Використання декоративних рослин в озелененні

До декоративних дерев і чагарників відносяться листяні і хвойні, вічнозелені і листопадні рослини, використовувані для створення парків, скверів, бульварів, озеленення вулиць. У одиночних посадках застосовуються породи з розкидистою (дуб, ясен, платан) або зонтиковидною формою крони (шовковиста акація). Рослини з плакучою формою крони (верба вавілонська, береза плакуча) служать для прикраси водоймищ. У альпінаріях, на схилах, скелястих горах особливо красиві рослини, що стелються (кизильник горизонтальний, сосна гірська, ялівець). При озелененні вулиць і для створення алей висаджують дерева з пірамідальною (кипарис, тополя), кулевидною (біла акація, липа) або конічною (ялиця, ялина) формою крони. Багатьом деревним рослинам (самшит, туя, лавр, тис, граб глід, в'язнув, бирючина) шляхом обрізання надають будь-яку форму. В'юнкі рослини (плющ, ломиніс, виноград, ампелопсис) служать для вертикального озеленення (стенів, альтанок, терас), створення декоративних архітектурних споруд (пергол, трельяжів, колон). Окрім місцевих видів, зазвичай використовують і екзотичні рослини (привезені з ін. областей).

Багаторічні декоративні — трав'янисті рослини, що живуть більше 2 вегетаційних періодів. Це найбільш багата видами група квітучих, орнаментально-листяних рослин і рослин з декоративними плодами, широко використовуваних в садах, парках, скверах. В умовах помірного клімату багаторічники підрозділяють на рослини, що зимуючі у відкритому грунті і виймаються з нього на зиму. Останні зберігаються у вигляді бульб, кореневищ в сухому приміщенні при t 5°c. Деякі багаторічні рослини південного походження використовуються в умовах суворішого клімату як однорічники (агератум, петунія, шавлія вогненна, настурція і ін.). Багаторічники відновлюються навесні з коріння, кореневищ, бульб, цибулин за допомогою нирок відновлення. По декоративних якостях багаторічники ділять на красивоквітучі, що відрізняються рясним цвітінням, красивим забарвленням, формою, махровостью і ароматом квітки або масою дрібних колоритних квіток, зібраних в суцвіття; орнаментальне листя — розсіченолисті, ряболисті, яскравозабарвлені і вічнозелені; рослини, красиві, що мають, яскравого забарвлення плоди; компактні, такі, що дають при розростанні дернину-подушку; ліани — в'юнкі, такі, що звішуються, лазять. З багатолітників складаються декоративні групи в квітниках, партерах, на газонах, галявинах парків, світлих узліссях; висаджують багатолітники солітерами (одинично), використовуючи для цього лише крупні високодекоративні рослини; багаторічники застосовують для барвистих килимових квітників, бордюрів і т.п.; в'юнкі — для фігурних споруд: альтанок, тунелів, арок, зелених завіс. Багато хто з багаторічники може бути використані для букетів. Багаторічники добре зростають на одному місці 3—5 років і більш. Розмножуються діленням, відводками або посівом насіння.

Дворічники декоративні — квітково-декоративні рослини, в перший рік життя що розвивають розетку листя, а на другий рік — стебла з квітками і плодами і після дозрівання що гинуть. До цієї групи відносять також деякі багаторічники, що культивуються як дворічні рослини. До сьогоденням дворічним відносяться: незабудка альпійська, яку використовують для оформлення квітників у відкритому грунті і для тієї, що зрізає; дзвіночок середній (для оформлення квітників і у відкритому грунті); місячник (для сухих букетів); наперстянка пурпурна (для групових посадок і зрізає); мальва, або шток-троянда рожева (для тієї, що зрізає і для групових посадок). З трав'янистих багатолітників, що культивуються переважно як дворічники, найбільш відомі: братки і гвоздика бородата (або турецька), вирощувані у відкритому грунті; гесперіс, або нічна фіалка (для групових посадок, вигнала і зрізала); маргаритка використовується для посадки на рабатках, клумбах і т.п., а також для зимового вирощування в горщиках. Дворічники розмножують посівом насіння в парники або відкритий грунт, а деякі — черенкованієм.

Однорічники декоративні — збірна назва Д. р., насіння, що розводиться посівом, на один вегетаційний період. Однорічні рослини утворюють групи красивоквітучих, декоративних для листя (амарант, декоративні форми капусти і рицини і ін.), сухоцветов (безсмертники), килимових (див. Килимові рослини), в'юнких, ампельних, букетних рослин. У помірному кліматі більшість однорічників для продовження вегетаційного періоду або для ранішого зацвітання висівають в березні-квітні в парники або оранжереї і потім пересаджують в грунт. Переважно однорічники сіють прямо в грунт. До однорічників відносяться деякі айстри, волошки, бальзаміни, нігтики, левкої макі, настурції, петунії, тютюн, чорнобривці, іпомеї, запашний горошок, запашна резеда і ін. Застосовуються для квітників, міксбордеров, бордюрів, рабаток, скельних гір, груп і ін.

