Визначальною умовою створення ефективної банківської системи є вдосконалення управління банківською, зокрема й інвестиційною діяльністю.
Сучасна система регулювання банківської інвестиційної діяльності охоплює державні та ринкові інструменти впливу, взаємодія яких забезпечує ефективність та «соціальність» банківського інвестиційного бізнесу.
В економічній теорії регулювання банківської інвестиційної діяльності можна виділити дві складові: позитивну і нормативну.
Теорія позитивного регулювання пояснює причини застосування регуляторів та формулює наукові гіпотези. Система нормативного регулювання розробляє рекомендації державним органам і відповідає на питання «чим» і «як» потрібно регулювати.
Державні органи, що здійснюють регулювання інвестиційної діяльності банків:
– Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності;
– Національний банк України;
– Державна податкова служба України;
– Антимонопольний комітет України;
– Державна митна служба України;
– Міністерство фінансів України.
Державне регулювання банківської інвестиційної діяльності – це система дій щодо розроблення і застосування державними органами заходів та інструментів впливу на банківську інвестиційну діяльність з метою досягнення фундаментальних цілей розвитку економіки (економічне зростання, повна зайнятість, економічна ефективність, стабільний рівень цін, економічна свобода, справедливий розподіл доходів, економічне забезпечення та торговий баланс).
З позиції процесу в державному регулюванні банківської інвестиційної діяльності, можна виділити такі стадії:
1) розроблення концепції;
2) застосування концепції;
3) контроль за виконанням концепції.
Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» передбачено, що з метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, у тому числі за прямими інвестиціями, НБУ встановлює нормативи інвестування.
Прямі інвестиції банків – це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.
Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:
– інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5% регулятивного капіталу банку;
– юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;
– регулятивний капітал банку повністю відповідає чинним вимогам Національного банку.
З метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).
До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:
а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;
б) з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;
в) у результаті андерайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року;
г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи, визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.
Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15%.
Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності, визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.
Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60%.
На розвиток ринкового регулювання банківської інвестиційної діяльності впливають такі головні чинники: ділова активність споживачів інвестиційних продуктів, політико-правова ситуація в країні, інфляція, ціни на банківські інвестиційні продукти, життєвий цикл банківських інвестиційних продуктів, конкурентне середовище.
