Відповідальний за випуск М.І. Антощенко, проф.

УДК 658.382

Методичні вказівки до виконання розділу «Охорона праці» у дипломних роботах студентів напряму підготовки 7.030508 «Фінанси і кредит» освітньо-кваліфікаціний рівень – спеціаліст,магістр (всі форми навчання) / Укл.:

В.В. Щербак Т.Б. Калічава, …… - Алчевськ: ДонДТУ, 2012. - …С.

Наведені рекомендації по структурі і змісту теоретчного підрозділу розділу дипломної роботи «Охорона праці», вказівки до виконання практичних розрахунків екномії при зниженні травматизму на підприємстві та рекомендована література.

Укладачі

В.В. Щербак, доц. каф. Охорони праці

Т.Б. Калічава, доц. каф. Фінансів

………………………………………

Відповідальний редактор Е.П. Левченко, доц.

Відповідальний за випуск М.І. Антощенко, проф.

Мета впровадження підрозділу з охорони праці: формування у студентів системи знань з організації керівним персоналом виробничих структур безпечних умов праці найманих працівників та знань факторів негативного впливу техногенного середовища на організм людини. У результаті впровадження підрозділу студенти набувають знань, що стосуються розгляду та впровадження системи управління охорони праці на підприємствах та організаціях; вміють виявляти небезпечні фактори, здійснювати організацію та впроваджувати необхідні заходи та засоби для забезпечення належного рівня охорони праці на виробництві.

Загальні положення: До виконання підрозділу дипломної роботи пропонуються декілька пунктів, які студенти повинні виконати або розкрити у частині своєї дипломної роботи. Розділ з охорони праці складається з теоретичної та практичної частин. Завдання до виконання теоретичної частини видаються консультантом індивідуально. Практична частина виконується згідно до наведених нижче рекомендацій за фактичними даними підприємства.

Теоретична частина складається з наступних питань, які слід стисло розкрити у дипломній роботі:

1. Охорона праці у галузі, до якої належить підприємство - де треба розкрити основні завдання, методологічні основи та історичні аспекти державного регулювання охорони праці, розкрити базові поняття та правову основу з питань охорони праці. Концепція управління охороною праці в Україні. Суть і завдання державного управління охороною праці. Органи нагляду, основні завдання. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці. Форми та принципи контролю за станом охорони праці, громадський контроль.
Система управління охороною праці на підприємствах (СУОПП).
Служба охорони праці підприємства, аналіз і оцінка стану охорони праці. Атестація робочих місць за умовами праці. Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці, економічні аспекти. Навчання персоналу. Розробка інструкцій з охорони праці для робочого та управлінського персоналу. Обов’язки роботодавців і працівників з охорони праці.

2. Основи «Організації безпеки праці на виробництві» - де треба розкрити структуру та аналіз нормативних документів у галузі безпеки праці посилаючись на державні нормативні акти з охорони праці, санітарні норми (ДСН, СН), будівельні норми і правила (БНіП), систему стандартів безпеки праці (ССБП), техніку безпеки праці. враховуючи вимоги безпеки до конструкцій машин, механізмів, приладів, споруд.
Виробниче середовище та умови безпеки праці. Аналіз виробничих середовищ за небезпеками, класифікація умов праці. Професійні захворювання та травматизм, їх стан на підприємствах регіону. Аналіз і профілактика профзахворювань.. Вимоги обслуговуючому персоналу, що працює з електроустаткуванням. Надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом

Виробнича санітарія. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів. Мікроклімат виробничих приміщень; промисловий пил, іонізація повітря. Аналіз механізмів дії факторів на людину, заходи зменшення негативного впливу на стан здоров’я та самопочуття працівників. Планування та фінансування заходів з охорони праці

.

 

Практична частина складається:

1. Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму і професійних захворювань на виробництві

Мета і методи аналізу. Показники частоти і важкості травматизму.

У процесі виробничої діяльності на людину можуть діяти небезпечні й шкідливі виробничі фактори. Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74* ці фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні й психофізичні. З наявністю небезпечних і шкідливих факторів пов'язані нещасні випадки і професійні захворювання на виробництві, що виникають за певних умов або з ряду причин. Відповідно до Положення про розслідування причин нещасних випадків і профзахворювань ці умови та причини поділяються на такі групи: - технічні, що виникають внаслідок недосконалих, з погляду охорони праці, будівельних конструкцій і деталей, технологічного устаткування, пристроїв, оснащення, інструментів, попереджувальних та інших технічних засобів безпеки, порушення технологічних процесів, незадовільного технічного догляду і ремонту обладнання та ін.; - організаційні, що є наслідком недосконалої організації охорони праці (незадовільні інструктаж і навчання робітників, відсутність таких Правил виконання робіт, що відповідають інструкції з охорони праці, відсутність або незадовільне проведення контролю й нагляду, неправильна організація робочого місця, відсутність індивідуальних засобів захисту і т. п.); - психофізичні, щоє наслідком порушень або відхилень у життєдіяльності організму людини (алкогольне, наркотичне сп'яніння, низька нервово-психічна стійкість, незадовільні фізичні дані або стан здоров'я, незадовільний психологічний клімат у колективі, травмування внаслідок протиправних дій інших осіб та ін.).

