Тема: Екскурсія по території університету. Фітомеліораційні можливості рослин.

Практичне заняття № 4, 5

Мета: Ознайомитися з історією створення університетського парку, використанням зелених насаджень для фітомеліорації території.

Завдання: Проаналізувати рослинність парку, провести їх опис.

Обладнання: зошит, ручка, фотоапарат, план території навчального закладу, навчальний довідник «Определитель высших растений Украины», довідник «Шляхом до державного університету».

 

План:

 

1. Характеристика історії університету.

2. Визначення віку дерев, опис дерев та інших життєвих форм рослин на досліджуваних майданчиках.

3. Складання звіту.

 

Завдання:

 

1. Ознайомитися з історією університету за збірником «Шляхом до державного університету».

2. Ознайомитися зі способами визначення приблизного віку дерев та їх висоти.

3. Під час екскурсії по території університету визначити місця, на яких збереглися насадження, які існували до будівництва навчальних корпусів.

4. На визначеній ділянці (для кожної бригади) провести таксаційний опис дерев, яки повинен містити такі дані:

- вид дерева (українська та латинська назви);

- заповнити таблицю 1:

Таблиця 1 – Таксаційна характеристика деревних насаджень території університету

№ п/п	Вид дерева (українська та латинська назви);	Окружність стовбура, L, см	Діаметр, D, см	Вік дерева А, роки	Висота, м	Ступінь ушкодження, %	Наявність паразитичних організмів (омела, гриби)	Значення рослини (плодове, декоративне)
За формулою 1	За фомулою 2

 

5. Нанести на карту деревні насадження.

6. Визначити, які декоративні рослини використовуються для озеленення території університету та внести власні пропозиції щодо оптимізації її стану. Визначити типи квітників. Заповнити таблицю № 2:

 

Таблиця 2 – Характеристика декоративних рослин, які використані в озелененні

№ п/п	Багаторіники декоративні	Дворічники декоративні	Однорічники декоративні	Злаки декоративні	Цибулинні декоративні
Назва	Місце знаходження	Назва	Місце знаходження	Назва	Місце знаходження	Назва	Місце знаходження	Назва	Місце знаходження

 

 

7. Скласти звіт про виконану роботу, де відобразити відповідв на всі питання заняття.

 

 

Теоретичний матеріал:

Визначення віку дерева. Існують різні способи: за річними кільцями, за допомогою вікового буравчика, за нижніми гілками, за кількістю мутовок (для хвойних дерев – до кількості мутовок додати ще 2), за допомогою формулою Розрахунок за формулами дає похибки і визначити вік дерева можна лише приблизно.

Для розрахунку за формулою слід виміряти окружність дерева L на висоті 1,3 м (на рівні грудей). Потім визначити діаметр за формулою: D = L / π.

Для визначення віку дерева (А) використайте формулу 1:

Начало формы

 

А = 1,6D + 44 (1)

 

При визначенні віку дерева з діаметром до 20 см на висоті 1,3 м помилка дорівнює 10-12 % у бік збільшення віку, для дерев з діаметром від 20 до 44 см, помилка складає ± 5%, а при товщині понад 44 см - від 6 до 10 % у бік збільшення віку.

 

Також для визначення віку дерева (А) скористайтеся формулою 2:

 

А = L·к, (2)

 

де к – коефіцієнт для кожного дерева:

 

Олива-2,5; ялівець високий 2,5-4,5; волоський горіх 1,0; шовковиця 0,4; платан 0.3; сосна 0,7-1,5; дуб черешчатий 1,0; суничник 2,0-4,0; тис ягідний 2,5-4,5; липа 0,7; граб 1,0; каштан кінський 0,5; фісташка туполиста 2,0; ясень 0,5; гінкго 0,5.

 

Визначення висоти дерева. Висоту дерева визначають за допомогою висотомірів. Також можна використати окомірними способами.

