На відпрацювання навчальних питань

ПЛАН

проведення групового заняття з навчального предмету

ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА

 

Тема 1: "Основи сучасного загальновійськового бою".

Заняття 9: “ Управління підрозділами в бою ”.

Навчальна та виховна мета:

1. Ознайомити студентів з сутністю управління підрозділами в бою, вчити виконанню

обов’язків командира підрозділу в бою.

2. Довести до тих хто навчається порядок роботи командира підрозділу після отримання

бойової задачі, як здійснюється підготовка підрозділу до бою та порядок управління

підрозділами та вогнем.

3. Стимулювати активну пізнавальну діяльність тих, хто навчається, формувати в них

творче мислення.

 

Дата проведення заняття, навчальна група:

04.11.2011р.- Пс-1143; 10.11.2011р.- П-1144; 05.11.2011р.- Пс-1142;

12.11.2011р.- П-1146; 08.11.2011р.- Пс-1141; 16.11.2011р.- Пс-1145.

 

Час: 2 години

Місце проведення: навчальний клас

Навчально-методичне забезпечення:

Література:

1. Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІ, ІІІ, Київ, 2010 р.

2. Посібник по вивченню іноземних армій.//К.НАОУ, 2001р.

3. Тактика, Библиотека офицера –Москва, ВИ, 1984 г.

4. Танковий взвод у бою, Харків, ХІТВ, 2004р.

5. Мотострелковый(танковый) взвод в бою,Москва, ВИ, 1989 г.

6. Тактика загальновійськових підрозділів, Київ, НАОУ, 1998р.

 

Технічні засоби навчання:

1. Мультимедійний проектор.

 

Наочні посібники:

1. Слайди за темою.

 

Матеріальне забезпечення:

1. Конспекти лекцій, офіцерські лінійки, кольорові олівці.

 

 

