Організація і програма обстеження

Тема: Лікарський контроль за юними спортсменами

План

1. Організація і програма обстеження

2. Функціональна діагностика

3. Лікарсько-педагогічний нагляд

4. Етапи спортивної підготовки

5. Спортивний відбір

6. Медичні засоби відновлення спортивної працездатності

 

Організація і програма обстеження

Система підготовки юних спортсменів передбачає виділення основних етапів і направленість процеса тренувань, вибір коштів і методів технічної, функціональної і психологічної підготовки; визначення об’єму і інтинствності фізичних навантажень в залежності від вікових і індивідуальних морфофункціональних особливостей.

Ця система передбачає наступні етапи: 1) попередня підготовка (вік 6-9 років); 2) початкова спортивна спеціалізація (вік 10-12 років); 3) поглилені тренування у вибраному виді спорту (вік 13-15 років); 4) спортивне вдосканалення (вік 16 років і старше).

При лікарсському обстеженні юних спортсменів треба приймати до уваги тенденції розвитку сучасного спорту, що мають прояви зростаючої інтенсифікації тренувальних навантажень з акцентом на спеціалізовану підготовку, зниження вікового цензу на всіх етапах підготовки резервів для спорта висок их досягнень. Ця тенденція виникла тому, що в кожному шкільному колективі є діти і підлітки, що мають кращі показники темпів росту і розвитку і можуть переносити значні за об’ємом і інтенсивністю навантаження та показують високі спортивні результати. У зв’язку з цим в основі планування характеру, об’єму і інтенсивності фізичних навантажень лежить облік морфофункціональної стиглості нервової системи, опорно-рухового апарату, основних вегетативних систем життєзабезпечення.

При такому підході діє принцип спортивної медицини – спортивне вдосконалення повинно сприяти укріпленню здоров’я, нормальному фізичному розвитку, підвищенню функціональних можливостей дітей, підлітків, юнаків, дівчат.

Лікарський контроль за юними спортсменами відбувається в відповідності з загальними організаційно-методичними положеннями спортивної медицини і передбачає певні стани здоров’я, особливості фізичного розвитку та конституції.

Діти і підлітки мають допуск до тренувань за наявності справки шкільного лікаря або лікаря підліткового кабінету, що діє протягом 3 місяців.

Вподальшому юні спортсмени повинні мати огляд спеціалістів з лікарсько-фікультурноного диспансеру.

Принциповим положенням є те, що до спортивних тренувань мають допуск тільки здорові діти.

При формуванні лікарських рекомендацій треба враховувати, що деякі відхилення в стані здоров’я (наприклад, синдром дисплазії сполучної тканини, не заважаючий працездатності при звичайних заняттях з фізичного виховання в загальноосвітній школі), можуть викликати протипоказання до занять спортом. Необхідно виявляти і проводити санацію осередків хронічної інфекції, тому що, каріозні зуби, хронічний тонзіліт і ін. є причиною порушення серцевого ритму, судинної дистонії, а також провокують перенапруження, перетренованість у юних спортсменів.

Лікарський контроль на окремих етапах спортивного вдосконалення проводять за певною програмою, яку в залежності від місцевих умов складає лікар, який працює з даним контингентом юних спортсменів.

Лікарський контроль включає: 1) диспансерне обстеженя не менш двох разів на рік (первинне і заключне) в об’ємі «Журналу диспансерного огляду спортсмена»; 2) повторне і додаткове обстеження; 3) лікарсько-педагогічні нагляди з використанням додаткових і повторних навантажень.

Виділяють наступні різновиди повторних обстежень: поточні і етапні.

Поточні обстеження проводять в мікроциклах, етапні – з початку і в кінці кожного мезоциклу. При проведенні повторних обстежень в мікро- і мезоциклах вивчають динаміку спортивно-технічної підготовленості, фізичних якостей, функціональних можливостей і стану здоров’я юного спортсмена. Повторне обстеження юні спортсмени проходять перед змаганнями боксерів, легкоатлетичним бігом на дальни відстані і ін., після хвороби або травми.

Програма медичного обстеження на окремих етапах підготовки передбачає оцінку стану здоров’я, фізичного розвитку і функціональних можливостей спортсменів. З цією метою використовують комплекс клінічних, лабораторних і інструментальних методів дослідження. Проводять також додаткові обстеження хірургом, нвропатологом, окулістом і т.д.

Обстеження юних спортсменів проводять за уніфікованою методикою, що має паспортну частину, анамнез, дослідження фізичного ьрозвитку і стану окремих систем (центральна нервова система, вегетативна нервова система, аналізатори, опорно-руховий апарат, серцево-судинна система і т.д.), виконання функціональних проб, лабораторні і інструментальні дослідження.