1. Одним з таких способів є визначення за тінню:

Поставити лінійку вертикально і заміряти довжину її тіні. Потім замірити довжину тіні дерева. Потім висоту дерева визначають за формулою 3:

 

Н_дер = Н_лін· Н_{тіні дерева} / Н_{тіні лінійки} (3)

 

2.Начало формы

2. Висоту дерева можна визначити за допомогою палиці, яка дорівнює довжині витягнутої руки людини. Тримаючи палицю вертикально в руці, необхідно відійти від дерева на таку відстань, щоб верхівка палиці при погляді збігалася з верхівкою дерева. Потім за допомогою пар кроків визначають відстань до дерева. Висота дерева Н дорівнює відстані від дерева до людини, при умові що довжина палиці повинна бути дорівнює довжині витягнутої руки.

3. Найбільш простий спосіб визначення висоти наступний: взяти лінійку довжиною 40 см і відміряти з нижнього кінця 4 см, тобто 1 / 10 частину. Потім, відійшовши від дерева на 12 - 20 м і тримаючи лінійку вертикально у витягнутій руці, візуючи на дерево так, щоб низ палиці збігався з його основою а верх з вершиною. При цьому відзначимо на стовбурі дерева точку, де доводиться 1 / 10 частина палиці, потім визначимо відстань у метрах від цієї позначки до шийки кореня. Отриману величину помножити на 10, результат буде дорівнювати висоті дерева в метрах.

4. Прикріпити нитку з вантажем до дірочки на середині транспортира. Відійти від дерева на двадцять метрів, прикласти транспортир до очей і направити його на вершину дерева так, щоб один кінець його упирався в очі, а інший - у вершину. Після цього потрібно обчислити котангенс кута, на який відхилився вантаж. Помножити його на 20 і додати свій ріст мінус 10 см. Приклад: дерево вимірює людина зростом 170 сантиметрів (1,7 м). Вона фіксує кут на транспортир - 60 градусів. Обчислює ctg від 60. Він дорівнює 0,57. Тепер 0,57 множимо на 20 і додаємо свій ріст в метрах мінус 0,10 м.0, 57· 20 + (1,7 - 0,1) = 13 метрів.

 

Визначення ступеня ушкодження дерев. Пошкодження до 10 % кори та гілок – незначні пошкодження; до 30 % - суттєві; більше 30 % - значні.

 

Таксаційні показники.

Лісова таксація - оцінка об'єктів, що складають ліси (одне дерево, сукупність дерев, один деревостани і їх сукупність) - проводиться з метою отримання даних про кількість деревини та якісного стані лісу.

Основні таксаційні показники - склад, форма насадження, вік, середні висота і діаметр, бонітет, повнота, запас, товарність, тип лісу. Їх визначають методами наземної таксації або за допомогою аеротаксаціі і подальшого камерального дешифрування аерофотознімки. Найбільш поширена наземна таксація, при якій таксаційні показники встановлюють окомірно на підставі досвіду, набутого під час таксації пробних тренувальних площ або розрахунковим способом. При розрахунковому методі всі таксаційні показники отримують на основі суцільного перерахунку дерев за породами вимірювання їх діаметру і висоти, в залежності від цілей дослідження за категоріями санітарного стану або іншим, наприклад по класах товарності.

При таксації насадження виявляють його найважливіші ознаки, і крім того, розглядають стан підросту і підліску, описують надґрунтовий покрив. Всі ці показники вписують в спеціальний документ - таксаційні опис.

Таксаційні опис служить одним з основних документів, який дає конкретне уявлення про характер і особливості ділянки насадження.

Склад деревостану визначається співвідношенням запасів складають його елементів лісу. Елемент лісу - статистично однорідна сукупність стовбурів однієї деревної породи в межах класу віку. Якщо частка участі породи у складі деревостану менше 5 % запасу, то ця порода у формулі складу позначається знаком "+", а за участю менше 2 % пишуть "од." (Одинично). Наприклад, коефіцієнт участі в насадженні сосни 5,8, ялини - 3,7, берези - 0,4, дуба - 0,1, формула складу насадження буде 6С4Е + Б од. Д.

