ЛЕКЦІЯ 2.5.
Особливості захворювань опорно-рухового апарату у похилому та старечому віці
План
ВІКОВІ ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ. 1
ОСОБЛИВОСТІ ОСТЕОПОРОЗУ ТА ОСТЕОАРТРОЗУ У ППВ. 1
ОСОБЛИВОСТІ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ ЗА ПАЦІЄНТАМИ ПОХИЛОГО ВІКУ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ. 6
ВІКОВІ ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ.
| Орган | Зміни |
| кістково-хрящова тканина, зв’язковий апарат хребта і кінцівок | · дистрофічно-деструктивні порушення, при яких переважають остеопороз і гіперпластичні процеси; · кістково-хрящові розростання країв тіл хребців і дисків, змінюється форма і кривизна хребта як компенсаторно-пристосувальна реакція, направлена на відновлення втраченої функції і структури; · зменшується зріст людини за рахунок зниження висоти хребців, міжреберних дисків; · дугоподібно викривляється хребет, посилюється кривизна грудного відділу – кіфоз і шийного відділу – лордоз; · змінюється кут між шийкою стегна і основним відділом (діафізом) стегнових кісток, а також товщина суглобових хрящів у кінцівках |
| суглоби | · виникають порушення в суглобових елементах хрящової тканини, які призводять до зменшення об’єму, еластичності і пружності хряща, сприяють відкладанню вапна в його тканині |
ОСОБЛИВОСТІ ОСТЕОПОРОЗУ ТА ОСТЕОАРТРОЗУ У ППВ.
Остеопороз. За визначенням ВООЗ – це зниження мінеральної щільності поперекових хребців від нормативних її значень для піка кісткової маси більше, ніж 2,5 SD. Це системне захворювання скелета, яке характеризується зменшенням кісткової маси і порушенням мікроархітектоніки кісткової тканини, призводить до збільшення ламкості кісток і ризику виникнення переломів.
Чинники ризику розвитку остеопорозу:
І. Генетичні / антропометричні:
· етнічна належність (європейська і монголоїдна раси);
· похилий вік;
· низька маса тіла (менше 50 кг);
· відсутність генералізованого остеоартрозу;
· сімейна агрегація;
· генетичний поліморфізм естрогенових рецепторів, цитокінів і колагену.
ІІ. Гормональні:
· жіноча стать;
· рання менопауза;
· пізній початок менструацій;
· період аменореї до менопаузи;
· безплідність.
ІІІ. Спосіб життя:
· тютюнопаління;
· соціальні стреси;
· зловживання алкоголем, кофеїном;
· гіподинамія;
· надмірне фізичне навантаження;
· низька якість життя;
· непереносимість молочних продуктів;
· недостатнє вживання кальцію і вітаміну D;
· надмірне споживання м’яса і напоїв з підвищеним вмістом фосфатів.
ІV. Тривале застосування деяких ліків:
· сечогінних (фуросеміду);
· похідних фенотіазину (аміназину та ін.);
· антацидів, які містять алюміній (альмагелю та ін.);
· гормонів щитоподібної залози;
· глюкокортикоїдів;
· гепарину (великі дози).
V. Наявність супутньої патології:
· ендокринної системи;
· ревматичного походження, системного червоного вовчака;
· гематологічної/пухлинної тощо.
VІ. Хірургічні втручання:
· овариектомія;
· гастректомія.
Типи інволюційного остеопорозу:
· І-й: постменупаузний, пов’язаний з припиненням секреції естрогенів;
· ІІ-й: сенильний – відбувається у жінок і чоловіків після 70 років.
Задовго до появи болю у ППВ виникає швидка втомлюваність, зменшення зросту. Пізніше виникають переломи. Вони виникають тоді, коли інтенсивність навантаження переважає над їх міцністю.
Чинники розвитку остеопорозних переломів:
· зменшення маси чи мінеральної щільності кістки (МЩК);
· схильність втрачати рівновагу;
· порушення «якості» і мікроархітектоніки кісткової тканини;
· зниження амортизаційної здатності жирової тканини, особливо в ділянці кульшового суглоба.
Норма – зниження МЩК у межах 1 стандартного відхилення (SD) від референтного значення в осіб молодого віку (Т-індекс).
Остеопороз – зниження МЩК > 2,5 SD від референтного значення в осіб молодого віку.
Зниження МЩК у будь-якій ділянці скелета на 1 SD порівняно з нормою спричинює збільшення ризику переломів у 1,5 рази.
