Ми не повинні загинуть обоє!

Вітальне слово Ткачук Т.В., завідувача відділу української мови та літератури ДРІДПО, під час урочистого відкриття конференції

«Вивчення життя й творчості письменників-ювілярів 2016 року в школах Донецької Народної Республіки»

 

Доброго дня, шановні учасники філологічної науково-практичної конференції, присвяченої життю й творчості письменників-ювілярів! Сьогодні ця зала муніципального освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Гармонія» міста Донецька» зібрала людей, що понад усе цінують слово, книгу, мистецтво красномовства, людей, які доносять велику життєву мудрість, збережену у творах, до нашої молоді.

Хочеться нагадати, що 2016 рік Указом Глави Донецької Народної Республіки Олександра Володимировича Захарченка №22 від 8 лютого був оголошений Роком читання.

І це невипадково, бо кожна поважаюча себе людина прагне припасти до джерела знань, напитися живої води пізнання. Книги – то найбільше диво, яке відкриває нам світ, допомагає уявити минуле й зазирнути в майбутнє. Вони – найкращі співрозмовники, мудрі й уважні. Читання якісної літератури підчас змінює не лише погляди особистості, а й її життя. У народі кажуть: «Сонце освітлює людині шлях, книжка дає їй крила».

Сьогодні ми вшановуємо людей, яких Бог наділив Красним словом, людей, які цим даром поділилися із сучасниками й щедро залишили його майбутнім поколінням у книжках. ПИСЬМЕННИКІВ – мудрих учителів людства, правдолюбців, сіячів добра, великих митців, які вміло подають нове звичним, а звичне – новим.

Щороку ми вшановуємо письменників-ювілярів через низку заходів: конференції, семінари, літературні вечори, вітальні, бібліотечні уроки, лекторії тощо, бо «Не так вже їх багато на Землі – тих іскор Божих творчого горіння». І приходять вони в цей світ, аби зробити його світлішим, теплішим і, звісно, мудрішим.

Під час таких заходів ніби торкаєшся живої криниці літературної мови, проникаєш в таємниці творчих майстерень поетів і прозаїків, починаєш жити епохою ювіляра.

Сьогодні хочеться з пошаною згадати великих класиків української та російської літератур: Івана Франка, Михайла Салтикова-Щедріна, Миколу Лєскова, Лесю Українку, Михайла Булгакова, Сергія Аксакова, Павла Тичину, Федора Достоєвського, Валер’яна Підмогильного, Миколу Карамзіна, Григора Тютюнника, Олександра Фадєєва, Миколу Вінграновського і багатьох інших ювелірів слова.

Наразі ми всі як учасники конференції матимемо змогу увійти у світ художнього слова цих письменників-ювілярів, поділитися досвідом щодо викладання літератури, взяти участь в обговореннях завдяки копіткій креативній роботі вчителів-словесників Ленінського району міста Донецька, методичних служб усіх рівнів міста Донецька.

Рядки з поезії Лесі Українки можуть стати девізом заходу:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

 

Наголошую на тому, що важливий внесок у проведення заходу зробив творчий колектив муніципального освітнього закладу «Навчально-виховний комплекс «Гармонія» міста Донецька», який очолює Клещукова Ірина Євгенівна. На базі цієї гостинної загальноосвітньої організації неодноразово проводилися республіканські, міські, районні семінари, засідання творчих груп, лекторії. Заступник директора з навчально-виховної роботи, учитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист (а тепер уже і учитель російської мови та літератури) Путрова О.М. є постійним лектором на курсах підвищення кваліфікації, веде авторську творчу майстерню при Донецькому республіканському інституті додаткової педагогічної освіти тощо. Тому впевнена, що сьогоднішня науково-практична конференція буде проведена на високому рівні, розкриє обрії для співтворчості, розширить коло креативних учителів.

Виступ я хочу закінчити словами з поезії Івана Яковича Франка:

Якби ти знав, як много важить СЛОВО, Одно сердечне, теплеє слівце! Глибокі рани серця як чудово Вигоює — якби ти знав оце! Ти, певно б, поуз болю і розпуки, Заціпивши уста, безмовно не минав, Ти сіяв би слова потіхи і принуки, Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, — Якби ти знав!