Послідовність проведення заняття та розрахунок часу

на відпрацювання навчальних питань

№ з/п	Навчальні питання та їх стислий зміст	Час (хв.)	Методи викладання навчальних питань. Порядок демонстрації наочних посібників. Час і місце використання ТЗН. Прийоми активізації пізнавальної діяльності. Інші методичні прийоми
І	Вступна частина
	Безперервне підвищення технічної оснащеності військ, удосконалення озброєння та бойової техніки, яке змінило характер сучасного бою та збільшило обсяг задач, які вирішуються командирами як в період організації так і в ході бою, здійснюють суттєвий вплив на умови, зміст та методи управління підрозділами.	3 хв.	1.Прийняти доповідь командира взводу про готовність взводу до заняття. 2.Перевірити наявність особового складу. 3.Оголосити тему, мету та актуальність заняття. 4.Оголосити вимоги Міністра Оборони, Командувача СВ ЗС України, щодо тактичної підготовки військ та порядок відпрацювання навчальних питань.
	Перелік контрольних питань для опитування та форми контролю
	Провести контрольне опитування з питань попереднього заняття: - маневр підрозділами - маневр вогнем	7 хв.	Контрольне опитування провести в вигляді летючки
ІІ.	Основна частина
2.1	1 навчальне питання Сутність та зміст управління. Обов’язки командира підрозділу у бою.	15хв.	Оголосити навчальне питання та порядок його відпрацювання.
	Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій діяльності командира, його заступників і штабу щодо підтримання постійної бойової готовності підрозділів, підготовці їх до ведення бою (дій), твердому і безперервному управлінню ними під час виконання поставлених завдань. Управління підрозділами включає: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збирання, вивчення, відображення, аналіз і оцінювання даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; організацію і підтримку взаємодії; організацію і виконання заходів морально-психологічного та всебічного забезпечення; практичну роботу підрозділів до дій і безпосереднє керівництво ними; практичну роботу в підпорядкованих підрозділах щодо керівництва їх безпосередньою підготовкою до бою; організацію контролю виконання поставлених завдань під час бою та інші заходи. До управління підрозділами, як процесу, ставляться вимоги, виконання яких є необхідною передумовою досягнення його мети. Основними з них є: постійна готовність системи управління до виконання завдань, стійкість, безперервність, оперативність, якість, прихованість управління військами. Постійна готовність системи управління досягається: твердим знанням командиром, начальником штабу, іншими посадовими особами порядку виконання завдань, знанням своїх функціональних обов’язків; укомплектованістю штабу особовим складом та забезпечення їх засобами управління; злагодженістю у роботі посадових осіб і штабу; підтриманням бойової готовності структурних підрозділів; підтриманням командно-спостережного пункту, засобів зв’язку у справному стані та забезпеченням їх безперебійної роботи; підтриманням стійкого зв’язку з підрозділами. Стійкість управління полягає в підтриманні спроможності командира батальйону (роти) і штабу батальйону виконувати завдання управління за умов різких змін обстановки та впливу противника вогневими і радіоелектронними засобами, дій диверсійно-розвідувальних груп, повітряних десантів на елементи системи управління. Безперервність управління полягає в підтриманні спроможності командира батальйону (роти) і штабу батальйону постійно здійснювати вплив на підрозділи в ході підготовки і ведення бойових дій, а також в отримуванні від них інформації про обстановку, яка склалася, і своєчасної доповіді про неї старшому командиру (начальнику). Оперативність управління полягає у здатності командира і штабу виконувати завдання управління у стислі строки, в упередженні противника в діях, у швидкому реагуванні на зміни обстановки та своєчасному впливу на підрозділи в інтересах успішного виконання поставлених завдань. Оперативність управління досягається: постійним володінням командиром і штабом обстановкою; своєчасним прийняттям (уточненням) рішень та їх доведенням до підрозділів; ефективним функціонуванням елементів системи управління. Якість управління полягає в здатності командира і штабу забезпечити ефективну реалізацію поставлених завдань з найменшими втратами та у визначені строки. Якість управління досягається: обґрунтованістю прийнятих рішень, їх відповідністю можливостям підрозділів та меті бойових завдань; постійною готовністю системи управління до виконання завдань з управління підрозділами; стійкістю, безперервністю, оперативністю і прихованістю управління. Прихованість управління полягає в збереженні в таємниці від противника відомостей, які використовуються для управління підрозділами, та місця командира підрозділу в бойовому порядку. Вона досягається: ретельним маскуванням командно-спостережного пункту, комплексним застосуванням радіо- та дротових засобів зв’язку, умілим застосуванням сигнальних засобів в умовах безпосереднього вогневого контакту з противником. Основою управління є рішення командира. Під час підготовки до бою і в ході його ведення командир підрозділу зобов’язаний: знати завдання підрозділу до складу якого він входить, своє завдання; уміло керувати підрозділом під час виконання поставлених завдань; знати обстановку, вчасно приймати рішення, ставити завдання, наполегливо домагатися їх виконання і вчасно доповідати старшому командиру про виконання поставленого завдання; уміло