За яким може здійснюватись професійна підготовка учнів

Триває перехід старшої наколи на профільне навчання. Концепцією профільного навчання передбачено упровадженні: допрофільної підготовки, яка здійснюється у 8-9 класах зметою профільної орієнтації учнів.

Формами реалізації навчальними закладами допрофільної підготовки є: вивчення окремих предметів на диференційованій основі; упровадження профорієнтаційних курсів, курсів за вибором, позакласної та гурткової роботи відповідного напряму.

Допрофільні курси за вибором є, як правило, короткочасними і розраховані на 9, і 8, рідше - 35 годин. Програми курсів друкуються на сторінках фахових видань. Упровадження зазначених курсів покликане ознайомити учнів з різними напрямами технологічного профілю навчання.

 

 

Іншою складовою допрофільного навчання є профорієнтаційні курси за вибором. Міністерством освіти і науки надано гриф навчальним програмам курсів «Людина і світ професій» для учнів 8-9 класів та «Побудова кар'єри» для учнів 10-11 класів. Програма курсу «Людина.і світ професій» була надрукована у журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» № 1 за 2008 рік.

Якщо профільне навчання здійснюється на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, то і допрофільну підготовку учнів 8-9 класів бажано проводити також на базі комбінату. У міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можуть проводитися уроки трудового навчання для учнів 5-11 класів.

Старша школа.

Учні 13 класів універсального та технологічного профілів продовжують вивчати трудове навчання (технології) за тими ж навчальними програмами, що минулого року.

Учні 10-х класів, незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання) за навчальною програмою «Технології. 10-11 класи» (авт.: АЛ.Терещук та інші).

Нова програма має модульну структуру і складається з двох частин - інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин.

Старшокласники навчаються застосовувати проектну технологію як інструмент для розв’язання проблем, що на уроках повинно бути представлено у формі навчальних і творчих проектів.

Вивчення другої частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Наразі дозвіл на використання у загальноосвітніх навчальних закладах мають такі варіативні модулі до навчальної програми «Технології. 10-і 1 класи»:

Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

Технологія художнього різьблення по дереву.

Технологія геометричного гострокутного гуцульського різьблення.

Основи лісового господарства.

Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

Технологія вишивання технікою мережки.

Технологія художнього набивання на тканині.

Технологія плетіння спицями

Технологія рельєфного різьблення.

Технологія розпису на склі.

Технологія соломоплетіння.

Технологія інкрустації виробів з деревини.

Технологія токарної обробки деревини.

Технологія вишивання стрічками.

Технологія виготовлення м’якої іграшки.

Технологія вишивання шовковими стрічками.

Технологія писанкарсгва.

Технологія клаптикового шиття (печворк).

Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

Технологія об’ємної вишивки.

Технологія виготовлення листівок.

Технологія ниткової графіки.

Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

 

 

Технологія в'язання гачком.

Технологія дизайну інтер’єру.

Технологія пірографії (випалювання на деревині).

Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

Технологія ручного розпису тканини.

Технологія виготовлення штучних квітів.

Технологія ліплення.

Технологія ручного ткацтва.

Технологія виготовлення подарункових упаковок.

Технологія виготовлення дитячого одягу.

Технологія дизайну предметів інтер’єру.

Об’ємне комп’ютерне моделювання.

Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних матеріалів.

Технологія аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

Технологія матчворку (конструювання із сірників).

Програми зазначених варіативних модулів друкуються у видавництвах «Літера ЛТД» та «Абетка нова».

Учні 10-х класів технологічного профілю можуть навчатися за такими спеціалізаціями (наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

Технологія деревообробки.

Технологія металообробки.

Основи дизайну.

Технологія кулінарії.

Технологія швейної справи.

Технологія художньої обробки матеріалів.

Технологія будівництва та опоряджувальних робіт.

Технологія агровиробництва.

Основи бджільництва.

Технічне конструювання та моделювання.

Технологія української народної вишивки.

Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.

Енергетика.

Комп’ютерна інженерія.

Легка промисловість.

Основи телекомунікацій.

Агротехніка.

Технологія конструювання та моделювання одягу.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком, спеціалізацій.

У межах технологічного профілю навчання можлива і професійна підготовка старшокласників. При цьому, професійна підготовка проводиться згідно ліцензійних вимог до зазначеного напряму навчальної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.03 р. №1380). Мережа навчальних груп, визначається на основі контингенту учнів старших класів, яких направляє школа, а їх наповнення регламентується ліцензійними нормами.

З цього навчального року робочі навчальні плани для професійного навчання, у тому числі для проходження ліцензування, навчальні заклади системи загальної середньої освіти розроблятимуть на основі Типових навчальних планів з підготовки кваліфікованих робітників (розпорядження Міністерства освіти і науки від 22.07.2010р. № 111-р). Всі Типові навчальні плани з підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи загальної середньої освіти розраховані на 540 навчальних годин. Літня навчальна практика для учнів 10 класу, при цьому, становить 120 годин.

 

Орієнтовний перелік професій,

за яким може здійснюватись професійна підготовка учнів

у системі загальної середньої освіти за Типовими навчальними планами.

 

 

Випускникам, які успішно закінчили повний курс навчання з професійної підготовки, надається право складати державні іспити на присвоєння кваліфікації з видачею документа про

професійну освіту єдиного державного зразка України.

Креслення.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класі технологічного та фізико-математичного напрямів (1 год. на тиждень).