Злаки декоративні — рослини сімейства злакових, використовуваних в декоративному садівництві для створення бордюрів, групових посадок, а також при складанні букетів з живих кольорів і сухоцветов. Для одиночних і групових посадок на газоні застосовують високорослі злаки (арундо очеретяний, еріантус червоніючий, дикий цукровий очерет, пампасова трава), для створення бордюрів і групових посадок — низькорослі злаки (канаркова трава, овсяніца, зайцехвост, райграс високий), газонів — мятліки, овсяніци, райграси, польовицю і ін.

Цибулинні декоративні рослини — рослини сімейства лілейних і амарилісових, таких, що розводяться в декоративному садівництві: проліски, проліски, тюльпани, нарциси, гіацинти, лілії. Гіацинти тюльпани, нарциси і деякі ін. цибулинні добре піддаються тій, що вигнала, тобто вирощуються і квітнуть в теплицях і кімнатах. Розмножують цибулинні головним чином дітками, що з'являються в підстави старої цибулини, окремими лусочками цибулини, зовнішніми повітряними цибулинами і т.п. Незрідка до цибулинних Д. р. відносять бульбоцибульні рослини, схожі з ними по прийомах культури і за зовнішнім виглядом підземних органів, так званих клубнецибулин; до них відносяться гладіолус шафран, безсмертник і ін.

ТИПИ КВІТНИКІВ

Альпі́йська гі́рка, або альпіна́рій — ділянка, на якій вирощують рослини, характерні для альпійського і субальпійського пояса, а також рослини-літофіти. Зазвичай в середині альпійської гірки встановлюють великий камінь, що символізує гірську вершину, навколо нього розміщують камені меншого розміру, між ними висаджують рослини. Іноді для альпійськіх гірок використовують не лише гірські, але й інші рослини, схожі на гірські.

Во́дний квітни́к — ділянка з водоймою. Зазвичай складається з оздобленої камінням невеликої водойми, в якій ростуть водні рослини, а також з прибережних рослин, доріжки до водойми та лави.

Декорати́вний горо́д — ділянка з грядками строгой форми, на яких вирощують городину і декоративні рослини. Гряди звичайно мають бордюр з стриженого самшита. Сукупність гряд створює візерунок (зазвичай симетричний). Доріжки в декоративному городі зазвичай прямі, вкриті гравієм. Вперше такого типу квітники з'явились у Франції.

Клу́мба — ділянка (звичайно невелика за розмірами, іноді більш висока порівняно з сусідніми ділянками) в формі геометричної фігури, круга, овала, іноді прямокутника. Рослини на клумбі саджають так, щоб вони утворювали візерунок або малюнок. Для оформлення клумб використовують малі архітектурні форми.

Міксбо́рдер (від англ. mix — «змішувати» и border — «межа») — витягнутий квітник, в якому рослини підбираються таким чином, щоб квітник виглядав декоративно більшу частину року. В міксбордері присутні як деревні рослини, так і трав'янисті. Якщо міксбордер з однієї сторони обмежений дорогою (доріжкою), а з другої - стіною (огорожею), то низькорослі рослини саджають вздовж дородги, а самі высокі — вздовж стіни (самими високими можуть бути також ліани, що обвивають стіну); рослини в центрі мають проміжну висоту. Вважається, що ширина міксбордера не повинна, більше ніж в півтора рази, перевищувати висоту самої високої рослини. Такого типу квітники вперше з'явились в Англії.

Парте́р (фр. parterre — «квітник» відpar terre — «на землі»), або орнаментальний квітник — ділянка, на якій вирощують декоративні рослини, що утворюють візерунок (орнамент, арабеску). Один з найстаріших видів квітників: партери з'явились в часи Тюдорів.

Раба́тка — різновид партера; ділянка, що має форму полоси шириною звичайно від півметра до півтора метрів (іноді ширше), при цьому довжина рабатки повинна бути більшою за її ширину не менше ніж в три рази. Якщо передбачається, що у рабатки буде односторонній огляд, то різновисокі рослини розташовують на ній «східцями», якщо ж у рабатки буде двосторонній огляд, то самі високі рослини розташовують в центрі.

Рока́рій (кам'янистий сад) — ділянка, значну частину поверхні якої займають відносно крупні камені.В рокарії вирощують низькорослі рослини: кущики (особливо з родини Вересові), рослини, що стеляться, подушковидні рослини. Використовують звичайно лише одну породу каменя. Камені викладають паралельними лініями або в природньому («хаотичниму») стилі.