Роль дисциплінарної практики у боротьбі з пияцтвом – 30 хв.

Алкоголь приймається “для хоробрості”, “для зняття втоми”, “від хвороби”, “для міцного сну”, “з горя”, для “обмивання” певних речей, при зміні соціального стану товаришів по службі та членів їх сімей, а також у зв’язку з численними датами, ювілеями тощо. Крім того, серед причин вживання спиртних напоїв під час служби слід назвати:

- залежність від алкоголю, що проявлялася ще до служби;

- негативний приклад командирів (начальників);

- несприятливі умови життя, служби, при яких “виникає потреба” в знятті психологічної напруженості, щоб відійти від реальної дійсності, побутових проблем, неприємностей, негараздів;

- бажання випробувати відчуття ейфорії, розслабитися;

- широко розвинені алкогольні традиції, примирливе ставлення оточуючих і в тому числі командирів до споживання спиртного;

- незагруженість під час занять;

- незайнятість у вільний час, відсутність культури проведення дозвілля;

- доступність спиртних напоїв;

- виконання службово-бойових завдань в умовах підвищеної психічної напруженості, часто пов’язаних з ризиком для життя;

- безконтрольність з боку командирів, безкарність тих, хто зловживає алкоголем;

- падіння рівня дисципліни, погана організація виховної роботи, антиалкогольної пропаганди.

Особливо слід звернути увагу на негативному прикладі командирів (начальників) різних рівнів. Лише той командир, який сам не зловживає спиртними напоями, може вимагати цього від підлеглих. Тільки так він може ефективно боротися з пияцтвом у частині, підрозділі.

Виділяються три ступені алкоголізації людини:

· епізодичне вживання спиртних напоїв, характерне для осіб, які не п’ють в силу біологічної непереносимості або негативної психологічної установки до алкоголю і споживають спиртне випадково (під впливом оточуючих) і не зазнають задоволення від випитого;

· зловживання алкоголем – прийняття спиртного один і більше разів на тиждень або рідше, але в значних дозах (більше 200 грам);

· алкоголізм – хронічне захворювання, що характеризується непереборним патологічним потягом до спиртного.

Тобто, зловживання спиртними напоями можна віднести до числа найбільш гострих негативних явищ у Збройних Силах, а його профілактика виступає як важливе завдання командирів, органів по роботі з особовим складом та інших посадових осіб. Пияцтво особового складу представляє серйозну небезпеку через можливий зрив виконання бойового завдання.

При роботі з профілактики зловживання алкоголю слід пам’ятати, що у військовослужбовців, які вживають спиртні напої, складається міцна система самовиправдання з безліччю алібі, формується потужна система психологічного захисту, відбувається алкоголізація свідомості, спиртне перетворюється на мету, вищу цінність і сенс життя. Одночасно зміцнюється віра в те, що він у будь-який момент здатний відмовитися від вживання спиртних напоїв.

У боротьбі за здоровий спосіб життя велике значення набуває участь командирів (начальників) усіх рівнів у дисциплінарній практиці. Пред’являючи високі вимоги до посадових осіб, військові статути наділяють їх у той же час великою дисциплінарною владою – правом застосовувати заохочення та накладати стягнення на підлеглих.

На перше місце серед дисциплінарних заходів Дисциплінарний статут ЗС України висуває заохочення. І це не випадково. Один із найважливіших принципів виховання особового складу – виховання на позитивному прикладі. Уміле застосування заохочень не тільки відмічає успіх військовослужбовця, але й мобілізує його на вирішення нових завдань, викликає у товаришів по службі гордість за нього, здорове прагнення й самим заслужити похвалу командира (начальника).

Підстави для застосування заохочень визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Це розумна ініціатива, старанність та сумлінне виконання службових обов’язків.

Командири (начальники), використовуючи у своїй роботі щодо забезпечення високої дисципліни поряд з іншими засобами й засоби заохочення, прищеплюють підлеглим військовослужбовцям високі морально-бойові якості, виховують у них свідоме відношення до військового обов’язку.

Заохочення можна розділити на дві групи.

