В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають і утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом, і не рекомендується їх застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, кровоточивих, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани). А) Ліфузол:
- наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2 секунд;
- через ЗО секунд на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка;
- розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом ЗО секунд;
- плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів;
- плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном.
Переваги ліфузолу:
- простота застосування препарату;
- швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу;
- можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки;
- водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих.
3. Наклейки із целофану:
- застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу;
- після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують клеолом на ширину не
менше 1 см;
- поверх пов'язки накладають шар целофану (без складок) і щільно притискають;
- через 5 хвилин наклейка висихає, і хворий може приймати душ або ванну;
- знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином.
|
Лейкопластирні пов'язки
1. Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов'язки на рані (рис. 1.72).
Методика накладання пов'язки:
- на рану накладають стерильну первинну пов'язку;
- кількома смужками лейкопластиру, що повинен виходити за краї
первинної пов'язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно
фіксують пов'язку;
- смужки лейкопластиру можна розташовувати паралельно,
хрестоподібно, зіркоподібно тощо.
- перед накладанням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі
навколо рани слід поголити.
Рис. 1.72. Лейко-
Пластирна пов'язка
На живіт
Пов'язки з використанням сітчасто-трубчастих бинтів
1. Сітчасто-трубчастий бинт "Ретеласт" застосовується як вторинна пов'язка для утримання стерильного матеріалу на рані:
- має велику розтяжність;
- щільно облягає будь-яку частину тіла;
- надійно фіксує первинну пов'язку і при цьому не обмежує рухи в суглобах;
- забезпечує можливість аерації і спостереження за станом місця ушкодження.
А) Еластичні сітчасто-трубчасті бинти "Ретеласт" мають розміри від №1 до №7 і використовуються залежно від того, на якій частині тіла є ушкодження.
| Ділянка застосування | № бинта |
| Пальці кисті у дорослих, стопа у дітей | |
| Кисть, передпліччя, стопа, променезап'ястковий, ліктьовий • і гомілковостопний суглоби у дорослих, плече і колінний суглоб у дітей | |
| Передпліччя, плече, гомілка, колінний суглоб у дорослих, голова і стегно у дітей | 3-4 |
| Голова і стегно у дорослих, груди, живіт і таз у дітей | 5-6 |
| Груди, живіт, таз і промежина у дорослих |
а) загальна методика накладання пов 'язок з використанням бинта "Ретеласт":
- рану або зону ушкодження закривають стерильною пов'язкою;
- від бинта потрібного розміру відрізають шматок необхідної довжини;
- медичний працівник, який накладає пов'язку, просуває кисті рук всередину приготовленого
відрізка бинта зі зверненими одна до одної долонями і розтягує бинт;
- розтягнутий бинт надягають у вигляді "рукава" на уражену частину тіла, починаючи із
проксимального відділу, поверх стерильного матеріалу, накладеного на рану;
- додаткової фіксації пов'язка не потребує.
Б) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову призначена для фіксації перев'язного матеріалу на будь-якій ділянці голови, крім обличчя (рис. 1.73). Методика накладання пов'язки:
- відміряють шматок бинта №5-6 довжиною на 3 см більше за відстань від середини тімені
до надбрівних дуг (а);
- на нижньому кінці бинта, відступивши 2-3 см від краю, роблять поперечний розріз на 1/3
ширини бинта для утворення фіксуючої петлі (б);
- бинт розтягують і надягають на голову: позаду - до межі потиличної ділянки із шиєю, а
спереду - до надбрівних дуг (в);
- фіксуючу петлю спускають на підборіддя (г).
|
В) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на груди і живіт призначена для фіксації перев'язного матеріалу на грудній клітці і в ділянці живота, особливо при множинних ушкодженнях (рис. 1.74). Методика накладання пов'язки:
| Рис. 1.74. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на груди і живіт |
- беруть відрізок бинта №7 необ
хідної довжини (від надпліччя до
нижньої межі зони, яку необхідно
закрити);
- перед накладанням, у бинті про
різають отвори для рук таким чином,
щоб край бинта не врізався в тка
нини пахвової ділянки (а);
- розтягнутий бинт надягають на ура
жену ділянку, утворюючи з фіксую
чих петель "плічка" (б).
