Правовий режим архіпелажних вод

Архіпелажний прохід по морських коридорах, принципові положення якого відповідають режиму транзитного проходу через міжнародні протоки, являє собою здійснення права нормального судноплавства і прольоту єдино з метою транзиту через архіпелаг з однієї частини відкритого моря чи виключної економічної зони в іншу частину відкритого моря або виключної економічної зони. При цьому під правом нормального судноплавства і прольоту мається на увазі судноплавство і повітряна навігація, яким держава-архіпелаг не повинна чинити перешкод. Такий прохід і проліт не повинен припинятися державою-архіпелагом.

Держава-архіпелаг може встановлювати морські коридори для проходу іноземних суден через архіпелажні води і територіальне море, а також для прольоту літальних апаратів над ними. При цьому такі морські (повітряні) коридори включають усі звичайні шляхи проходу (прольоту), використовувані для міжнародного судноплавства (повітряної навігації) через державу-архіпелаг, у тому числі судноплавні фарватери.

Держава-архіпелаг, установлюючи морські коридори, може також вказувати схеми поділу руху в них для безпечного проходу суден по вузьких фарватерах, а коли цього вимагають обставини, після належного про те оповіщення заміняти будь-які морські коридори чи схеми поділу руху, встановлені або запропоновані раніше, іншими морськими коридорами чи схемами поділу руху, що повинні відповідати загальноприйнятим міжнародним правилам.

При проходженні по морських коридорах судна, кораблі і літальні апарати не повинні відхилятися більш ніж на 25 морських миль у будь-яку сторону від осьових ліній коридорів чи наближатися до берегів ближче ніж на десять відсотків відстані між найближчими точками на островах, що межують з морськими коридорами.

Якщо держава-архіпелаг не встановлює морських і повітряних коридорів (це її право), то для здійснення архіпелажного проходу іноземні судна, військові кораблі і літальні апарати можуть використовувати ті, що звичайно використовуються для міжнародного судноплавства.

Важливо мати на увазі, що іноземним суднам, кораблям і літальним апаратам при здійсненні ними права архіпелажного проходу (прольоту) дотримуватися тих же правил, що і при транзитному проході через міжнародні протоки.

 

6. Відкрите море

 

Відповідно до Конвенції про відкрите море 1958 р. відкрите море являє собою морські простори, на які не поширюється суверенітет жодної з держав.

У Конвенції ООН з морського права 1982 р. немає спеціальної статті, що містить визначення відкритого моря, а в ст. 86 є лише вказівка на порядок застосування положень, що відносяться до відкритого моря, що, зокрема, застосовуються до всіх частин моря, які не входять ні в економічну зону, ні в територіальні або внутрішні води якої-небудь держави, ні в архіпелажні води держави-архіпелагу.

Відкрите море відкрите для всіх держав і використовується в мирних цілях. Ніяка держава не вправі претендувати на підпорядкування будь-якої частини відкритого моря своему суверенитету. Усі держави повинні розумно враховувати інтереси один одного в користуванні відкритим морем. Основу сучасного правового режиму відкритого моря складає принцип свободи відкритого моря, що став загальновизнаним принципом міжнародного права в результаті тривалої боротьби за Світовий океан.

Права і обов’язки держав у відкритому морі

Усі держави, користуючись принципом свободи відкритого моря, повинні розумно враховувати інтереси одна одної в користуванні відкритим морем і виконувати певні права та обов’язки. Найважливішим правом держав є те, що судна під їх прапором плавають у відкритому морі. Воно означає, що тільки ця держава має всю повноту влади щодо до суден, що плавають під її прапором і не повинно мати місце будь-яке іноземне втручання в її діяльність. Це положення поширюється на військові кораблі і судна, що знаходяться на некомерційній державній службі, і мають імунітет від іноземної юрисдикції.

Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони вправі плавати. У свою чергу право на прапор судно здобуває з моменту реєстрації його на території даної держави.

