ідтворення науки і мистецтв.

ема 3. НАУКА І ТЕХНІКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ПОЧАТОК НОВОГО ЧАСУ.

План

1. Винахід стремена, дракару.

2. Відтворення науки і мистецтв.

3. Наукові знання в Іспанії.

4. Розвиток техніки.

5. Початок нового часу. Винайдення пороху, суцільнолитої гармати.

6. Книгодрукування. Відродження наукових знань.

инахід стремена, дракару.

 

Катастрофа, що згубила цивілізацію стародавнього світу, була викликана фундаментальним відкриттям кочівників - винаходом стремена. Стремено зробило вершника стійким в сідлі і дозволило використовувати довгий меч або шаблю. Підвівшись в стременах, вершник обрушував на римського легіонера або китайського піхотинця удар, в який вкладав усю масу свого тіла. Винахід стремена викликав страшну хвилю нашесть, яка згубила цивілізацію Стародавнього світу.

«Дивися, наскільки несподівано смерть осяяла весь світ, - писав єпископ Ориденций. - Ті, хто зуміли встояти перед силою, пали від голоду. У містах і селах - всюди смерть, страждання, руїни і скорбота. Лише дим залишився від Галії, згорілою в загальній пожежі«.»Час повернувся до тиші, що панувала до створення людини, - свідчить італійський хроніст, - ні голосу в полях, ні свисту пастуха. Поля перетворилися на кладовища, а будинки людей - в лігва диких звірів«.

Панами Європи стали нащадки завойовників, варварів-германців. Це були тяжкоозброєні вершники-лицарі; вони підпорядкували місцевих селян, обернули одних з них в рабів, а інших змусили платити податі. Володіння лицаря називалося феодом, а соціальну систему тих часів історики називають феодалізмом; таким чином, фундаментальне відкриття, винахід стремена, породило лицарів і феодалізму.

Після першої хвилі нашесть, Євразії, що прийшла з глибин, прийшла друга хвиля - цього разу з моря. Скандинавські норманни створили дракар - морехідне судно з 40-70 веслярями і прямокутним вітрилом. Відмітною якістю дракара було те, що він міг з однаковою легкістю долати моря і підніматися по річках, його можна було навіть перетягувати волоком через вододіли. Завдяки дракару норманни могли несподівано з'являтися чи не у будь-якому місці - там, де хотіли; флотилія з 50-100 кораблів висаджувала декілька тисяч воїнів, які грабували міста і села і йшли, як тільки супротивник збирав великі сили. Дракар дозволив норманнам розграбувати велику частину Західної Європи, але, не маючи переваги перед рицарською кіннотою, вони змогли закріпитися лише в небагатьох областях, в Нормандії, в Сицилії, в Англії. На сході Європи склалася інша ситуація: тут не було рицарської кінноти, і, завдяки своїм мечам і кольчугам, норманни-варяги мали військову перевагу над місцевим населенням. Кінець кінцем, варяги завоювали країну слов'ян; вони дали цій країні своє ім'я, Русь - адже по-фински русь означає «шведи». Пізніше варяги перетворилися кінних дружинників, російських бояр.

Добре відомо, що російські князі носять скандинавські імена, Рюрих - це Рорих Ютландский, що прославився розграбуванням Лондона, Олег - це Хельги, Ольга - це Хельга, Ігор - це Ингварр, Святослав (здавалося б, слов'янське ім'я) - це Свендислэйв, Володимир - це Вольдемар і так далі.

 

ідтворення науки і мистецтв.

