| Заняття № 3: “Історія та традиції військового виховання в Україні" |
Час: 2 години
| Мета заняття: | 1. Розкрити основні о собливості військового виховання за часів Київської Русі. 2. Проаналізувати розвиток військового виховання за часів козаччини. 3. Вивчити військове виховання у збройних формуваннях першої половини ХХ століття. 4. Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності. |
РОЗПОДІЛ ЧАСУ
| № з/п | СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ | Час (хв.) |
| 1. | Вступна частина | до 10 |
| 2. | Основна частина | |
| Заслуховування доповіді | ||
| Обговорення (відпрацювання) першого питання: «Військове виховання за часів Київської Русі» | ||
| Обговорення (відпрацювання) другого питання: « Військове виховання за часів Козаччини » | ||
| Обговорення (відпрацювання) третього питання: «Військове виховання у збройних формуваннях першої половини ХХ ст » | ||
| 3. | Заключна частина |
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
|
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
| Мультимедійний проектор, ноутбук. |
ВСТУПНА ЧАСТИНА:
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.
Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими темами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом загальними поняттями про психологію спілкування у військовому колективі, а також розкрити сутність, функції та структура спілкування, показати шляхи оптимізація спілкування у військовому середовищі із метою якісного використання цих знань в подальшій діяльності військового керівника.
Спільне життя й діяльність людей передбачає регулювання та спрямування їхніх взаємодій. Універсальним засобом такого регулювання виступає спілкування. Через це воно є одним із центральних проблем у психологічній науці. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно є засобом передавання суспільного досвіду, а його зміст спрямований на інтеграцію людей та координацію їхніх дій, вироблення спільних норм і правил поведінки та діяльності, передання наступному поколінню соціального досвіду, налагодження контактів з іншими людьми, обмін думками та почуттями тощо.
ОСНОВНА ЧАСТИНА:
Військове виховання українського війська має глибокі коріння, що сягають глибини століть. Перші паростки військового виховання можна знайти у давніх слов’ян, у яких навчання військовій справі було необхідним для виховання повноцінного чоловіка. В процесі свого розвитку система військового виховання пройшла кілька етапів, пов’язаних із історичними умовами та тогочасним рівнем військової думки того часу. Можна виділити три основні етапи розвитку військового виховання в Україні. Перший етап – доба Київської Русі – поділяється на такі періоди: додержавницький (до ІХ ст.), період існування єдиної держави (Х-ХІ ст.), період роздробленості та існування Галицько-Волинської держави (від ХІІ до першої половини ХІV ст.).
Другий етап – козацький – поділяється на період зародження та становлення (від кінця XV до першої половини ХVІІ ст.), період України-Гетьманщини (від середини ХVІІ до другої половини XVIII ст.). Перехідною добою між цими двома етапами є литовсько-польська, під час якої українські військові формування хоч і не мали державницького характеру, все ж існували у складі армій Великого Князівства Литовського і Польщі. У XIX ст. на східноукраїнських землях поширилась єдина для всієї Російській імперії система виховання, на заході України – австро-угорська система. Однак це не змогло знищити українські військові традиції, які були відроджені під час Визвольних змагань 1917-1921 років.
Третій етап, який розпочався напередодні Першої світової війни та охопив першу половину ХХ ст. також поділяється на кілька періодів: переддержавницький період – військовий рух у Східній Галичині, створення легіону Українських Січових Стрільців (1911-1917), період існування українських державних урядів УНР, ЗУНР, Гетьманату і Директорії (1917-1920) та період 40-х–50-х років, коли існували українські національні збройні формування, які боролись за українську державність. Отже, традиції військового виховання в Україні пройшли тривалий і складний шлях впродовж багатьох століть.
