Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

До молодшого шкільного віку відносять дітей в межах 7-12 років. Вважається, що цей період разом із дошкільним, є і «спокійним» в житті дитини. Але з іншого боку, саме цей проміжок життя є певною мірою стресовим, адже дитина потрапляє в нове середовище (школу) і значно змінюється її розпорядок дня. Даний період характеризується певними фізіологічними особливостями.

 

Центральна нервова система (ЦНС)

ЦНС є одним з основних регуляторів всіх життєвих процесів у організмі дитини. До 7-літнього віку, як правило, закінчується диференціювання нервової тканини кори великих півкуль головного мозку. Нервові клітини у всіх шарах кори набувають характерної розвинутої форми і стають схожими на клітини кори дорослої людини. Продовжується мієлінізація нервових волокон.

Посилено розвиваються асоціативні волокна, що зв'язують різні нервові центри і відділи кори великих півкуль мозку одну з іншою.

Удосконалення ЦНС у школярів молодших класів виражається перш за все у розвитку та посиленні процесів гальмування в корі головного мозку. Кора великих півкуль набуває більш вираженого регулюючого та затримуючого значення в поведінці дитини.

Школяр віком 7-8 років на значно вищому рівні може контролювати, обдумувати свої дії та вчинки. У нього швидко зростає стриманість і коли необхідно, він здатний приховати свої переживання, гальмувати емоційні прояви і утримувати свої поривання. Хоча, звісно, зміни, що відбуваються в даному періоді мають індивідуальний відтінок у кожної дитини.

Поряд із розвитком процесів гальмування в корі великих півкуль наростають і стабілізуються явища концентрації збудження.

Цим і обумовлюється можливість активної уваги і свідомої зосередженості.

Розвиток процесів гальмування, концентрації та стійкості нервових процесів в ЦНС дитини 7-12 років створює в цьому віці достатню основу для навчання та виховання. Саме завдяки цим віковим особливостям у функціональному розвитку ЦНС дитина в школі здатна займатись систематичною навчальною роботою і осмислювати свою діяльність.

 

Розвиток рухів

Важко переоцінити роль рухів в житті дитини. Рухова активність є для них власне фізіологічною потребою, яка реалізується в іграх, фізкультурі, спорті. Це дуже важливий показник здоров'я дітей, адже здорова дитина більше рухається, віддає перевагу іграм з більшим об'ємом рухів.

Ступінь розвитку рухової активності дитини є показником розвитку всього рухового аналізатора - нервового та кістково-м'язового апарату.

М'язова система школяра 7-8 років у порівнянні з дошкільним віком продовжує зміцнюватись і удосконалюватися за рахунок розвитку переважно довгих м'язів, що обумовлюють швидкість і гнучкість рухів, і менше за рахунок розвитку силових м'язів. Тому в 7 років дитині легше виконувати великі рухи (стрибання, повзання і т. ін.) і важче дрібні, точні рухи (письмо, ліплення, малювання і т. д.). протягом перших років перебування в школі починають особливо інтенсивно розвиватись дрібні рухи руки, підвищується гнучкість і точність рухів кисті. Тому школярам молодших класів стають доступні багато трудових рухів.

У віці 8-12 років відбувається гармонійний розвиток рухів. Основною рисою цього періоду є перехід від вільних до організованих рухів, пов'язаних зі зростанням контролю кори великих півкуль головного мозку.

Таким чином, протягом молодшого шкільного віку удосконалюються довільні рухи, регулюється їх точність, взаємозв'язок, розвиваються різні рухові навики і з'являються нові складнокоординовані рухи, які поєднують в єдине ціле ряд одночасних і послідовних рухів. Особливо характерно для шкільного віку зростання розвитку дрібних рухів верхньої кінцівки в цілому і кисті зокрема, що мають найважливіше значення в трудовому вихованні людини.

Діти в молодшому шкільному віці можуть уже виконувати всі основні трудові рухи: натискання (стискання), обмацування, поштовхи, кидання, витягування, вільні рухи в просторі та інше.

Але схильність до тривалої продуктивної роботи ще досить обмежена, бо дитина швидко втомлюється виконуючи робочі рухи, адже складнокоординовані дії які здійснюються через вищі нервові центри в корі великих півкуль. Отже складні, точні рухи виконуються в цьому періоді недостатньо швидко і з великим порушенням.

В зв'язку з великою руховою активністю у школяра швидко розвивається сила і координація крупних м'язів верхніх і нижніх кінцівок.

Саме в цьому віці зростає цікавість дитини до піших прогулянок, екскурсій, тому екскурсійні заходи в навчально-виховному процесі набувають особливо важливого значення.

У віці 10-11 років відбуваються удосконалення дрібних рухів, що прямо пов'язано з розвитком рухових центрів кори головного мозку. В цьому віці формується індивідуальний тип моторики даних рухів, що проявляється, наприклад, у почерку. Діти цього віку здатні виконувати непов'язані між собою рухи.

Тому у віці 10-11 років виключно важливо закласти основи правильного та різнобічного розвитку рухового апарату, для того, щоб загальний розвиток школяра здійснювався найгармонічнішим чином.

Слід пам'ятати, що м'язи - це не тільки органи руху нашого тіла, але й органи відчуттів - органи пізнання навколишнього світу, за рахунок високорозвинутої чутливої іннервації м'язів, яка до 7 - 8 років за морфологічною організацією досягає рівня дорослої людини. Але рухова іннервація наближається до дорослого рівня лише у віці 11 - 13 років і продовжує розвиватися до 18 - 20 років.

То ж м'яз, як орган відчуттів досить розвинутий у 7 - 8 років, а як робочий орган дозріває значно пізніше. З іншого боку, м'язова діяльність в зв'язку з безперервною імпульсацією в ЦНС є важливим фактором розвитку та удосконалення основних нервових процесів в корі головного мозку.

Науково доведено, що поєднання навчання дітей мові з рухами кисті і пальців різко прискорює розвиток мови.

Тому, м'язова діяльність є потужним фактором загального розвитку і валеологічного статусу дитини. Вона сприяє процесам обміну, встановленню енергетичного балансу в організмі, його загартуванню, тренуванню і підвищенню адаптивності щодо різних умов навколишнього середовища.

Розвиток рухів - загальнопедагогічна, а не тільки спортивна проблема.