Перша, до якої відноситься більшість заохочень, – це заходи морально-правового впливу. Такі заохочення полягають у привселюдному схваленні поведінки та діяльності військовослужбовця: оголошенні подяки, нагородження грамотою, дипломом, особистою фотокарткою військовослужбовця біля розгорнутого Бойового прапора військової частини; повідомлення батькам або колективу за місцем роботи чи навчання військовослужбовця до його призову на службу про зразкове виконання ним військового обов’язку й про отримані заохочення; нагородження нагрудним знаком “Відмінний фахівець”, а тих, хто проходить службу за контрактом, – “Відмінний фахівець Збройних Сил України”; занесення прізвищ солдатів і сержантів до Книги пошани військової частини; занесення на Дошку пошани прізвищ слухачів та курсантів ВВНЗ, які закінчили із золотою медаллю курс навчання.

Друга група заохочень включає ті з них, які разом із визнанням заслуг одночасно надають військовослужбовцям певні переваги, матеріальні винагороди, покращують їх службовий стан. Такими є: дозвіл солдатам і сержантам на одне додаткове звільнення із розташування військової частини поза чергою; надання додаткової відпустки військовослужбовцям строкової служби на термін до 5 діб; нагородження солдат, сержантів цінним подарунком або грошовою премією; присвоєння солдатам військового звання старший солдат; присвоєння сержантам чергового військового звання, вищого на одну ступінь за військове звання, передбачене штатною посадою, яку має сержант; нагородження офіцерів іменною холодною й вогнепальною зброєю; дострокове присвоєння офіцерам чергового військового звання до полковника включно; присвоєння офіцерам чергового військового звання, вищого на одну ступінь за військове звання, передбачене штатною посадою.

Разом з тим, заходи заохочення можуть бути різними для окремих категорій військовослужбовців, оскільки при їх встановленні враховувались особливості службового стану та специфіка в проходженні військової служби. Тому слід окремо говорити про заохочення, які встановлені для солдат і сержантів, для офіцерів і генералів.

Заохочення, які застосовуються до окремих категорій військовослужбовців, представляють узгоджену систему, яка дозволяє командиру (начальнику) визначити необхідний засіб. При перерахуванні заохочень в Дисциплінарному статуті вони розміщені в певній послідовності – по мірі підвищення ступені схвалення, визнання заслуг, які містяться в даному заохоченні. Це допомагає посадовцям більш вірно та ефективно використовувати заохочення для зміцнення військової дисципліни.

Заохочення можуть носити не тільки індивідуальний, але і колективний характер, застосовуються до підрозділів і частин. Наприклад, за відмінне несення служби може бути оголошена подяка особовому складу варти, за відмінні дії під час занять – особовому складу підрозділу; за відмінне проходження під час параду військ гарнізону – особовому складу військової частин.

Висока ефективність застосування заохочень з метою зміцнення свідомої військової дисципліни може бути досягнута при дотриманні посадовими особами визначених вимог:

а) о бґрунтованість заохочень – кожне заохочення повинно застосовуватись за дійсні успіхи в службі, добросовісне виконання військового обов’язку і тільки до військовослужбовців, які гідні заохочення;

б) своєчасність застосування заохочень – заохочення тільки тоді може бути достатньо ефективним засобом зміцнення військової дисципліни, коли воно застосовується своєчасно;

в) відповідність та поступовість заохочень – встановлена система заохочень для військовослужбовців дозволяє командиру (начальнику) вибрати такі види і засоби заохочення для того, хто відзначився, котрі відповідали б ступені його старанності, відзнаки по службі: при цьому відповідність – вміння правильно оцінити поведінку, діяльність свого підлеглого, відношення до служби; поступовість, як правило, дотримується при застосуванні заохочень за приблизно рівний прояв старанності, відзнаки тощо;

г) гласність – заохочення тільки тоді досягає своєї мети, коли позитивна оцінка дій військовослужбовця стає відомою усім товаришам по службі, знайомим, близьким тощо, саме тому статут передбачає оголошення заохочень перед строєм, на зборах (нараді) військовослужбовців наказом або особисто;

д) індивідуальність заохочень полягає в тому, що заохочення до військовослужбовця застосовується за індивідуальні заслуги, індивідуальну відзнаку при виконанні свого військового обов’язку, хоч вони можуть бути досягненні й сумісно з іншими воїнами, військовим колективом;

е) законність – к омандири (начальники) повинні застосовувати тільки заохочення, які встановлені Дисциплінарним статутом та іншими правовими актами, інші види заохочення застосовувати заборонено.