Анамнез включає дані про захворювання і травми що переніс спортсмен. Важливі анамнестичні дані про спадкові хвороби, особливостях конституції і рухових можливостях батьків, тому що ці дані мають значення при спортивному отборі. Заслуговують уваги матеріально-битові умови життя. У юних спортсменів необхідно вияснити наявність негативних звичок(куріння і ін.). Слід вияснити, з якого віку почались регулярні спортивні тренування, в яких видах спорту, яким видом спорту займається зараз, яка динаміка спортивних результатів у вибраному виді спорту. При опитуванні слід вияснити характер, об’єм і інтенсивність тренувальних навантажень, учбово-тренувальних зборах, кількості і маштабі змагань.

При дослідженні фізичного розвитку використовуються соматоскопія і антропометрія. Важливо своєчасно виявити порушення постави, деформації грудної клітки і хребта, сплощення стоп. Оцінка фізичного розвитку проводять за допомогою стандартів, розроблених для відповідних вікових груп юних спортсменів.

При дослідженні центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, основних вегетативних систем життєзабезпечення (нервова, ендокринна, серцево-судинна, дихальна, травна, видільна) використовують клінічні (анамнез, огляд, пальпація, перкусія і аускультація), інструментальні і лабораторні методи.

Функціональна діагностика

Суттєве значення на всіх етапах підготовки юних спортсменів має визначення функціонального стану різних органів і систем, а також загальної фізичної працездатності. Відомо, що адаптивні морфофункціональні зміни організму спортсмена залежать від вмісту і направленості тренувальної програми. Хоча результати тестування плоказують складну взаємодію окремих систем організму, в практиці спортивної медицини застосовують тести, які переважно показують потенційні можливості відповідної системи. Використовують тести або батарею тестів найбільш інформативних для конкретного виду спорту та спортивної спеціалізації. Умовно виділяють тести, які дозволяють думати про функціональний стан окремих систем. Розрізняють тести, які характеризують функціональний стан переважно центральної нервової системи, нервово-м’язового апарату, кардіореспіраторної системи, системи крові. і т.д.

При вивченні особливостей функціонального стану нервової системи і нервово-м’язового апарату використовують низку координатних тестів, тепінг тест і багато ін.

Про функціональний стан серцево-судинної системи можно говорити по результатах тестування за допомогою комбінованої трьогмоментної проби С.П.Летунова, Гарвардського степ-теста, теста Новаккі, теста PWC170.

Методика проведення і аналізу результатів виконання тестів, що використовуються для оцінки функціонального стану юних спортсменів, така ж як і при обстеженні дорослих. Різниця тільки в потужності фізичних ьнавантажень, які дозуються в залежності від віку і маси тіла.

Використовуючи сучасні методи регістрації і обробки експериментальних даних, можливо дослідити особливості функціонування кардіореспіраторної системи в стані оперативного спокою, режиму з навантаженнями і переходному режимі. Аналіз кількісних і якісних показників кардіореспіраторної системи з використанням математичних методів дозволяє більш глибоко виявити особливості функціоналного стану юних спортсменів. Перспективні методичні підходи з використанням сучасної обчислювальної техніки.

Так, наприклад, автоматизовпана система аналізу регуляції серцевого ритму (електрокардіограх, інтерфейс, комп’ютер, принтер) дозволяє в порівняно в невеликий відрізок часу (10-15 хв.) одержати дані гістографічного, автокорреляційного і спектрального аналізу розподілення кардіоінтервалів за їх довжиною у виборці, що має інформацію про 120-150 серцевих циклів. Отримані за допомогою цієї методики дані дуже інформативні, тому, що показують стан і особливості функціонування різних контурів регуляції ритму серця і характеризують потенційні можливості організму і особливості процесів відновлення на окремих етапах післядії.

Для експрес – діагностики особливостей функціонального стану можна використовувати прості, але достатньо інформативні тести: Мартине-Кушелевського, Руфьє-Діксона, активну ортостатичну пробу і ін.

Для оцінки функціонального стану юних спортсменів широко використовують біохімічні аналізи, наприклад, визначення порога анаеробного забезпечення (ПАЗ), кислотно-лужної рівноваги (КЛР).

За допомогою результатів комплексного обстеження, лікар робить висновок про стан здоров’я, фізичного розвитку і функціональні можливості юного спортсмена. Діагностика здоров’я дітей і підлітків на всіх етапах спортивної діяльності відіграє велику роль.