Тема 12. Авіаційне страхування

1. Характеристика ризиків та види авіаційного страхування

2. Страхування повітряних суден.

3. Страхування відповідальності власників повітряних суден.

4. Страховий захист громадян від нещасних випадків.

 

1.Ризики авіаційного страхування підрозділяються на певні види в залежності від суб’єктів страхування.

Ризиками при страхуванні авіаційних суден є:

· повна загибель повітряного судна в результаті авіаційного випадку;

· пошкодження авіаційного судна, тобто раптове і не передбачуване

· для страхувальника порушення цілісності конструкції або деформація елементів повітряного судна будь-якими предметами, в результаті чого воно втратило властивість виконувати польоти.

При особовому страхуванні членів екіпажу та авіаційного персоналу ризиками є:

· пригоди, які відбулися під час експлуатації авіаційного судна, в результаті чого мали місце:

- загибель застрахованого судна;

- одержання тілесних ушкоджень за смертельним наслідком у випадку авіаційної події;

- отримання застрахованою особою травм, які призвели до інвалідності;

- отримання травм, які призвели до тимчасової втрати працездатності та обумовили госпіталізацію на строк більше 48 годин, на протязі 7 діб від моменту авіаційної події.

Основними видами авіаційного страхування є:

· страхування корпусів повітряних суден (авіа-каско);

· страхування запчастин та двигунів;

· страхування членів екіпажу, авіадиспетчерів та інших спеціалістів;

· страхування пасажирів від нещасних випадків;

· страхування відповідальності аеропортів та власників (операторів) ангарів;

· страхування відповідальності повітряного перевізника і виконува-

· них авіаційних робіт;

· страхування працівників повітряних робіт щодо відшкодування збитків пасажирам, пошті, вантажам іншим користувачам та третім особам.

З метою координації діяльності національних страховиків в галузі авіаційного страхування в Україні створене Авіаційне страхове бюро.

Основними особливостями авіаційного страхування є

· тотальні збитки, тобто при падінні авіасуден відбувається його повне знищення;

· застосування обов’язкової форми страхування по всіх видах авіаційного страхування;

· високі страхові тарифи, особливо за корпус авіа судна.

 

2. Об’єктом страхування по цьому виду авіаційного страхування є авіаційне судно, а також запасні частини з усіма видами спеціального обладнання, яке знаходиться на борту, але при умові, що обладнання, запчастини пов’язані із забезпеченням польоту.

Найбільш поширеними страховими випадками при страхуванні повітряних суден є:

· повна загибель повітряного судна в результаті авіаційної катастрофи;

· зникнення повітряного судна безвісти, тобто про нього нічого не відомо протягом 60 діб з моменту вильоту;

· пошкодження повітряного судна в результаті падіння космічних об’єктів, метеоритів і т. Ін.

Ризики, які підлягають страхуванню, охоплюють період польоту, вирулювання, буксування та стоянки літака. Такий розподіл пов’язаний з різними рівнями франшиз, які використовуються по кожному з цих етапів.

Мінімальна страхова сума встановлюється в розмірі залишкової балансової вартості повітряного судна або в розмірі вартості реновації, тобто суми, за яку можна купити таке саме нове повітряне судно.

Договір укладається терміном на 1 рік або на сезон виконання певних робіт або на окремий рейс або на окремий проміжок часу (10 діб).

Страхові тарифи встановлюються в розмірі від 6 до 10 % вартості повітряного судна.

При повітряних катастрофах виплачується страхове відшкодування в розмірі повної страхової суми. При наземних аваріях розмір збитку та страхового відшкодування визначається в сумі вартості ремонту повітряного судна.

 

3. Об’єктом страхування відповідальності повітряного перевізника є майнові інтереси страхувальника, які виникають внаслідок зобов’язання останнього в порядку, встановленому цивільним законодавством, тобто відшкодувати третім особам (пасажирам та вантажовласникам) збитки, пов’язані з експлуатацією повітряного судна.

Страховими випадками є такі:

· авіаційна пригода за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду (життю і здоров’ю пасажирів, їхньому майну і багажу);

· факт пошкодження, псування або заподіяння іншої шкоди багажу, пошті, вантажу, за які повітряний перевізник несе відповідальність за контрактом на перевезення;

Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного перебування вантажу та багажу на повітряному судні чи під час завантаження (розвантаження)на повітряному судні.

