ОСОБЛИВОСТІ УМОВНОРЕФЛЕКТОРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ
Поведінка дітей на 1-му році життя визначається переважно навколишнім середовищем. Уже на 2-му році життя дитина може виокремлювати абстрактні образи предметів із загального середовища. Поступово формується адекватна поведінка, яка узгоджується з предметами. Діти починають самостійно їсти ложкою, сідати на стілець, лягати в ліжко тощо. На 1-му році життя найсильнішими є безумовні рефлекси, зокрема харчові. На 2-му і 3-му роках життя найбільш ефективними стають орієнтовні, захисні, ігрові рефлекси. Тому формується велика кількість різноманітних рефлексів на відношення між предметами та їх властивостями. Велике значення для дітей цього віку мають стереотипи зовнішніх подразнень і дій. Прикладами таких стереотипів є етапи вмивання, годування, ігор, одягання тощо. У дітей ще не розвинута рухомість нервових центрів і тому їм важко переключитися з одного виду діяльності на інший. Важким завданням ДЛЯ дитини 3 років є зміна порядку сигналів у стереотипі. У цей період значно збільшується запас слів, розвиваються умовні рефлекси, пов'язані з мовою. У 2 роки дитина знає 200—400 слів, у 8 роки — 2000 слів і більше. У дітей спочатку виникає сенсорне мовлення (розділення слів), а потім — артикуляція (відтворення почутих слів). Активне вивчення зовнішнього світу, пізнання предметів у дітей 2—3 років пов'язане з рухами. Спочатку рухи дітей хаотичні, однотипні, потім стають цілеспрямованими й організованими. На 2-му році життя відбувається з'єднання слів у короткі речення. Після 2 років слово починає виконувати функцію узагальнення в процесі мислення.
Вища нервова діяльність у період першого дитинства
У період першого дитинства відбувається подальший розвиток усіх видів внутрішнього гальмування. Збільшується точність рухів, зменшується кількість «зайвих» рухів, дитина починає користуватися попереднім досвідом. Стереотипи продовжують відігравати значну роль у поведінці дітей, у них переважають прямі зв'язки. Наприклад, дітям важко вести зворотний рахунок (6, 5, 4, 3, 2, 1). Зворотні зв'язки з'являються пізніше. Дітям 5—6 років уже не складно сприйняти перебудову стереотипів, і 
вони її сприймають як гру. Для цього віку характерна іррадіація збудження, а спеціалізація умовних рефлексів виробляється важко. Якщо вихователь пропонує підняти праву руку на слово «п'ять», то діти будуть піднімати праву руку і на інші слова.
У дітей дошкільного віку формуються аналітико-синтетичні механізми, виробляються умовні рефлекси на складні подразники, розвивається взаємодія першої і другої сигнальних систем. Для дітей у цьому віці типовим є яскравий прояв емоцій, які мають нестійкий характер. Діти намагаються привернути до себе увагу.
У дітей 6 років завдяки навчанню слово стає абстракцією, починає переважати словесне мислення з внутрішнім мовленням, але тривалість розумової діяльності ще мала — не більше ніж 15 хв. Уже з 6 років діти можуть керувати своєю поведінкою на основі попередніх словесних інструкцій. Вони вже запам'ятовують програму рухів, яка складається з декількох рухових операцій.
Розуміння і виконання словесних інструкцій, дотримання програми поведінки, її пристосування до умов середовища, передбачення результатів діяльності потребує діяльності вищих асоціативних систем, передусім процесів, які відбуваються в корі лобних доль великих півкуль. Саме в дітей 7 років здійснюється морфологічне дозрівання лобного відділу кори великого мозку. Електрофізіологічні дослідження показали, що в дітей 6—7 років посилюються міжцентральні зв'язки лобних відділів з іншими ділянками кори кінцевого мозку.
