Єдність та відмінність норм права і інших соціальних норм

План.

1. Соціальні норми та їх система
2. Поняття та ознаки права
3. Джерела права
4. Правові відносини
5. Правопорушення
6. Юридична відповідальність

 

 

1. СОЦІАЛЬНІ НОРМИ ТА ЇХ СИСТЕМА

Кожна людина свідомо чи несвідомо керується у своїй діяльності певними правилами, тобто зразками належної поведінки, її моделями. Ці правила різноманітні як за змістом так і за способами виникнення. Без регулювання відносин людство було б приречене на зникнення.

Серед соціальних норм прийнято розрізняти:

• норми моралі – правила, що складаються відповідно до уявлень людей про добро і зло, справедливість та несправедливість, честь і безчестя тощо
• звичаї (традиції, обряди, ритуали, ділові звичаї) – правила, що складаються історично і внаслідок їх багаторазового застосування людьми.
• корпоративні норми (норми організацій) – правила поведінки, що видають організації, або які склались в організаціях і поширюються на їх членів.
• норми права – правила поведінки, встановлені й забезпечувані державою.
• політичні норми
• економічні норми
• культурні норми
• естетичні норми
• релігійні норми

Єдність та відмінність норм права і інших соціальних норм

1. За походженням. Так, норми права видаються державними органами, в той час як корпоративні норми виробляються відповідними організаціями, а норми моральності й звичаї виникають поступово у процесі розвитку суспільства
2. За формою вираження. Норми права фіксуються в офіційно виданих органами держави нормативних актах, інші соціальні норми існують або у свідомості суспільства чи окремих соціальних груп, або можуть бути записані в джерелах, що не мають офіційного характеру
3. За сферою дії. Норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини. Норми моралі, звичаї і корпоративні норми регулюють ще й відносини, які часто виходять за межі сфери правового регулювання: відносини дружби, товариства, певні побутові та сімейні відносини тощо.
4. За територією дії. Норми права поширюють свою дію на всіх осіб, що знаходяться в межах держави. Звичаї і корпоративні норми мають локальний характер. Багато норм моралі не знають державних кордонів, хоча моральні уявлення у різних країнах можуть значно відрізнятися
5. За ступенем деталізації. Норми права, як правила поведінки в конкретних ситуаціях, відрізняються досить великим ступенем деталізації, у той час як норми моралі не містять чітких і деталізованих правил, а є насамперед загальними принципами поведінки
6. За способом забезпечення. За нормами права, у випадку їх невиконання, стоїть сила державного примусу, тоді як інших соціальних норм дотримуються і виконують їх добровільно, під впливом свідомості та внутрішнього переконання

Що змушує людей дотримуватися різних правил? Наприклад, вітатися при зустрічі, поступатися старшим місцем у транспорті, переходити вулицю у встановлених місцях.

1. За тенденціями розвитку. Звичаї і норми моралі з’явилися значно раніше права, вони більш консервативні, складаються не відразу і швидко не зникають. Право ж з’являється тільки на визначеному етапі розвитку суспільства.

 

2. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРАВА

Одне з соціальних призначень держави полягає у регулюванні відносин у суспільстві. Держава регулює такі відносини за допомогою певних правил поведінки загального характеру, які прийнято називати нормами права. Сукупність таких норм і становить право відповідної держави.

ОЗНАКИ ПРАВА:

1. Нормативність. Право складається з норм – правил поведінки загального характеру, що регулюють суспільні відносини. «Norma» у перекладі з латинського означає «зразок», а нормативне регулювання за своєю сутністю є встановленням загальних правил поведінки, які повинні застосовуватись у разі настання певних життєвих обставин. Право як регулятивна система складається з дозволів («можна»), заборон («не можна») і зобов’язань («потрібно»), що визначають загальні межі поведінки суб’єкта.
2. Формальна визначеність. Право – система формально визначених норм, тобто таких, у яких чітко визначається воля держави. Як правило, формальна визначеність забезпечується за рахунок фіксації норм у нормативних актах, адже ще з найдавніших часів правителі прагнули до чіткого зовнішнього вираження своїх офіційних велінь і, як правило, – до ознайомлення з ними населення. Так, закони царя Хамурапі були вибиті клинописом на базальтовому стовпі.
3. Системність. Право – це не просто сукупність норм, а визначена їхня система. Тільки в системі, у взаємозв’язку правові норми можуть виявити свої регулюючі властивості. Чим краща узгодженість правових приписів, тим ефективніше право.
4. Санкціонованість державою. Право встановлюється державними органами. Кожен державний орган у межах своєї компетенції видає нормативні акти, в яких містяться норми права. Це не єдиний, але найбільш характерний спосіб встановлення права.
5. Обов’язковість. Право обов’язкове для виконання тими громадянами, організаціям чи органами держави, яким воно адресовано. У загальнообов’язковості офіційних розпоряджень виявляється суверенітет держави.
6. Забезпеченість силою державного примусу. Реалізація права гарантована державою. Більшість правових норм дотримується і виконується добровільно, однак за кожною нормою потенційно існує можливість державного примусу до виконання і відповідальність за її порушення. Ї

7. ПРАВО – це система загальнообов’язкових, формально визначених норм, що встановлюються і забезпечуються державою та спрямовуються на врегулювання суспільних відносин. Сутність права, як і сутність держави, полягає у його соціальному призначенні – регулюванні суспільних відносин та організації управління суспільством.