Страхувальником по цьому виду страхування є авіаційний перевізник, що має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.

Страхувальники по вказаному виду страхування повинні страхувати цивільну відповідальність:

а) перед власниками багажу з розрахунку максимальної вантажопідйомності;

б) перед пасажирами з розрахунку кількості всіх пасажирських крісел, передбачених сертифікатом цього повітряного судна.

Договори страхування укладаються на певні періоди: на 1 літо, 1 рік, один рейс і т.д.

В Україні страхові суми за шкоду, заподіяну вантажу, залежать від злітної ваги судна:

· від 2 – 6 т – до 500 тис.грн.

· більше 6 т до 25 т – 1 млн. грн..

· від 25 до 50 т – 5 млн.грн..

· понад 100 т – 20 млн.грн..

Страхові тарифи становлять від 0,5 – 1 % страхової суми.

Страхові суми, за шкоду заподіяну життю і здоров’ю пасажирів, встановлюються:

· при виконанні польотів в межах України з розрахунку 20000 дол. США за кожне пасажирське крісло (згідно з Варшавською конвенцією);

· при виконанні міжнародних польотів у межах та на умовах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої виконуються пасажирські перевезення.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховику копію письмової претензії від пасажирів або власників вантажу та всі документи, що стосуються настання страхового випадку, причин, розміру збитку.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховикаом на рідставі заяви страхувальник, страхового акта, а також оригіналів або нотаріально завірених копій таких документів:

· корінців авіаквитків та багажних квитанцій пасажирів повітряних суден;

· документів на перевезення вантажів та пошти;

· документів реєстрації події з повітряним судном;

· письмової претензії до страхувальника від вантажовідправників, пасажирів або їх правонаступників.

4.Основними видами обов’язкового страхування громадян від нещасних випадків на повітряному транспорті є такі:

· страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу;

· страхування працівників замовника авіаційних робіт, а також осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.

Відповідно до вищезазначених видів страхування застрахованими вважаються члени екіпажу, водії, службові пасажири. Зазначені особи вважаються застрахованими з моменту вступу на борт повітряного судна з метою виконання польоту до моменту залишення повітряного судна.

Об’єктами страхування є життя та здоров’я осіб, які вказані вище.

Страховими випадками доцільно вважати пригоду, яка пов’язана з експлуатацією повітряного судна і через яку сталися:

· загибель застрахованої особи чи отримання нею тілесного пошкодження із смертельним наслідком у разі авіаційної події;

· отримання застрахованою особою травм, які призвели до інвалідності;

· отримання застрахованою особою травм, які призвели до тимчасової втрати нею працездатності і зумовили госпіталізацію на строк понад 48 годин протягом 7 діб з моменту авіаційної чи наземної події.

Договір укладається, як правило, на 1 рік і діє на території всіх країн, де виконуються повітряні роботи.

Договори страхування для екіпажу і авіаційного персоналу укладаються підприємством. Пасажири страхуються при купівлі квитка.

Страхові тарифи становлять не більше 2% страхової суми. Страхова сума становить для:

· авіаційного персоналу – 50 тис. грн.;

· пасажирів – 17 тис.грн..

 

ТЕМА 13. СТРАХУВАННЯ МАЙНА І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ГРОМАДЯН.

1. Страхування будівель громадян.

2. Страхування домашнього майна громадян.

3. Страхування домашніх тварин, котрі належать громадянам.

4. Страхування квартир.

5. Страхування відповідальності громадян.

 

1.До переліку об’єктів страхування будівель громадян належать:

· житлові, садові та дачні будинки;

· господарські будівлі (сараї, погреби, гаражі);

· зовнішні будівлі (тротуари, тераси, огорожі, ворота);

· додаткове обладнання до будівель(газопровід, водяні та газові лічильники, грати на вікнах).

Не можуть бути застраховані:

1) аварійні будівлі;

2) будівлі, що підлягають знесенню;

3) будівлі, що знаходяться в зоні, якій загрожують обвали та зсуви.