В інших профілях креслення може вивчатися як окрема дисципліна або інтегровано з іншими предметами. Якщо креслення вивчається у 8-9 класах як окремий предмет, то на його вивчення використовуються години з варіативної складової навчального плану (в обсягах, передбачених навчальними програмами). Міністерство освіти і науки України рекомендує програму “Креслення. 8-11 класи” (В.К.Сидоренко. К.: Шкільний світ. 2001), яка забезпечена підручниками „Креслення” для загальноосвітніх навчально-виховних закладів (В.К.Сидоренко. К.: Школяр, 2004) і “Технічне креслення” для професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладів (В.К.Сидоренко. Львів: Оріяна-Нова, 2000).

Інформаційне та навчально-методичне забезпечення.

Матеріали, які висвітлюють питання організації навчальної діяльності з технологій вчителі можуть почерпнути на сторінках періодичних видань та спеціалізованих сайтах:

1. Журнал «Трудова підготовка в закладах освіти» видавництва «Педагогічна преса» (12 випусків на рік).

2. Газета «Трудове навчання» видавництва «Шкільний світ» (12 випусків на рік).

3. Журнал «Трудове навчання в школі» видавничої групи «Основа» (12 випусків нарік).

4. Сайт www.trudove.org. uа.

ТЕМА: Планування діяльності старшокласників та нормування навчально-

виробничих робіт.

План

1. Цілі, завдання, особливості планування навчально-виробничої діяльності для старшокласників.

2.Підбір та нормування навчально-виробничих робіт для учнів 10-11 (12) класів; критерії визначення об’єктів практичної діяльності.

3. Умови планування роботи старшокласників при індивідуальному навчанні; графіки переміщення школярів у навчально-виробничих майстернях.

1. Цілі, завдання, особливості планування навчально-виробничої діяльності для старшокласників.

Це питання розв’язується шляхом організованого планування навчального процесу. Планування трудового (а також і професійного) навчання - завдання дидактико-виробниче. Воно вимагає від учителя праці глибоких техніко-технологічних знань та психолого-педагогічних основ трудової діяльності.

Планування процесу виробничого навчання забезпечує умови для його раціональної організації, своєчасного і повного виконання навчальних планів і програм, завчасної і ретельної підготовки майстра до проведення кожного заняття. Завдяки плануванню забезпечується раціональне використання приміщень училища і обладнання,- зв'язок теоретичного навчання з виробничим.

Доцільно зазначити такі функції планування:

1. Дає можливість створити передумови для своєчасного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу. Це дуже важливо, оскільки основою трудового навчання є участь школярів у практичній діяльності.

2. Розкриває можливості для виявлення та реалізації міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків. Це дозволяє усувати дублювання у формулюванні (формуванні) одних і тих же понять у процесі вивчення різних предметів, тобто усунути таке явище, коли двічі-тричі про одне і теж поняття у різних предметах йде мова без додання чого-небудь нового у його зміст.

3. Дозволяє досягти узгодженої дії усіх структурних підрозділів, що беруть участь у трудовій підготовці (між дерево - та металообробними майстернями, кабінетами технічної та обслуговуючої праці тощо). Цим досягається наступність та безперервність у формуванні техніко-технологічних знань і практичних умінь і навичок.

4. Воно допомагає вчителеві перевірити, що виконано, а що ні, і внести корективи в свою

ДІЯЛЬНІСТЬ.

5. Дозволяє здійснювати контроль за реалізацією навчально-виховного процесу у шкільних майстернях з боку дирекції школи (внутрішній) і з боку органів освіти (зовнішній) без додаткових ускладнень.

Підготовка вчителя до здійснення навчально-виховного процесу включає такі етапи:

а) попередню підготовку та планування роботи; б) підготовку до навчальної теми; в) безпосередню підготовку до проведення занять.

Попередня підготовка та план планування роботи. Іншими словами - це підготовка вчителя до навчального року, що розпочинається зразу після завершення поточного.

 

 

Вчителеві трудового навчання необхідно перевірити верстати, різноманітне обладнання та інструменти з метою визначення їх стану та виявлення потенційних можливостей їх використання у наступному навчальному році. Прості поломки та невеликі дефекти можуть бути усунені силами учнів та педагога; всі інші несправності, що потребують значних фінансових та матеріальних витрат, усуваються силами відповідних організацій.

Попередня підготовка вчителя передбачає також ознайомлення із програмним матеріалом предмета, який висвітлений у навчальних підручниках та посібниках для учнів відповідних класів. Це дозволяє визначити основні блоки навчальної інформації, виділити головні поняття для засвоєння школярами. Крім літератури із своєї дисципліни, вчителеві необхідно переглянути програми, основні підручники та посібники з інших дисциплін, що сприяє узгодженню за часом вивчення окремих тем, при якому кожний навчальний предмет опирається на попередню понятійну ‘ базу і готує учнів до засвоєння понять наступного предмета.

Після вивчення програмного матеріалу і конкретизації його змісту, визначення міжпредметних. та внутрішньогіредметних зв’язків учитель планує об’єкти продуктивної праці, тобто вироби для учнів. Вибір об’єктів праці є дуже відповідальним етапом у підготовці до навчально-виховного процесу, оскільки вони повинні відповідати певним умовам, які передбачають дидактичні, психологічні, фізіологічні та суспільно-економічні аспекти. Визначимо основні умови (вимоги) до учнівських виробів:

1. Об’єкти практичної діяльності можуть включати лише ті операції, які школярі вже попередньо засвоїли згідно з навчальною програмою. Винятки можуть становити комбіновані вироби, що приготовляються спільно учнями 10-11 класів.