використовувати вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника, уміти викликати і корегувати вогонь артилерії; вчасно організувати технічне обслуговування техніки і озброєння, а в разі їх пошкодження – доповідати старшому командирові та організувати ремонт; знати засоби зв’язку, уміти ними користуватися і навчати своїх підлеглих роботі на них; стежити за витратою боєприпасів, пального, продовольства і води, своєчасно доповідати своєму командиру щодо використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправки пальним, уживати заходівщодо їх поповнення; бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини; підтримувати ініціативу, заохочувати героїзм, самовідданість, військову хитрість і кмітливість своїх підлеглих; стежити за утриманням екіпірування сержантів і солдатів та правильним його використанням; уживати заходів щодо своєчасного укриття поранених (тих, які отримали важкі бойові та психологічні травми) військовослужбовців і вести їх облік; уживати заходів щодо своєчасного збирання, винесення, упізнання та евакуації тіл загиблих (померлих) військовослужбовців; доповідати за командою про кожного загиблого (померлого) з позначенням місця, часу та обставин загибелі військовослужбовця. Під час виконання поставлених завдань усі командири, у межах своїх обов'язків, повинні враховувати норми міжнародного гуманітарного права (МГП) під час ухвалення рішення і забезпечити їх виконання своїми підлеглими. Ø під час виконання поставленого завдання застосовувати зброю тільки проти противника і його військових об'єктів; Ø не нападати на осіб і об'єкти, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, якщо ці особи не роблять ворожих дій, а об'єкти не використовуються (не підготовлені до використання) у військових цілях; Ø не заподіювати зайвих страждань, не наносити більшого збитку, ніж необхідно для виконання бойового завдання: Ø якщо дозволяє обстановка, підбирати поранених, хворих і осіб, які утримуються від ворожих дій і надавати їм допомогу; Ø гуманно ставиться до цивільного населення, поважати його гідність; Ø утримувати підлеглих і своїх товаришів від порушення норм міжнародного гуманітарного права, про випадки їх порушення доповідати старшому командирові. Противника, який здався в полон, необхідно роззброїти, за необхідності надати допомогу і передати своєму командиру. До полоненого противника необхідно ставитися гуманно.		Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.     Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.     Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.   Викликати 2-3 студентів для контролю засвоєння даного питання.
2.2	2 навчальне питання Порядок роботи командира підрозділу після отримання бойової задачі. Підготовка підрозділу до бою.	35 хв.	Оголосити навчальне питання та порядок його відпрацювання.
	Підготовка дій підрозділу – це сукупність заходів, що включає: організацію бойових дій, підготовку підрозділу (особового складу, ОВТ) до виконання завдання, здійснення контролю готовності підрозділу до виконання поставленого завдання та інші заходи. Робота командира щодо організації дій починається з одержанням завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо – у вихідному районі на карті (схемі, макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання штатним і доданим засобам командир підрозділу уточнює на місцевості в період зайняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Командир підрозділу, одержавши бойове завдання, організує заходи, які включають: з’ясування завдання і надання першочергових вказівок щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання, оцінює обстановку, приймає рішення та оформлює його на карті, проводить рекогносцировку, ставить завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам), організовує взаємодію та управління, бойове забезпечення, виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення. Після цього організовує та особисто керує підготовкою особового складу, ОВТ до дій, здійснює контроль (практична робота в підрозділах) і в установлений час доповідає командиру підрозділу до складу якого він входить. З’ясування завдання полягає у вивченні завдання, поставленого старшим командиром (начальником), з якого командир повинен зрозуміти завдання підрозділу до складу якого він входить і свого підрозділу, об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу, які уражаються засобами старшого начальника, завдання сусідів, порядок взаємодії з ними, час готовності до виконання завдання. Оцінюючи обстановку, командир повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливості взводу та доданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскувальні властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пори року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою. У рішенні командир визначає способи виконання одержаного завдання (якого противника, де, коли і якими засобами завдати ураження, які при цьому заходи вживаються для введення його в обману), побудову бойового (передбойового, похідного) порядку, завдання підлеглим підрозділам, доданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління. Під час проведення рекогносцировки командир на місцевості вказує орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточняє завдання підлеглим підрозділам та інші питання, пов’язані з використанням місцевості в бою (місця позицій підлеглих підрозділів, вогневих позицій