Страхування будівель здійснюється на випадок їх знищення та пошкодження внаслідок: пожежі, стихійних лих, аварії опалювальної системи, водопровідної та каналізаційної мережі, навмисних дій третіх осіб.

Договір страхування будівель укладається на декілька місяців або на 1 рік.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через:

· гниття, знос, ураження домовим грибком;

· конструктивні недоліки будівель, які були відомі страхувальнику до настання страхового випадку;

· навмисні дії страхувальника;

· ведення військових дій;

· виникнення громадянських заворушень;

· конфіскація майна;

· екологічні катастрофи.

Страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника, але не повинна перевищувати вартості будівлі за ринковими цінами.

При укладанні договору страхування необхідно визначити вартість будівель, тобто дати їх страхову оцінку. Для страховики користуються послугами експертів або відповідними документами бюро технічної інвентаризації.

При визначенні вартості будівель використовують оцінні норми, тобто вартість у грошовому виразі певної одиниці вимірювання нової будівлі (кв. м, куб. м, погонного м).

В оцінних документах вказується первісна та дійсна вартість будівель. Первісна вартість – це вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оцінними нормами. Дійсна вартість будівлі – це первісна її вартість за вирахуванням зносу.

Страхові платежі на будівлі в сільській місцевості встановлені в розмірі від 0,2 до 0, 45%, а в міській місцевості - від 0, 18 до 0, 4% від страхової суми.

Сума збитку від пошкодження будівель визначається за формулою:

З = В – І + Р – Б, де

В – первісна вартість будівлі;

І – сума зносу;

Р – витрати з рятування будівлі;

Б – вартість залишків, придатних для будівництва.

Розмір збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. Воно визначається за формулою:

В = З х С: О, де

З – сума збитку;

С – страхова сума;

О – страхова оцінка будівлі.

Страхове відшкодування виплачується страхувальнику протягом терміну,

Обумовленого договором (двох, трьох днів).

У разі виплати страхового відшкодування в повній страховій сумі дія договору припиняється, а якщо виплачено лише частину страхової суми – дія договору продовжується до кінця зазначеного в ньому строку, у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування.

 

2. Страхуванням охоплюється різне майно, яке належить на праві приватної власності страхувальнику та членам його родини. Як правило, при страхуванні домашнього майна виділяють 14 його груп, основними з яких є:

меблі; радіо-відео-телеапаратура; електроприлади; килимові вироби; одяг; білизна; предмети домашнього господарства; господарський та спортивний інвентар; книги; предмети образотворчого мистецтва.

Не підлягають страхуванню такі види домашнього майна: документи; цінні папери; грошові знаки; рукописи; фотознімки; кімнатні рослини.

Не приймається на страхування майно, яке знаходиться:

1) у зоні, якій загрожують повені та інші стихійні лиха;

2) в пошкодженій, не відремонтованій квартирі, де є наявні протікання, відшарування шпалер, здуття підлоги.

Страхування домашнього майна здійснюється за одним із трьох варіантів:

І варіант - від стихійного лиха, нещасного випадку, викрадення;

ІІ варіант – від усіх випадків, вказаних в І варіанті, крім викрадення;

ІІІ варіант – тільки на випадок викрадення.

Страхова сума за договором встановлюється за бажанням страхувальника, але не повинна перевищувати вартості домашнього майна за ринковими цінами.

Страхове відшкодування виплачується за принципом першого ризику, тобто в розмірі суми збитку, але не вищої за страхову суму.

До обсягу страхової відповідальності не включаються збитки, які виникли внаслідок ведення військових дій; введення військового стану; зносу; технічного браку; навмисних дій страхувальника або члена його родини.

Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати його страховій оцінці.

Страховою оцінкою може бути дійсна або первісна вартість майна з врахуванням витрат, пов’язаних з його рятуванням або приведенням у порядок під час страхового випадку.

Строк страхування становить, як правило, 1 рік.

Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домашнього майна, типу будівлі, в якій міститься майно, умов дотримання безпеки житла.

При страхування домашнього майна протягом 2 – 3 років і не отриманні страхового відшкодування страхувальникам надається знижка в розмірі від 10 – 40 % страхового платежу.

Розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна. Збитки визначаються:

· у разі знищення майна – у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна з врахуванням залишків;

· у разі викрадення – у розмірі дійсної або первісної вартості майна;

· у разі пошкодження майна – у розмірі втраченої вартості, що визначається як різниця між дійсною вартістю та вартістю з урахуванням знецінення, тобто втрати якості та цінності майна через страховий випадок.

 

3. Страхування домашніх тварин здійснюється в розрізі окремих груп з певними віковими обмеженнями:

· велика рогата худоба – віком від 1 місяця до 13 років;

· коні – від 1 місяця до 10 років;

· мули, кози, вівці – від 1 року;

· собаки – від 6 місяців до 10 років;

· хутрові звірі, нутрії, кролі – з 45-денного віку;

· бджолосім’ї;

· декоративні та екзотичні птахи та тварини.

На страхування не приймаються такі тварини: хворі; виснажені; ті, що перебувають у місцевості, де оголошений карантин. Не приймаються на страхування собаки, які не зареєстровані у спілці собаководів, Українському товаристві мисливців та рибалок або в Товаристві сприяння обороні України.

Ризики, пов’язані зі страхуванням домашніх тварин, поділяють на такі групи:

· страхування на випадок загибелі або падежу тварини від хвороб чи стихійних лих;

· страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована у нещасному випадку і це унеможливлює подальше її використання;

· страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаних внаслідок нещасного випадку;

· страхування на випадок викрадення або навмисних дій третіх осіб.

Договір страхування домашніх тварин укладається, як правило, на 1 рік.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо. Її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини. Розмір тарифних ставок для окремих груп тварин може становити від 1 до 10% від страхової суми.

Згідно заяви страхувальника страхова сума за основним договором страхування може бути збільшена шляхом укладання додаткового договору на термін, що залишився до кінця дії основного договору.

Страховий платіж обчислюється за встановленою тарифною ставкою згідно правил страхування.

Сума збитку обчислюється:

1) у разі загибелі або викрадення тварин – у розмірі ринкової вартості тварини, що склалася в даному регіоні;

2) при вимушеному забої тварини – у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м’яса;

3) у разі лікування тварини від хвороби чи травми – у розмірі вартості лікування, що зазначена у спеціаліста ветеринарної служби.

Страхове відшкодування при страхуванні домашніх тварини базується на системі першого ризику. Це означає, що в разі настання страхового випадку страхове відшкодування виплачується страхувальнику в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.

 

4.Договори страхування квартир укладаються з фізичними особами, яким на території України належить квартира на праві приватної власності.

До складу квартири входять:

· житлові кімнати;

· передпокій;

· коридори;

· кухня;

· ванна кімната;

· туалетна кімната;

· внутрішні квартирні сходи;

· балкони;

· лоджії;

· вбудовані шафи і антресолі.

Страхувальником може бути:

· власник квартири;

· повнолітній член родини, який разом з власником проживає і веде спільне господарство.

За адресою, вказаною страхувальником, вважаються застрахованими елементи обладнання та оздоблення квартири: стіни; перегородки; підлога; стеля; двері; віконні та дверні коробки і рами; скло та вітражі; декоративні дверні та віконні ручки; дверні замки,; електричні дзвінки; електропроводка та електролічильники; радіо-та телефонна проводка; газові та водяні лічильники; сантехнічне обладнання; газові та електричні плити; опалювальні установки.

Страхування квартир здійснюється на випадок пошкодження або знищення елементів її обладнання та оздоблення внаслідок: пожежі, землетрусу, вибуху, удару блискавки, повені, паводка, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, селю, лавини, осідання грунту, проникання води з каналізаційної мережі, раптового зруйнування основних житлових та підсобних приміщень, наїзду транспортних засобів, викрадення елементів обладнання та оздоблення квартири, пошкодження або знищення внаслідок дій третіх осіб.

Не можуть бути застраховані пошкоджені і не відремонтовані квартири (якщо є наявні протікання, здуття підлоги, пошкодження покриття стін і т.д).

Не приймаються на страхування квартири, які знаходяться в аварійних та старих будівлях.

Страхова сума за договором встановлюється за бажанням страхувальника, але не повинна перевищувати вартості квартири за ринковими цінами даного регіону.

