Розорення селянських мас Закарпатського краю після буржуазної революції в 1848 році посилювалось з десятиріччя в десятиріччя і досягнуло в 90-х роках XIX ст. таких розмірів, що скрити або замовчати страшне лихо сотень тисяч селян Закарпаття, доведених до повної матеріальної і духовної бідноти, стало неможливим. Кооперативна діяльність на території нинішнього Закарпаття розпочалась у 1898 році з допомогою Мукачівської експозитури. Закарпаття в той час входило до складу Угорського королівства. Уряд не надто дбав про економічний розвиток краю. Закарпатський селянин чи не найбільше постраждав від лихварства. Угорська влада доручила зайнятись виправленням цього стану Едмунду Егану -представнику центральної адміністрації королівства. Едмунд Еган народився в 1841 році, а по закінченні рільничих студій у Відні вів власне господарство в Боростянках, а пізніше — господарство своєї дружини в Прусах у Німеччині. В 1897 році повернувся в Угорщину. В 1898 році в «Меморіалі» він відобразив нужденне життя сільських жителів Закарпаття. Причину злиднів Еган вбачав у жорстокій експлуатації селян лихварським капіталом. З 1899 року він очолював «Експозитуру гірських районів» (орган місцевого землеробства). Коли Еган спробував змінити становище селян, започаткувавши так звану «Верховинську акцію» організацію кооперативів, його було вбито.
Діяльність Егана була направлена в першу чергу на скорочення обсягу приватної торгівлі. Під його керівництвом були організовані кооперативи в селах Воловець, Нижні Ворота, Свалява, Плоске та ін.
Про кількість кооперативів на той час є різні дані.
Так, у звіті про діяльність Крайового Друже ственного Союзу за 1927 рік подані дані, які свідчать, що до кінця 1916 року було засновано 346 товариств в областях тодішніх жуп: Ужанської, Берегівської, Угочанської і Марамороської, в тому числі 288 кредитових кооперативів з 53000 членів і 138 некредитових кооперативів (86 споживчих, 23 господарські, 16 кошикарськихі 13 мішаних).
Ряд кооперативів (у т.ч. кредитні) належали до Крайового центрального кредитового дружества в Будапешті з центром «Гандя» (мурашка).
Дружество робітників і селян «Єдність», м. Мукачево, 1930рік. У його торгових точках покупці мали змогу придбати необхідні товари
З 1919 року Закарпаття було приєднано до Чехословаччини. Протягом двох десятиріч між світовими війнами, у сприятливіших умовах політичного режиму Чехословаччини, виросла нова генерація національної інтелі генції, зорієнтованої на загальноукраїнські інтереси.
Відновлені, нові, щойно організовані кооперативи й новоповсталі по війні спочатку об’єдналися в кілька окремих союзів, бо керівники одних схилялися до народовецького, національно-українського напряму (крило о. А. Волошина), інших — у сторону мадярської, ще інші — в бік москвофільської орієнтації. Останню підсилювали давні симпатії деяких чеських політичних груп.
Куруц В.Ю. на практиці в магазині «Пчела» після закінчення 6-місячних курсів продавців, які були організовані кооперативом «Пчела «. Прага, 1936 рік
У 1925 р. перемогла добра воля й усі ці союзи об’єдналися в один – Крайовий Дружественний Союз в Ужгороді, який до 1938 р. був верховною кооперативною організацією, ревізійно-організаційним і кредитовим центром для всіх видів кооперативів. Президентом цього Крайового Кооперативного Союзу став д-р Є. Бачинський.
1 липня 1926 року було видано кооперативний закон для Підкарпатської Русі. Закон унормував відносини підкарпатських кооперативів до колишніх угорських централь і приписував, що всі підкарпатські кооперативи повинні належати до якоїсь централі, що має право ревізій на Підкарпатській Русі.
Розпорядженням Міністерства внутрішніх справ було надано Крайовому Дружественному Союзу в Ужгороді права законної централі кооперативів. Велика заслуга в тому, що було видано закон, належить депутатам від Підкарпатської Русі Августину Волошину, Августину Штефану і Францу Краліку.
До кінця 1936 р. в Крайовому Дружественному Союзі в Ужгороді було об’єднано 391 кооператив, з них 140 – кредитових з обмеженою відповідальністю, 29-з необмеженою, 89 – споживчих, 6 – будівельних, 6 – для виробництва вина, 2 – молочарських, 4 – ремісничих, були також лісові, овочеві та ін.
