Предмет вікової фізіології, її зв'язок з іншими дисциплінами, завдання та значення.

ТЕМА 1. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Лекція 1. Вступ. Закономірності росту та розвитку дитини. Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.

 

План:

1. Предмет вікової фізіології, її зв'язок з іншими дисциплінами, завдання та значення.

2. Закономірності розвитку та росту дитини.

3. Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.

3.1. Центральна нервова система.

3.2. Розвиток рухів.

3.3. 0собливості розвитку органів чуття.

3.4. 0собливості розвитку залоз внутрішньої секреції.

 

Предмет вікової фізіології, її зв'язок з іншими дисциплінами, завдання та значення.

Предмет вікової фізіології. Фізіологія — наука про функції живого організму як єдиного цілого, про процеси, які відбуваються в ньому, і механізми його діяльності. Основне завдання фізіології — розкриття законів життєдіяльності живого організму і керування ними.

До теперішнього часу фізіологія людини і тварин накопичила великий фактичний матеріал. Це привело до того, що від фізіології як цілісної науки про функції організму відокремились і стали самостійними кілька наукових напрямів. Серед них самостійною галуззю фізіології стала також вікова фізіологія.

Вікова фізіологія вивчає особливості життєдіяльності організму в різні періоди онтогенезу (від грец. on – рід,: οntos — буття й genesis — походження, народження) — індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті), функції органів, систем органів і організму в цілому в міру його росту і розвитку, своєрідність цих функцій на кожному віковому етапі.

Зв'язок вікової фізіології з іншими біологічними дисциплінами. Будова і функції будь-якого органа нерозривно зв'язані. Не можна пізнати функції організму, його органів, тканин і клітин, не знаючи їхньої будови. Ось чому успіхи фізіології тісно пов'язані з досягненнями анатомії людини, гістології і цитології.

Основні життєві закономірності властиві всьому світові тварин. Але в процесі еволюції форми виявлення цих закономірностей змінювались і ускладнювались. Для вивчення життєдіяльності будь-якого організму необхідне розуміння історії його видового розвитку — філогенезу (грец. phylon — рід, плем'я і genesis — породжую) — історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому). Тому у віковій фізіології широко використовують дані еволюційного вчення, простежують основні етапи розвитку тих чи інших органів тварин. Звідси стає зрозумілим зв'язок вікової фізіології з еволюційною фізіологією.

Значення вікової фізіології для педагогіки, психології, медицини, фізичного виховання. Курс вікової фізіології покликаний розкрити майбутнім педагогам і вихователям основні закономірності розвитку дітей в різні вікові періоди. Значення цих закономірностей є важливим фундаментом для глибшого вивчення і осмислення курсу загальної і педагогічної психології, педагогіки.

Вікова фізіологія допомагає озброїти студентів фізіологогігієнічними основами організації навчально-виховного процесу школи, режиму праці і відпочинку учнів.

Таким чином, вікова фізіологія є основою вивчення психології і педагогіки і разом з цими науками формує в майбутнього вчителя науковий підхід до виховання дітей. Це робить вікову фізіологію істотним ланцюгом, природничо-науковою основою всієї системи педагогічної освіти.

Тільки тоді, коли вихователь знає вікові фізіологічні особливості організму дітей, він може найкращим чином розвивати їхні розумові і фізичні здібності.

Важливу роль вікова фізіологія відіграє для медицини і її спеціальної галузі — гігієни. Найважливіша умова збереження здоров'я — правильна організація режиму праці та відпочинку. Щоб зрозуміти зміни, які відбуваються в організмі дитини при різних захворюваннях, лікувати її, необхідне знання особливостей функціонування організму дитини в умовах фізіологічної норми.

Гігієна дітей і підлітків, у тому числі і шкільна гігієна, вивчаючи умови життя, що забезпечують їхній нормальний розумовий і фізичний розвиток, високу працездатність, зміцнення здоров'я, і розробляючи на цій основі санітарно-гігієнічні вимоги і нормативи, спирається на дані вікової фізіології.

Даними вікової фізіології користуються при розробці санітарно-гігієнічних вимог до планування і благоустрою дитячих закладів. Ними керуються архітектори при проектуванні шкіл, піонерських таборів тощо; будівельники — при санітарно-технічному оснащенні дитячих закладів, при обладнанні опалення, водопостачання, каналізації, вентиляції і штучного освітлення.

Охорона здоров'я дітей і підлітків в Україні є предметом турботи держави. Відомо, що здоров'я починає формуватися з дитинства. Тому педагоги повинні бути ознайомлені з основами анатомії і фізіології, щоб правильно організувати режим життя дитини і підлітка.

У житті людей різного віку важливу роль відіграє фізична культура — могутній фактор розвитку фізичних і розумових сил людини. Анатомія і фізіологія становлять наукову основу фізкультури і спорту.