Педагогові нерекомендується планувати більше двох однакових виробів, через те, що діти втрачають інтерес до роботи.

2. Виріб повинен бути посильним для учнів конкретної вікової категорії щодо: а) фізичного навантаження дітей; б) точності обробки; в) норми часу.

Ця вимога накладає велику відповідальність на педагога. Якщо вироби виготовляються, не на замовлення базового підприємства, вчителеві самому доводиться розробляти технологічну документацію; він також установлює норми часу, а деколи і визначає точність обробки поверхонь. У таких випадках спеціаліст повинен знати умови, в яких вироби будуть експлуатуватися, та вимоги до їх точності. Слід зазначити, що часто доводиться знижувати вимоги до точності виготовлення того чи іншого виробу або збільшувати час на виконання практичного завдання у шкільних майстернях. Це відповідно вимагає зміни конструкції виробів та удосконалення технологічного процесу. Учитель повинен передбачувати такі ситуації при плануванні своєї роботи.

3. За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для школярів. Ця вимога є суттєвою у тих випадках, коли учні виготовляють різноманітні моделі чи макети. Підбирати об’єкти для моделювання треба так, щоб їх принцип дії був зрозумілий для школярів, тобто ґрунтувався на теоретичних відомостях, які діти вже набули у процесі трудової підготовки чи при вивченні інших навчальних предметів.

4. Виготовлення виробу повинно бути рентабельним.

Це вимога економічності до об’єктів праці, яка стає особливо актуальною у наш час. Часто вчителі трудового навчання, щоб забезпечити учнів роботою, підбирають самостійно або утримують на замовлення підприємств чи організацій вироби, які передбачають виконання багатьох технологічних операцій, зокрема вручну, що не зовсім сприяє розвитку

 

творчих здібностей, а також формуванню умінь і навичок школярів. Виготовлення таких складних об’єктів праці вимагає монотонної роботи учнів протягом кількох тижнів чи місяців у навчальних майстернях, і може займати лише годину-дві на сучасному обладнанні підприємства. Тому передбачувана вигода при виконанні цих виробів повертається витратами електричної енергії, матеріалу, інших ресурсів для школи, а також фізичним перевантаженням та моральним незадоволенням для учнів школи. Учителеві слід це також врахувати при виборі об’єктів праці.

5. Виріб повинен мати товарний вигляд, тобто виступати товаром.

Якщо виріб виготовляється на замовлення базових підприємств, він є об’єктом продуктивної праці, і автоматично стає товаром. У більшості випадків основна увага звертається на навчально-технічні та навчально-технологічні вимоги, і менше на гарний естетичний вигляд. Але часто доводиться об’єктами праці вибирати предмети побутового призначення. Якщо не звертати уваги на зовнішній вигляд таких речей, вони не матимуть попиту у населення і їх не можливо буде продати. Не викликатимуть такі захоплення такі вироби і в учнів. Тому при плануванні предметів побутового (декоративно-ужиткового) призначення учителю слід основну увагу звертати на їх гарний зовнішній вигляд і художнє оздоблення.

Вище вказані вимоги до об’єктів.праці школярів необхідно ставити в комплексі; це складне завдання, але успішне його розв’язання сприяє підвищенню ролі трудової підготовки в очах учнів, їх батьків а також зростанню авторитету педагога. Таблиця 1.

Підібравши об’єкти праці, слід переходити до планування навчально-виховного процесу. Це найвідповідальніший етап у діяльності педагога. Вчителеві трудового навчання (технічної чи обслуговуючої праці) необхідно на основі зведених тематичних планів, що подані у навчальних програмах для кожного класу, визначити понятійно-смислові блоки теоретичного матеріалу з конкретних тем, щоб вони були пов’язані із виконанням учнями практичних завдань. Це забезпечить систематичне і послідовне формування знань, умінь і навичок.

2. Підбір та нормування навчально-виробничих робіт для учнів 10-11 (12) класів; критерії визначення об’єктів практичної діяльності.

Відповідно до положення про. планування виробничої діяльності професійно-технічних училищ основною документацією з планування є: перелік навчально-виробничих робіт за професіями, план виробничого навчання групи, план роботи майстра на робочий день (план уроку виробничого навчання).

Основою для складання переліку навчально-виробничих робіт є добір об'єктів робіт, виконуючи які учні освоюють необхідні уміння і навички з професії. План виробничого навчання складають на місяць на основі переліку навчально-виробничих робіт, навчального плану і програми виробничого навчання. Цей план встановлює конкретний зміст навчально-виробничих завдань для групи, послідовність і організацію їх виконання. План уроку — основний документ для проведення конкретного уроку з теми. Обов'язкових, стандартних форм плану уроку не встановлено.

Планування виробничого навчання здійснюється відповідно до діючої документації з питань планування навчально-виховної роботи у професійно-технічних училищах. При цьому враховується, що заклади освіти мають право самостійно обирати, форми і методи організації навчально-виховного процесу.

 

 

Майстрами виробничого навчання передбачено підготовку таких планів:

1. План виробничого навчання групи на місяць.

2. План заняття.

У період виробничої практики учнів на підприємстві замість плану уроку майстер складає план роботи на день.

Спільно з класним керівником майстер складає план виховної роботи з учнями групи на квартал. Майстри виробничого навчання, закріплені за навчальними майстернями, дільницями і полігонами, складають паспорт комплексного методичного забезпечення предмета (професії) і план роботи майстерні, дільниці, полігону на півріччя (з урахуванням позаурочних заходів).