   Динамізм. Право з розвитком суспільства не залишається незмінним, вводяться нові правові норми, скасовуються старі, багато розпоряджень згодом переоформлюються, викладаються інакше, по-іншому групуються (наприклад, під час кодифікації).

 

3. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Джерела права - це способи вираження та закріплення правових норм. До джерел права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт

ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ –це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу, ніде в офіційних документах не записане, але визнане державою.

Звичай – основна форма регулювання поведінки в додержавному суспільстві, в умовах родового ладу. Величезне значення як джерела права йому приділялося і при феодалізмі. Перші правові пам’ятки складалися головним чином зі звичаїв. З розвитком правотворчої діяльності держави звичаєве право в значній частині поглинається писаним правом. Прикладом застосування звичаю у національному праві є стаття 35 Сімейного кодексу України: «...наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої... Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений» Як зрозуміти дану норму? Про який конкретно звичай йдеться? Як його можна застосувати?

 

Нормативні договори виступають основним джерелом міжнародного права. Застосовуються вони також і в конституційному, цивільному, трудовому та деяких інших галузях права. Наприклад, індивідуально-правові договори: договір позики, договір купівлі-продажу, трудовий договір, шлюбний контракт та інші.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ (НПА) – це акт правотворчої діяльності компетентних державних органів, що встановлює, змінює чи скасовує норми права

 

 

У нашій правовій системі НПА є основним джерелом права. НПА поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

	Закони – це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі – Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу: · ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх · лише Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним · усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів · у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону.		Підзаконні нормативно-правові акти – результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об’єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів Це акти Прези­дента України, уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування (укази, постанови, накази, роз­порядження, рішення, статути, правила та ін.)

 

 

За загальним правилом, закони набирають чинності через 10 днів з моменту опублікування, а інші акти – з моменту опублікування. Проте можливі й інші варіанти набрання чинності нормативно-правовими актами. Так, термін може встановлюватися у самому нормативному акті. Якщо нормативний акт не публікується, він набирає чинності з моменту його одержання виконавцем.

 

4. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ

Норми права регулюють відносини між людьми, надаючи їм особливого характеру – після врегулювання вони стають захищеними засобами державного впливу. І щоб відрізняти такі відносини від інших (неврегульованих нормами права), їх позначають терміном «правовідносини».

Скажімо, відносини між батьками та дітьми щодо надання допомоги по утриманню регулюються правом, а відносини між сторонніми людьми з цього приводу – ні. Так, якщо повнолітній син утримував свою немічну матір, а згодом перестав надавати їй допомогу, вона може стягнути з нього аліменти у судовому порядку. У випадку надання такої ж допомоги сусідці, вона не може просити захисту в суді.

		ПРАВОВІДНОСИНИ – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що забезпечуються державою

 

Основною ознакою суб’єктів правовідносин є наявність у них правосуб’єктності – здатності бути носіями прав та обов’язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за неправомірні дії.

	Виникнення	Припинення	Позбавлення	Обмеження
Право-здатність	до народження	після смерті	немож-ливе	можливе (позбавлення батьківських прав, прав водія, позба-влення свободи)
Дієздат-ність	Часткова: до 14 років Неповна: з 14 до 18 років Повна: з 18 років	після смерті або за рішен-ням суду	за рішенням суду	за рішенням суду
Делікто-здатність	Кримінальна відповідальність – з 14 років (за тяжкі та особливо тяжкі злочини) Адміністративна - з 16 років Повна цивільна – з 18 років

Підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти.

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ – це конкретні життєві обставини, передбачені гіпотезою правової норми, що зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносин

 

 

Юридичні факти поділяють на дії та події.

Юридичні дії – це такі життєві обставини, які виникають за волею людини, наприклад: укладення договору, вступ у шлюб. Більшість юридичних фактів є діями.

Подіями є такі життєві обставини, які виникають, розвиваються і припиняються незалежно від волі суб’єктів правовідносин: наприклад, народження та смерть, стихійне лихо.

Юридичні дії, у свою чергу, поділяють на правомірні та неправомірні. Правомірні юридичні дії суб’єктів права відповідають приписам норм права або не суперечать їм. Неправомірні юридичні дії, як правило, є правопорушеннями.

5. ПРАВОПОРУШЕННЯ

Поведінка людей у суспільстві, врегульована нормами права, може бути правомірною і неправомірною (протиправною).

Правомірна поведінка – це така поведінка, що відповідає вимогам права. Протилежністю правомірної поведінки є поведінка неправомірна, або правопорушення, яким визнається винна протиправна поведінка деліктоздатної особи, що тягне за собою юридичну відповідальність.

