретних завдань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Зазначені плани мають вузьку спрямованість і високу ступінь деталізації, характеризуються значною різноманітністю прийомів і методів. Оперативне планування, яке іноді називають оперативно-календарним, спрямоване на ув’язування виробництва між структурними підрозділами з врахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу. До оперативних планів відносять квартальні місячні, декадні, добові та змінні плани.

При оперативному плануванні на залізничному транспорті на залізницях складають добові та змінні плани, в дирекціях – добові плани та змінні завдання, на станціях – добові плани-завдання та змінні плани. Завдання оперативного планування полягає у встановленні обсягів майбутньої роботи і нормуванні кількісних параметрів відповідно до графіка руху, плану формування поїздів, виконання та перевиконання якісних показників експлуатації рухомого складу. Вихідна інформація: заявки відправників на навантаження на наступну добу, фактичне та очікуване розташування поїздів, положення на станціях формування, підхід поїздів з інших залізниць і дирекцій, графіки виконання технічного огляду та ремонту локомотивів та ін.

 

4. ГОЛОВНІ ПОКАЗНИКИ ТА ЕТАПИ СКЛАДАННЯ РІЧНОГО ПЛАНУ

 

Головні показники річного плану:

1. Вантажооборот по мережі залізниць, в мільярдах тонно-кілометрів;

2. Пасажирооборот по мережі залізниць, в мільярдах пасажиро-кілометрів;

3. Фонд заробітної плати робітників з завданням по зростанню продуктивності праці;

4. Загальний обсяг капітальних вкладень з відокремленням особливо важливих об’єктів;

5. Обсяг промислової продукції підприємств транспорту;

6. Прибуток основної діяльності.

Показники планових завдань, що затверджуються ПАТ «Укрзалізниця»:

– по перевезеннях – вантажооборот (в тарифних тонно-кілометрах – для залізниць, в експлуатаційних – для дирекцій залізничних перевезень) і пасажирооборот, відправлення вантажів загальне і за головними видами, собівартість 10 приведених тонно-кілометрів;

– по використанню рухомого складу – продуктивність локомотива та вантажного вагона, оборот вантажного вагона;

– з праці – загальний фонд заробітної плати основної діяльності, завдання із зростання продуктивності праці;

– по фінансах – сума прибутку основної діяльності, рентабельність, централізовані платежі та асигнування;

– по капітальних інвестиціях – обсяг капітальних вкладень, в т.ч. у будівельно-монтажні роботи, введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;

– по капітальному ремонту основних фондів – обсяг капітального (заводського) і середнього ремонтів локомотивів, пасажирських і вантажних вагонів, контейнерів і колії;

– по матеріально-технічному постачанню – обсяг поставок палива, електроенергія, матеріалів, запасних частин, обладнання.

Інші показники планів розробляються залізницями, дирекціями, підприємствами самостійно.

Етапи планування на залізничному транспорті.

1 етап. Фінансово-економічний департамент ПАТ «Укрзалізниця» за участю фінансово-економічних служб залізниць, головних управлінь та управлінь ПАТ «Укрзалізниця» розробляє попередні завдання. Попередні завдання включають розмір перевезень (вантажо- та пасажирооборот), обсяг капітальних вкладень, введення в дію виробничих потужностей, зростання продуктивності праці, ліміти споживання основних матеріалів. Затверджені попередні завдання повідомляються залізницям та організаціям підпорядкування ПАТ «Укрзалізниця», які в свою чергу розробляють та передають попередні завдання дирекціям залізничних перевезень, підприємствам та виробничим підрозділам.

2 етап. Підприємства на підставі отриманих лімітів складають власні проекти плану. Проекти планів обговорюються колективами підприємств, уточнюються і представляються в дирекції залізничних перевезень або в галузеві служби залізниць (залежно від підпорядкування). На цьому рівні розглядаються і затверджуються проекти планів підприємств та складаються зведені проекти планів підрозділів. Управління залізниць розглядають і затверджують зведені проекти планів та зведений проект плану по залізниці в цілому надають в ПАТ «Укрзалізниця». Фінансово-економічний департамент за участю головних управлінь та управлінь ПАТ «Укрзалізниця» розглядає проекти планів залізниць та складає зведений проект плану по мережі залізниць в цілому, який затверджується Головою правління ПАТ «Укрзалізниця».

3 етап. На підставі затвердженого плану Фінансово-економічний департамент з представниками залізниць та галузевих управлінь ПАТ «Укрзалізниця» розробляє плани по залізницях. Після затвердження Головою правління ПАТ «Укрзалізниця» плани передаються в управління залізниць. Фінансово-економічні служби управлінь залізниць спільно з представниками галузевих служб і дирекцій розробляють плани по службах і дирекціях та після затвердження начальником залізниці повідомляють відповідним підрозділам. Служби і дирекції розробляють плани по підвідомчих підприємствах.

Після затвердження планів керуючі органи повинні перевірити:

· своєчасність доведення плану до виконавців,

· відповідність розроблених показників плану затвердженим завданням.

Невід’ємною частиною планової роботи є контроль та аналіз виконання плану. Високоорганізована аналітична праця дозволяє передбачити та вчасно усунути диспропорції в господарюванні та виявити і мобілізувати внутрішні резерви. Аналітичні довідки повинні бути комплексними і охоплювати найважливіші розрахункові показники; поряд з викладенням фактичного матеріалу про виконання плану повинні містити пропозиції щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та покращення планово-економічної роботи.