Крім того, командирам (начальникам) надано право за скоєння дисциплінарних проступків накладати на підлеглих стягнення – різновид державного примусу. Військовослужбовці за порушення військової дисципліни несуть дисциплінарну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність – це один із видів юридичної відповідальності, яка встановлена державою. Поряд з адміністративною, матеріальною та кримінальною відповідальністю вона служить зміцненню дисципліни й законності у ЗС України.

Дисциплінарна відповідальність військовиків – це відповідальність за порушення військової дисципліни. Військовослужбовці несуть її перед своїми командирами згідно службового підпорядкування. Для того, щоб притягнути до дисциплінарної відповідальності підлеглих, командир не звертається в суд або якийсь інший орган, а здійснює це своєю владою, реалізуючи ті повноваження, котрі для цього надані державою.

З якого ж моменту наступає дисциплінарна відповідальність? Чи можна вважати, що вона виникає з моменту порушення військової дисципліни?

Дисциплінарна відповідальність не може виникнути до тих пір, доки не буде встановлено, що допущено порушення дисципліни, виявлена особа, яка його здійснила, і доказана його вина. Тому дисциплінарна відповідальність настає з моменту визначення у діях військовослужбовця ознаки дисциплінарного проступку. В цих випадках, реалізуючи свої повноваження, командир накладає на винного дисциплінарне стягнення, одно із тих, котрі встановлені Дисциплінарним статутом ЗС України.

В системі стягнень передбачається найбільш доцільне, науково обґрунтоване співвідношення між різними видами дисциплінарних стягнень, визначені відповідні стягнення для окремих категорій військовослужбовців. При цьому ясно, що сам характер стягнень, який встановлений, наприклад, для офіцерського складу, повинен враховувати особливості правового стану офіцерів, їх роль в армійському середовищі, характер взаємостосунків з іншими категоріями військовослужбовців тощо.

Важливе значення для забезпечення високої ефективності має правильне співвідношення в системі різних по своєму характеру та тяжкості дисциплінарних стягнень. Не надає належного впливу притягнення до дисциплінарної відповідальності, якщо немає можливості застосувати відповідне стягнення за тяжкий проступок. І в той же час знизилась би ефективність дисциплінарних заходів, як би за порівняно незначні проступки неможливо було б накласти більш м’які дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарний статут ЗС України встановив стягнення для різних категорій військовослужбовців з урахуванням особливостей їх службового становища та специфіки проходження військової служби, що свідчить про наявність систем дисциплінарних стягнень: для солдат строкової служби; для солдатів, які проходять службу за контрактом; для сержантів строкової служби; для сержантів, які проходять службу за контрактом; для офіцерів, генералів. Крім того, певна система стягнень передбачена і для військовослужбовців-жінок, які прийняті на військову службу в добровільному порядку на посади рядових і сержантів.

Серед дисциплінарних стягнень, передбачених для різних категорій військовослужбовців, є такі, котрі можуть застосовуватись до усіх військовослужбовців (зауваження, догана, сувора догана). В той же час деякі стягнення застосовуються лише для одної-двох категорій особового складу (призначення поза чергою в наряд, на роботу – тільки для солдат строкової служби і тих, які проходять службу за контрактом; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини – для солдат і сержантів строкової служби тощо).

За своїм змістом усі дисциплінарні стягнення можна розділити на дві групи:

1. Заходи морально-правового попередження (зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність), застосування яких тягне за собою зміни думки командира, армійської громадськості про даного військовослужбовця, сприяє створенню навколо порушника обстановки підвищеної вимогливості.

2. Заходи, пов’язані з певними позбавленнями та обмеженнями (позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини, призначення поза чергою в наряд або на роботу, пониження на посаді або у військовому званні тощо), вони містять більш різку форму остороги проти здійснення подібних провин у майбутньому.

Військовим законодавством встановлений чіткий порядок накладення стягнень на військовослужбовців, винних у здійсненні дисциплінарних провин. Встановлення суворих і точних правил накладення дисциплінарних стягнень має своєю метою забезпечити дотримання законності при притягненні військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності, зробити неможливим випадки свавілля, обмеження прав військовослужбовців, приниження їх гідності. Разом з тим, чіткий порядок накладення дисциплінарних стягнень забезпечує застосування цих заходів з найбільшою ефективністю, підвищує їх вплив. Важливе значення цього порядку полягає й в тому, що він встановлює чітко визначені правові гарантії особам, які піддаються дисциплінарним стягненням, і в той же час вказує командирам, які користуються дисциплінарною владою, яким чином вони повинні реалізовувати свої права.

