Навчальні майстерні. Організація робочих місць учнів.

Щоб проводити трудову, профільну та професійну підготовку школярів потрібна матеріальна база. Нині зустрічаються різні форми організації матеріальної бази: шкільні навчально-виробничі майстерні, міжшкільні на­вчально-виробничі майстерні, навчальні цехи і ділянки, міжшкільні навчально-виробничі комбінати.

Матеріальна база - одна з головних умов, без забезпечення якої неможливе проведення трудового навчання.

Аналіз матеріальної бази середніх шкіл із трудового навчання показує, що тут застосовуються різні організаційні форми для включення учнів у продуктивну працю. У цьому аспекті слід розрізняти шкільні майстерні, навчальні цехи або дільниці, міжшкільні і шкільні навчально-виробничі майстерні.

Наявність навчальних майстерень створює необхідні умови для фронтального навчання учнів, дозволяє раціонально чергувати теоретичні заняття із виробничим навчанням, забезпечує послідовність вивчення програмного матеріалу.

Працюючи у майстернях, учні набувають навичок раціональної організації робочого місця, ознайомлюються з інвентарем, механізмами, інструментами, необхідними для виконання робіт, оволодівають трудовими прийомами з виконання операцій і комплексів робіт у технологічній послідовності, засвоюють виробничу культуру, вчаться техніці безпеки, виробничій і технологічній дисципліні.

Навчальні майстерні повинні відповідати:

– умовам для нормальної установки, розміщення і роботи обладнання (площа, поверх, висота будівлі, планування із урахуванням технологічного потоку тощо);

– вимогам безпеки праці, санітарії та гігієни (ізоляція вогне- і вибухонебезпечних відділень, а також відділень, пов’язаних із виділенням пилу і газів; наявність підіймально-транспортних пристроїв, пожежних виходів і засобів гасіння пожежі, природна і штучна освітлюваність, наявність пристроїв вентиляції, забезпечення нормальної робочої температури у приміщенні тощо).

Нормативи цих вимог встановлено для різних галузей народного господарства:

1) вимоги виробничої естетики - колір, тон фарбування приміщення (стеля - біла, стіни - світло-жовті, панелі - світло-зелені, віконні рами - білі);

2) єдиний стиль оформлення І оздоблення меблів і настінного оформлення; можливість очистки підлог, вікон тощо.

Устаткування навчальної майстерні можна умовно поділити на гри частини: робочі місця учнів, обладнання загального користування і робоче місце майстра.

Робоче місце учня обладнують устаткуванням, інструментами, приладами, пристосуваннями, необхідними для виробничого навчання відповідно до вимог навчальної програми. Залежно від характеру робіт, періоду навчання, прийнятої організації навчально-виробничої праці, робочі місця учнів можуть бути індивідуальними і бригадними. Бригадні робочі місця характерні для таких професій, як слюсарі - ремонтники, слюсарі - складальники, електромонтажники тощо.

 

Загальні вимоги до робочого місця учня:

– технічна справність обладнання, наявність загородок, заземлень, самовимикачів, захисних пристроїв, запобіжників, підіймальних пристроїв та інших засобів безпеки;

– оснащення пристроями для зручного і надійного збереження та розміщення під час роботи інструментів, пристосувань, основних й допоміжних матеріалів, готової продукції, навчально-технічної документації;

– добра освітлюваність робочої зони, забезпечення умов для найзручнішої робочої пози учня і економніших рухів; у разі необхідності оснащення пристроями для роботи сидячи;

– обладнання аварійною сигналізацією або пристроями для дистанційного зв’язку з майстром;

– зручність для поточного обслуговування обладнання, очищення і прибирання.

Основа оснащення робочих місць учнів – обладнання індивідуального користування, тобто обладнання, на якому учень виконує типові для вибраного профіль або професії навчально-виробничі роботи.

Основні навчально-технічні вимоги до такого обладнання: типовість для професії:

– сучасність конструкцій;

– універсальність, відносна простота в управлінні;

– порівняно невеликі габарити;

– зручність е експлуатації та обслуговуванні, безпека в роботі.

