Бібліотеки – це скарбниці всіх багатств людського духу.

Тема: Книги - морська глибина

Мета: розширити знання учнів про історію книги та

бібліотеки;

розвивати читацький інтерес, зв'язне мовлення та творчі здібності;

формувати вміння висловлювати, аргументувати та захищати свої думки; уміння презентувати результати своєї роботи;

виховувати шанобливе ставлення до книг, почуття відповідальності, самоорганізації, самодисципліни, а також усвідомлювати значення спільних зусиль, роботи в команді.

Обладнання: виставка малюнків і книг "У Землі супутник – Місяць, а у людини - книжка", "книжкова лікарня", комп'ютерна презентація, мультимедійний проектор, екран.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

— Будь-яка робота виконується легше, якщо гарний настрій. Тому перед початком роботи згадайте щось приємне, посміхніться, і починаємо працювати.

II. Оголошення теми і визначення завдань уроку.

— Прочитайте тему сьогоднішнього уроку. Як ви розумієте ці слова?

Дорогі діти! Хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків, гарних розповідей. Відкриваєш першу-ліпшу сторінку, і опиняєшся в далекій казковій країні. А у тій країні живуть поважні мудреці і дружні гноми, Буратіно з Мальвіною, Червона шапочка, розумний Барвінок та ніжна Ромашка.

І сьогодні на уроці ми проведемо чергове засідання „Книжкового клубу” та підведемо підсумок І етапу проекту, де протягом місяця допитливі «Пізнайки» збирали інформацію про народження перших книг та створення першої бібліотеки, а дійові «Друзі книги» працювали в «книжковій лікарні», зробили рейд-перевірку збереження шкільних підручників та відшукали «вузлики на пам`ять» для тих, хто хоче дружити з книгою. Решта дітей створювали Віночок з народного золотослову:прислів`я, приказки, загадки, вірші, а також вивчили пісню.

Працюючи над проектом ви були письменниками,бо писали твори, художниками – ось виставка малюнків, справжніми книголюбами, бо принесли улюблену книжечку і зробили прекрасну виставку із власних бібліотек.

Гостям я з задоволенням представлю нашого шкільного бібліотекаря, керівника «Книжкового клубу», саме про неї цей вірш.

Бібліотекар – це чаклун, бо знає, що й кому потрібно.

Душа – з найтонших в нього струн,

Він в нас працює дуже плідно.

Складає вірші й побажання,

Не вистачає навіть дня

Задовольнити всіх бажання.

Без нього нам – ну як без рук,

Він – наш Колумб в морі наук.

Отже, із нашим Колумбом починаємо мандрівку у «царство книг».

(Учні читають вірші про книгу.)

В кожнім домі, в кожній хаті –

У містах і на селі, хто навчився вже читати,

Має книжку на столі.

Дружба з книжкою – це свято,

Не було б його у нас.

Ми б не знали так багато

Про новий та давній час.

 

 

Книжка – добрий, мудрий друг.

Книжка знає все навкруг:

Про старі й нові країни,

Космос та морські глибини,

Хто нам написав «Кобзар»,

І який де правив цар,

З чого зроблене намисто,

Чим славетне наше місто.

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать --–

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать.

 

III. Робота над розкриттям завдань уроку

Вчитель. Але не завжди книга була такою, як ми знаємо. Історію її народження досліджували Пізнайки. Їм слово.

1 учень. Давним-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. «Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер. Писали на всьому. Далі люди почали писати на мокрій глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Але ці книжки були незручними та важкими.

2 учень. З часом навчилися робити зручні та легкі книги з телячої шкіри. Але вони були дуже дорогими. На виготовлення однієї такої книги потрібні були шкури цілої череди телят. Люди шукали недорогий матеріал, з якого можна було робити книги, щоб вони були дешевшими і простими. І таки знайшли.

3 учень. Це був папірус – болотяна рослина, густих заростей якої було багато вздовж африканських річок. Відтоді з`явилися на книги, а точніше сувої з папірусу. Писати на них було зручно, але через кілька років папірус пересихав і руйнувався.

4 учень. В Україні писали на корі берези. Кору ділили на тоненькі смужки-пластини і висушували. Вони були білими. Писали на них грамоти і називали їх берестяними.

5 уч. Справжній папір, на якому ми з вами пишемо зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Спочатку книги переписували від руки. А це був досить важкий і тривалий процес – адже одну книгу доводилося переписувати іноді декілька років. Минуло ще багато часу, поки з`явилися друковані книжки.

6 уч. Першу друковану книжку в Україні було видано 1574 року Іваном Федоровим. Називалася ця книжка «Апостол». Зараз папір виготовляють з деревини, а книжки друкують у книжкових видавництвах.

У Львові споруджено пам`ятник першодрукареві Івану Федорову.

Учениця. Пересопницьке Євангеліє (1556—1561) — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад євангелія так званою простою мовою, досить близькою до народної. Рукопис зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.

Бібліотеки – це скарбниці всіх багатств людського духу.

Лейбніц

Вчитель. Книги, як люди, вночі вони міцно сплять, а вранці разом із школярами вирушають до школи, крокують з ними пліч- о- пліч в країну знань.

Коли ж ви відпочиваєте, книги допоможуть вам у виборі ігор та розваг. А в лісі не дадуть заблукати, допоможуть знайти дорогу. Книги завжди дадуть відповідь на кожне питання.

І тому я хочу, щоб ви знали, де живуть книги. Про історію створення нашої шкільної бібліотеки розповість Олена Борисівна.