Значення фізіології для формування діалектико-матеріалістичного світогляду. Фізіологія як наука про функції організму розкриває закони діяльності головного мозку, обґрунтовує матеріальну природу найскладніших форм пристосування організму до умов середовища, показує матеріальну природу психічної діяльності людини, що має неабияке значення у формуванні діалектико-матеріалістичного світогляду.

 

Головним стратегічним завданням розбудови національної освіти Державна програма «Освіта» (Україна XXI століття), Національна програма «Діти України» визначають формування освіченої, творчої особистості, створення умов для її фізичного й морального здоров'я, забезпечення пріоритетного розвитку людини. Це означає, що держава несе відповідальність перед молоддю за свою діяльність і зобов'язана ефективно розв'язувати завдання формування здорового покоління, збереження та зміцнення його здоров'я.

З усього вищесказаного очевидно, що ця проблема загальнодержавна, комплексна, а наше завдання - виділити в ній конкретні питання, розв'язання яких під силу вчителю. У зв'язку з цим доречними є слова видатного педагога В.О. Сухомлинського (1): «Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85% неуспішних учнів головна причина відставання в навчанні - поганий стан здоров'я, певне нездужання або захворювання, частіше за все абсолютно непомітне, яке можна виявити лише спільними зусиллями матері, батька, лікаря і вчителя». «Учитель багато чого може, і якщо все, що він здатний зробити для зміцнення здоров'я школярів, він здійснює, діти виростуть такими, якими ми всі хочемо їх бачити - добрими, розумними і здоровими», - так високо оцінив роль учителя відомий лікар, вчений, професор С. М. Громбах (2 а).

У цей же час сьогоденна система середньої та вищої освіти не формує певної мотивації на здоровий спосіб життя, що пояснюється низкою протиріч, а саме: більшість школярів та студентів знає, що курити, пиячити і вживати наркотики шкідливо, але багато хто з них є прибічниками саме таких шкідливих звичок і, на жаль, є тенденція до зростання кількості такої молоді; хоча суспільство в цілому не заперечує, що потрібно рухатися, загартовуватися, але більшість членів суспільства, здебільшого, веде малорухливий спосіб життя; неправильне, нераціональне харчування призводить до зайвої ваги навіть серед молоді. На жаль, труднощі сучасного життя залишають дуже мало місця для позитивних емоцій. Усе це підводить до висновку, що «знання» молоді про здоровий спосіб життя не стали переконаннями, молодь мало турбується про власне здоров'я.

Протягом останніх двох десятиріч спостерігається загальна тенденція до погіршення стану здоров'я населення України в цілому та дітей і молоді зокрема. Аналіз статистичних даних і результати наукових досліджень свідчать про те, що вік дітей, які починають курити, вживати алкоголь, наркотичні речовин, зменшується. Загрозливих масштабів набирає поширення ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, венеричних захворювань, вірусного гепатиту.

На сьогодні у суспільстві сформувалась соціальна толерантність до «несхожості» (девіантної поведінки (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.), її намагаються зрозуміти, виправдати, посилаючись на власний вибір кожного. У наш час молодь проходить тяжке випробування необмеженою свободою у виборі поведінки щодо способу життя. Вибір існував завжди, але сьогодні в умовах вільної пропаганди алкогольних напоїв, тютюнових виробів, лібералізації сексуальних стосунків, епідемії туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, наркозалежності тощо, цей вибір часто робиться не на користь здоров'ю.

Усе це піднімає проблему формування здорового способу життя до рангу найбільш актуальних й обумовлює пошук ефективних стратегій збереження і зміцнення здоров'я, потребує сучасних форм, методів, засобів впливу на молодь та вимагає професійної підготовки вчителя нової генерації, здатного осмислювати й застосовувати новітні освітні технології, зокрема, пов'язані з формуванням, збереженням та зміцненням фізичного, психічного, духовного здоров'я підростаючого покоління.

 

2. Закономірності розвитку та росту дитини (2)

Розкриття закономірностей росту та розвитку організму є завданням вікової фізіології, яка встановлює особливості його функціонування в різних вікових групах та в різних умовах життя і діяльності. Отож вікова фізіологія, по праву, вважається базою для іншої науки - педагогіки.

Розвиток дитини є складним, багатогранним процесом. На педагогіку лягає завдання управління цим процесом, для того, щоб забезпечити до періоду зрілості людини максимально високий рівень її духовного та фізичного розвитку.

Вікова фізіологія почала викладатись в педагогічних ВНЗ ще на початку 70-х рр. XX сторіччя і це було важливим кроком у реформуванні педагогічної освіти, адже знання основних принципів будови та закономірностей функціонування організму дітей та підлітків є необхідною умовою правильної організації навчально - виховного процесу в школі.

