Технологічна карта на вирощування польової культури відповідно до конкретних умов господарства заповнюється в наступній послідовності.
Спочатку заповнюється інформація стосовно конкретних умов господарства відповідно до виданого завдання (додаток 2), потім – графи технологічної карти (додаток 4).
Послідовність операцій (графа 1) єдина для всіх культур. Операції, що виконуються, наводяться відповідно до технологічної послідовності виконання.
Найменування операцій (графа 2) – операція вибирається в залежності від виду технології, культури, попередника, типу ґрунту, кута ухилу рельєфу й інших факторів.
Прийнята технологія повинна забезпечувати максимальну врожайність, мінімальні витрати, охорону навколишнього середовища (додаток 5).
Наприклад, в умовах недостатньої вологості при вирощуванні пшениці після кукурудзи замість оранки необхідно провести тільки поверхневу обробку.
Агротехнічні вимоги та показники якості роботи (графа 3) – відповідно до технологічної операції вказуються основні вимоги (глибина обробки, кількість зерен на 1 м чи м2 при посіві, відстань перевезення та інші показники), що визначають якість виконання робіт.
Одиниці вимірювання (графа 4) – вказуються розмірність виконуваної технологічної операції (га, т, ткм).
Основні технологічні операції (оранка, сівба, внесення добрив і гербіцидів, збирання і т.д.) мають розмірність га; допоміжні (навантаження, розвантаження) – т; транспортні – ткм; землерийні роботи – м3.
Обсяг роботи (фізичний), га, т, ткм (графа 5) – фізичний обсяг робіт приводиться у відповідності до запланованого обсягу та кратності виконання технологічної операції.
Строки виконання робіт (графи 6 і 7) приймають відповідно до агростроків:
– календарні (з__ по__) – графа 6 – з урахуванням найбільш оптимального календарного строку виконання робіт для зони;
– фактична тривалість – графа 7 – в залежності від наявності в господарстві техніки для виконання даної операції може бути зміщена у бік зменшення по відношенню до календарних строків. Наприклад, за календарними строками сівба може бути виконана за п'ять днів, а реально її виконують за три дні.
Тривалість роботи за добу (графа 8) – визначається за формулою (1). Для внесення гербіцидів і мінеральних добрив тривалість зміни складає 6 годин.
Склад агрегату (графи 9 – 12) – вибирається відповідно до системи машин, що використовуються в рільництві лісостепової й степової зон України (додаток 3), та за умов виконання агровимог, максимальної продуктивності й охорони навколишнього середовища.
Марку трактора або самохідного шасі (графа 9) вибирають із умов одержання максимальної продуктивності та мінімального ущільнення ґрунту.
Так, наприклад, для весняної обробки ґрунту необхідно вибрати гусеничний трактор Т – 150, а не колісний Т – 150К. Небажано навесні на внесенні добрив використовувати великовантажні розкидачі мінеральних добрив МВУ – 8 з трактором
Т–150К. Замість них краще вибрати агрегат, що складається з трьох сівалок СЗТ-3,6, зчіпки (графа 10) СП – 16 і трактора Т – 150 і т.д.
Марку сільськогосподарської машини (графа 11) необхідно вибирати так, щоб вони були ув'язані в технологічному процесі за рядністю і продуктивністю.
Так, наприклад, при посіві кукурудзи сівалкою СУПН – 8 необхідно вибрати культиватор теж восьмирядний КРН – 5,6.
Кількість с.-г. машин у агрегаті (графа 12) повинна бути така, щоб трактор був завантажений до оптимальних меж.
Підбір кількості машин в агрегаті проводиться на підставі рекомендацій, викладених у літературі [1 – 12].
Продуктивність агрегату (графи 13 – 15) визначається відповідно:
– за годину змінного часу (графа 13) – за формулою (2) при наявності типових норм виробітку на сільськогосподарських механізованих і транспортних роботах або за формулою (3) при відсутності норми виробітку на конкретну технологічну операцію;
– за добу (графа 14) – за формулою (4);
Кількість агрегатів (графа 15), необхідних для виконання даної роботи визначається за формулою (5).
Кількість робітників – потрібно для виконання всього обсягу робіт:
– трактористів-машиністів (графа 16) та допоміжних робітників (графа 17) – приймають у залежності від кількості та видів обраних агрегатів. У реальних умовах, у залежності від умов роботи, додаткові робітники можуть бути задіяні навіть у випадку, якщо вони не передбачені інструкцією з експлуатації машин.
Витрата палива на одиницю роботи за нормою (графа 18) приймається з довідкової літератури в залежності від марки трактора та умов роботи (довжина гону, режим роботи, питомий опір, рельєф і т.д.) або за формулою (6) при відсутності норми на конкретну технологічну операцію.
Витрата палива для виконання всього обсягу робіт (графа 19) на даний вид роботи визначається множенням витрати палива на одиницю роботи за нормою (графа 18) на обсяг роботи (графа 5).
Затрати праці (графи 20 і 21):
– на одиницю роботи (графа 20) визначаються з формули (7);
– на весь обсяг робіт (графа 21) визначаються множенням затрат праці на одиницю роботи (графа 20) на обсяг роботи (графа 5).
Кількість нормозмін (графа 21) визначається за кожним видом роботи за формулою (8).
Для граф витрати палива для виконання всього обсягу робіт (графа 19) і затрати праці на весь обсяг робіт (графа 21) визначають підсумкові значення для всієї площі поля та в розрахунку на один гектар.
