III. Прийменник. Морфологічні групи прийменника

Прийменник – службова частина мови, яка разом із відмінковими закінченнями іменників (або займенників) слугує для вираження підрядних зв’язків між словами в реченні.

В українській мові тільки 220 прийменників.

 

I. За походженням прийменники бувають:

1) Первинні: на, у, над, по, при, без…

Первинні характеризуються:

– давністю походження;

– повною або частковою втратою джерела

– більшим ступенем абстрактності й узагальненості значень

 

2) вторинні: порівняно недавно утворилися від різних частин мови:

– від прислівників: вслід, всупереч, відповідно до, залежно від, згідно з;

– від іменників: край, кінець, протягом, коло, кругом;

– від дієслів: завдяки, виключаючи.

 

II. За структурними ознаками та морфологічною будовою розрізняють

1) прості: при, за, над, між;

2) складні: заради, поза, щодо, із-за, з-поміж;

3) складені: слідом за; у напрямі до; незважаючи на.

 

III. За семантикою (значенням) розрізняють прийменники:

1) Просторові (137 прийменників): на столі, біля, будинку, в сумці, за стадіоном;

зайшов до університету, підбіг до дитини, підстрибнув до стелі;

2) Часові (38) (більшість з них і часові, і просторові): біля, близько, між, при, серед.

Напр.: за годину – за рогом будинку, серед тижня – серед поля.

І лише 13 прийменників – передають чисто часові відношення: в процесі, одночасно з, під час, після, пізніше, опісля, протягом, раніше, у міру, у ході, напередодні, наприкінці, починаючи з.

Інших – 46 (причинові, цільові, допустові,

 

3) Причинові: через (домінанта): через погоду, від, за, внаслідок, з нагоди…,

4) Цільові: для (домінанта): для розбудови держави, на, по, з метою, в ім’я, в інтересах,

5) Допустові: незважаючи на (домінанта): незважаючи на незгоди, всупереч, попри, при всій повазі, незалежно від,

6) Умовні: у разі перемоги, на випадок...

 

7) Прийменники, що передають відношення

а)відповідності: відповідно до (домінанта): відповідно до розпорядження, згідно з (домінанта): згідно з постановою ВР, залежно від, у світлі, у дусі, на підставі,

б) невідповідності: у розріз: у розріз з думкою колективу, на противагу: на противагу загальноприйнятій думці.

IV. Правопис прийменників

РАЗОМ пишуться:

1) прийменники, утворені з двох простих (крім тих, які в першій половині закінчуються на з): задля, навпроти, понад, поперед, поміж, (але; з-поміж, з-посеред).

2) прийменники, утворені сполученням одного чи кількох прийменників з будь-якою частиною мови, частіше з прислівником: довкола, замість, напередодні, всупереч.

 

Їх треба відрізняти від однозвучних сполучень, зокрема прийменника з іменником, напр.: іти назустріч другу – іти на зустріч з другом, бути всередині будинку – стояти в середині речення, їхати скраю – з краю тканини.

ЧЕРЕЗ ДЕФІС пишуться:

Складні прийменники з початковими з-, зі-: з-за, з-під, з-понад, з-посеред, із-за, із-під, із-над.

 

ОКРЕМО пишуться:

Прийменникові сполучення: в результаті чого, під час, під кінець, у зв’язку з.

 

Особливої уваги потребує вживання прийменників при перекладі з російської мови: скучати за сином, сміятися з тебе, на адресу з’їзду, згідно з чим, через неуважність.

 

V. Чергування прийменників З / ЗІ / ІЗ / ЗО

З вживається:

1) перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова: залік з історії, завдання з аудиту.

2) перед приголосним (крім с, ш) або перед сполученням приголосних після голосного: з ним, з бридким, з праведним;

3) між приголосноми відповідно до милозвучності вислову: кров з носа, хліб з молоком.

ІЗ уживається:

Переважно між свистячими та шиплячими (з, ц, с, ч, ш) та між групами приголосних: разом із хлопцями, говорити із самим собою.

ЗІ уживається:

Перед сполученнями приголосних, коли початковими виступають з, ц, с, ч, ш, незалежно від закінчення попереднього слова: забрати зі школи, розмовляти зі старшими.

 

ЗО вживається:

1) завжди при числівниках два, три: позичив зо дві тисячі, будемо зо два дні ще працювати;

2) при займеннику мною: зо мною нічого не трапиться – Паралельна форма: зі мною нічого не трапиться.