У разі продажу або дарування застрахованої квартири страхувальник має право передати страхове свідоцтво новому власнику квартири.

За бажанням страхувальника під час дії договору можна збільшити страхову суму, уклавши додатковий договір на термін, що залишився до кінця дії основного договору.

Договір страхування квартири укладається терміном на 1 рік на підставі заяви страхувальника з обов’язковим оглядом квартири. При цьому страхувальник зобов’язаний подати представнику страховика документи, що підтверджують його право власності на квартиру (свідоцтво на право власності на житло, договір купівлі-продажу, технічний паспорт на квартиру, довідку правління кооперативу та інші).

 

5.Страхування відповідальності громадян може здійснюватися в добровільній та обов’язковій формах.

Основними видами добровільного страхування відповідальності громадян є такі:

· страхування за забруднення навколишнього довкілля;

· страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів;

· страхування професійної відповідальності.

До основних видів обов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян належать:

· страхування цивільної відповідальності громадян, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

· страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки;

· страхування відповідальності власників собак щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам.

· страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Вказані види обов’язкового страхування відповідальності громадян здійснюються згідно відповідних законів України та постанов Кабінету Міністрів України

Одним із основних видів страхування відповідальності громадян є страхування професійної відповідальності.

Об’єктом страхування професійної відповідальності є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі внаслідок виконання страхувальником робіт (надання послуг) для третіх осіб, які мають явні або приховані недоліки, є наслідком помилкових дій або бездіяльності страхувальника, а також через наслідки цих виконаних робіт

Страхувальниками можуть бути дієздатні фізичні особи, котрі займаються такими видами діяльності: юридичною, нотаріальною, аудиторською, медичними послугами, будівництвом, операціями з нерухомістю.

При цьому виді страхування можуть бути застраховані дві групи ризиків, які пов’язані:

· з можливістю нанесення третім особам тілесних ушкоджень та спричинення шкоди здоров’ю;

· з імовірними матеріальними збитками від неякісного виконання професійних обов’язків.

Перша група ризиків зумовлюється роботою лікарів, фармацевтів, власників транспортних засобів, що працюють по найму, а друга група ризиків – роботою архітекторів, будівельників.

Страхова сума за договором встановлюється за домовленістю сторін.

При укладенні договору страхувальник надає страховику письмову заяву за встановленою страховиком формою. Крім того, разом із заявою страхувальник повинен надати за вимогою страховика такі документи:

· номенклатуру робіт, що виконуються, і відповідальність за якість яких підлягає страхуванню;

· нормативні або інші документи, які містять технічні та технологічні вимоги до якості робіт, що виконуються;

· відомості про ліцензування, сертифікацію робіт або надання послуг;

· технічну супроводжувальну документацію на обумовлені роботи (послуги);

· угоди страхувальника з третіми особами при виконанні робіт, відповідальність за виконання яких має бути застрахованою;

· відомості про гарантійні зобов’язання по обумовлених роботах, що виконуються.

Необхідний пакет документів для укладення договору страхування визначається за домовленістю сторін.

Факт укладення договору може додатково посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору.

Термін дії договору встановлюється за згодою страхувальника та страховика, але не може перевищувати один рік, якщо інше не передбачено договором. Договір набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу. Ставка страхового платежу залежить від професії, віку, стажу роботи, загальної кількості працівників.

При настанні страхового випадку страхувальник зобов’язаний протягом 24 годин після одержання звістки повідомити про це страховика.

Розмір збитків при врегулюванні претензій у досудовому порядку визначається угодою між страхувальником та третьою особою, якій було завдано шкоду, за погодженням зі страховиком. При неможливості знайти взаємоприйнятне рішення, розмір шкоди визначається постановою судових та арбітражних органів.

Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 7 робочих днів з моменту отримання від страхувальника необхідного пакету документів, визначеного сторонами на договірних основах.

Документи для здійснення страхового відшкодування подаються страхувальником протягом 30 робочих днів з моменту настання страхового випадку (заява про настання страхового випадку; копія документа, що підтверджує розмір майнових претензій; документ, що підтверджує факт споживання послуг страхувальника третьою особою; документ на гарантійне обслуговування результатів послуг страхувальника та інші).