Лекція № 6. Тема: "ПЕРША СПРОБА СТВОРЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЕВОЛЮЦІЇ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ
(ЛАМАРК І ЙОГО ВЧЕННЯ)"
План
1. Вступ.
2. Ламарк. Короткі біографічні відомості.
3. Філософські погляди Ламарка.
4. Сутність життя за Ламарком.
5. Уявлення Ламарка про походження життя.
6. Розвиток від простого до складного й градація форм за Ламарком.
7. Заперечення реальності видів.
8. Причини розвитку живої природи за Ламарком.
Вступ.
Першим серед натуралістів і філософів, хто не мимохідь, не у зв'язку з обговоренням інших питань, а спеціально звернувся до вивчення проблеми еволюції, прагнучи охопити її у всій можливій тоді широті, був французький природодослідник Жан-Батіст Ламарк (1744-1829) (Пор). У цьому сенсі його концепція справедливо може бути названа першим в історії цілісним вченням про еволюцію.
Незважаючи на те, наскільки вдалою чи ні була ця концепція в деталях і цілому, вона зіграла велику історичну роль. Ламарк уперше перетворив проблему еволюції в предмет спеціального вивчення, в особливий напрямок біологічних досліджень. У цьому його неоцінена заслуга.
Після появи "Філософії зоології" можна було як завгодно ставитися до вчення Ламарка, але закривати очі на існування проблеми еволюції стало вже неможливо.
Кожне велике відкриття в історії науки як би підбиває підсумок попереднього розвитку тієї або іншої області знання й одночасно відкриває новий етап у її вивченні.
Виникнувши на рубежі XVІІІ й XІX ст., еволюційна концепція Ламарка явилася завершенням пошуків тих натуралістів і філософів XVІІІ ст. (серед останніх особливо французьких матеріалістів XVІІІ ст.), які намагалися осмислити проблему розвитку органічного світу. І за стилем мислення, і за способом доказів твори Ламарка з питань еволюції належать XVІІІ-му ст. Але від усього, що писалося колись з проблеми еволюції, вони відрізняються принципово новою рисою. Проблема еволюції вперше була розкрита в них як самостійна, що має виняткове значення для вивчення органічного світу.
Доля вчення Ламарка виявилася дуже складною. Бувши недостатньо точно обґрунтованим, маючи велику кількість чисто умоглядних припущень, покликаних заповнити відсутність фактичних доказів, воно не могло протистояти креационістським уявленням, які панували і до того ж опиралися на величезну силу традицій, вплив церкви й офіційної ідеології. У результаті в перші десятиліття XІХ ст. вчення Ламарка не отримало визнання. Його намагалися не помічати, і рідко згадували про нього.
Пройшло півстоліття, і воно як би раптом придбало виняткову популярність. Відбулося це завдяки поширенню дарвінізму. Спалах інтересу до вчення Ламарка мав два джерела. З одного боку, природне прагнення простежити в історії науки коріння нової теорії й тим самим підкріпити, підтримати її, з іншого боку - спроба протиставити матеріалістичному поясненню еволюції, яке запропонував Ч. Дарвін, інші точки зору. На цьому ґрунті в другій половині XІХ ст. виник ламаркізм. В подальшому під цією назвою часто проповідувалися або засуджувалися погляди, що мали дуже віддалене відношення до вчення самого Ламарка, а іноді й зовсім далекі йому за духом ідеалістичні концепції, такі, наприклад, як психоламаркизм.
Ламарк. Короткі біографічні відомості.
Ламарк народився в 1744 р. Він належав до стародавнього, але давно збіднілому роду й був 11-ю дитиною в родині. Більшість його предків і з боку батька, і з боку матері були військовими. В армії служили також його батько й старші брати. Але військова кар'єра вимагала коштів, яких родина не мала. Ламарк був відданий у єзуїтську школу для підготовки до духовного звання. Тут він ґрунтовно познайомився з філософією, логікою, математикою, фізикою й древніми мовами. В 1761 р. він все-таки вступає в армію, бере участь у Семирічній війні й за виявлену відвагу одержує офіцерський чин. В 1768 р. він виходить у відставку, через якийсь час направляється в Париж і починає займатися на медичному факультеті. Предметом його головної уваги стає ботаніка. Однак його перші роботи були не ботанічними. В 1776 р. він представляє в Академію наук "Мемуар про основні явища в атмосфері". До цього ж року відноситься його робота "Дослідження про причини найголовніших фізичних явищ" (видана в 1794 р.). А вже двома роками пізніше виходить його монументальна тритомна праця "Флора Франції". Після неї іде твір з систематики рослин (1785). В 1793 р. Ламарк, якому тоді було вже близько 50 років, стає професором зоології. В 1798-1799 р. виходять у світ його великі дослідження із зоології безхребетних, а в 1801 р.- "Система безхребетних тварин", що склали важливі етапи в розвитку цієї науки. В 1802 р. з'являється "Гідрогеологія", у якій він виклав свої уявлення з загальних питаннь геології, палеонтології й мінералогії. З 1803 р. починає виходити 15-томна "Природна історія рослин", перші два томи якої, присвячені історії й принципам ботаніки, належали Ламарку. В 1809 р. виходить "Філософія зоології" (два томи), в 1815-1822 р.- семитомна "Природна історія безхребетних", а в 1820 р.- "Аналіз свідомої діяльності людини".
