Методологічний розділ
1.1. Постановка та обгрунтування проблеми дослідження.………………….3
1.2. Об’єкт та предмет дослідження….………...………………….……...…...7
1.3. Мета та завдання дослідження……...…………….……………….………8
1.4. Гіпотези дослідження…………………...…….……………………………9
Процедурний розділ
2.1. Визначення вибіркової сукупності…...…………………..………………..10
2.2. Методи сбору інформації……………………………………………….…..11
2.3. Логичний аналіз основних понять…...…...……………………….……….12
2.3.1. Інтерпретація основних понять…... …..…………..…………….…12
2.3.2. Операціоналізація понять…….……………………….…………...14
2.4. Логична структура анкети…..………………….…………………………..15
2.5. Додатки……………………………………………….……………………...16
Анкета………………………………………………………………………..16
Список використаних джерел………….……………………………………….20
Методологічний розділ
Постановка та обґрунтування проблеми дослідження.
В умовах соціально-економічних трансформацій сучасного суспільства випускники вищих навчальних закладів найчастіше виявляються незатребуваними на ринку праці. Лібералізація системи професійної освіти і трудових відносин, криза промислового виробництва та зростання сервісного сектора призвели до ситуації, коли на ринку праці з'являється велика кількість молодих фахівців, що мають професійну освіту, але не здатних адаптуватися до потреб ринку праці. Була зруйнована адміністративно-командна система, в рамках якої раніше формувалися показники набору у ВНЗи і технікуми, підприємства планували свій кадровий склад з урахуванням поновлення корпусу фахівців, а молоді фахівці, хоча й отримували гарантії працевлаштування, були обмежені у виборі місця роботи. У наші дні вибір місця навчання вже не визначає жорстко і однозначно подальшу перспективу професійної кар'єри. У результаті багаторазово збільшилася кількість осіб, які, відучившись за рахунок бюджетного фінансування, після закінчення закладу вищої чи середньої професійної освіти працюють не за фахом. Інші випускники не можуть собі знайти роботу взагалі. Не менш тривожною тенденцією є підвищення частки таких випускників, які після здобуття професійної освіти вступають на облік в службу зайнятості[10, с.12]. Таким чином, постає питання про ефективність витрачання бюджетних коштів, спрямованих на регулювання ринку, підготовку та перепідготовку фахівців.
Видається актуальною концентрація зусиль держави в напрямку підвищення координації різних агентів, залучених до підготовки та працевлаштування молодих фахівців. Зробити це можна тільки за допомогою демократичних інститутів, які керуються логікою економічного розвитку та соціальною справедливістю, враховуються інтереси ключових суб'єктів цього процесу - навчальних закладів, роботодавців та самих працівників. В умовах, коли змінюються схеми звичного входження молодих людей у фазу трудової діяльності, якісним чином трансформується мотивація, пов'язана з вибором професії та професійної освіти, йде перебудова всієї системи ціннісних переваг і життєвих орієнтації особистості. Звичні, усталені погляди, стереотипи не здатні ні пояснити, що відбувається, ні зорієнтувати на адекватну поведінку. Виникаючі нові структури, нешаблонні ідеї і дії захоплюють молоде покоління[9, c. 7]. У зв'язку з цим змінюються цілі й установки молоді, орієнтири в устремліннях, коригуються соціальні ідеали і сподівання. У силу цього актуалізується роль соціологічних досліджень, які дають об'єктивну інформацію про стан проблем працевлаштування випускників закладів професійної освіти в умовах ринку праці в цілому і в умовах конкретного регіону і сприяють виявленню пріоритетів соціальної політики та управління професійною освітою.
Ступінь розробленості проблеми працевлаштування випускників визначається станом світових і вітчизняних досліджень в галузі освіти, ринку праці, трансформації інститутів в умовах переходу до ринку. Велике значення мають роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені аналізу проблем молоді в сфері трудової діяльності, досить численні. Наукові пошуки в галузі соціології праці та зайнятості, соціології освіти, соціології молоді, наукові публікації з проблем безробіття, соціальної і професійної мобільності трудових ресурсів фокусуються на питаннях соціалізації і професійної адаптації, вибору життєвого і професійного шляху, способу і стилю життя. Методологічною базою даних досліджень виступають класичні теорії про походження і сутність соціальних інститутів і соціального порядку (М. Вебер, Т. Гоббс, Е. Дюркгейм, Г. Зіммель, Т. Парсонс; Г. М. Андрєєва, Є. С. Кузьмін, Е. В. Шорохова та ін); а також соціологічні дослідження соціальних інститутів, що знайшли відображення в роботах саратовських соціологів О. Н. Єжова, Л. В. Константинової, Н. І. Ловцова, Т. І. Черняєвої, О. Р. Ярське-Смирнової, В. Н. Ларской[5, c. 8].
Становище молоді на ринку праці, її соціальний статус в сучасних економічних умовах аналізуються в роботах: Я. У. Астаф'єва, Е. С. Гарєєва, Ю. М. Дорожіна, В. Н. Шубіна, Т. І. Заславської, І. К. Золотовой, С. А. Константинова, Л. В. Константинової, Т. А. Ручкін, О. А. Раковської, В. І. Чупрова, В. Н. Шубкина. Інтерес представляють концепція життєвих планів в контексті включення молоді в соціальну структуру, розглянута в роботах С. І. Барзілова, І. С. Болотіна, Є. І. Головахи, А. В. Заїкін, І. С. Кона, А. І.Комазіна, А. А. Матуленіса, М. Н. Руткевич, Л. Я. Рубіної, Д. В. Петрова, B. C.Пряжникова, М. Х. Тітми, Е. П. Саар, Т. А. Чередниченко, Л. С. Яковлева, а також дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі функціонування ринку праці (С. Ашвіни, С. Кларк, Н. М. Давидов, І. Козина, С. А. Константинов, Р. І. Капелюшников, В. Якубович)[4, c. 8].
Таким чином, сучасний стан розв'язуваної науково-дослідної проблеми характеризується, з одного боку, наявністю великого обсягу публікацій, присвячених питанням праці та зайнятості молоді, а з іншого боку, недостатньою розробленістю методології міжвідомчої взаємодії в цілях узгодження інститутів освіти, роботодавців і посередників на ринку праці.
Проблема працевлаштування молодих випускників багатогранна й актуальна, а також має на увазі вивчення різних аспектів функціонування інститутів освіти, сім'ї, зайнятості, професії [1, c. 4]. Ми повинні констатувати, що поки відсутня підготовка фахівців для надання якісних профорієнтаційних послуг молоді з урахуванням специфіки освітньої установи: школи, дитячі будинки, школи-інтернати, професійні навчальні заклади різного рівня підготовки.
Ця обставина прямо пов'язана з ефективністю всієї соціальної політики, яка визначає розвиток людських ресурсів, людського потенціалу через освіту і професію поряд із забезпеченням тривалого і гідного життя. З цих позицій освіта постає інститутом соціальної інтеграції індивіда, основою його екзистенціального самопочуття, реальних шансів постійного вибору. Соціальна політика в зазначених сферах суттєво залежна від розвитку людських ресурсів, яке прийнято міжнародним співтовариством як індекс поступального руху [10, c. 13].
При виході на ринок праці у відсутність адаптивності у молодих випускників переважають наївні очікування від майбутньої трудової діяльності та професійної кар'єри [1, c. 1]. Пізніше, при зустрічі з ринковою ситуацією, соціальні очікування не виправдовуються і призводять до розчарування, тривожних і депресивних психологічних станів. У результаті зіткнення з трудовою реальністю провокує переорієнтацію або деградацію базової системи цінностей.
