Каво-кавальні та порто-кавальні анастомози

Притоки ворітної вени анастомозують з притоками вен, які належать до систем верхньої та нижньої порожнистих вен, утворюючи так звані порто-кавальні анастомози, які мають практичне значення.

Порто-кавальні анастомози є в ділянці черевної частини стравоходу між коренями лівої шлункової вени, яка впадає у ворітну вену та стравохідними венами системи верхньої порожнистої вени.

У нижній частині прямої кишки є анастомози між верхньою прямокишковою веною, яка через верхню брижову вену впадає у ворітну вену та середньою прямокишковою веною – гілкою внутрішньої клубової артерії системи нижньої порожнистої вени.

В умовах, коли створюються перешкоди току крові в системі ворітної вени (цироз печінки, пере тиснення ворітної вени пухлиною тощо), кров по анастомозах прямуватиме від стравоходу і прямої кишки у систему верхньої та нижньої порожнистих вен, що спричинить розширення і переповнення кров'ю анастомозів. У таких випадках легко виникають кровотечі з кардіального відділу стравоходу та із прямої кишки.

У товщі передньої черевної стінки, навколо пупка, анастомозують навколо пупкові вени, які є притоками ворітної вени, із верхньою надчеревною веною системи нижньої порожнистої вени. Утворюється порто-кавальний анастомоз.

В умовах забруднення проходження крові по системі ворітної вени ці анастомози розширюються, хід вен стає видимим через шкіру. Рисунок розширених, звивистих вен у навколо пупковій ділянці отримав назву "голови медузи".

У ділянці задньої черевної стінки є каво-кавальний анастомоз між поперековими венами – із системи нижньої порожнистої вени та висхідними поперековими венами, які дають початок непарній та напівнепарній венам.

Особливості кровообігу плода

Кисень і всі поживні речовини плід одержує із крові матері через плаценту, від якої йде пупкова вена з артеріальною кров'ю і входить у тіло плода в ділянці пупка. Близько воріт печінки вона ділиться на дві гілки: одна з них несе артеріальну кров у печінку, а друга (венозна протока) впадає у нижню порожнисту вену. Отже, у нижній порожнистій вені після цього є змішана кров, яка потрапляє у праве передсердя. З правого передсердя змішана кров через овальний отвір в міжпередсердній перегородці надходить у ліве передсердя. З лівого передсердя – в лівий шлуночок, а з нього – аорту, обходячи легеневе коло кровообігу, яке ще не функціонує.

Крім нижньої порожнистої вени, у праве передсердя впадає верхня порожниста вена, венозна кров з якої потрапляє у правий шлуночок, а з нього – у легеневий стовбур. Проте в паренхіму легень ця кров надходить в дуже малій кількості, тому що легені ще не функціонують як дихальний орган. Основна частина крові з легеневого стовбура через артеріальну протоку переходить в аорту, а звідси – до всіх органів і тканин, в капілярах яких відбувається обмін речовин.

Оновлення крові плода відбувається через пупкові артерії, по яких при скороченні серця кров надходить у плаценту. Тут вона звільняється від вуглекислоти та інших продуктів обміну, стає артеріальною і через пупкові вени повертається до плода.

Отже, верхня половина тіла одержує кров, яка більше насичена киснем і поживними речовинами. Саме тому вона розвивається краще, ніж нижня половина тіла.

Після народження перев'язується пупковий канатик, кров із плаценти вже не надходить, в організмі новонародженого накопичується вуглекислота, яка подразнює дихальний центр. Це призводить до вдиху і розправлення легень. Починається кровообіг по малому і великому колах, як у дорослого. Овальний отвір закривається, а артеріальна і венозна пртоки спадаються і з них формуються однойменні зв'язки.

 

ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА.

 

Лімфатична система є частиною серцево-судинної системи.

Лімфатична система складається з центрального відділу (двох головних колекторів – грудної та правої лімфатичних проток) і периферичного (капілярів, внутрішньо і позаорганих відвідних лімфатичних судин, лімфатичних вузлів).