Специфічними вимогами для слюсарної майстерні є, наприклад, одномісні слюсарні верстати з паралельними лещатами; для верстатної -- відповідні верстати, для будівельників - оздоблювачів - кабіни для відпрацювання прийомів виконання штукатурних, малярних, плиткових та інших роби: для електромонтажників - монтажні столи і кабіни для монтажних, демонтажних і регулювальних робіт, для слюсарів-ремонтників і складальників - багатомісні верстати з лещатами тощо.

Робочі місця учнів також оснащують індивідуальним інструментом, При цьому враховують його універсальність, частоту застосування, вартість. Як правило, робочі місця учнів обладнують ходовим інструментом, Інший потрібний інструмент вони одержують від майстра або в інструментальній коморі.

Важливе значення має оснащення робочих місць контрольно-вимірювальними приладами, документацією, потрібного під час роботи. Усе повинно мати своє місце, завжди бути під рукою, зберігатися у належному стані.

Це приверстатні тумби з відділеннями для різноманітних інструментів, стояки зі затискачами для робочих креслень та іншої навчально-технічної документації, полички, планшети, готовальні, футляри для контрольно-вимірювальних приладів, переносні ящики з наборами нормативного інструменту тощо.

У майстерні зберігаються підручники, папки “Повинен знати”, “Повинен уміти”, довідники молодого спеціаліста.

Увесь навчально-виробничий комплекс складається із п’яти комплектів: нормативного, навчального, методичного, контрольного, позанавчальної роботи.

Крім обладнання робочих місць учнів, у навчальних майстернях є обладнання загального призначення. Номенклатура і кількість його залежать від специфіки професії, продукції, яка виготовляється у навчальних майстернях, тощо. Основне призначення цього обладнання - забезпечення повного і якісного виконання програми виробничого навчання.

Обладнання загального користування розміщується у майстерні так, щоб навколо нього була вільна площа. Точильні верстати, робочі місця для вивчення паяння, лудіння встановлюють у спеціально відгородженій зоні. Місця для приготування розчинів, кольорів, шпаклівки та іншого розміщують таким чином, щоб під час транспортування матеріалів не забруднювати приміщень.

 

Типи і склад навчально-виробничого обладнання загального користування визначаються вимогами навчальних програм і характером робіт, виконуваних у майстернях. Середня кількість такого обладнання становить приблизно 10 - 15 % від усього обладнання індивідуального користування.

Особливе місце в навчальному обладнанні майстерень відводиться тренажерам.

Робоче місце вчителя включає демонстраційний стіл, письмовий стіл, дошку, екран, шафу для зберігання великогабаритних деталей і виробів, шафу з нішами і полицями для зберігання інструментів (за темами програми), а також малогабаритних деталей та допоміжних матеріалів.

У майстерні створюється куточок еталонних виробів, виготовлених учнями, за якими можна перевірити якість виготовлюваної продукції, добираються плоскі навчальні посібники, систематизуються матеріали в препараторській, обладнується куточок з техніки безпеки.

Основними вимогами до учнів щодо дотримування порядку на робочих місцях є:

– все необхідне для роботи має бути під рукою;

– інструменти і матеріали, які використовуються частіше, розміщують ближче до робітника, а ті, що рідше, - далі;

– усі використовувані предмети розміщують приблизно на висоті пояса;

– інструменти і пристрої розміщують так, щоб їх зручно було брати: те, що беруть правою рукою, тримають справа, а лівою - зліва;

– не можна класти один предмет на інший або на відпрацьовану поверхню оброблюваного виробу;

– документацію (креслення, технологічні або інструктивні карти, наряди тощо) слід тримати у зручному для користування і гарантованому від забруднення місці;

– заготовки і готові деталі зберігають так, щоб вони не захаращували проходи і щоб робітникові не довелося часто нахилятися, коли треба взяти чи покласти заготовку або виріб; легкі предмети слід класти ближче від важких.

