Експертиза інноваційних проектів

Завдання експертизи полягає в оцінці інноваційного і науково-технічного рівнів проекту, а також визначення реальної можливості його виконання й рівня ефективності. На підставі експертизи приймають рішення про доцільність і обсяги фінансування проекту.

У країнах із розвинутою ринковою економікою функціонують стандартні процедури оцінки інноваційних проектів, передбачені пакети юридичного оформлення угод і контрактів, форми і методи контролю за виконанням статей договорів і угод. Методи контролю за ходом реалізації проектів і використанням засобів за цільовим призначенням постійно удосконалюються. При цьому збільшується кількість обов’язкових умов, яким повинен відповідати проект. Велике значення для замовника і виконавців мають терміни проведення експертизи, а також тривалість періоду від подачі заявок і пропозицій до початку фінансування або надання пільг і субсидій.

Для експертизи інноваційних проектів, що фінансуються з бюджету, використовують такі методи: описовий; порівняння положень об’єкта «до» і «після»; порівняльна експертиза.

Описовий метод широко використовують у багатьох країнах. Суть його полягає в тому, що розглядають потенційний вплив результатів реалізованих проектів на ситуацію, що складається, у визначеному сегменті ринку товарів і послуг. Одержані дані узагальнюються, враховуються побічні явища, складаються прогнози. Цей метод дає можливість врахувати багато чинників, наприклад взаємодія сфери НДДКР із патентним правом і податковим законодавством, освітою, підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Основний недолік даного методу полягає в тому, що з його допомогою не можна конкретно і коректно порівнювати два і більше альтернативних варіанти проекту.

Метод порівняння положень «до» і «після» дає можливість враховувати не тільки кількісні, але і якісні показники різноманітних проектів. Проте при використанні цього методу можлива суб’єктивна інтерпретація інформації і прогнозів.

Порівняльна експертиза полягає в порівнянні соціально-економічного стану підприємств і організацій, які отримують і не отримують державне фінансування. Головне в цьому методі - порівнянність потенційних результатів здійснюваного проекту, що дає можливість перевірити економічну обґрунтованість фінансування короткострокових проектів, які швидко окупляться. Цей метод має також недоліки, наприклад, він не має застосування при визначенні довгострокових пріоритетів державної політики.

Проведення експертизи має базуватися на таких основних засадах: незалежність групи дослідників, які є арбітрами в спірних ситуаціях щодо добору експертів, методів контролю і результатів експертизи; при розрахунках доданої вартості діяльність в галузі досліджень і нововведень розглядається як виробнича; попереднє прогнозування і планування витрат на середньострокову перспективу з метою визначення ефективності і часу проведення контролю; методи контролю необхідно узгоджувати з перспективним розвитком системи управління науково-технічною політикою на державному рівні.

Експерти мають право вимагати будь-якої інформації про проект. До кожної експертної групи може бути залучений представник замовника експертизи. Експерти мають право контролювати виконання робіт за проектом. Експертну оцінку проектів і контроль за їхнім виконанням, як правило, виконують організації, що фінансують проект. Обов’язковими параметрами при цьому є терміни завершення окремих етапів і проекту в цілому, а також ступінь ризику, пов’язаного із здійсненням проекту.

З метою реалізації науково-технічних програм державний замовник проводить конкурси й укладає державні контракти. При цьому експертна оцінка може бути формалізована у виді відповідей на питання експертної анкети з наступним підсумковим бальним висновком експерта:

5 - проект заслуговує безумовної підтримки;

4 - проект заслуговує підтримки;

3 - проект може бути підтриманий;

2 - проект не заслуговує підтримки;

1 - проект не заслуговує розгляду експертною радою.

Така експертна оцінка дається на основі аналізу наукового рівня проекту і наукового потенціалу його автора (авторів).При цьому враховуються:

• чіткість викладу задуму проекту (чітке, нечітке);

• чіткість визначення методів дослідження (чітке, нечітке);

• якісні показники проекту (характер фундаментальний, міждисциплінний, системний і прикладний);

• науковий рівень (є істотний науковий і методологічний рівень у проекті проблеми; публікації за заданою темою; науково-методичне опрацювання рішення);

• новизна постановки проблеми (автором вперше сформульована і науково обґрунтована проблема дослідження; автором запропоновані оригінальні підходи до вирішення проблеми; сформульована в проекті проблема дослідження відома науці; автором не запропоновані оригінальні підходи до вирішення проблеми).

Для експериментально-лабораторних досліджень експертизою передбачені такі питання: чи підготовлені програми досліджень?; чи підготовлені анкети для опитування?; чи проведене пілотажне дослідження?

Звичайно державні фонди фундаментальних досліджень проводять експертизу на основі порівняльного аналізу декількох проектів, де передбачені три рівні експертизи.

Перший рівень - попередній розгляд і відбір проектів для участі в експертизі другого рівня; впорядкування мотивованих висновків по відхилених проектах; визначення експертів по кожному проекту, який претендує на індивідуальний рівень експертизи.

Другий рівень - визначення рейтингу індивідуального проекту.

Третій рівень - впорядкування висновку по проекту (вносяться корективи в загальний рейтинг, приймається рішення про фінансування).

Індивідуальний рейтинг проекту розраховується за формулою

,

де R - загальний рейтинг проекту;

r₁, r₂ - коефіцієнти наукової цінності і реальності виконання проекту в зазначений термін;

r₃ - коефіцієнт корекції сумарної оцінки r₁ і r₂.

R може приймати значення від 2 до 13.