У підпорядкуванні Крайового Друже ственного Союзу був Торговий Союз Споживчих товариств, який здійснював торгову і закупівельну діяльність сільськогосподарських продуктів. Торговий Союз мав складську мережу з промисловими і продовольчими товарами в Ужгороді, Мукачеві, Волівці, Берегові, Сваляві, Хусті, Батьові, Ко-сино, а також склад для зберігання яблук у Тячеві.
Членами Торгового Союзу в 1935 році було 98 споживчих товариств. Управа Союзу складалась з 12 осіб, вибраних загальними зборами на З роки. Контрольна комісія складалась з 6 осіб. Загальні збори відбувались щороку.
На матеріально відповідальну роботу (продавцями, завмагами) у споживче товариство приймали заможних селян, щоб у випадку нестач вони могли покрити витрати. Працівників приймали через об’яви в газетах або в громадських місцях. Одна з об’яв у газеті мала такий зміст:
«Той хто розмовляє на угорській або чеській мові, при залоговій сумі 5000 крон готівкою і 10000 крон векселем з хорошими поручителями, потрібен на роботу продавцем в Споживче товариство села Косино біля Берегова. Заробітна плата 5% з суми товарообороту (в 1936 р. оборот становив 150000 крон).
Перший рік – помічник продавця. Заява подається в правління товариства Коси-на.
1 лютого 1937
Правління»
На той час існували об’єднання, якими користувалися більш заможні верстви населення — «Потребительские дружества».
Крім цього, існувала мережа прогресивних кооперативів під назвою «Єдність» — дружество робітників і селян.
У календарі «Карпатської правди» за 1938 рік була розміщена стаття про найбільше робітничо-селянське дружество на Підкарпатті — «Єдність». Розвинулось воно з тих робітничих дружеств, які організувались на Підкарпатті в 1920 році.
Тара, реклама, упаковка до товарів дружества «Єдність
Мукачівське робітничо-селянське дружество «Єдність» від 1930 року почало розширюватись. Було створено філіали у Сваляві, Ужгороді, Хусті, Солотвині, у Бичкові — споживчі крамниці і, крім цього, в Мукачеві – кравецьку майстерню і голярню. Мукачівська крамниця була найкращою на Підкарпатті.
Робітничо-селянське дружество «Єдність» вело боротьбу проти дорожнечі, намагалось забезпечити трудящих покупців дешевими, якісними товарами. Ціни в них були на 10-20% нижчими. Своїм покупцям на кінці року Дружество «Єдність» виплачувало 1 % з тієї суми, на яку за цілий рік придбали в нього товарів. Крім цього, своїм членам виплачувало 5% на повновиплачений пай.
«Єдність» мобілізувала трудящих до боротьби проти дорожнечі, за зменшення ціни на цукор, муку, хліб і на всі споживчі товари.
Дружество «Єдність» організувало масові протести проти вивезення зерна до Німеччини, домагалось допомоги голодуючій Верховині, потерпілим від посухи селянам. Робітничо-селянське дружество ставило собі завдання об’єднувати всі дрібні дружества в один могутній кооперативний фронт до бою проти дорожнечі, за зменшення цін на товари широкого вжитку, за певну свободу для розширення і розвитку кооперативів.
Кожного року робітничо-селянське дружество «Єдність» організовувало так звані дні проти дорожнечі.
Так, в газеті «Карпатська правда» за 19 липня 1936 року була розміщена стаття:
«Єдиним фронтом проти дорожнечі
Кожного року організовує робітничо-селянське дружество «Єдність» проти дорожнечі дні на Підкарпатті. Цього року буде він 2 серпня в Мукачеві.
Того дня всі трудящі міста Мукачева і околиці без різниці політичного, національного і релігійного переконання повинні спішно вийти на вулиці і могутнім єдиним фронтом демонструвати:
Проти дорожнечі – за зниження цін».
Вони закликали й інші кооперативи, щоб приєдналися до цієї боротьби проти приватної торгівлі.
З 1938 року Закарпаття було окуповано. У березні 1939 року після Європейських територіальних перерозподілів наша область дісталась угорському уряду, який розпочав свою бурхливу діяльність щодо ліквідації кооперативів. Крайовий Дружественний Союз був ліквідований і свої функції передав Центральній кооперативній організації в м. Будапешті під назвою «Гандя», яка організувала в Ужгороді свої відділи з торговими базами в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Хусті. Для кредитних кооперативів було організовано відділення в центрі м. Ужгород.
За час угорської окупації на території Закарпаття було до 200 споживчих кооперативів і 154 кредитні кооперативи. Ресторанів, кафе, їдалень, буфетів, а також виробничих підприємств кооперативні товариства не мали. Ці кооперативи проіснували на території області до жовтня 1944 року, тобто до визволення області від німецько-фашистських загарбників.