Власне розвиток дитини починається з моменту запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, коли визначається стать та біологічний фонд, з яким дитина народжується. Але спадкові схильності, що несе в собі організм, найчастіше реалізується в конкретному соціальному середовищі. Тому організм дитини та соціальне середовище, що оточує його - єдине ціле.

Звісно ж є можливість частково змінити біологічний фонд дитини, що тільки-но з'явилась на світ. Особливу роль тут звичайно відіграє соціальний аспект зовнішнього середовища, під дією якого можуть розвинутись або, навпаки, пригнічуватися ті чи інші запрограмовані спадковістю якості. Тому навчання та виховання є потужним фактором формування особистості індивіда.

Розвиток людини - неперервний процес. Але за морфологічними, фізіологічними та біохімічними ознаками увесь життєвий шлях людини (від запліднення до смерті) ділять на періоди (етапи).

Фахівці в галузі вікової фізіології пропонували різні підходи до визначення критеріїв вікової періодизації. Це і дозрівання статевих залоз, інтенсивність росту тіла, і класифікація віку за зубною ознакою, і розвиток центральної нервової системи, зокрема головного мозку та ін. Автори цих ідей намагались знайти біолого-соціальну ознаку.

З часом стало зрозуміло, що одна ознака (морфологічна, фізіологічна, біохімічна) не може бути досконалою характеристикою тієї чи іншої вікової групи. Не слід забувати й про соціальні фактори, котрі є важливою складовою частиною формування та розвитку організму людини.

Результатом плідної праці фізіологів, морфологів, біохіміків, антропологів, геронтологів, педіатрів, гігієністів, педагогів та психологів багатьох країн була наступна схема вікової періодизації:

 

Таблиця 1

№ з/п	Період	Вік
1.	Новонароджений	1 - 10 днів
2.	Грудний вік	10 днів - 1 рік
3.	Раннє дитинство	1 - 3 роки
4.	Перше дитинство	4-7 років
5.	Друге дитинство	8 - 12 р. (хлопчики) 8 - 11 р. (дівчатка)
6.	Підлітковий вік	13 - 16 р. (хлопці) 12 - 15 р. (дівчата)
7.	Юнацький вік	17-21 р. (юнаки) 16 - 20 р. (дівчата)
8.	Зрілий вік: І період	22 - 35 р. (чоловіки) 21 - 35 р. (жінки)
8.1.	Зрілий вік: II період	36 - 60 р. (чоловіки) 36 - 55 р. (жінки)
9.	Похилий вік	61 - 74 р. (чоловіки) 56 - 74 р. (жінки)
10.	Старечий вік	75 - 90 років
11.	Довгожителі	91 рік і вище
Існує й інша періодизація дитячого віку (табл. 2). Таблиця 2
№ з/п	Вік
1.	Внутріутробний період (з моменту запліднення яйцеклітини до моменту народження).
2.	Період новонародженості (від моменту народження до 4 тижня життя).
3.	Період грудного віку (з 22-го дня життя до 12 міс).
4.	Переддошкільний період (від 1 до 3 років).
5.	Дошкільний період (від 3 до 7 років).
6.	Період молодшого шкільного віку (від 7 до 12 років).
7.	Період старшого шкільного віку (12 - 16 років).

 

Дві якості організму людини пішли по виключно специфічному шляху - це мова і рухи. Більшість так званих вегетативних фізіологічних функцій людського організму (кровообіг, дихання, травлення, обмін речовин та ін.) можна вивчати на тваринах і з наступними відомими виправленнями переносити на людину, але мову та рухи вивчати на тваринах стосовно людини, неможливо, хіба що найзагальніші основи. Цей факт покладає на вікову фізіологію додаткові обов'язки і значно ускладнює методичні підходи до дослідження цих проблем.

Відомо, що розвитку кожної функції та навчання чи іншим знанням та діям відповідає певний найоптимальніший віковий період. Саме в цей період предмет навчання легко засвоюється і запам'ятовується. Це питання детально вивчається нейрофізіологією. Підтвердженням залежності навчання від віку (конкретних знань, навичок) є достатньо відомі випадки, коли дітей в ранньому віці викрадали тварини. В деяких випадках вдалось через певний час повернути цих дітей в людське суспільство. Але всі спроби навчити їх прямому ходінню, мові і т.д., достатніх успіхів не мали. До того ж такі діти жили досить недовго. Можливо це пов'язано з тим, що розвиток мови, координованих рухів припадає на вік від 2 до 3 - 4 років. А вище згадані діти саме в цьому віці були відірвані від людського спілкування.

Отже, характер взаємовідносин середовища та спадковості в кожному віковому періоді має свої особливості. Ця обставина повинна враховуватись для правильної організації навчально- виховного процесу.