Деякі автори відносять до планування розробку графіків виробничого навчання і навчально-технологічної документації.

У навчальних програмах визначається лише загальний зміст і обсяг матеріалу з кожної теми, а конкретні навчально-виробничі роботи встановлюються училищами самостійно.

Відповідно до інструкції про планування переліки навчально-виробничих робіт з професії розробляються на навчальне півріччя або на весь рік майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Якщо в училищі кілька паралельних груп з однієї професії, то цю розробку доручають най досвідченішому майстру. Основою для складання переліку навчально-виробничих робіт є добір об'єктів робіт, виконуючи які учні оволодіють необхідними навичками і вміннями з професії. Вони мають відповідати навчальним цілям, бути типовими для професії, враховуючи фізичні можливості учнів, обсяг їх технічних знань і рівень професійної майстерності на відповідній стадії навчання.

Під час добору робіт необхідно дотримуватися принципів послідовності, поступового переходу від легшого до важчого. Навчально-виробничі роботи мають бути різноманітними за формою, конфігурацією, матеріалами, розмірами, прийомами і способами виконання, затратами часу; вони повинні мати виробничу цінність.

Навчально-виробничі роботи добираються з замовлень базових підприємств, з робіт по ремонту обладнання, виготовленню інструментів і пристроїв для навчальних майстерень, наочних посібників і приладів для кабінетів і лабораторій училища.

Якщо навчання в майстерні проводиться на випуску продукції, яка підлягає точному обліку (виготовлення деталей, виробів, монтаж електричних пристроїв, ремонт обладнання тощо), перелік навчально-виробничих робіт розробляється відповідно до існуючих інструкцій. Якщо ж зміст праці становить обслуговування машин, механізмів, апаратів та ін., а також під час виробничого навчання учнів безпосередньо на підприємствах, будовах, колгоспах, радгоспах і транспортних організаціях, у переліку робіт вказується загальна характеристика відповідних робочих місць або об'єктів і найменування робіт, які учні мають виконати з кожного розділу і теми.

Для виготовлення складної продукції можуть кооперуватися навчальні майстерні кількох училищ, навчальні майстерні з кількома підприємствами. Позитивний досвід з цих питань нагромаджено в навчальних закладах України, які займаються професійною підготовкою школярів.

Кооперування дозволяє залучити до виробництва складних виробів ті училища, які не мають повних комплектів технологічного обладнання або готують учнів не з усіх необхідних професій.

 

Застосовується також внутрішньо училищна кооперація, коли учні 9 класу виконують тільки ті операції, які вони вивчають у даний період навчання, а учні 10 класу або робітники підприємства виконують складніші, остаточні операції.

Наводимо форми, за якими розробляється орієнтовний перелік навчальних робіт у перший період навчання учнів у майстернях (табл. 1).

У переліку робіт, що проводяться на виробничих об'єктах, наприклад на будовах, дається загальна характеристика об'єктів або робочих місць, вказується обсяг робіт на групу.

Для всіх робіт, що включені до переліку, розробляється відповідна технічна документація,.креслення, технічні умови, інструктивні або технологічні карти і визначаються норми часу (виробітку), які відповідають кожному періоду навчання або технологічному процесу.

3. Умови планування роботи старшокласників при індивідуальному навчанні; графіки переміщення школярів у навчально-виробничих майстернях.

План виробничого навчання!, групи розробляє майстер на основі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку робіт для даної професії. Цим планом, який здебільшого складають на місяць, встановлюються конкретний зміст навчально-виробничих завдань і послідовність їх виконання.

Основою для складання плану виробничого навчання групи є загальний фонд навчального часу на виробничу діяльність групи (Т_Вд), який розраховують за формулою

 

де — загальна кількість часу на виробничу діяльність за певний період відповідно до навчальної програми;

— час, що витрачається на вступні і заключні інструктажі (1 год. на день); — час на виконання тренувальних вправ; п — кількість учнів у групі.

Під час розрахунку можливі втрати часу до уваги не беруться.

При складанні плану виробничого навчання необхідно визначити норму часу для учнів на одиницю робіт, які внесено до плану. Учнівську норму часу визначають за формулою

де Т_шт — норма штучного часу (береться розрахункова норма на виконання одиниці роботи або норма часу, прийнята на базовому підприємстві); —підготовчо-заключний час (розраховується за довідником або береться на основі досвіду училища); z — кількість деталей (виробів, робіт) партії;

К — перевідний коефіцієнт, який визначається за спеціальними таблицями.

Під час навчання в навчально-виробничих майстернях, в цехах, на дільницях підприємств, на будівництві, в сільськогосподарських підприємствах форми планів виробничої діяльності різні.

Якщо немає умов для фронтального навчання учнів з окремих видів робіт, крім плану складають графік переміщення учнів по відповідних місцях. Такі графіки складаються також для проведення робіт у навчальному господарстві (машинобудівному чи сільськогосподарському) за періодами або порами року. Розробляється план занять щодо підготовки до роботи на машинно-тракторних агрегатах, план-графік індивідуального навчання водіння машин.

Під час виробничого навчання і виробничої практики на підприємствах, коли учні працюють на самостійних об'єктах або в складі бригад робітників, у плані подається перелік робіт, які вихованці мають освоїти протягом навчального періоду, а також намічаються порядок, розміщення і строки переводу учнів по робочих місцях, бригадах і дільницях.