Разом з венами лімфатична система забезпечує відток від тканин води з розчинними в ній речовинами (також білкових речовин, жирів, кристалоїдів, різних мікроорганізмів, сторонніх речовин, клітин злоякісних пухлин).

Лімфатичні капіляри – початкова ланка лімфатичної системи - замкнуті трубки, стінка яких складається з одного шару клітин ендотелію (крупніші за кровоносні, стінка має більшу проникливість). Знаходяться в усіх органах, крім головного та спинного мозку, часточок печінки, кришталика, рогівки, хрящів, плаценти. Утворюють в органах сітки, від яких починаються лімфатичні судини (внутрішньооргані).

Лімфатичні судини – стінка за структурою схожа на стінку вен (3 оболонки). Внутрішня болонка має клапани, що забезпечують рух лімфи в одному напрямку.

Лімфатичні судини, що виходять із органа позаорганні. По всій довжині розміщуються поодинокі або численні лімфатичні вузли.

Лімфатичні судини, що виходять із лімфатичних вузлів формують лімфатичні стовбури, що несуть лімфу від органів (поперековий, кишковий, підключичні, яремні, бронхосередостінні).

Грудна протока – найбільша лімфатична судинна тіла. Починається між Х грудним та ІІ поперековим хребцем у місці злиття правого і лівого поперекових стовбурів. На рівні IV-V грудних хребців переходить справа наліво і впадає в ліву підключичну вену, або в місце злиття яремної і підключичної вени. У неї збирається лімфа від нижніх кінцівок, органів і стінок тазу, порожнини живота, лівої половини грудної порожнини, лівої половини голови і шиї.

Права лімфатична протока – 10-12 мм лежить в ділянці шиї, впадає в праву підключичну вену, або в місце їх злиття з яремною. Збирає лімфу від правої половини голови і шиї, органів і стінок правої половини грудної порожнини, правої руки.

Лімфатичні вузли – утвори округлої, овальної, бобоподібної або іншої форми різних розмірів (від булавочної головки до квасолини). У дорослої людини 500-1000 лімфатичних вузлів, розміщені групами

(піднижньощелепні, потиличні, шийні, ліктьові, пахвові, пахвинні, подколінні та інші).

Функції:

1. гемопоетична – утворюються лімфоцити.

2. імунна – утворюються плазматичні клітини, антитіла, система Т і В лімфоцитів.

3. захисна – затримуються (фільтр) стороні частки, бактерії, токсини, чужорідні білки, клітини;

4. обмін речовин;

5. регулюють тік лімфи, депо лімфи.

Зовні вкриті капсулою, від якої всередину відходять перегородки, між ними ретикулярна тканина, заповнена лімфоцитами. Периферична частина лімфатичних вузлів – кіркова речовина, центральна – мозкова. Біля перекладин знаходяться щілиноподібні простори – синуси (пазухи). Ворота вузла – входять артерії і нерви, виходять вени і лімфатичні судини.

Крім лімфатичних вузлів до складу лімфатичної системи входять поодинокі та групові лімфатичні фолікули у стінках травного каналу та мигдалики – язиковий, трубні, піднебінні, глоткові, а також селезінка.

Селезінка (lien)- розміщена в черевній порожнині в лівому підреберрі між ІХ-ХІ ребрами, маса – 150-200 г.

Два кінці – передній і задній, два краї – верхній і нижній, дві поверхні – діафрагмальна і нутряна.

На нутряній – ворота – входять селезінкова артерія, нерви, виходять вени, лімфатичні судини. Вкрита очеревиною з усіх боків; зв’язки – шлунково-селезінкова, діафрагмально - селезінкова. Під серозною волокниста капсула, від якої всередину відходять перегородки, між ними пульпа – біла і червона (ретикулярна тканина, лімфоцити, еритроцити).

Функції:

1. Розмноження і диференціювання Т і В лімфоцитів.

2. Депо крові.

3. Розпад еритроцитів, що загинули.

 

Лімфа – рідина по складу дуже схожа на плазму (менше білку). За добу утворюється близько 1,5 л. Хімічний склад залежить від того, від якого органа відтікає. Утворюється із тканинної рідини + продукти обміну речовин із клітин.