БМП, БТР, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів у них, маршрут висування взводу і місця спішування). Завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам) ставляться бойовим наказом або бойовим розпорядженням, які віддаються усно або за допомогою засобів зв’язку. Основними методами доведення завдань є усна постановка завдань, постановка завдань передачею установленими сигналами і формалізованими командами по технічних засобах зв’язку. У бойовому наказі командир вказує: у першому пункті – орієнтири і відомості про противника (склад, положення і характер дій противника, місця розміщення вогневих засобів); у другому пункті – завдання підрозділу до складу якого він входить і свого підрозділу, об’єкти і цілі на напрямках дії взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів; у третьому пункті (після слова “наказую”) – завдання підлеглим підрозділам, доданим підрозділам і вогневим засобам; у четвертому пункті – сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними та час готовності до виконання завдання; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. У бойовому розпорядженні командир вказує: короткі відомості про противника і бойові завдання підлеглим підрозділам (вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створеним групам), а в разі потреби – й інші відомості. Бойовий наказ (розпорядження) повинен викладатися коротко і зрозуміло. Під час організації взаємодії та управління командир зобов’язаний погодити зусилля штатних і доданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, досягти правильного і єдиного розуміння всіма командирами бойового завдання і способів його виконання, а також вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними, уточнити (довести) радіодані і порядок користування радіо і сигнальними засобами зв’язку. Під час організації забезпечення бойових дій командир вказує, які заходи з видів забезпечення і до якого часу виконати. Заходи морально-психологічного забезпечення організуються на підставі вказівок старшого командира (його заступника з виховної роботи). Під час організації морально-психологічного забезпечення командир вказує, які заходи й у які терміни провести, ставить завдання активу, що призначається. Під час організації технічного і тилового забезпечення командир вказує порядок, терміни отримання боєприпасів, заправлення пально-мастильними матеріалами, проведення технічного обслуговування і поточного ремонту бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу продуктами, водою та іншими матеріальними засобами, а також стежить за станом екіпіровки солдатів і сержантів та використанням її за призначенням. Підготовка підрозділу до майбутніх дій полягає в підготовці особового складу, ОВТ і майна. Підготовка особового складу включає: розміщення на посадах особового складу, що прибув на доукомплектування; організацію харчування та відпочинку особового складу, проведення заходів морально-психологічного забезпечення. У разі потреби та наявності часу можливе проведення бойового злагодження і заняття з бойової підготовки згідно з характером майбутніх дій. Підготовка ОВТ включає: доукомплектування озброєнням, військовою технікою, майном штатних і доданих підрозділів; поповнення боєкомплекту, дозаправлення техніки пально-мастильними матеріалами та охолоджувальною рідиною, приведення озброєння до нормального бою, перевірку засобів зв’язку. Практична робота в підлеглих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної і повної підготовки до виконання завдання. Командир і його заступник перевіряє точне і своєчасне виконання вимог бойового наказу і розпорядження, знання особовим складом поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління, взаємодії і порядку дій за ними, контролює своєчасність та якість виконання заходів з підготовки озброєння і техніки до дій, доповідає у встановлений час старшому командиру про готовність. Недоліки, виявлені під час роботи, усуваються на місці.		Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.     Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.   Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.     Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.     Викликати 2-3 студентів для контролю засвоєння даного питання.
2.3	3 навчальне питання Управління підрозділами та вогнем. Доповідь старшому командиру про обстановку.	25 хв.	Оголосити навчальне питання та порядок його відпрацювання.
	Управління підрозділами і вогнемполягає в цілеспрямованій діяльності командира щодо підтримання постійної бойової готовності підрозділу, своєчасній підготовці його довоєнних дій і безперервному керівництві ним під час виконання поставлених завдань. Управління вогнем є найважливішою складовою роботи командира щодо управління підрозділами. Вона включає: підготовку вогню; управління вогнем під час бою. Підготовка вогню включає заходи, які проводяться в рамках підготовки дій підрозділу: організацію вогню, підготовку до виконання вогневих завдань. Організація вогню проводиться під час організації дій підрозділу і включає: вивчення та оцінку місцевості, вибір і призначення орієнтирів, кодування місцевих предметів, організацію системи спостереження за противником, вибір вогневих позицій; постановку вогневих завдань підрозділам (особовому складу); підготовку вихідних даних для стрільби; призначення (доведення) сигналів управління вогнем. Управління вогнем у ході виконання завданнявключає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості, визначення черговості ураження; вибір виду зброї і боєприпасів, види і способи ведення вогню (стрільби), цілевказання, постановку вогневих завдань; спостереження за результатами вогню і його корегування; контроль за витратою боєприпасів. Послідовність подачі команди на відкриття вогню командиром підрозділу може бути наступною: 1. Кому відкрити вогонь. Наприклад: «Другому відділенню», «Розрахунку кулемета», «Гранатометнику». 