Евтаназія порушує принцип святості людського життя, оскільки основним аргументом на користь евтаназії є твердження про благість не самого життя як такого, а життя з певними якісними ознаками.
Визначення терміну «евтаназія» пропонує Папа Іван Павло ІІ: «Евтаназія — це дія або бездіяльність, що за своєю природою чи наміром виконавця спричиняє смерть з метою уникнути будь-якого страждання».
Види евтаназії: Сьогодні часто розрізняють добровільну евтаназію — заподіяння смерти за згодою (фактично - допомога в самогубстві) та недобровільну евтаназію — коли хворий не може дати своєї добровільної згоди (наприклад, особа в стані коми, психічно неповноцінна людина, яка є недієздатною).
Активна евтаназія: може виражатися у наступних формах:
1. „вбивство з милосердя” – відбувається в тих випадках, коли лікар, бачачи страждання безнадійно хворої людини і будучи не в силах їх подолати, наприклад, вводить їй надмірну дозу знеболюючого препарату, в результаті чого настає бажана смерть.
2. „самогубство, яке асистується лікарем” – відбувається, коли лікар лише допомагає невиліковно хворому покінчити з життям.
3. власне активна евтаназія – може відбуватися і без допомоги лікаря. Пацієнт сам вмикає пристрій, який призводить людину до швидкої і безболісної смерті, якби людина сама накладає на себе руки.
Термін “евтаназія” вжито в ч. 3 ст. 52 “Основ законодавства України про охорону здоров`я” від 19 листопада 1992 р. Отже, його вживання у наукових дослідженнях набуло легального статусу.
Розрізняють евтаназію активну і пасивну. При активній еутаназії смерть невиліковно хворій особі заподіюється з метою припинення її страждань лікарем, родичем, іншою особою шляхом введення цій особі лікарських засобів у надмірній дозі чи інших засобів або вчинення інших дій, що призводить до настання смерті такої особи. Тому цей вид евтаназії називають іноді “методом наповнення шприца”. Отже смерть стає наслідком певного вчинку, коли лікар, родич чи інша людина дають ліки, що призводять до смерті.
Пасивна евтаназія полягає на припиненні лікарем, родичем, іншою особою надання медичної допомоги невиліковно хворому з метою припинення його страждань, що призводить до смерті даної особи, а тому цей вид евтаназії іноді називають “методом відкладеного шприца”. Даний вид евтаназії полягає на ненаданні певного роду допомоги невиліковно хворій людині (наприклад невчасна подача кисню людині з проблемами з дихальними шляхами).
Часто говориться про милосердні вбивства, для виправдання яких ті, що не здатні більше зносити цієї нелегкої ситуації, спричиненої хворобою, каліцтвом чи старістю (найчастіше це родина та лікарський персонал), посилаються на милосердя та людяність.
Фактично слово евтаназія вказує лише на пряму евтаназію, беручи до уваги той факт, що втручання, яке саме в собі чи в намірі особи спрямоване на заподіяння чи прискорення смерті.
Про евтаназію ми можемо говорити тоді, коли є намір покінчити з життям даної особи чи прискорити її смерть. Про евтаназію не йде мова, коли намагаються полегшити страждання будь-якої особи, яка знаходиться в критичній стадії тяжкої хвороби, призначаючи їй медикаменти, які лише непрямим чином можуть пришвидшити фізіологічний процес помирання. В цьому випадку не йдеться про те, щоб пацієнт помер, а лише щоб, за допомогою препаратів та ліків, зменшити біль хворого, а як побічний наслідок дані препарати можуть пришвидшити кінець життя хворого. Смерть в даному випадку не провокують навмисно, вона можу бути можливим наслідком знеболюючої терапії.
Іван Павло ІІ в енцикліці Evangelium Vitae н.65 висловлюється про це так: «Згідно з Учительською владою моїх попередників і згідно з єпископами Католицької Церкви підтверджуємо, що евтаназія є серйозним порушенням Закону Божого як морально неприпустиме свідоме вбивство людської особи. Ця доктрина спирається на природне право і Святе Письмо, передана Традицією і викладається особливим і загальним Учительським Урядом Церкви».
Згідно з християнським ученням, страждання, особливо під час останнього моменту життя, мають особливе місце у спасаючому Божому плані. Вони є свідченням участі у стражданнях Христа і в Його спасительній жертві.
Християнська етика аборт трактує як «задумане викинення з лона матері живої дитини, не здатної ще до життя поза її організмом».
Тестові завдання(взірець):
1.Чи християнська етика розглядає аборт як порушення заповіді «не вбий»?
А) так
Б) ні
В) частково
2. Евтаназія це...
А) духовне вбивство
Б) практика припинення (або скорочення) лікарем життя людини, яка страждає невиліковним захворюванням, відчуває нестерпні страждання
В) штучне переривання вагітності
3. Чому самогубство вважається один з найбільших гріхів проти п'ятої Божої заповіді?
4. Чому алкоголіз розглядається як порушення заповіді «не вбий»?