| Рис. 1.73. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову |
Г) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на кисть і пальці. Методика накладання пов'язки:
а) на пальці накладають пов'язку з бинта №1:
- беруть відрізок бинта по довжині трохи більший за палець;
- надягають на палець поверх первинної пов'язки від кінчика до основи пальця;
- частину бинта, що залишилася, біля пучки пальця загортають всередину пов'язки;
б) на кисть накладають пов'язку з бинта №2:
- відміряють відрізок бинта потрібної довжини (щоб закривав усю кисть);
- по краю роблять отвір для першого пальця;
- розтягнутий бинт надягають поверх стерильного матеріалу, а перший палець виводять
через отвір.
Д) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на стопу (рис. 1.75). Методика накладання пов'язки:
- пов'язка може бути одношаровою і двошаровою, відповідно до цього визначають необхідну
довжину бинта: від нижньої третини гомілки до кінчиків пальців стопи;
- перший шар бинта накладають по типу "носок" (а);
- вільний кінець бинта перекручують навколо осі біля пальців (б);
- частину бинта, що залишилася, надягають на стопу поверх першого шару (в).
|
|
|
Рис. 1.75. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на стопу
Е) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на передпліччя, гомілку, дистальні відділи плеча і стегна, ділянку ліктьового і колінного суглобів (рис. 1.76).
Методика накладання пов'язки:
- накладання пов'язок на ці відділи найбільш легке і просте;
- відрізають шматок бинта потрібного розміру (№2-4) такої довжини, щоб він виходив на
3-4 см за межі первинної пов'язки;
- розтягують бинт і надягають його на ушкоджений сегмент кінцівки в один або два шари.
Рис. 1.76. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на гомілку та колінний суглоб
Є) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча (рис. 1.77).
Методика накладання пов'язки:
- беруть відрізок бинта №3-4 довжиною на 8-10 см більший, ніж відстань від ураженої
ділянки до плечового суглоба протилежної сторони (а);
- бинт надягають на плече (б);
- по верхньому краю, відступивши від верхнього кінця бинта на 4-5 см, роблять поздовжній,
наскрізний розріз для утворення фіксуючої петлі (в);
- фіксуючу петлю через голову перекидають на протилежну сторону у пахвову ділянку (г);
- щоб зменшити стискання тканин у пахвовій ямці, можна ножицями додатково перерізати
кілька петель.
Ж) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянку кульшового суглоба і сідничну ділянку (рис. 1.78). Методика накладання пов'язки:
- беруть відрізок бинта №5-6 довжиною на 3-4 см більший, ніж відстань від гребеня клубової
кістки до нижньої межі накладеного на рану стерильного матеріалу (а);
- відступивши 7-10 см від одного з кінців бинта, роблять розріз поперек бинта для одержан
ня фіксуючої петлі (б);
- через розріз просувають здорову ногу, а розтягнутий бинт надягають на ушкоджену
ногу (в);
- фіксуючу петлю підтягують вище клубового гребеня (г).
3) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на промежину (рис. 1.79). Методика накладання пов'язки:
- беруть відрізок бинта №7 довжиною в 2,5 раза більший, ніж відстань від крила клубової
кістки до сідничної складки;
Рис. 1.77. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча
Рис. 1.78. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянки кульшового суглоба і сідничну ділянку
Рис. 1.79. Еластичнасітчасто-трубчаста пов'язка на промежину
відступивши ЗО см від одного з кінців бинта, роблять поперечний розріз для просування
ніг;
більш коротку частину бинта в розтягнутому вигляді надягають через ноги до крил клубової
кістки;
вільний кінець бинта пропускають між ніг через промежину, натягують вгору і фіксують
зав'язками (а, б).