Інструментальна діагностика вимірювання МЩК. Крім рентгенографії використовують:
· біоенергетична рентгенівська абсорбціометрія;
· кількісна комп’ютерна томографія;
· монофотонна абсорбціометрія;
· моноенергетична рентгенівська абсорбціометрія;
· денситометрія – метод, що дозволяє виявити порушення мінерального складу кісток і визначити його ступінь: остеопороз чи остеопенія.
Усі рентгепризнаки остеопорозу не є специфічними.
Лікування остеопорозу у ППВ
| аналгезія | - фізіотерапія - аналгетики - НПЗП |
| позитивний кальцієвий баланс і нормалізація кісткового балансу | - кальцитонін - препарати кальцію і вітамін D для гальмування кісткової резорбції - стимуляція формування кісткової тканини |
| загальні рекомендації | - уникати чинників ризику, особливо випадкових падінь |
| ортопедична і хірургічна допомога | - протезування - хірургічні операції |
Профілактика остеопорозу у ППВ
| фізична активність | - гімнастика, ізометричні вправи |
| харчування | - їжа з високим вмістом кальцію і відносно низьким вмістом фосфатів і рослинних волокон |
| загальні рекомендації | - не палити, - не вживати алкоголь, - уникати важкого фізичного навантаження |
| харчові добавки | - фториди в питній воді |
| лікарські засоби | - гормональна замісна терапія, препарати кальцію, кальцитонін, тіазиди, біофосфати |
Остеоартроз (ОА) – хронічне прогресуюче захворювання суглобів, яке характеризується первинною дегенерацією суглобового хряща, що в подальшому сприяє виникненню змін у субхондральній кістці та розвитку крайових остеофітів, реактивного синовіїту. Частіше розвивається у чоловіків до 45 років і у жінок після 55 років.
Чинники ризику розвитку ОА:
· хронічна мікротравматизація хряща;
· вік пацієнтів
· ожиріння;
· навантаження на суглоби;
· вроджені або набуті дефекти опорно-рухового апарату;
· спадкова схильність.
Розрізняють первинний та вторинний ОА.
Первинний ОА розвивається у досі здоровому суглобі, у периферійних суглобах, частіше в дистальних і проксимальних міжфалангових суглобах кистей з утворенням вузликів Гебердена і Бушара.
Вторинний ОА розвивається внаслідок травм, вроджених дисплазій опорно-рухового апарату, ендокринних захворювань (акромегалія, гіперпаратиреоз), метаболічних порушень (подагра).
Залежно від поширення розрізняють 2 форми первинного ОА:
· локальну форму – уражається 1 або 2 суглоби (ОА суглобів кистей, стоп, колінного, кульшового суглоба, хребта);
· генералізовану форму – уражається 3 суглоби і більше або група суглобів.
· Основні ознаки ОА:
· біль;
· деформація;
· обмеження рухливості суглобів.
Типи болю при ОА:
· «механічний» біль – найпоширеніший тип болю при ОА; виникає через денне фізичне навантаження і стихає на період нічного відпочинку, що пов’язане зі зниженням амортизаційних властивостей хряща і кісткових підхрящових структур;
· «стартовий» біль – (15 – 20 хв)виникає після періодів спокою і минає при руховій активності, зумовлений стертям суглобових поверхонь, на яких осідає детрит – фрагменти хрящової та кісткової деструкції; при перших рухах у суглобі детрит виштовхується в завороти суглобової сумки;
· безперервний тупий нічний біль, частіше в першій половині ночі, пов’язаний з венозним застоєм у субхондральній губчастій частині кістки і підвищенням внутрішньокісткового тиску;
· постійний біль зумовлений рефлекторним спазмом близько розміщених м’язів, а також розвитком реактивного синовіїту.
Старечий остеоартроз – повільний прогресуючий процес, який розвивається роками і не призводить до значної неповноцінності функцій опорно-рухового апарату, які надто ускладнювали б самообслуговування. Найчастішими та інвалідизуючими формами ОА є коксартроз та гонартроз.
Коксартроз – найпоширеніша і найтяжча форма ОА, що закінчується повною втратою функції суглоба. Основним симптомом є біль механічного характеру і накульгування. Для встановлення діагнозу необхідна наявність болю і дві ознаки з трьох:
· ШОЕ > 20 мм/год;
· рентгенологічно виявлені остеофіти головки стегнової кістки або вертлюгової ямки;
· рентгенологічно виявлене звуження суглобової щілини.
Гонартроз – друга за частотою локалізація ОА. Основним симптомом є біль механічного характеру, який виникає при ходьбі і особливо при спусканні або підніманні сходами. Біль локалізується в передній або внутрішній частині суглоба і може іррадіювати в гомілку.