З метою аналізу стану охорони праці, прогнозування рівня травматизму, профзахворювань і їхньої профілактики застосовують різні методи. Вони базуються на статистичній звітності, актах розслідування нещасних випадків і профзахворювань та на матеріалах комплексних обстежень стану охорони праці. Найбільш часто використовують такі методи досліджень:

Статистичний - базується на вивченні причин нещасних випадків, що вже сталися. Для цього використовують дані актів за формою Н-1. Цей метод дає змогу визначити динаміку травматизму в окремих підрозділах, на підприємствах і в галузі в цілому. При поглибленому статистичному аналізі травматизму аналізують також нещасні випадки за видами робіт, порівнюють дані про потерпілих (професія, стаж, стать, вік), вивчають такі допоміжні характеристики, як час, коли стався нещасний випадок (рік, місяць, день тижня, час робочого дня).

Динаміку травматизму протягом певного часу можна визначити за даними звітів 7-ТНВ (звіт про травматизм на виробництві – річний) шляхом підрахунку таких показників:

1)Кч - коефіцієнт частоти нещасних випадків за звітний рік, що приходяться на 1000 працюючих:

Кч = Т/П ·1000,

де Т - кількість нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, що мали місце за звітний рік; П - середньостатистична кількість працюючих за звітний рік.

2)Кт - коефіцієнт важкості травматизму, який вказує кількість днів непрацездатності, що в середньому приходиться на один нещасний випадок за звітний рік:

Кт = Д/Т,

де Д - загальна кількість днів непрацездатності по нещасних випадках, пов'язаних з виробництвом, за звітний рік.(сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду)

3) К_НВ - коефіцієнт небезпеки виробництва, який вказує кількість днів непрацездатності, що в середньому приходиться на 1000 працюючим за звітний рік:

К_НВ = Д/П 1000.

4) К_П - питомий коефіцієнт травматизму різних професій або технологічних процесів:

 

К_П = Н/ДО,

деН - кількість нещасних випадків, що приходиться на дану професію або технологічний процес у відсотках від загальної кількості травм за звітний період; ДО - кількість працюючих на даному технологічному процесі або професії у відсотках від загальної кількості працюючих за звітний період. Необхідно розрахувати коефіцієнт травматизму та коефіцієнт частоти захворювань за три роки, отримані дані звести в таблицю 1.1. проаналізувати та зробити висновки.

 

 

Таблиця 1.1 – Динаміка травматизму на підприємстві

Період	Кількість нещасних випадків	Коефіцієнт частоти	Коефі цієнт травматизму	Кількість втрачених днів працездатності	Середньо облікова чисель ність працівни ків
всього	у т.р. зі смертельним наслідком
20__рік
20__рік
20__рік

 

Висновок

 

5) Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом мінімальних матеріальних збитків або коефіцієнтом трудових втрат. Він підраховується як добуток двох вищенаведених показників:

 

Ктв = Кч ∙ Кт = 1000Д / С

 

де С – середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.

 

 

6) Наступним є розрахунок матеріальних наслідків травматизму який можна розрахувати таким чином:

 

М_Н = Д ∙ S ∙ Ф,

 

де S – середньоденна заробітна плата одного працівника;

Ф – коефіцієнт матеріальних наслідків (страхові внески, штрафи, матеріальні втрати), Ф № 2.

Висновок

 

 

7) Економія (перевитрата) від зниження або росту виробничого травматизму (Ек) розраховується за формулою:

 

Ек = М_Н¹ – М_Н²,

 

де М_Н¹ – матеріальні наслідки травматизму у поточному році;

М_Н² – матеріальні наслідки травматизму у попередньому році

 

 

Груповий - ґрунтується на аналізі повторень нещасних випадків, однакових за обставинами, видам подій, тих, що відбулися при однакових умовах і повторюються за характером ушкоджень здоров'я працюючих. Усе це дає змогу визначити професії та види робіт з найбільшим відсотком травматизму, виявити дефекти виробничого устаткування, розробити заходи щодо забезпечення умов безпечної праці.

Топографічний - полягає у вивченні причин нещасних випадків за місцем, де вони сталися. Для цього всі нещасні випадки відзначають спеціальними позначками на плані цеху або ділянки виробництва, що дає можливість визначити небезпечні зони, розробити й застосувати необхідні заходи з охорони праці.

Монографічний - дає можливість детально простежити весь комплекс умов праці, при яких стався нещасний випадок (технологічний і трудовий процеси; основне й допоміжне устаткування; організація робочого місця; сировина, що використовувалася; умови праці; наявність та стан засобів колективного й індивідуального захисту і т. п.). У результаті цього дослідження виявляють не тільки причини травматизму, а також потенційні небезпеки й шкідливості, що впливають на робітників.

Метод експертних оцінок - використовує досвід та інтуїцію фахівців, яких залучають до експертизи. Експертами можуть бути найбільш кваліфіковані працівники, що тривалий час займаються питаннями охорони праці.

Велике значення для профілактики травматизму й профзахворювань мають автоматизовані системи обліку, аналізу й дослідження з використанням засобів обчислювальної техніки на різних ієрархічних рівнях керування охороною праці. Розробка систем автоматичного контролю і керування охороною праці, а також координація цих робіт покладена на національний науково-дослідний інститут охорони праці.