Створення у учнівських бригад по групах істотно вплинуло на методику проведення занять у майстерні: учні дістали більшу самостійність під час виконання трудових операцій, поточний і завершальний інструктаж здійснюється по бригадах,

2. ШКІЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧІ МАЙСТЕРНІ

У багатьох школах, що мають тісні зв’язки з підприємствами - шефами, поступово створюється міцна матеріальна база для трудового навчання. Навчальні майстерні таких шкіл виявляються підготовленими до випуску суспільно корисної продукції. Домовившись із відповідними підприємствами, школи беруть на себе зобов’язання на виготовлення замовлень, перетворюючи свої навчальні майстерні у навчально-виробничі. Цілком зрозуміло, що внаслідок цього створюються додаткові умови для підвищення рівня навчально-виховної роботи з учнями 7-11(12) класів.

Роботу навчально-виробничих майстерень очолює рада, що складається з учнів, учителів та представників базового підприємства. Вона розглядає питання планування, затверджує завдання бригадам, заслуховує звіти бригадирів про хід їх виконання. До складу ради входять комісії із якості продукції, економії. Вони вивчають стан поточних справ га вносять пропозиції щодо поліпшення їх. Регулярно підводяться підсумки зробленому.

Останнім часом для старшокласників почали використовувати матеріальну базу профтехучилищ,

3. МІЖШКІЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧІ МАЙСТЕРНІ

У невеликих містах, районних центрах, де середніх шкіл небагато (2...14), а виробниче оточення складається з дрібних підприємств, матеріальною базою для трудового навчання учнів 5 - 11(12) класів стає міжшкільна навчально-виробнича майстерня.

Навчально-виробничі майстерні будують силами шкіл, які зацікавлені в їх створенні. Підприємства - шефи подають при цьому певну допомогу, проте школам під час будування майстерень та їх експлуатації доводиться перш за все розраховувати на себе.

Якщо порівняти міжшкільні навчально-виробничі майстерні з навчальними цехами, то доводиться визнати, що тут створюються дещо гірші умови для трудового виховання, забезпечення високого рівня культури праці, ознайомлення учнів із сучасною технікою, технологією і організацією виробництва.

Проте порівняно з шкільними майстернями вони мають певні переваги. Оскільки навчається значна кількість учнів, зростає коефіцієнт використання устаткування, використання його стає рентабельним. Створюються умови для повного завантаження вчителів, завдяки чому вдається залучити висококваліфіковані кадри.

Таким чином, міжшкільні навчально-виробничі майстерні ви­являються підготовленими по випуску суспільно корисної продукції. Навколишні підприємства охоче вступають із ними в ділові стосунки і доручають виконання певних замовлень. Отже, міжшкільні навчально-виробничі майстерні мають можливість діставати матеріали та інструмент, їх діяльність забезпечує прибутки, що йдуть на дальше розширення і зміцнення матеріальної бази, на культурно - виховні потреби учнів.

4. НАВЧАЛЬНІ ЦЕХИ (ДІЛЬНИЦІ)

Вони створюються у складі промислових підприємств, є їх структурними підрозділами. Навчальний цех (дільницю) у зв’язку з цим підпорядковують дирекції підприємства; цех виконує замовлення інших цехів і служб підприємства. Матеріально - технічне забезпечення навчаль­ного цеху проводиться за заводською системою через відділи матеріально - технічного постачання. Отже, це складне для трудового навчання питання розв’язується туї якнайкраще. Другою перевагою навчальних цехів (дільниць) є те, що вдається встановити найтісніший контакт із колективом виробництва, членами якого фактично стають учні, що має надзвичайно велике значення для трудового виховання.

У навчальних цехах (дільницях) інколи виникають труднощі при доборі об’єктів для роботи учнів, точніше, при узгодженні об'єктів із навчальною програмою. Цілком зрозуміло, що промислові підприємства не можуть створювати штучних замовлень, а реальні замовлення не завжди включають саме ті операції, які передбачені навчальною програмою. Такі труднощі усувають своєчасним плануванням навчального процесу.

Недоліком навчальних цехів слід вважати й те, що органам народної освіти не завжди вдається забезпечувати достатньою мірою методичне керівництво роботою учнів; інколи навчальні завдання поступаються перед виробничими.

Така матеріальна база дає учням змогу одержати ґрунтовні загально-технічні знання,