Варварські нашестя охопили усю Євразію, і було лише одне місто, яке зуміло вистояти в цій бурі, це була остання фортеця цивілізації - Константинополь. Варвари, тюрки і араби, штурмували Константинополь з моря і суші, але греків врятував винахід грецького вогню - запальній суміші, яку викидали на кораблі супротивника за допомогою потужних насосів. Константинополь встояв - але країна була розорена, і довгий час грекам було не до наук і мистецтв. Положення змінилося лише при імператорові Василі I (867-886); будучи безграмотним селянином, Василь з повагою відносився до вчених ченців і не жалів золота для відродження грецької ученості. В середині IX століття під керівництвом єпископа Льва Математика в Магнавском палаці була знову відкрита вища школа - почалося відродження древніх наук і мистецтв. Викладачі Магнавской школи стали збирати старовинні книги, що зберігалися в монастирях; знаменитий граматик Фотій склав збірку з короткими переказами 280 античних рукописів. Придворні граматики зібрали величезну бібліотеку і брали участь в створенні великих компіляцій по законознавству, історії і агрономії. Греки знову познайомилися з Платоном, Арістотелем, Евклідом і знову дізналися про кулястість Землі. У Греції зберігалися і створені римлянами принципи будівельного мистецтва; саме греки учили навколишні народи будувати кам'яні собори - вони побудували собор Святого Марка у Венеції і собор Святої Софії в Києві.

На початку VIII століття запрошені халіфом грецькі майстри звели в Єрусалимі головну мечеть арабів - «Купол Скелі», Куббат ас-Сахра; ця мечеть і до цього дня залишається шедевром архітектури. Халіф Мамун, що правив в IX столітті, був великим шанувальником грецької ученості; під враженням легенд про александрійський Мусее він створив у Багдаді «Будинок науки» з обсерваторією і великою бібліотекою; тут були зібрані поети, учені і товмачі, які переводили грецькі книги. Розповідають, що халіф платив за переклади стільки золота, скільки важила книга; були переведені сотні рукописів, присланих з Константинополя або знайдених в сирійських монастирях; мусульманський світ познайомився з працями Платона, Арістотеля, Евкліда. З книги Клавдія Птолемея (яку араби називали «Аль-Магест») мусульмани дізналися про кулястість землі, навчилися визначати широту і малювати карти. Твори Гіппократа стали основою для «Канону лікарської науки» знаменитого лікаря і філософа Ибн Сины; Ибн Хайан започаткував арабської алхімії і астрології. Особливо старанно працювали арабські астрономи - їх головним завданням було навчитися визначати, в якій стороні знаходиться мекка - саме в цю сторону повинні були схилятися правовірні при молитві. Найзнаменитішим арабським астрономом був ал-Хорезми, відомий європейським перекладачам як Алгорисмус, - від його імені походить слово «алгоритм». Ал-Хорезми запозичив у індійців десяткові цифри, які потім потрапили від арабів в Європу і які європейці називають арабськими. Проте головним заняттям арабських мудреців були пошуки еліксиру життя і філософського каменю, який дозволяв перетворювати ртуть на золото.

Поступово науки поверталися і в Європу. Іскорки древніх знань здавна зберігалися в монастирях, де ченці переписували старі книги і учили молодих послушників латинській грамоті, щоб вони могли читати святу Біблію. В ті часи латинь була єдиною письмовою мовою і, щоб навчитися грамоті, треба було навчитися латині: спочатку вивчити напам'ять півсотні псалмів, а потім освоїти азбуку. Крім того, в монастирській школі учили церковному співу і небагато - рахунку, в цьому і полягала тодішня освіта. Грамотні люди, само собою, вважалися ченцями, їх називали кліриками, вони носили тонзуру і користувалися великою повагою, клірик міг стати священиком або писарем у графа - якщо тільки вів гідну ченця життя, тобто не одружувався. З давніх часів вчені ченці намагалися зібрати в одну книгу усе, що залишилося від древніх знань і складали великі манускрипти, що оповідають про житії святі, магічних властивостях чисел і небагато - про медицину або географію. У VII столітті Ісідор Севілья написав двадцять томів "Етимології", а століттям пізніше Беда Високоповажний склав велику "Церковну історію Англії".