Приймаючи рішення про накладення на винного військовослужбовця дисциплінарного стягнення, відповідний командир при виборі виду й міри дисциплінарного стягнення та в самому процесі його накладення повинен суворо дотримуватися законності, керуватись вимогами, встановленими військовим законодавством стосовно застосування дисциплінарних стягнень, навіть у бойових умовах.

Вимоги, дотримання яких обов’язкове при накладенні дисциплінарних стягнень на військовослужбовців, зводяться до наступного:

§ дисциплінарні стягнення можуть накладатися лише тими командирами (начальниками), котрі користуються дисциплінарними правами по відношенню до порушників військової дисципліни, а саме – тільки прямими начальниками порушника (найближчий прямий начальник військовослужбовця – його безпосередній начальник, а також вищестоящі прямі начальники; разом з тим, передбачається накладення дисциплінарних стягнень в особливих випадках (ст. 75–82) і начальниками, яким порушник прямо не підпорядкований по службі: начальники та військові коменданти гарнізонів (де вони не передбачені – військові комісари), начальники пересувань військ, начальники військово-автомобільних доріг і військові коменданти всіх найменувань на шляхах сполучення в межах влади, яка надана їм по відношенню до своїх підлеглих; проте накладати дисциплінарні стягнення на непідлеглих військовослужбовців вказані вище начальники можуть тільки в суворо встановлених випадках:

1) коли проступок пов’язаний з порушенням правил гарнізонної або вартової служб;

2) коли порушення громадського порядку або військової дисципліни вчинено за межами розташування військової частини;

3) коли проступок вчинено під час перебування у відпустці, відрядженні, на лікуванні, на гарнізонній гауптвахті;

4) коли проступок вчинено під час проходження залізничним, водним або іншими шляхами сполучення.

§ чинне законодавство передбачає вичерпний перелік стягнень, які можуть застосовуватись до різних категорій військовослужбовців (використання будь-яких інших заходів впливу категорично заборонено);

§ дисциплінарне стягнення на військовослужбовця може бути накладено лише при наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, тобто при здійсненні ним дисциплінарної провини;

§ дисциплінарний статут забороняє накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

Практичний досвід демонструє, що до військовослужбовців, схильних до вживання спиртних напоїв, дисциплінарні стягнення накладаються після невдалої спроби виховного впливу.При цьому обов’язково потрібно враховувати як індивідуальні особливості військовослужбовця, так і можливість досягнення позитивного результату, реальний стан справ у військовій частині (підрозділі). Командири можуть оголосити догану, сувору догану, понизити у посаді, військовому званні, достроково звільнити з військової служби у зв’язку з невиконанням умов контракту (у мирний час), притягнути до кримінальної відповідальності (з тяжкими наслідками або/чи в умовах воєнного стану).

В даний час набула широкого розповсюдження практика покарання військовослужбовців, схильних до зловживання спиртними напоями, гривнею – позбавлення грошових премій частково або повністю.

У будь-якому випадку пияки у військовій формі повинні бути притягнути до дисциплінарної відповідальності незалежно від попередніх заслуг.

Висновок за 1-м питанням. Дисциплінарна практика має своєю метою перш за все охорону військової дисципліни, боротьбу з її порушеннями. В дисциплінарній відповідальності проявляється державна догана, осуд поведінки військовослужбовця, який порушив вимоги військової дисципліни. З її допомогою держава примушує порушника до виконання вимог військової дисципліни, а також сприяє викоріненню із його свідомості тих потягів, мотивів, які призвели до порушення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності має виховний вплив на порушника дисципліни, спонукаючи його вести себе у відповідності з правилами військової дисципліни, не допускати здійснення ним нового порушення. Одночасно здійснюється виховний вплив і на інших військовослужбовців. Переважаюча більшість воїнів не буде допускати порушень дисципліни свідомо, а окремі воїни, які схильні до порушень, у таких випадках будуть утримуватися від них, щоб запобігти стягнення. Тому притягнення до дисциплінарної відповідальності має і загальне попереджувальне значення.