МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
(для викладачів)
Тема: «Гендерна проблема в християнстві»
Актуальність теми: Відмінність між статями є особливий дар Творця створеним Ним людям. Будучи однаковою мірою носіями образу Божого й людського достоїнства, чоловік і жінка створені для цілісного єднання одне з одним у любові. Але в сучасному суспільстві спостерігається тенденція знецінення шлюбу, і як наслідок, у сучасному світі величезна кількість дітей зростають у неповних сім'ях, що призводить до зростання злочинів серед неповнолітніх, алкоголізму, наркоманії.
Навчальна мета:
Знати: християнський погляд на сутність та призначення шлюбу; християнські принципи сімейних взаємовідносин.
Вміти: порівняти трактуванняролі чоловіка і жінки в Новому Заповіті та в Старому Заповіті.
Розуміти: негативні наслідки порушення Заповідей: «Не чужо лож» та «Не пожадай жінки ближнього твого».
Міждисциплінарна інтеграція
| № | Дисципліни | Знати: | Вміти |
| Забезпечуючі: Психологія, Соціологія, Філософія, Людина і світ, | Становище жінки в різні історичні періоди та фактори які на це впливали | Виокремлювати типи шлюбно-сімейних відносин | |
| Забезпечувані: Філософія, Політологія, Соціологія | Роль християнських цінностей у формуванні шлюбно-сімейних відносин | Визначити специфіку християнського уявлення про шлюб в порівнянні з іншими релігійними та світськими традиціями | |
| Внутрішньопредметна інтеграція: Відносини між чоловіком і жінкою: християнський погляд | Моральні норми та цінності, які регулюють взаємовідносини між чоловіком і жінкою |
Тривалість заняття: 2 години
План і організаційна структура заняття:
| № | Основні етапи заняття, їх функції та зміст | Навчальні цілі в рівнях засвоєння | Методи контролю і навчання | Матеріали методичного забезпечення | Час в хвилинах |
| Підготовчий етап: 1) Організаційні заходи | Методичні рекомендації | ||||
| 2) Постановка навчальних цілей | Методичні рекомендації | ||||
| 3) Контроль вихідного рівня знань | Другий | Тестування, словниковий диктант | Тести, словник | ||
| Основний етап: 1) Обговорення основних питань теми | Третій | Питання для обговорення | Методичні поради для студентів, конспект лекції | ||
| 2) Перевірка самостійної роботи студента. | Третій | Завдання для самостійного опрацювання | Зошит, методичні рекомендації для самостійної роботи студента | ||
| Заключний етап: 1) Контроль і корекція рівня професійних навичок | Третій | Питання для самоконтролю | Методичні рекомендації | ||
| 2) Підведення підсумків, оголошення оцінок | Індивідуальний контроль | Результати тестування і опитування | |||
| 3) Домашнє завдання, інструкція до виконання | Методичні рекомендації |
Матеріали методичного забезпечення заняття
Питання для обговорення:
1. Шлюб як Божа установа і св. Тайна:
- шлюб як освячений Богом союз між чоловіком і жінкою;
- мета подружнього життя;
- християнські принципи єднання чоловіка і жінки в шлюбі.
2. Шоста та Дев’ята Заповіді Божі(Не чужолож. Не пожадай жінки ближнього твого):
- подружня вірність як основа щасливого сімейного життя;
- гріхи проти Шостої і Дев’ятої Божих заповідей;
- сучасні перешкоди щодо збереження духовної та фізичної чистоти: преса, телебачення, відео, електронні ЗМІ, мода тощо.
- розлучення як порушення біблійних приписів.
3. Чоловік і жінка в християнстві:
- становище чоловіка та жінки в Старому Заповіті;
- християнство як егалітарна концепція. Роль чоловіка та жінки в Новому Заповіті;
- історичний погляд на роль чоловіка та жінки в християнському суспільстві;
- християнський погляд на призначення жінки і чоловіка.
Шлюб як Божа установа і св. Тайна
Християнський шлюб – це освячений Церквою, добровільний, заснований на обопільному коханні, довічний союз між чоловіком і жінкою. Його ціль – взаємодоповнення і допомога на життєвому шляху до спасіння, а наслідки – благословенне народження і християнське виховання дітей.
Римський юрист Модестин дає найбільш повне і широке визначення: «Шлюб – це поєднання чоловіка і жінки на все життя, Божественної і людської правди сполучення». Християнське вчення шлюб визнає союзом, в якому наречений і наречена приймають на себе обов’язок нерозривно жити разом усе життя, як чоловік і жінка, взаємно доповнюючи себе при вирішенні релігійно моральних запитів і допомагаючи одне одному в життєвих потребах. Подібний взаємозв’язок створює ті сприятливі умови, в яких народжуються і виховуються діти.
Церква, крім цього, вбачає в Таїнстві шлюбу духовну «таємницю», яка стає доступною свідомості подружжя як тайна єднання Господа Ісуса Христа з Церквою. Тому шлюб розглядається нею як особливе таїнство, з’єднане з Благодаттю Божою. Особливе значення в християнському шлюбі надається духовно-моральному елементу, який базується на принципі свобідної згоди наречених, за яким чоловік є головою цього союзу, а жінка – його товаришем, помічницею і учасником у всіх обставинах спільного життя.
Свій погляд на сутність і значення шлюбу в житті віруючих людей Церква базує на свідченні Священого Писання. «Недобре бути чоловікові одному, створімо йому помічницю, подібну до нього». Господь, створивши першим чоловіка, створив потім і жінку, щоб вона була помічницею йому і щоб вони обоє стали одним тілом (Бут. 2, 18; 22-24), а в надра обох, вливши любов, наділив природнім імпульсом бажати одне одного. Але, щоб не усяка жінка мала потяг до усякого чоловіка, визначив межу їхнім жаданням, яка зветься одруженням.