2. Цілевказівка. Наприклад: «Ор.3, ліворуч 40, кулемет в окопі». 3. Установка прицілу. Наприклад: «Постійний», «Сім», «П’ять». 4. Установка цілика або величина винесення точки прицілювання у фігурах цілі. Наприклад: «Цілик ліворуч два», «Ліворуч дві фігури». 5. Точка прицілювання. Наприклад: «Під ціль», «В пояс», «В голову». 6. Довжина черги. Наприклад: «Короткими», «Довгими». 7. Момент відкриття вогню – вказується словом «вогонь». Для ведення вогню із бойової машини піхоти (танка) команда подається в такій послідовності: 1. Яким снарядом (гранатою) вести вогонь. Наприклад: “Бронебійним”, “Осколковим”; для відкриття вогню з кулемета на початку команди вказується: “Кулемет”. За цими командами проводиться заряджання гармати (спареного кулемета). 2. Цілевказівка. 3. Дальність до цілі в метрах.Наприклад: “1600”, “800”, “1200”. 4. Спосіб стрільби. Наприклад: “З ходу”, “З місця”, з короткої зупинки – “Коротка”. 5. Момент відкриття вогню - вказується словом ”вогонь”. Наприклад: “Бронебійним, орієнтир другий, танк, 1300, з ходу - вогонь”. В командах на відкриття вогню з автоматичного гранатомета командир підрозділу вказує: 1. Кому вести вогонь. Наприклад: «Взводу», «Першому відділенню». 2. Ціль. Наприклад: «По мінометній батареї», «По ПТКР». 3. Приціл, кутомір. Наприклад: «Приціл 10-15, кутомір 30-00», «Сім по сітці». 4. Точка прицілювання (наводки) кожному відділенню. Наприклад: «Першому, наводити в міномет біля куща; другому, правіше 0-50; третьому, лівіше 0-50», Наводити в кут траншеї». 5. Спосіб стрільби, темп стрільби. Наприклад: «З розсіюванням по фронту цілі, темп максимальний» 6. Кількість пострілів (витрата боєприпасів). Наприклад: «Витрата-15», «Витрата-10». 7. Довжина черги. Наприклад: «Короткими», «Довгими». 8. Момент відкриття вогню - вказується словом ”вогонь”. Іноді командир підрозділу керує вогнем штатних і приданих підрозділів шляхом постановки вогневих задач. При цьому він указує: 1. Якому підрозділу (кому) ставиться вогнева задача. 2. Найменування і місце розташування цілі (цілевказівка). 3. Вид вогню на ураження цілі («знищити», «придушити», «заборонити»). Вибір виду зброї, яким найбільше ефективно може бути виконана вогнева задача (з найменшою витратою боєприпасів і в найкоротший термін), залежить насамперед від важливості цілі, її характеру, дальності до неї й уразливості. Під час постановки (уточнення) вогневих завдань командири вказують: кому (якому підрозділу); де (цілевказання); що (найменування цілі) і завдання (знищення, подавлення або зруйнування тощо). Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), за азимутальним покажчиком, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль. Корегування вогню здійснюється від місця розташування цілі, орієнтирів (місцевих предметів) і розривів снарядів із указанням величини відхилення за дальністю і напрямком. При цілевказівці звичайно дотримується така послідовність: - вказується положення цілі (від орієнтира або від напрямку руху); - даються найменування цілі, характерні ознаки цілі або місцевості; - ставиться задача - уточнити дії цілі, спостерігати і т.п. Наприклад: “Ор. 2, вправо 50, ближче 100, ПТКР у зеленого бугра” або “Кут гаю, вправо 10, далі 150 - чорний кущ, вліво 20 – кулемет”. Вогонь по повітряним цілям підрозділу ведеться двома способами: загороджувальним і супровідним вогнем. В команді для ведення вогню командир підрозділу указує: - кому вести вогонь (підрозділ); - над яким місцевим предметом (орієнтиром) вести вогонь; - яким способом вести вогонь; - момент відкриття вогню. - Наприклад: «Відділенню, над мостом, загороджувальним – вогонь». Доповідь старшому командиру та інформування сусідів про обстановку є найважливішим обов’язком командира підрозділу під час виконання поставленого завдання. У доповіді старшому командиру вказується: у який час, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення. Командир підрозділу негайно доповідає старшому командиру про: раптовий напад противника або його появу там, де його не очікували, виявлені загородження і зони зараження; захоплення полонених, документів і озброєння противника; застосування противником нових засобів і способів дій; різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); різку зміну положення і втрату взаємодії із сусідами; кожне рішення, прийняте за власною ініціативою у зв’язку зі зміною обстановки.		Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис. Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.     Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.   Висвітити слайд. Основні положення дати під запис.   Викликати 2-3 студентів для контролю засвоєння даного питання.
ІІІ.	Заключна частина
	- оголосити оцінки; якщо проводилось письмове опитування, то оголосити коли будуть готові результати опитування; - відмітити позитивні та негативні моменти під час відповідей - відповісти на питання - поставити завдання на самостійну підготовку - оголосити кінець заняття.	5 хв.	- необхідно в кінці заняття нагадати тим хто навчається, тему, навчальні питання та ступінь їх досягнення.