Між державою і судном повинен існувати реальний зв’язок.

Обов ’ язки держави прапора визначені ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 р., відповідно до якого кожна держава зобов’язана здійснювати свою юрисдикцію і контроль над суднами, що плавають під її прапором, в адміністративних, технічних і соціальних питаннях. Зокрема, держави зобов’язані вести регістр суден із указівкою їхніх назв і даних, здійснювати владні функції стосовно кожного судна, його капітана й екіпажу. Крім того, держава вживає необхідних заходів щодо суден, що плавають під її прапором, для забезпечення безпеки в морі, зокрема, у питаннях: конструкції, обладнання і придатності суден до плавання; комплектування, умов праці і навчання екіпажів суден; користування сигналами і підтримки зв’язку; запобігання зіткнень суден і розслідування морських аварій або навігаційних інцидентів.

Імунітет військових кораблів у відкритому морі. Військові кораблі користуються у відкритому морі повним імунітетом від юрисдикції будь-якої іноземної держави, крім держави прапора.

Надання допомоги на морі є обов’язком кожної держави і капітана будь-якого судна, що плаває під прапором цієї держави.

Військовий корабель, зустрівши у відкритому морі іноземне судно, що не має імунітету, може провести його огляд у випадках, передбачених спеціальними міжнародними договорами, а також коли є достатні підстави думати, що це судно займаєтьсяпіратством, работоргівлею, несанкціонованим мовленням, чи не має національності, хоча на ньому піднятий іноземний прапор або воно відмовляється підняти прапор, у дійсності має ту ж національність, що і даний військовий корабель.

Крім того, судно, яке порушило закони прибережної держави і намагається ухилятися від відповідальності у відкритому морі, може бути зупинене й оглянуте в результаті його переслідування по свіжому сліду («Право переслідування по свіжих слідах»).

 

7. Континентальний шельф і міжнародний район морського дна.

 

Континентальний шельф як геологічне поняття являє собою окраїнну частину материків, їхнє підводне продовження. Ця прибережна частина дна Світового океану має, як правило, невеликий ухил (від 0⁰07' до 0⁰08') і глибини від 0 до 200 м (місцями до 500 м). Межею континентального шельфу є різкий перегин поверхні дна, що утворює початок материкового схилу.

Юридичне поняття терміна «континентальний шельф» вперше було дано в Женевській конвенції про континентальний шельф 1958 р., де говорилося, що під континентальним шельфом розуміються поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до берега, але знаходяться поза зоною територіального моря, до глибини 200 м або за цією межею до такого місця, до якого глибина покриваючих вод дозволяє вести розробку природних багатств цих районів. Цей же термін («континентальний шельф») застосовується також до поверхні і надр подібних районів, що примикають до берегів островів.

У результаті обговорення на III конференції ООН з морського права питання про континентальний шельф у Конвенцію 1982 р. увійшло таке визначення: континентальний шельф прибережної держави включає поверхню і надра морського дна підвідних районів, що простираються за межі його територіального моря на всьому протязі природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни материка на відстань 200 миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простирається на таку відстань.

У Конвенції 1982 р. надані чіткі критерії для встановлення зовнішньої межі континентального шельфу, що повинна знаходитися не далі 350 миль від вихідної лінії, від якої відміряється ширина територіального моря, або не далі 100 миль від 2500-метрової ізобати. На підводних хребтах зовнішня межа континентального шельфу не може перевищувати відстані 350 миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря. Однак це положення не відноситься до підводних височин, що є природними компонентами материкової окраїни, таким, як її плато, підняття, здуття, банки і відроги. Прибережна держава проводить зовнішню границю свого континентального шельфу, якщо він простирається за 200-мильну межу, за допомогою прямих ліній, що не перевищують 60 миль і з’єднуючих фіксовані точки, що визначаються за допомогою координат (широти і довготи).