У графіку переміщення по робочих місцях або робочих бригадах вказуються прізвища учнів, теми програми, назви робочих місць, дільниць або найменування, робіт і тривалість навчання на даному робочому місці.

Під час навчання майбутніх механізаторів сільськогосподарського виробництва відводиться спеціальний час на лабораторно-практичні і практичні заняття на агрегатах, на машинах тощо. В таких випадках викладачі спільно з майстрами виробничого навчання розробляють плани проведення цих занять і графіки індивідуального навчання водіння машин на кожну навчальну групу. Ці плани повинні відповідати розгорнутим навчальним планам, враховувати сезонність виконання сільськогосподарських робіт.

Наведемо зразки планування виробничої діяльності навчальної групи (табл. 3).

 

Якщо змістом виробничого навчання на даний місяць є підготовка до виконання штукатурних робіт, то обсяг роботи на одного учня і на всю групу визначається в квадратних метрах, а для ряду сільськогосподарських робіт — у гектарах.

Список використаної літератури.

1. Актуальні проблеми вдосконалення підготовки квліфікованих робітничих кадрів: Тези допов.

Респ. Наук, практ. конф./відп. ред. Н.Г.Ничкало.- Львів, 1990

2. Благодатский Б.Т. подготовка мастера к занятиям. - М: Вьісш. шк. головное издат., 1987

3. Бондаревский В.Б. воспитание интереса к знанням и потребности к самообразованию: Кн. для

учителя.-М.: Просвещение, 1985.

4. Дидактика производственного обучения /Отв.ред. О.Ф.Федорова. - М.: Вьісш. шк., 1973.

5. Кондратов Н.Я. Особенности производственного обучения учащихся на поточньїх линиях. –

К.: Вища шк. Головное из-во, 1988V

6. Лихач В.М., Гуревич Р.С. преемственность содержания трутового обучения и професиональной подготовки учащихся. - М.: Вьісш.шк., 1990.

7. Новиков А.М. Процесе и методьі формирования трудових умений. - М.: Вьісш.шк.,1986.

8. Скакун В.А. Преподавание курса "Организация и методика производственного обучения". М.: Вьісш.шк., 1990.

9. Совершенствование производственного обучения в профтехучилище: Метод, пособие/ Н.Д.Крюкова, В.Н.КОвьірчев и др., -М.: Вьісш.шк., 1989.

10. Щукин М.Р. Психологические основьі индивидуального подхода к учащимся в процесе

производственного обучения: Метод.пособие для ПТУ.-М.: Вьісш.шк., 1990.

 

 

ТЕМА: Завдання і зміст трудового (технологічного) навчання у 10-11 класах.

План

Загальна характеристика завдань і змісту трудового (технологічного) навчання учнів старших класів.

Документи, які визначають мету, завдання і зміст трудового (технологічного) навчання учнів 10-11 класів в українській загальноосвітній школі.

Навчально-методичне забезпечення технологічної підготовки старшокласників.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) та освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки робітника та молодшого спеціаліста.

1. Загальна характеристика завдань і змісту трудового (технологічного) навчання учнів старших класів.

Розвиток українського суспільства на сучасному етапі, потреба підвищення рівня життя народу, необхідність вступу держави в СОТ, в інші міжнародні організації вимагає інтенсифікації виробництва від людей, що його обслуговують. Це може бути досягнуто завдяки високому професіоналізму працівників усіх сфер народного господарства. Аналіз наукової та навчально-методичної літератури показує, що протягом віків професійну підготовку можна було отримати двома шляхами: а) стихійно, тобто в ході діяльності юнака чи дівчини спочатку через споглядання, а пізніше через безпосередню їх участь у спільній праці з ремісником (кваліфікованим працівником, спеціалістом); б) шляхом спеціально організованого процесу професійного навчання. Перший шлях зустрічається дуже рідко, як довготривалий та неефективний. Спеціально організований педагогічний процес здійснюється у відповідних навчальних закладах (професійних училищах, коледжах, ліцеях тощо).

 

	СТАРША ШКОЛА
1. Політехнічна орієнтація	Технічний прогрес: його закономірності, ознаки прояву та вплив на суспільний розвиток. Типологія, класифікаційні ознаки та характеристики технічних об'єктів та процесів	Уміння охарактеризувати, пояснити будову та принцип дії технічного об'єкта. Уміння пояснити відмінності і переваги технічних об'єктів та процесів. Уміння здійснити пошук та усунути несправності в технічних об'єктах
2. Технологічні основи виробничої діяльності	Культура виробничого середовища. Раціональні умови функціонування системи «людина-техніка» у виробничому середовищі. Організаційно-економічні основи виробничої діяльності: суспільний розподіл праці й утворення галузей виробництва, типи виробництв, стандартизація у виробничій діяльності. Закономірності і перспективи розвитку технічних основ виробничої діяльності	Знання елементів науково- технічних основ виробничих процесів з опорою па знання учнів з основ наук па рівні загальновиробничих закономірностей. Уміння встановити відповідність характеристик технічного зразка чи процесу функціональним можливостям людини

