Вища нервова діяльність у період першого дитинства

ОСОБЛИВОСТІ УМОВНОРЕФЛЕКТОРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ

Поведінка дітей на 1-му році життя визначається переважно на­вколишнім середовищем. Уже на 2-му році життя дитина може виокремлювати абстрактні образи предметів із загального серед­овища. Поступово формується адекватна поведінка, яка узго­джується з предметами. Діти починають самостійно їсти лож­кою, сідати на стілець, лягати в ліжко тощо. На 1-му році життя найсильнішими є безумовні рефлекси, зокрема харчові. На 2-му і 3-му роках життя найбільш ефективними стають орієнтовні, захисні, ігрові рефлекси. Тому формується велика кількість різ­номанітних рефлексів на відношення між предметами та їх влас­тивостями. Велике значення для дітей цього віку мають стерео­типи зовнішніх подразнень і дій. Прикладами таких стереотипів є етапи вмивання, годування, ігор, одягання тощо. У дітей ще не розвинута рухомість нервових центрів і тому їм важко переклю­читися з одного виду діяльності на інший. Важким завданням ДЛЯ дитини 3 років є зміна порядку сигналів у стереотипі. У цей період значно збільшується запас слів, розвиваються умовні рефлекси, пов'язані з мовою. У 2 роки дитина знає 200—400 слів, у 8 роки — 2000 слів і більше. У дітей спочатку виникає сенсорне мовлення (розділення слів), а потім — артикуляція (відтворення почутих слів). Активне вивчення зовнішнього світу, пізнання предметів у дітей 2—3 років пов'язане з рухами. Спочатку рухи дітей хаотичні, однотипні, потім стають цілеспрямованими й організованими. На 2-му році життя відбувається з'єднання слів у короткі речення. Після 2 років слово починає виконувати функ­цію узагальнення в процесі мислення.

Вища нервова діяльність у період першого дитинства

У період першого дитинства відбувається подальший розвиток усіх видів внутрішнього гальмування. Збільшується точність рухів, зменшується кількість «зайвих» рухів, дитина починає користуватися попереднім досвідом. Стереотипи продовжують відігравати значну роль у поведінці дітей, у них переважають прямі зв'язки. Наприклад, дітям важко вести зворотний раху­нок (6, 5, 4, 3, 2, 1). Зворотні зв'язки з'являються пізніше. Дітям 5—6 років уже не складно сприйняти перебудову стереотипів, і вони її сприймають як гру. Для цього віку характерна іррадіа­ція збудження, а спеціалізація умовних рефлексів виробляється важко. Якщо вихователь пропонує підняти праву руку на слово «п'ять», то діти будуть піднімати праву руку і на інші слова.

У дітей дошкільного віку формуються аналітико-синтетичні механізми, виробляються умовні рефлекси на складні подраз­ники, розвивається взаємодія першої і другої сигнальних сис­тем. Для дітей у цьому віці типовим є яскравий прояв емоцій, які мають нестійкий характер. Діти намагаються привернути до себе увагу.

У дітей 6 років завдяки навчанню слово стає абстракцією, почи­нає переважати словесне мислення з внутрішнім мовленням, але тривалість розумової діяльності ще мала — не більше ніж 15 хв. Уже з 6 років діти можуть керувати своєю поведінкою на основі попередніх словесних інструкцій. Вони вже запам'ятовують про­граму рухів, яка складається з декількох рухових операцій.

Розуміння і виконання словесних інструкцій, дотримання програми поведінки, її пристосування до умов середовища, пе­редбачення результатів діяльності потребує діяльності вищих асоціативних систем, передусім процесів, які відбуваються в корі лобних доль великих півкуль. Саме в дітей 7 років здій­снюється морфологічне дозрівання лобного відділу кори вели­кого мозку. Електрофізіологічні дослідження показали, що в дітей 6—7 років посилюються міжцентральні зв'язки лобних відділів з іншими ділянками кори кінцевого мозку.