Імператор Карл Великий в наслідування древнім створив свою Академію - але це був усього лише маленький гурток вчених ченців, тут складали латинські вірші і вели літописи. З цих літописів видно, що тодішні грамотії представляли землю плоскій, у вигляді величезного диска, оточеного океаном. Край землі втрачався в мороці і був населений дивними племенами - одноногими людьми і людьми-вовками. Легенда говорить, що в X столітті молодий чернець Герберт відправився у пошуках знань в Іспанію; він вчився "забороненим наукам" у одного арабського мудреця, а потім спокусив його дочку і з її допомогою викрав таємні книги. У цих книгах було написано, що земля має форму кулі, що числа можна записувати за допомогою особливих значків-цифр, і ще багато що інше. Згодом чернець Герберт розповідав про усе це людям і за свою ученість був обраний папою під ім'ям Сильвестра II - але морок неуцтва був таким густим, що слухачі Герберта мало що зрозуміли з його оповідань, і франки як і раніше вважали землю плоскою.

 

аукові знання в Іспанії.

 

Мусульманська Іспанія була для європейців ближче, ніж Константинополь, тому вони їздили в Іспанію, де вчилися у арабів тому, що ті запозичили у греків. Після того, як християни відвоювали у мусульман столицю Іспанії Толедо, їм дісталися багаті бібліотеки з сотнями написаних арабською вязью книг. Єпископ Раймунду призвав вчених ченців з усієї Європи, і вони разом з арабськими і єврейськими мудрецями перевели ці книги - серед них був медичний трактат Ибн Сины (Авіценни), філософські манускрипти Ибн Рушда (Авероэсса), алхімічні лекції Ибн Хайана (Гебера), а також арабські переклади Платона, Арістотеля, Евкліда, Птолемея. У Іспанії європейці познайомилися з папером, магнітною голкою, механічним годинником, перегінним кубом для отримання алкоголю. Праці перекладачів тривали впродовж усього XII століття, і весь цей час грамотії Європи тягнулися в Іспанію за новими книгами. Учених підштовхувало нетерпіння їх учнів - адже в XII столітті в Європі відкрився потяг до знань, виросли торгові міста, і купці не могли обійтися без освіти. У містах з'явилися "загальні школи", доступні не лише для ченців; у цих школах викладали "сім вільних мистецтв", що розпадалися на "тривиум" і "квадриум". "Тривиум" - це були "граматика", "риторика" і "діалектика", а "квадриум" складався з "арифметики", "астрономії", "музики" і "геометрії", причому "астрономія" насправді була астрологією, а "геометрія" - географією. У арифметиці велику частину курсу займало тлумачення таємного сенсу цифр, а вершиною премудрості вважалося ділення багатозначних чисел. Під риторикою розумілося мистецтво складати листи, грамоти і юридичні документи - це була дуже важлива для городян наука, яка з часом лягла в основу усієї вищої освіти.

Треба сказати, що в епоху панування варварів не існувало права і законів в тому сенсі, як ми їх розуміємо тепер. У варварів були свої варварські «правди», збірки законів, але головним законом був «божий суд» - судовий поєдинок на мечах. Хто перемагав - той і був правий. Купці, які не хотіли битися на мечах, користувалися законами загиблої Римської імперії, уривками кодексу, складеного колись імператором Юстиніаном, що збереглися.

У кінці XI століття болонский ритор Ирнерий відновив римський кодекс законів і заснував першу юридичну школу. З часом ця школа розрослася, у Болонью стали приїжджати тисячі учнів з усієї Європи, і у кінці XII століття школа Ирнерия перетворилася на "університет" - вчену "корпорацію", цех з майстрами-магістрами, підмайстрами-бакалаврами і учнями-студентами. Як у усіх цехів, у університету був свій прапор, свій статут, своя казна і свій старшина-ректор. Звання магістра (чи доктори) надавалося після іспиту-диспуту, коли нового "майстра" вдягалися в мантію і вручали йому кільце і книгу - символ науки. Римські папи підтримували повагу до вченого цеху і наділяли докторів бенефициями - прибутками від церковного майна; вони будували і гуртожитки для бідних студентів, "колегії"; пізніше доктори стали читати в цих колегіях лекції, і, таким чином, з'явилися нові учбові заклади - коледжі. У університеті були чотири факультети, один з них, "артистичний", вважався підготовчим: це була колишня "загальна школа", де вивчали "сім вільних мистецтв". Лише небагато студентів витримували усі випробування і продовжували навчання на старших факультетах - юридичному, медичному і богословському. Юристи і медики вчилися п'ять років, а богословів - п'ятнадцять; їх було зовсім мало, і здебільшого це були ченці, що присвятили своє життя богові.