Отже, шлюбний союз чоловіка і жінки встановлений Самим Творцем у Раю після створення перших людей, яких Господь благословив словами: «Плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю, і володійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Бут. 1, 28).
Благословення ж Боже ясно вказує на те, що люди повинні дивитися на шлюб, як на велику і святу справу, пов’язану з обов’язками не тільки стосовно одне одного, але й по відношенню до Бога.
Створенням чоловіка і жінки, і об’єднанням їх в тісний шлюбний союз Господь завершив свою премудру побудову видимого світу і віддав його людині для владарювання, направляючи до здійснення Своїх премудрих цілей, для поширення Царства Божого на землі, для увіковічення слави Божої.
Шоста та Дев’ята Заповіді Божі(Не чужолож. Не пожадай жінки ближнього твого)
Для охорони святості й привілеїв подружнього стану Бог дав 6-ту й 9-ту Заповіді.
Як можна згрішити проти цих Заповідей? Проти них можна провинитися у різний спосіб: думкою, словом, ділом. Коли говоримо про гріх, то завжди треба мати на увазі, що тільки тоді виникає провина, коли хтось свідомо й добровільно бажає чи робить щось, що забороняє шоста Божа заповідь.
Бог бачить серце й душу людини, тому можна згрішити самим бажанням і уподобанням в тому, що грішне й недозволене. Так вчить Ісус Христос: «Із серця походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадіжки, фальшиве свідчення, богохульства» (Мт. 15, 19). А при іншій нагоді наголошує: «А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці» (Мт. 5, 28). Своєю бесідою грішить проти шостої Божої заповіді той, хто вживає сороміцькі слова, погані і двозначні жарти та пісні, веде непристойні бесіди, передусім у присутності дітей.
Гріхи нечистоти здійснюються через самонасилля, уподобання у нескромних малюнках, читання порнографічних та еротичних книжок, які розпалюють почуттєві похоті, оглядання фільмів, що суперечать християнській моралі. Дівчата й жінки грішать браком соромливості та нескромністю свого одягу.
Св. апостол Павло каже: «Учинки тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість... і ті, що таке чинять, Царства Божого не успадкують» (Гал. 5, 19-21).
Що таке спокуси? Це різні думки, бажання чи нагоди, які спонукають нас до гріхів, наприклад, крадіжки, гнів, помста і т.п. З усіх спокус найбільш небезпечні спокуси до гріхів нечистоти, бо вони — вияв лихих похотей тіла. Св. Іван Золотоустий про небезпеку до таких гріхів казав: «Похіть тіла — вогонь, і то вогонь невгасимий та постійний. Це пес скажений і лютий. І хоч би ти тисячі разів його відганяв, він тисячі разів нападає й не відступає. Страшне полум'я вугілля, але полум'я похоті ще страшніше. В тій війні ми ніколи не маємо перемир'я». Тут треба зауважити, що спокуси самі по собі ще не є гріхом, поки хтось свідомо їх відкидає і за ними не йде. Вони щойно тоді стають гріхом, коли хтось їх приймає та в них любується. З іншими спокусами можна боротися, але зі спокусами нечистоти — ні. Від них треба зараз же тікати й уникати всяких нагод, що до них ведуть. Найкраще під час таких спокус молитися, а особливо просити Пречисту Діву Марію про допомогу та охорону. Тут суттєво допомагає також часта сповідь і св. Причастя.
Гріхи нечистоти несуть зі собою страшні наслідки для душі й тіла. Вони руйнують у нашій душі Божу ласку і Боже життя. На випадок наглої смерті у тяжкому грісі ми втратили б спасіння нашої душі. Вони затемнюють розум, ослаблюють волю, спонукаючи до грішної звички, якої важко позбутися. За такими гріхами наче тінь іде неспокій і докори сумління. Св. апостол Павло застерігає: «Знайте, що жодний розпусник чи нечистий не матиме спадщини у Христовому і Божому Царстві» (Еф. 5, 5).
Господь Бог гидує всіма гріхами, але передусім гріхами проти 6-ої і 9-ої Божих заповідей. А це тому, що Він створив людину на свій образ і подобу, а гріхи нечистоти нищать у людині Божий образ. Св. апостол Павло ясно говорить: «Тілесні не можуть подобатися Богові» (Рим. 8, 8). Людське серце через св. Тайну Хрещення і Божу ласку стає храмом Святого Духа. А гріх нечистоти руйнує Божий храм у серці людини. Тому св. апостол Павло каже: «Хіба не знаєте, що тіла ваші — члени Христові?.. Хіба не знаєте, що тіло ваше — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви-бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор. 6, 15-20).
Гріхи нечистоти принижують християнську гідність людини. Тих, які віддаються гріхам нечистоти, св. Іван Золотоустий називає найбільшими рабами: «Про чоловіка, що його душа в неволі й полоні пристрастей, хоча назовні того по ньому не пізнати, я скажу, що він з усіх найбільший раб, тому що в ньому глибоко закорінилася гріховна гарячка, і насильна влада пристрастей запанувала у самій душі».
Св. Теодор Студит, заохочуючи до великої пошани і зберігання 6-ої та 9-ої Божих заповідей, до чуйності та боязні щодо гріхів нечистоти й перестерігаючи перед вогнем похотей тіла, каже: «Ти живеш з диким звірем, з лютим левом — тілом. Якщо ти не приготуєш для нього меча, то він тебе зловить, розідре й погубить».
