Принципи комплектування різновікових груп

Неефективними є такі різновікові об'єднання дітей:

v раннього і дошкільного віку (малюки потребують значно тривалішого й ретельнішого побутового, гігієнічного догляду; існують значні від­мінності щодо тривалості денного сну, прогулянок тощо; наявні іс­тотні відмінності в облаштуванні туалетних кімнат, ігрових майдан­чиків, добору ігрового матеріалу);

v за спеціальними чи загальними здібностями (схильність до ігор на комп'ютері, інтерес до іноземних мов, раннє вміння читати, обізна­ність в окремих сферах життя тощо);

v за статевою ознакою.

Враховуючи сказане вище, рекомендується комплектувати групи за та­кими принципами:

v Комплектування лише на основі паспортного віку: утворюються одновікові групи, в яких педагогові легше використовувати колек­тивно зорієнтовані методи навчання. Проте складніше розгледіти в кожній дитині індивідуальні особливості розвитку, вибудувати гнучку систему виховання та навчання.

v Комплектування на основі врахування індивідуальних особливос­тей розвитку: створюються різновікові групи, де гуртуються діти від наймолодшого до найстаршого віку. При цьому ефективною стає індивідуальна робота, створюється атмосфера психологічного ком­форту. Однак цього можна досягти тільки за умови, що комплекту­вання здійснюватиметься лише на основі психологічної сумісності дітей. Якщо група формуватиметься хаотично, а педагоги будуть психологічно не готові до роботи з дітьми різного віку, то пробле­ми виникнуть чималі.

v Комплектування на основі врахування вікових та індивідуальних особливостей: створюються змішані групи із близьких за віком дітей (суміжний вік). Наприклад: перша молодша і друга молодша групи, середня і старша групи. При цьому не порушується розпорядок життя дошкільників і розпорядок роботи дитячого садка. Цей варі­ант, порівняно з попереднім, оптимальніший. Проте і він не позбавляє педагога проблемних ситуацій, наприклад: адаптація малюків під час прийому до дитячого садка.

v Комплектування на основі родинних стосунків: утворюються різновікові групи, в яких об'єднано братиків, сестричок, інших родичів. Безперечно, позитивним є те, що дітям гарантується відчуття захищеності, емоційної безпеки в період адаптації та на весь період перебування в дошкільному навчальному закладі. Проблеми криються в обмеженій можливості старших дітей займатися якимось видом діяльності чи спілкуватися відповідно до їхніх вікових інтер­есів. Такі ситуації мають відкоригувати вихователь і його помічник.

В однокомплектних дитячих садках з однією змішаною групою вихову­ються найчастіше діти від 2 до 6 років, тому доцільно і в групі виокремлю­вати три підгрупи, а саме: 3-й рік, 4-5-й роки, 6-й рік життя.

У двокомплектних дитячих садках необхідно мати дві різновікові групи. Найчастіше об'єднують дітей суміжного віку: 3-4-й роки, 5-6-й роки життя. Іноді бувають випадки, що об'єднують дітей контрастного віку: 3-го і 5-го, 4-го і 6-го років життя. Практика доводить, що доцільніше суміжне комп­лектування груп, оскільки краще можна реалізувати принцип максималь­ного врахування вікових можливостей дітей. У групах встановлюється ре­жим, який більше відповідає можливостям і потребам дітей обох підгруп. Близько 80 % вихователів віддають перевагу комплектації груп за суміж­ністю, тому що комплектування груп дітьми контрастного віку викликає труднощі в організації розпорядку дня і занять.

Комплектуючи змішані групи, потрібно по змозі виокремити окремо старшу групу (у дво-, тригруповому дитячому садку).

За будь-якого принципу комплектування наповнюваність різновіко­вих груп має становити до 15 осіб (згідно із Законом України «Про дошкіль­ну освіту»).

Під час комплектування груп треба враховувати особливості функціо­нування дошкільного навчального закладу: територія, соціальне оточення, запити батьків, підготовленість педагогічного колективу. Порекомендува­ти можна лише одне: обираючи принцип комплектування, необхідно обго­ворити в колективі, колегіально вирішити, як подолати труднощі та ефек­тивно організувати освітній процес.

Неабияке значення має глибоке знання педагогом вікових та індивіду­альних особливостей дітей, умов їхнього життя.