Поява університету принесла Болоньї шану і чималі вигоди, тому незабаром і інші міста почали заводити вищі школи за болонскому зразком. В середині XIII століття в Італії було 8 університетів. Найзнаменитішим університетом Англії був університет в Оксфорді, де в XIII столітті викладав знаменитий астролог і алхімік Роджер Бэкон.

Бэкон жив у вежі, на вершині якої по ночах проводив свої спостереження, щось вимірював і креслив за допомогою дивних приладів - його вважали чаклуном і забобонно боялися. Він склав трактат, в якому в нарочито туманних, зрозумілих лише присвяченим, фразах писав про секрет пороху і збільшувальних стекол; він учив визначати місцезнаходження за допомогою широти і довготи. Бэкон писав також про те, що в майбутньому з'являться машини, які возитимуть людей і машин, які літатимуть по небу, - важко сказати, як в ті часи могли прийти в голову такі думки. Врешті-решт, Бэкона звинуватили в чаклунстві і заточили у в'язницю, звідки він вийшов лише незадовго до смерті.

 

озвиток техніки.

 

З точки зору розвитку техніки основним досягненням середніх віків стало використання коня. Середні віки були епохою, коли кінь став першим помічником людини; життя європейського селянина стало немислимим без коня. Винахід стремена привів до широкого поширення верхової їзди. Поява хомута дозволила використовувати коня на ріллі - адже раніше орали на биках. Запряжені кіньми вози і карети стали головним засобом транспорту. З інших досягнень треба відмітити поширення водяних і вітряних млинів - хоча млини з'явилися ще в древньому Римі, їх широке застосування відноситься саме до середніх повік.

Середні віки були часом панування кавалерії. У XIII столітті в руках кочівників знову опинилася нова зброя - це, був монгольський лук, "саадак", стріла з якого за 300 кроків пробивала будь-який доспех. Це була складна машина вбивства, склеєна з трьох шарів дерева, варених жил і кістки і для захисту від вогкості обмотана сухожиллями; склеювання робилося під пресом, а просушування тривало декілька років - секрет виготовлення цих луків зберігався в таємниці. Для натягнення монгольського лука було потрібне зусилля не менше 75 кг - удвічі більше, чим у сучасних спортивних луків і більше ніж у знаменитих англійських луків - тих, які згубили французьке рицарство у битвах при Креси і Пуатье. Саадак не поступався по потужності мушкету, і уся справа була в умінні на скаку потрапити в мету - адже луки не мали прицілу і стрільба з них вимагала багаторічної виучки.

Маючи таку всесокрушающим зброю, монголи не любили битися врукопашну. «Взагалі вони не охочі до ручних сутичок, - відмічав відомий історик С. М. Соловйов, - але намагаються спершу перебити і переранить якомога більше людей і коней стрілами, і потім вже схоплюються з ослабленим таким чином ворогом. Класичним прикладом такої тактики стала битва з угорцями на річці Сайо, коли угорська рицарська армія так і не змогла нав'язати монголам рукопашного бою і була розстріляна з луків під час шестиденного відступу до Пешту.

Монгольський лук був фундаментальним відкриттям, яке породило нову хвилю завоювань. Монголи спустошили половину Євразії, зруйнували міста і винищили велику частину населення. Розвиток Китаю, Ірану, Росії був відкинутий на століття назад. Лише Західній Європі вдалося уникнути цього страшного нашестя - і з того часу Європа стала притулком для наук і мистецтв.