3. Трудова компетентність	Умови ефективної трудової діяльності людини. Професійна культура та її складові елементи: культура праці, професійна творчість, професійна етика. Наукова організація праці. Економічні показники організації та результатів виробничої діяльності	Уміння раціонально організувати трудовий процес. Уміння оцінити ефективність трудового процесу
4. Графічна культура	Графічне зображення функціональних залежностей властивостей технічних об'єктів і процесів. Виконання графічних документів з допомогою комп'ютерних засобів	Знання правил графічного відображення функціональних залежностей. Уміння користуватися графічними редакторами
5. Інформаційна культура	Програмне забезпечення навчального призначення. Робота з прикладними програмами. Розв'язування навчально- дослідницьких задач. Опрацювання експериментальних даних. Телекомунікаційні системи. Інформаційно- пошукові системи. Виробничі інформаційні технології	Уміння адекватно добирати програмний засіб як інструмент пізнавальної діяльності
6. Технологія творчості	Раціоналізаторство і винахідництво як прояви творчості. Творчий аналіз та оптимізація функцій і властивостей технічних об'єктів та процесів. Прототип і його місце у творчому процесі. Правові основи захисту авторських прав винахідника	Уміння виявляти відповідність конструкції чи процесу технічним умовам. Уміння знаходити протиріччя між існуючими характеристиками технічного об'єкта чи процесу та вимогами до його вдосконалення. Уміння здійснювати конструювання за технічними умовами. Уміння здійснювати макетування об’єкта

Освітня галузь «Технологія» виконує завдання загальної середньої освіти с одним із обов'язкових елементів змісту загальної середньої освіти з опорою на культурно-історичний досвід людства, що знайшов відображення в одному з найпотужніших пластів цивілізації — виробництві; формує технічно, технологічно і комп'ютерне освічену особистість, забезпечує підготовку її до трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства. Галузь сприяє професійному самовизначенню учнів, розвиває здібності до творчої діяльності, прищеплює їм павички культури праці тощо.

Через специфіку свого змісту освітня галузь виконує такі функції: забезпечення технічної і технологічної освіти, спираючись на закони та закономірності розвитку людини, природи, суспільства, культури і виробництва, які вивчаються в навчальних предметах з основ наук; ознайомлення учнів з різними напрямами предметно-перетворювальної діяльності; створення умов для професійного самовизначення, у процесі якого учні ознайомлюються зі світом професій, пізнають себе, свої можливості і здійснюють обгрунтований вибір професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів; формування в учнів комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства; забезпечення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Зазначені функції конкретизуються з урахуванням вікових особливостей розвитку учнів, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншими освітніми галузями.

2. Документи, які визначають мету, завдання і зміст трудового (технологічного) навчання учнів 10-11 класів в українській загальноосвітній школі.

3. Навчально-методичне забезпечення технологічної підготовки старшокласників.

4. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) та освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки робітника та молодшого спеціаліста.

У результаті аналізу трудової діяльності робітника з певної професії (групи професій) можуть складатися професійно-кваліфікаційні характеристики, що є початковими документами, основою для визначення змісту підготовки кваліфікованого робітника з цієї професії (групи професій), зокрема, для розробки програми виробничого навчання.

Професійно-кваліфікаційні характеристики розробляються, як правило, міністерствами або відомствами, для яких готуються робітники з відповідних професій (груп професій).

 

Таблиця 1

Класифікація трудових процесів за характером їх ставлення до процесу навчання

 

Групи трудових процесів за характером їх відношення до процесу навчання	Типові трудові процеси (і професії) для даної групи	Основна навчально-виробнича характеристика трудових процесів	Основні особливості процесу виробничого, навчання
1-а група Трудові процеси, основні частини яких можуть бути самостійними частинами процесу навчання	Обробка металів на верстатах (токар, фрезерувальник та ін.). Слюсарні роботи (слюсар). Обробка дерева (столяр, тесляр). Складальні і монтажні роботи (складальник,	Велика повторюваність основних операцій при відносно невеликій їх варіативності на різних виробах. Можливість виділити частіше застосування і варіювання операцій у виробничих умовах.	Повна можливість організації виробничого навчання при виконанні типових навчально-виробничих робіт. Необхідність введення навчальних об’єктів для відробітку деяких первинних

 

 

 

 

Допрофільна та профільна підготовка

У межах профільного навчання можлива як допрофесійна так і професійна підготовка старшокласників. При цьому, професійна підготовка проводиться згідно ліцензійних вимог до зазначеного напряму навчальної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.03 p., №1380). Мережа навчальних груп, визначається на основі контингенту учнів старших класів, яких направляє школа, а їх наповнення регламентується ліцензійними нормами.

Випускникам, які успішно закінчили повний курс навчання з професійної підготовки, надається право складати державні іспити на присвоєння кваліфікації з видачею документа про професійну освіту єдиного державного зразка України.

При упровадженні технологічного напряму на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів (МНВК) загальноосвітні навчальні заклади передають в комбінати педагогічне навантаження в обсязі, достатньому для забезпечення якісного оволодіння учнями обраного напряму діяльності (для виконання вимог державних стандартів професійно-технічної освіти з підготовки кваліфікованих робітників до передбачених 5(+1) годин додаються години, передбачені Типовими навчальними планами на поглиблене вивчення предметів, введення курсів і предметів за вибором - до 7 годин).

Триває перехід старшої школи на профільне навчання. Концепцією профільного навчання, затвердженою рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 25.09.2003 p.. № 10/12-2, передбачено упровадження допрофільної підготовки, яка здійснюється у 8-9 класах з метою профільної орієнтації учнів.

Формами реалізації навчальними закладами допрофільної підготовки є: вивчення окремих предметів на диференційованій основі; упровадження профорієнтаційних курсів, курсів за вибором, позакласної та гурткової роботи відповідного напряму.