Правопорушення зазвичай поділяють на види у залежності від ступеня суспільної небезпеки. За цим критерієм розрізняються злочини і проступки.

	ЗЛОЧИН – це винне протиправне діяння, що порушує норми кримінального права і наносить шкоду найбільш важливим суспі-льним відносинам. Злочини – найтяжчий вид правопорушень, тому їх вчинення тягне застосування кримінального покарання.		ПРОСТУПКИ – це всі інші правопору-шення, не визнані злочинами. Вони характе-ризуються меншим ступенем суспільної небез-печності. Залежно від того, у якій сфері життя були вчинені проступки, виділяють цивільні, адміністративні та дисциплінарні проступки.

 

Для вирішення питання, чи вчинила особа певне протиправне діяння, юристи винайшли модель юридичного складу правопорушення. Знання про такий юридичний склад застосовуються при кваліфікації правопорушень: якщо який-небудь з елементів відсутній, немає і самого правопорушення.

 

Особа підлягає більш суворому покаранню за умисні правопорушення.

 

6. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – це застосування до винної особи заходів державного покарання за вчинене правопорушення. Єдиною підставою юридичної відповідальності є вчинення правопорушення.

 

Види юридичної відповідальності:

- кримінальна – застосовується тільки за вчинення злочину. Це найсуворіший вид відповідальності, який передбачає найжорсткіші обмеження особистого і майнового характеру.

- адміністративна – застосовується за вчинення адмін. проступку

- цивільно-правова – настає за невиконання договору, заподіяння имущественног шкоди. Носить виключно майновий характер.

- дисциплінарна – настає за порушення трудової, службової, навчальної дисципліни і має особистий характер (наприклад, догана). Якщо в результаті адмін. проступку заподіяно майнову шкоду, то застосовується матеріальна відповідальність (відшкодування збитку).

- конституційна – імпічмент президента, відставка уряду.

- у міжнародному праві існує міжнародна відповідальність – економічні санкції проти держави (заборона на торгівлю).

 

Принципи юридичної відповідальності: особистий характер, гуманізація, невідворотність, справедливість

 

Завдання самоконтролю з теми «Право і його суть»

1. Право – це:

a. загальні правила поведінки, що є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різними засобами соціального впливу

b. система загальнообов’язкових норм, санкціонованих державою

c.формально визначені правила поведінки, що встановлюються та санкціонуються громадськими об’єднаннями та організаціями

d. правила поведінки, які базуються на уявленнях про справедливість та забезпечуються внутрішньою переконаністю і силою громадської думки.

2. Підставою розмежування права на галузі є

a. однорідність норм, які становлять інститути цієї галузі

b. особливість суспільних відносин та методів, яким вони врегульовуються

c.відсутність суперечностей між нормами права

d. усі відповіді правильні

3. Об’єктивні формально обов’язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за згодою та домовленістю двох чи більше суб’єктів і забезпечуються державою, називають

a. нормативно-правовим актом

b. правовим звичаєм

c.нормативним договором

d. правовим прецедентом

4. Президент України видає такі нормативно-правові акти

a. постанови, накази, розпорядження

b. укази, накази, постанови

c.укази, розпорядження

d. постанови, укази, розпорядження

5. У якому випадку відносини осіб не мають ознаки правовідносин

a. мати забороняє синові виходити на прогулянку

b. батько компенсує шкоду, завдану 10-річним сином

c.бабуся вимагає права на побачення з онуком

d. дідусь заповідає автомобіль 5-річній онуці

6. До складу правовідносин входять

a. суб’єкти, об’єкти, права та обов’язки сторін

b. суб’єкти, об’єкти, права та обов’язки сторін, тлумачення права

c.суб’єкти, об’єкти, предмет і метод правовідносин

d. суб’єкти, об’єкти, юридичні факти

7. Юридичні факти поділяються на

a. дії та події

b. дії та бездіяльність

c.юридичні вчинки та юридичні акти

d. усі відповіді правильні

8. Який із вказаних юридичних фактів є подією

a. Л. застрахувався від нещасного випадку

b. М. в результаті відмови гальм здійснив наїзд на пішохода

c.Р. одружився

d. правильна відповідь відсутня

9. Суб’єктивну сторону правопорушення становлять

a. особа правопорушника

b. дія, негативний наслідок і причинний зв’язок

c.суспільні відносини, на які посягає правопорушення

d. вина, мотив і мета правопорушення

10. В якому випадку в діях особи наявна недбалість

a. М під час бійки наніс В два удари ногою в живіт, у результаті чого той отримав ушкодження

b. М, керуючи мотоциклом, перевищив швидкість і здійснив наїзд на В, в результаті чого той отримав ушкодження

c.М, здійснюючи будівельні роботи, погано закріпив риштування, у результаті чого В. отримав ушкодження

d. М., падаючи зі східців, штовхнув В, у результаті чого той отримав ушкодження

11. 13-річний К. вчинив крадіжку, однак слідчий сказав, що його не можна притягнути до відповідальності, оскільки у нього відсутня

a. правоздатність

b. дієздатність

c.деліктоздатність

d. правосуб’єктність