Висота насаджень, м - таксаційний показник, який визначається через висоту середнього за запасом дерева. При визначенні висоти деревостану в насадженні вимірюють висотоміром висоту кожного 5, 8 або 10-го дерева (не менше 50 шт. у деревостані). Потім будується графік висот, на вертикальній осі відкладається висота дерева елемента лісу, на горизонтальній - діаметр. За середньому діаметру - діаметру середнього по запасу дерева - знаходять середню висоту.
Середній вік насадження визначається як вік середнього по запасу дерева елемента лісу.
Бонітет - найважливіший показник зростання деревостану і його продуктивності. Бонітет насаджень визначають за середньою висотою деревостану і його віком. Враховуючи закономірності зростання насіннєвих і порослевих деревостанів, розроблена шкала класів бонітету проф. Орловим. Для визначення класу бонітету за шкалою потрібно знати вік і середню висоту насаджень.
Густота древостану визначається кількістю дерев на одиниці площі (звичайно на 1 га).
Запас (M), м² - обсяг стовбурної деревини на пробній площі.
Повнота абсолютна (G), м²/га - сума площ перетину стовбурів на висоті 1,3 м в насадженні на 1 га.

Повнота відносна обчислюється за стандартними таблицям шляхом обчислення відношення повноти нормального насадження до визначеної у натурі. Повнота нормального насадження в стандартній таблиці знаходиться через середню висоту.

Видове число (He) - величина, що виражає відношення об’єму дерева до об’єму циліндра, що має висоту, рівну висоті дерева і основу, рівну площі його перерізу на висоті грудей. Значення видового числа можна обчислити за коефіцієнтом форми, легко визначається шляхом вимірювання співвідношення діаметра стовбура на половині його висоті до діаметра на висоті грудей - 1,3 м, зведеному в квадрат. З допомогу видового числа можна легко визначити запас насаджень за відомою сумі площ перетину і середній висоті.

Видова висота - добуток середньої висоти насадження на середнє видове число. Видова висота дозволяє легко і з достатньою точністю (не нижче 10 %) визначати запас, шляхом її множення на суму площ перетину.

 

Життєві форми рослин

1. Дерева — багаторічні рослини з дерев'янистими надземними частинами, чітко вираженим одним стовбуром, не нижче 2 м висоти.

2. Кущі — багаторічні рослини з дерев'яніючими надземними частинами. На відміну від дерев, не мають яскраво вираженого стовбура: кущення починається від самої землі. Тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів.

3. Кущики схожі з кущами, але низькі, не вищі за 50 см.

4. Напівкущі відрізняються від кущиків тим, що у них дерев'яніють тільки нижні частини пагонів, верхні часто відмирають.

5. Ліани — рослини зі стеблами, що в'ються і чіпляються за опору.

6. Сукуленти — багаторічні рослини з соковитими стеблами і листками, що містять запаси води.

7. Трав'янисті рослини — багаторічні та однорічні рослини, в яких на зиму відмирають надземні частини (багаторічні, дворічні) або відмирає уся рослина (однорічні).

 

Класифікація життєвих форм рослин (за Раункієром)

Серед спеціалістів-ботаніків популярна класифікація К. Раункієра за розміщенням бруньок чи верхівок пагонів протягом несприятливої пори року щодо поверхні ґрунту і снігового покриву. Ця ознака має глибокий біологічний зміст: захист твірних тканин рослин, призначених для продовження росту, забезпечує безперервне існування особини в умовах середовища,

• Фанерофіти (відкриті) — рослини, бруньки росту в яких розміщені вище за 30 см від поверхні землі. До них належать дерева і кущі.

• Хамефіти (приземисті) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені біля поверхні грунту, або не вище 20-30 см від поверхні, взимку можуть перебувати під снігом. Це напівкущі та кущики.

• Гемікриптофіти (приховані) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені на рівні поверхні ґрунту, або у самому поверхневому її шарі, часто вкритому підстилкою. До них належать більшість багаторічних трав.

• Криптофіти (заховані) — рослини, бруньки відновлення яких заховані у ґрунті чи під водою. До цієї групи належать рослини, які мають видозмінені пагони — цибулю, бульбу чи кореневище.

• Терофіти — однорічні рослини, які не мають бруньок, розмножуються лише насінням.