Допрофільні курси за вибором є, як правило, короткочасними і розраховані на 9, 18. рідше - 35 годин. Програми курсів друкуються на сторінках фахового журналу «Трудова підготовка в закладах освіти» (12 випусків на рік) та фахової газети «Трудове навчання» (12 випусків на рік). Упровадження зазначених курсів покликане ознайомити учнів з різними напрямами техно­логічного профілю навчання.

Зазвичай, загальноосвітній навчальний заклад може забезпечити 1-2 напрями технологічного профілю. Для ознайомлення з ними достатньо часу передбаченого варіативною складовою навчальних планів. Великі можливості у вирішенні цього питання мають міжшкільні навчально-виробничі комбінати. Вони можуть забезпечувати понад 10 напрямів навчання. Для усвідомленого вибору учнями напряму технологічного профілю забезпечення допрофільної підготовки на базі МНВК у 8-9 класах може здійснюватись за рахунок годин варіативної складової навчальних планів та годин трудового навчання. Навчальні програми, при цьому, повинні мати гриф Міністер­ства освіти і науки України.

Іншою складовою допрофільного навчання є профорієнтаційні курси за вибором. Міністерством освіти і науки України надано гриф навчальним програмам курсів «Людина і світ професій» для учнів 8-9 класів та «Побудова кар'єри» для учнів 10-11 класів. Програма курсу «Людина і світ професій» була надрукована у журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» № 1 за 2008 рік.

Якщо профільне навчання здійснюється на базі МНВК, то і допрофільну підготовку учнів 8-9 класів бажано проводити також на базі комбінату. У міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можуть проводитися уроки трудового навчання для учнів 5-11 класів.

Технології у 12-річній школі.

З 2010/11 навчального року старша школа починає перехід на 12-річний термін навчання. Типовими навчальними планами для 1.2-річної школи (наказ Міністерства освіти і науки України від 05.02.2009р., № 66) передбачається вивчення технологій у 10-12, класах усіх напрямів профільної школи по одній годині на тиждень (окрім технологічного профілю).

Зважаючи на це, підготовлена навчальна програма з технологій для учнів 10-12 класів (авт.: Сидоренко В.К. та ін.).

Нова програма має модульну структуру і складається з двох частин - інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин.

Старшокласники навчаються застосовувати проектну технологію як інструмент для розв'язання проблем, що на уроках повинно бути представлено у формі навчальних і творчих проектів.

 

Вивчення другої частини програми (варіативної) передбачається в обсязі по 20 годин (один варіативний модуль) у 10 і 11 класах і 35 годин (два варіативних модулі) у 12 класі. Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

 

 

 

Сьогодні змінилися завдання, які ставляться перед загальноосвітньою школою, акцентується увага на забезпеченні, як загальноосвітньої підготовки учнів, так і спрямуванні їх на реальне життєве та професійне самовизначення.

1-10 класи загальноосвітніх шкіл у 2010-2011 н.р. будуть працювати за навчальними планами 12-річної школи. Це означає, що організація освіти у старшій школі буде здійснюватися по- новому, навчання у старших класах орієнтуватиме учнів на подальший вибір професії. Збільшиться до 3-х років і термін навчання на цій ступені. Це дозволить враховувати інтереси та потреби старшокласників для орієнтації їх на той чи інший вид професійної діяльності.

Старша школа буде функціонувати як профільна. Профіль навчання означає спосіб навчання, який передбачає більш глибоке та професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.

Школи пропонують навчання за 5-ма напрямами профільного навчання: природничо- математичним, філологічним, суспільно-гуманітарним, технологічним, художньо-естетичним.

До вашої уваги мережа профільних 10-х класів, яку планується відкрити у 2010-2011 н.р.

Природничо-математичний напрям:

фізико-математичний профіль

математичний профіль -

біолого-хімічний профіль –

Філологічний напрям:

українська філологія –

іноземна філологія –

історико-філологічний профіль –

Суспільно-гуманітарний напрям:

правовий профіль –

економічний профіль –

історичний профіль –

Технологічний напрям:

інформаційно-технологічний профіль –

технологічний профіль

Художньо-естетичний напрям:

художньо-естетичний профіль - ЗШ № 15

Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення трудового навчання у 2010/2011 навчальному році

Трудове навчання (технології) та креслення

Навчальні плани.

Типовими навчальними планами для загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення трудового навчання передбачено:

– у 5, 6, 9 класах - 1 год. на тиждень; у 7-8 класах - 2 год. на тиждень(наказ Міністерства освіти і науки України від 05.02.2009 № 66);

– у 10 класах (незалежно від профілю) - 1 год. на тиждень (лист Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 № 1/9-543);

– у 10 класах технологічного профілю 6 год. на тиждень (лист Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 № 1/9-543);

– у 11 класах універсального профілю 2 год. на тиждень (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 № 306);

– у 11 класах технологічного профілю - 5 (+1) год. на тиждень (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 № 306).

Окрім цього, кількість годин на вивчення предмета у 5-9 класах може збільшуватись до 2-х за рахунок додаткового часу варіативної складової навчальних планів передбаченої на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

Вивчення трудового навчання відбувається окремо для хлопців та дівчат. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02 № 128, і відбувається при наявності в класі більше 27 учнів для шкіл розташованих у містах, і більше 25 учнів для шкіл розташованих у сільській місцевості.

Однак не виключається можливість комплектування змішаних груп у малокомплектних школах або за бажанням учнів.

Основна школа.

З 2010/2011 навчального року учні 5-9 класів навчатимуться за програмою «Трудове навчання. 5-9 класи. Нова редакція» (авт.: В.М.Мадзігон та інші). Навчальна програма «Трудове навчання. 5-12 класи» (К.; Перун, 2005) втратила свою чинність.

