Традиційно взаємодія між прокурором, слідчим й співробітниками оперативного підрозділу розглядається у двох формах, а саме, процесуальній (заснованій на нормах КПК та інших Законів які регулюють діяльність прокуратури ОВС, СБУ) та непроцесуальній, або організаційній (заснованій на нормах підзаконних нормативно-правових актів відомчого характеру).
Перша форма взаємодії процесуальна (нормативно-правова) спрямована на реалізацію процесуальних правовідносин, що виникають, розвиваються та припиняються між прокурором, слідчим й співробітниками оперативного підрозділу щодо реалізації ними своїх повноважень, і стосується питань:
а) передачі слідчому матеріалів про виявлені шляхом ОРЗ ознаки злочину для вирішення питання про початок кримінального провадження; б) проведення слідчим процесуальних дій одночасно зі здійсненням оперативними підрозділами узгоджених оперативних заходів; в) проведення ОРЗ за матеріалами провадження розпочатого за ініціативою оперативних підрозділів, в яких не встановлена особа; г) виконання доручень слідчого щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій; ґ) здійснення заходів щодо встановлення особи, підозрюваного; д) отримання інформації та документів про операції, рахунки, внески, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб.
Суб’єктами такої взаємодії виступають: - прокурори, а саме Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора, їх старші помічники, помічники, прокурори областей, міста Києва, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК України. Вони, відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України, здійснюючи свої повноваження, є самостійними у своїй процесуальній діяльності;
- слідчий, яким є службова особа ОВС, СБУ, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу ДБР, уповноважена здійснювати досудове розслідування;
- оперативні підрозділи ОВС, СБУ, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які, відповідно до ч. 1 ст. 41 КПК України, здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії за письмовим дорученням слідчого, прокурора. При цьому співробітники оперативного підрозділу не мають права здійснювати процесуальні дії за власною ініціативою.
В свою чергу, слідчий має право, згідно до ч. 6 ст. 246 КПК проводити негласні слідчі (розшукові) дії, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи, а також за рішенням слідчого чи прокурора до проведення зазначених дій можуть залучатися й інші особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 КПК доручення слідчого, прокурора є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом. Аналогічні положення закріплені ч. 4 ст. 7 Закону України «Про ОРД». Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про ОРД», у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, зобов’язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про ОРД», у разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення ОРЗ, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює ОРД, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення заходу, після чого направляє зібрані матеріали, до відповідного органу досудового розслідування.
Друга форма взаємодії між прокурором, слідчим й співробітниками оперативного підрозділу (непроцесуальна або організаційно-тактична) має доволі різноманітні види, які, як правило, передбачені та визначаються внутрішньовідомчими нормативно-правовими актами, є частково формами адміністративного управління та не регламентуються КПК.
Ця форма взаємодії стосується питань:
1) погодження планування спільних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
2) координація проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій;
3) консультації;
4) спільний аналіз причин і умов, що сприяють вчиненню кримінального правопорушення;
5) спільна узгоджена діяльність у складі (СОГ);
6) спільне використання техніки, засобів зв’язку і транспорту, що має в своєму розпорядженні оперативні підрозділи тощо.
7) спільної розробки версій та ОРЗ;
8) організації СОГ, до складу яких входять слідчі та оперативні працівники.
9) спільний виїзд слідчого та працівників оперативних підрозділів на місце події, проведення тактичних операцій, виконання комплексу слідчих гласних та негласних (розшукових) дій та інших заходів. Розслідування злочинів, вчинених ОЗГ, може викликати необхідність виїздів до зарубіжних держав.
Взаємодія прокурора із слідчим має місце, коли:
а) прокурор дає доручення та вказівки слідчому щодо конкретних кримінальних проваджень; б) слідчий передає кримінальні провадження за підслідністю або приймає до свого провадження; в) прокурор сам бере участь у розслідуванні та проводить слідчі гласні та негласні (розшукові) дії; г) прокурор бере участь у проведенні окремих слідчих дій.
Основними видами такої взаємодії є: поєднання слідчих гласних та, негласних (розшукових) дій та ОРЗ; рекомендації тактики і методики розслідування при взаємодії; спільне планування проведення слідчих гласних та негласних (розшукових) дій та ОРЗ.
При цьому організаційна взаємодія за своєю тривалістю може бути: - разовою, тобто коли така взаємодія має місце під час провадження однієї слідчої (розшукової) або негласної слідчої (розшукової) дії, або здійснення будь-якого організаційно-технічного заходу тощо; - періодичною, тобто такою, що здійснюється за виникнення відповідної необхідності; - постійною, тобто такою, що здійснюється протягом усього часу кримінального провадження.
Однією з найважливіших умов, що забезпечують ефективність здійснення кримінального провадження, є правильне поєднання слідчих гласних та негласних (розшукових) дій та ОРЗ. Успіх у розкритті злочинів пов’язується вченими і практичними працівниками з характером і якістю взаємодії правоохоронних органів. Пояснюється це тим, що в боротьбі зі злочинністю правильно організована взаємодія дає, як правило, значний ефект. Тому так багато робилося і робиться для того, щоб відшукати такий варіант організації взаємодії, який би забезпечував найбільш оптимальний розподіл обов’язків між органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю, погодженість у плануванні й проведенні слідчих та оперативнихзаходів щодо попередження, розслідування і розкриття злочинів. І все ж таки сказати, що існуючі системи взаємодії є до кінця досконалими, ми не можемо, тому, що в них, як показує практика, ще багато недоліків і невирішених питань. Завдання вдосконалення взаємодії правоохоронних відомств, а також їх органів розслідування весь час знаходиться в центрі уваги процесуалістів, оскільки боротьба зі злочинністю набуває, на сучасному етапі, комплексного характеру. Вирішення насущних питань регламентації взаємодії є однією з необхідних умов вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності, поліпшення якості роботи органів досудового розслідування. Разом із тим пошук нових форм взаємодії, що створює оптимальний режим діяльності правоохоронних органів із розкриття і розслідування злочинів та забезпечує реальні гарантії досягнення цілей судочинства, є запорукою постійного розвитку кримінально-процесуального законодавства.