Правовий режим континентального шельфу України визначається відповідними положеннями Конвенції ООН з морського права 1982 р., Женевської конвенції про континентальний шельф 1958 р. і законодавчими актами України.

Правовий режим континентального шельфу

Відповідно до положень Конвенції 1982 р. прибережна держава володіє на континентальному шельфі суверенними правами з метою розвідки і розробки його природних ресурсів.

Під природними ресурсами розуміються мінеральні та інші неживі ресурси поверхні.

Ці права є винятковими в тому смислі, що якщо навіть прибережна держава не розвідує континентального шельфу чи не розробляє його природні ресурси, то ніхто інший не може проводити таку діяльність без згоди прибережної держави.

Прибережна держава має виняткове право дозволяти і регулювати бурильні роботи на континентальному шельфі для будь-яких цілей.

Конвенція 1982 р. передбачає право прибережної держави розробляти надра шляхом прокладки тунелів незалежно від глибини моря в даному місці.

Поняття «Міжнародний район морського дна» (далі – Район) з’явилося в ході підготовки і проведення III конференції ООН з морського права, що детально регламентувала правовий режим Району і порядок розвідки і розробки його природних ресурсів.

Район – це дно морів і океанів і його надра за межами національної юрисдикції, тобто за межами 200-мильних економічних зон і континентального шельфу прибережних держав, коли він виходить за межі цих зон.

Діяльність у Районі означає усі види діяльності з розвідки і розробки ресурсів Району.

Будь-яка інша діяльність, не зв’язана з розвідкою і розробкою ресурсів Району, не визнається правовим режимом Району.

Ресурси Району означають усі тверді, рідкі чи газоподібні мінеральні ресурси, включаючи поліметалеві конкреції як такі, що знаходяться в Районі на морському дні, чи в його надрах. Коли такі ресурси добуті в Районі, вони розглядаються як корисні копалини.

Усі права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган з морського дна (далі – Орган)..

Жодна держава, фізична чи юридична особа не має права претендувати на корисні копалини, що добуваються в Районі, чи здійснювати їх здобування інакше, ніж відповідно до Конвенції 1982 р. У противному випадку ніякі домагання такого роду на такі права, їхнє придбання чи здійснення не визнаються.

Район відкритий для використання винятково в мирних цілях усіма державами як прибережними, так і тих, що не мають виходу до моря без дискримінації і без збитку щодо інших положень Конвенції 1982 р., що відносяться до Району.

 

ІІІ. Заключна частина

Висновки

Звертаю особливу увагу на глибоке знання та чітке розуміння того, що, незважаючи на право військових кораблів користуватись імунітетом від юрисдикції іноземної держави крім держави прапора, неухильно дотримуватися обов’язків і умов мирного проходу через територіальне море іноземної держави

Також під час здійснення військового мореплавання у виключній економічній зоні іноземної держави неухильно дотримуватися вимог Конвенції ООН з морського права 1982 р. щодо неприпустимості нанесення шкоди живим і неживим ресурсам моря під час виконання бойових вправ з використанням різних видив зброї, а також не заважати море господарської діяльності держави, якої належить ця зона.

При здійснення військового мореплавання у архіпелажних проходах неухильно дотримуватися вимог Конвенції ООН з морського права 1982 р. і національного законодавства держави архіпелага щодо транзитного проходу.

Під час здійснення військового мореплавання у районі континентального шельфу іноземної держави потрібно неухильно дотримуватися вимог Конвенції ООН з морського права 1982 р. щодо урахування зон безпеки навколо штучних островів, веж та інших споруджень з метою не нанесення шкоди цім спорудам під час звичайного плавання та під час виконання бойових вправ з використанням різних видив зброї, а також не заважати море господарської діяльності держав – користувачів континентального шельфу

 

Розробив викладач кафедри УПДВ(С)

Капітан 2 рангу І.С. ПОПРОЦЬКИЙ

Лекцію обговорено та схвалено на засіданні кафедри УПДВ(С),

протокол №__ від «___» ________2011 р