Новою редакцією програми передбачено три варіанти організації навчального процесу:

перший - для навчання хлопців;

другий - для навчання дівчат;

третій - для навчання змішаних груп.

У кожному з них передбачено інваріантну (обов'язкову) та варіативну складові, які приблизно рівні між собою. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна - у другому.

Навчальний заклад самостійно формуватиме змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів.

Варіативні модулі обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами.

Ознайомитися з новою редакцією навчальної програми можна на сайті Міністерства.

Триває перехід старшої школи на профільне навчання. Концепцією профільного навчання передбачено упровадження допрофільної підготовки, яка здійснюється у 8-9 класах з метою профільної орієнтації учнів.

Формамиреалізації навчальними закладами допрофільної підготовки є: вивчення окремих предметів на диференційованій основі; упровадження профорієнтаційних курсів, курсів за вибором, позакласної та гурткової роботи відповідного напряму.

Допрофільні курси за вибором є, як правило, короткочасними і розраховані на 9, 18, рідше - 35 годин. Програми курсів друкуються на сторінках фахових видань. Упровадження зазначених курсів покликане ознайомити учнів зрізними напрямами технологічного профілю навчання.

Іншою складовою допрофільного навчання є профорієнтаційні курси за вибором. Міністерством освіти і науки надано гриф навчальним програмам курсів «Людина і світ професій» для учнів 8-9 класів та «Побудова кар'єри» для учнів 10-11 класів. Програма курсу «Людина і світ професій» була надрукована у журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» № 1 за 2008 рік.

Якщо профільне навчання здійснюється на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, то і допрофільну підготовку учнів 8-9 класів бажано проводити також на базі комбінату. У міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можуть проводитися уроки трудового навчання для учнів 5-11 класів.

Старша школа.

Учні 11 класів універсального та технологічного профілів продовжують вивчати трудове навчання (технології) за тими ж навчальними програмами, що минулого року.

Учні 10-х класів, незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання) за навчальною програмою «Технології. 10-11 класи» (авт.: А.І.Терещук та інші).

Нова програма має модульну структуру і складається з двох частин - інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин.

Старшокласники навчаються застосовувати проектну технологію як інструмент для розв'язання проблем, що на уроках повинно бути представлено у формі навчальних і творчих проектів.

Вивчення другої частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Наразі дозвіл на використання у загальноосвітніх навчальних закладах мають такі варіативні модулі до навчальної програми «Технології. 10-11 класи»:

Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

Технологія художнього різьблення по дереву.

Технологія геометричного гострокутного гуцульського різьблення.

Основи лісового господарства.

Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

Технологія вишивання технікою мережки.

Технологія художнього набивання на тканині.

Технологія плетіння спицями Технологія рельєфного різьблення.

Технологія розпису на склі.

Технологія соломоплетіння.

Технологія інкрустації виробів з деревини.

Технологія токарної обробки деревини.

Технологія вишивання стрічками.

Технологія виготовлення м’якої іграшки.

Технологія вишивання шовковими стрічками.

Технологія писанкарства.

Технологія клаптикового шиття (печворк).

Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

Технологія об’ємної вишивки.

Технологія виготовлення листівок.

Технологія ниткової графіки.

Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

Технологія в’язання гачком.

Технологія дизайну інтер’єру.

Технологія пірографії (випалювання на деревині).

Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

Технологія ручного розпису тканини.

Технологія виготовлення штучних квітів.

Технологія ліплення.

Технологія ручного ткацтва.

Технологія виготовлення подарункових упаковок.

Технологія виготовлення дитячого одягу.

Технологія дизайну предметів інтер’єру.

Об’ємне комп’ютерне моделювання.

Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних матеріалів.

Технологія аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

Технологія матчворку (конструювання із сірників).

Програми зазначених варіативних модулів друкуються у видавництвах «Літера ЛТД» та «Абетка нова».

Учні 10-х класів технологічного профілю можуть навчатися за такими спеціалізаціями (наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

Технологія деревообробки.

Технологія металообробки.

Основи дизайну.

Технологія кулінарії.

 

Технологія швейної справи.

Технологія художньої обробки матеріалів.

Технологія будівництва та опоряджувальних робіт.

Технологія агровиробництва.

Основи бджільництва.

Технічне конструювання та моделювання.

Технологія української народної вишивки.

Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.

Енергетика.

Комп’ютерна інженерія.

Легка промисловість.

Основи телекомунікацій.

Агротехніка.

Технологія конструювання та моделювання одягу.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком, спеціалізацій.

У межах технологічного профілю навчання можлива і професійна підготовка старшокласників. При цьому, професійна підготовка проводиться згідно ліцензійних вимог до зазначеного напряму навчальної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.03 р. №1380). Мережа навчальних груп, визначається на основі контингенту учнів старших класів, яких направляє школа, а їх наповнення регламентується ліцензійними нормами.

З цього навчального року робочі навчальні плани для професійного навчання, у тому числі для проходження ліцензування, навчальні заклади системи загальної середньої освіти розроблятимуть на основі Типових навчальних планів з підготовки кваліфікованих робітників (розпорядження Міністерства освіти і науки від 22.07.2010р. № 111-р). Всі Типові навчальні плани з підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи загальної середньої освіти розраховані на 540 навчальних годин. Літня навчальна практика для учнів 10 класу, при цьому, становить 120 годин.